Рішення

від 20.11.2012 по справі 0544/13260/2012

СЛОВ'ЯНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

20.11.2012 Пр. № 2/0544/3026/2012

Р І Ш Е Н Н Я

ім'ям України

«15»листопада 2012 р. м. Слов'янськ

Слов'янський міськрайонний суд Донецької області у складі:

Головуючого -судді Чемодурової Н.О.

при секретарі -Бондаренко О.В.

за участю:

позивач ОСОБА_1

відповідач ОСОБА_2

представник відповідача Бондаренко Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Слов'янська цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до директора Слов'янського професійного ліцею залізничного транспорту ім. П.Ф. Кривоноса ОСОБА_2, Слов'янського професійного ліцею залізничного транспорту ім. П.Ф. Кривоноса, про визнання відмови у прийнятті на роботу необґрунтованою, зобов'язання прийняти на роботу, стягнення моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В:

03 жовтня 2012 року позивач звернулась у Слов'янський міськрайонний суд з уточненим в ході судового розгляду позовом до Слов'янського професійного ліцею залізничного транспорту ім. П.Ф. Кривоноса та директора ліцею, ОСОБА_2, про визнання відмови у прийнятті на роботу необґрунтованою, зобов'язання прийняти на роботу, стягнення моральної шкоди. У своєму позові позивач просила:

- визнати дії відповідача щодо відмови у прийнятті її на роботу на посаду майстра виробничого

навчання незаконними та необґрунтованими;

- зобов'язати відповідача прийняти її на роботу до Слов'янського професійного ліцею залізничного транспорту ім. П.Ф. Кривоноса на посаду майстра виробничого навчання, уклавши з нею відповідний трудовий договір;

- стягнути з відповідача на її користь у відшкодування заподіяної моральної шкоди 10 000 гривень.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що 26 вересня 2012 року вона подала до Слов'янського професійного ліцею залізничного транспорту ім. П.Ф. Кривоноса заяву про прийняття на роботу на посаду майстра виробничого навчання. Однак, директор ліцею, ОСОБА_2, відмовила їй у прийняття на роботу з мотивів, що вона не має високих моральних якостей, що у судовому засіданні учні свідчили проти неї за антипедагогічні методи у навчанні та вихованні. Таку відмову вважає необґрунтованою та протизаконною, виходячи з наступного. Дійсно вона двічі поновлювалась на посаді майстра в судовому порядку, свідками по справі виступали учні ліцею, однак жоден з них не надавав у своїх поясненнях показів щодо нібито антипедагогічних методів у навчанні і вихованні. Крім того, на теперішній час у ліцеї є декілька вакантних посад майстра з виробничого навчання, які вона може займати за своїми професійними навиками та отриманою освітою. Також позивач є одинокою матір'ю, бо сама утримує та виховує дитину. Своїми діями директор ліцею порушила її конституційне право на труд, та заборону на необґрунтовану відмову у прийнятті на роботу, передбачену ст. 22 КЗпП України.

В судовому засіданні позивач, ОСОБА_1, повністю підтримала заявлені позовні вимоги, навела доводи, аналогічні, викладеним у позові.

Представник Слов'янського професійного ліцею залізничного транспорту ім. П.Ф. Кривоноса, Бондаренко Н.В., діюча на підставі довіреності від 15.11.2012 року, в судовому засіданні позов не визнала, заперечувала проти його задоволення. Зазначила, що дійсно на теперішній час у Слов'янському професійному ліцею залізничного транспорту ім. П.Ф. Кривоноса є вакантними вісім посад майстрів виробничого навчання. Однак, ці посади не можуть бути зайняті позивачем в наслідок не відповідності її освіти кваліфікаційним вимогам до майстра виробничого навчання. Так, згідно кваліфікаційних вимог до майстрів виробничого навчання, затверджених заступником Міністра освіти України 07.05.1993р. №1/9-51 майстер виробничого навчання повинен мати робітничу кваліфікацію не нижче встановленого навчальним планом для випускника профтехучилища з відповідної професії. Слов'янський професійний ліцей залізничного транспорту ім. П.Ф. Кривоноса випускає студентів з розрядами з першого по четвертий включно. А у зв'язку з тим, що ОСОБА_1 по закінченню Слов'янського технікуму залізничного транспорту розряд взагалі не присвоювався, відповідної виробничої практики на підприємстві вона не проходила, то в силу не відповідності кваліфікаційним вимогам, вона не може займати посаду майстра виробничого навчання.

Також зазначила, що 26 вересня 2012 року ОСОБА_1 було відмовлено у прийнятті на роботу не в наслідок її недостатньої кваліфікації, а у зв'язку з відсутністю в неї високих моральних якостей, оскільки директор є людиною юридично не освіченою.

Відповідач, директор Слов'янського професійного ліцею залізничного транспорту ім. П.Ф. Кривоноса, ОСОБА_2, діюча на підставі наказу Міністерства освіти і науки України №100-к від 01.02.2008р., в судовому засіданні позов не визнала, заперечувала проти його задоволення. Зазначила, що відмова у прийнятті на роботу з мотивів, що позивач не має високих моральних якостей є лише додатковою, а основним мотивом відмови є недостатній рівень кваліфікації ОСОБА_1 Раніше вона дійсно приймала позивача на роботу, однак робила це під свою відповідальність. Зараз вона не може порушувати кваліфікаційні вимоги до майстрів виробничого навчання і положення своєї посадової інструкції. Прийняти ОСОБА_1 на роботу лише з тих підстав, що вона є матір'ю одиночкою, вона також не може. Вважає, що своїми діями ніякої моральної шкоди позивачеві вона не спричиняла.

Вислухавши пояснення сторін, вивчивши матеріали справи і дослідивши надані докази, суд у межах заявлених позовних вимог (ст. 11 ЦПК України) установив наступне.

26 вересня 2012 року ОСОБА_1 звернулась до директора Слов'янського професійного ліцею залізничного транспорту ім. П.Ф. Кривоноса, ОСОБА_2, з заявою про прийняття в СПЛЗТ ім. П.Ф. Кривоноса на посаду майстра виробничого навчання (а.с.14).

Згідно ст. 184 Кодексу законів про працю України (далі -КЗпП України), при відмові у прийнятті на роботу одинокої матері власник або уповноважений ним орган зобов'язані повідомляти їй причини відмови у письмовій формі. Відмову у прийнятті на роботу може бути оскаржено у судовому порядку.

Поняття одинокої матері визначено у п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів», згідно якого одинока мати визначена як жінка, яка виховує та утримує дитину одна.

Згідно свідоцтва про розірвання шлюбу, виданого 14 червня 2004 року Слов'янським міськвідділом РАЦС Донецького облуправління юстиції, шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 розірвано (а.с. 10). Згідно довідки про склад сім'ї, виданої 01.10.2012р. КП «Комсервіс», разом зі ОСОБА_1 зареєстрована її донька ОСОБА_5, 2003 р.н. (а.с.9).

26 вересня 2012 року ОСОБА_1 було отримано письмову відмову у прийнятті на роботу за підписом директора ліцею, ОСОБА_2, наступного змісту: «Відмовити в зв'язку з тим, що відповідно до чинного законодавства педагогічний працівник повинен мати високі моральні якості. Враховуючи те, що в суді проти вас свідчили учні за антипедагогічні методи в навчанні та вихованні (свідком цьому на суді була представник ліцею ОСОБА_6) і в подальшому ви прийняли правильне рішення - звільнилися з ліцею я не маю права приймати Вас на роботу»(а.с.14, 14 об.).

Конституція України визнає, а Кодекс законів про працю України гарантує громадянам України право на працю.

Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Згідно частини 2 статті 22 КЗпП України, забороняється будь-яке пряме або непряме обмеження прав чи встановлення прямих або непрямих переваг при укладенні, зміні та припиненні трудового договору залежно від походження, соціального і майнового стану, расової та національної приналежності, статі, мови, політичних поглядів, релігійних переконань, членства у професійній спілці чи іншому об'єднанні громадян, роду і характеру занять, місця проживання не допускається.

Зі змісту ч. 3 ст. 22 КЗпП України вбачається, що при прийнятті на роботи допустиме обмеження тільки з приводу віку, рівня освіти та стану здоров'я працівника. Однак, наведена норма закону не виключає чинності ст.54 Закону України «Про освіту»№1060-ХІІ від 23.06.1991р., якою передбачено, що педагогічною діяльністю можуть займатись особи з високими моральними якостями, які мають відповідну освіту, професійно-практичну підготовку, фізичний стан яких дозволяє виконувати службові обов'язки.

Відповідно до положень ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Оцінивши представлені сторонами докази в їх сукупності, суд визнає, що відповідачем суду не надано жодних доказів відсутності високих моральних якостей у позивача. Не встановлені такі обставини і рішеннями від 06 травня 2010 року, 08 лютого 2011 року у цивільних справах за позовом ОСОБА_1 до Слов'янського професійного ліцею залізничного транспорту ім. П.Ф. Кривоноса про поновлення на роботі, на які неодноразово посилалась у своїх запереченнях відповідачі (а.с. 15-22).

Надані суду чисельні листи на адресу начальника ГОВД Слов'янська з проханням припинити протиправні дії ОСОБА_1 не можуть бути прийняті судом до уваги, оскільки вони не містять найменування та адреси установи до якої вони направлялись, не відома дата їх відправки, та не надано доказів того, що ці листи взагалі будь-куди направлялись оскільки відповідей на ці листи суду також не надано (а.с. 59, 60, 61, 62, 64).

Суд також не приймає до уваги наданий в ході судового розгляду відповідачем колективний лист-звернення працівників СПЛЗТ ім. П.Ф. Кривоноса, де зазначено, що вирішуючи питання про відмову ОСОБА_1 у прийнятті на роботу 26 вересня 2012 року директором була організована та проведена нарада представників адміністрації (а.с. 82), оскільки, по-перше, даний лист подано з порушенням встановленого порядку надання доказів під час судового слідства, а, по-друге, з даного листа не вбачається коли та з якою метою він був складений і кому адресований.

Також в судовому засіданні було встановлено, що як на момент подання позивачем заяви про прийом на роботу, так і на час розгляду справи судом у СПЛЗТ ім. П.Ф. Кривоноса є вісім вільних посад майстра з виробничого навчання, і за своїм станом здоров'я позивач могла працювати на зазначеній посаді. Однак посаду майстра ОСОБА_1 не може обіймати у зв'язку з невідповідністю рівня її освіти кваліфікаційним вимогам і відсутністю в неї відповідної робітничої кваліфікації. Не зважаючи на зазначену не відповідність рівня освіти кваліфікаційним вимогам до посади майстра виробничого навчання, відмовлено у прийняття на роботу ОСОБА_1 було з підстав відсутності високих моральних якостей. У зв'язку з тим, що відповідачем суду не надано жодних доказів відсутності у позивача високих моральних якостей, вимоги позивача про визнання дій директора Слов'янського професійного ліцею залізничного транспорту ім. П.Ф. Кривоноса щодо відмови у прийнятті ОСОБА_1 на роботу на посаду майстра виробничого навчання незаконними і необґрунтованими підлягають задоволенню.

В іншому позовні вимоги позивача слід залишити без задоволення з наступних підставі.

Звертаючись до суду з вимогами про зобов'язання відповідача прийняти ОСОБА_1 до Слов'янського професійного ліцею залізничного транспорту ім. П.Ф. Кривоноса на посаду майстра виробничого навчання, з укладенням відповідного трудового договору, позивач керувалась вимогами ст.ст. 231-235, 237-1 КЗпП України, де, зокрема, ст. 235 КЗпП України, передбачений порядок поновлення на роботі працівника на попередній роботі. ОСОБА_1 в трудових відносинах з СПЛЗТ не перебувала, саме цій відмові у прийнятті її на роботі будь-яке звільнення з посади не передувало. Крім того, суд також зазначає, що реалізацію конституційного права на труд не слід зводити до права кожного вимагати працевлаштування на підприємстві, в установі організації, які він обрав для працевлаштування. Трудові правовідносини виникають на основі трудового договору, у процесі укладення якого сторони мають дійти згоди з усіх необхідних умов -місця роботи, трудової функції (роботи за певною професією, спеціальністю, кваліфікацією, посадою) оплати праці тощо. Виключно правом роботодавця є добір кадрів, що полягає у можливості відібрати для виконання роботи претендента, який найбільшою мірою відповідає вимогам до виконання певної роботи, встановленим законодавством та локальними нормативними актами підприємства, установи, організації.

Також позивач зазначала, що внаслідок відмови директора СПЛЗТ у прийнятті на роботу вона почала відчувати матеріальні ускладнення, бо інших засобів для існування, окрім заробітної плати, в неї ніколи не було. Однак, з матеріалів справи вбачається, що відмову у прийнятті на роботу позивач отримала 26 вересня 2012 року, до суду з дійсним позовом позивач звернулась вже 03 жовтня 2012 року. Будь-яких доказів, що на

протязі цього проміжку часу позивач доклала додаткових зусиль по організації свого життя та це якимось чином вплинуло на утримання її дитини -позивачем суду не надано. На думку суду з урахуванням фактичних обставин по справі, засад розумності та справедливості, а також вимог ст.237-1 КЗпП України , вимоги позивача про стягнення на її користь спричиненої діями відповідача моральної шкоди також не підлягають задоволенню у зв'язку з їх безпідставністю.

Відповідно до вимог статей 81, 88 ЦПК України, оскільки позивач звільнений від сплати судових витрат при зверненні з даним позовом до суду, з відповідачів в дохід держави підлягає стягненню в частковому порядку судовий збір у сумі 107 грн. 30 коп.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 3, 10, 11, 60, 81, 88, 212-215 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 -задовольнити частково.

Визнати дії директора Слов'янського професійного ліцею залізничного транспорту ім. П.Ф. Кривоноса ОСОБА_2 щодо відмови у прийнятті ОСОБА_1 на роботу на посаду майстра виробничого навчання незаконними і необґрунтованими .

Стягнути в частковому порядку з директора Слов'янського професійного ліцею залізничного транспорту ім. П.Ф. Кривоноса ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, яка мешкає за адресою: АДРЕСА_1, та Слов'янського професійного ліцею залізничного транспорту ім. П.Ф. Кривоноса, розташованого за адресою: м. Слов'янськ, вул. Гагаріна, 5, ідентифікаційний код 02542225, р/р 35211005000454 УДК в Донецькій області, МФО 834016, на користь держави судовий збір в розмірі 107 (сто сім) грн. 30 коп. по 53 (п'ятдесят три) грн. 65 коп. з кожного.

В задоволенні решти заявлених вимог -відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи Апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти дні з дня отримання копії цього рішення.

Повний текст рішення виготовлено «20»листопада 2012 року.

Суддя

Слов'янського міськрайонного суду Чемодурова Н.О.