Постанова

від 20.11.2012 по справі 0870/9775/12

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

0870/9775/12                ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  20 листопада 2012 року   15:10                                  Справа №  0870/9775/12                                                                                                                          м.Запоріжжя  Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді             Недашківської К.М., при секретарі судового засідання Шмаріні І.О., за участю представника позивача – не прибув, представника відповідача – не прибув, розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Державної податкової інспекції у Хортицькому районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби до Товариства з обмеженою відповідальністю «Квантор ЛТД» про стягнення заборгованості.            15 жовтня 2012 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов Державної податкової інспекції у Хортицькому районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби (далі іменується – позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Квантор ЛТД»  (далі іменується – відповідач), в якому позивач просить стягнути на його користь суму заборгованості в розмірі 1193 грн. 48 коп. Заявлені позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що підприємством самостійно визначено суму податку, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет та при реалізації владної управлінської функції суб'єктом владних повноважень відносно суб'єкта господарювання винесені рішення, якими покладено обов'язок здійснити платіж на користь Державного бюджету України. Дані рішення є діючими, проте суб'єктом господарювання в повному обсязі не виконані. Вказане спричинило утворення спірної суми заборгованості. Посилаючись на викладені вище мотиви, позивач просить суд ухвалити рішення про задоволення позову. Ухвалою судді від 16.10.2012 відкрито провадження в адміністративній справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду. 20.11.2012 представник позивача в судове засідання не з'явився, про дату, час і місце  розгляду справи повідомлявся належним чином. Однак, до канцелярії суду надійшло клопотання про розгляд справи без його участі. Представник відповідача, належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не прибув, не повідомив суд про причини неприбуття та не подав до суду будь-яких заяв, клопотань, письмових пояснень чи заперечень на адміністративний позов. За таких обставин, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника відповідача. За приписами ч. 1 ст. 41 КАС України, у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Відповідно до вимог ч. 6 ст. 12, ст. 41  КАС України, у зв'язку  з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового засідання за допомогою  звукозаписувального  технічного засобу  не здійснювалось. Згідно ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових та речових доказів, висновків експертів. Відповідно до ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Оскільки, матеріали справи містять докази, які в своїй сукупності повно та всебічно висвітлюють обставини спірних правовідносин, а завданням адміністративного судочинства України згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і неухильне дотримання судом вимог даної норми процесуального  закону  є  обов'язковим  в  кожній  адміністративній  справі, тому спір підлягає вирішенню на підставі наявних у справі документів. Суд при вирішенні справи керується принципами верховенства права, законності, рівності усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом, змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з'ясування всіх обставин, гласності і відкритості адміністративного процесу. Розглянувши матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд ВСТАНОВИВ: Відповідач – Товариство з обмеженою відповідальністю «Квантор ЛТД», пройшов процедуру державної реєстрації та отримав свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи, а відтак набув правового статусу суб'єкта господарювання в розумінні припису ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців від 15.05.2003 №755-IV, згідно з яким державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців – це засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені цим Законом, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру. Як вбачається з матеріалів справи у відповідача станом на 20.11.2012 існує заборгованість з податку на додану вартість в розмірі 489 грн. 63 коп. та по земельному податку з юридичних осіб  в розмірі 703 грн. 85 коп., який виник на підставі наступного. Відповідачем самостійно подані до контролюючого органу податкові декларації з податку на додану вартість, а саме: податкова декларація від 18.02.2012 №9006648440, в якій самостійно визначено податкове зобов'язання на суму в розмірі 145 грн. 00 коп.; податкова декларація від 13.03.2012 №9012710112, в якій самостійно визначено податкове зобов'язання на суму в розмірі 175 грн. 00 коп.; податкова декларація від 19.04.2012 №9020114835, в якій самостійно визначено податкове зобов'язання на суму в розмірі 154 грн. 00 коп. (а.с. 11-16). Також, з матеріалів справи вбачається, що позивачем відповідачу була нарахована пеня в розмірі 15 грн. 63 коп. На підставі вищезазначеного сума податкового боргу з податку на додану вартість з урахуванням пені становить 489 грн. 63 коп. Податковий борг з по земельному податку з юридичних осіб виник на підставі того, що відповідачем подана до контролюючого органу податкова декларація з плати за землю від 17.02.2012 №833, в якій платником податку самостійно визначене податкове зобов'язання по земельному податку: 30.07.2012 нараховано до сплати 241 грн. 36 коп.; 30.08.2012 нараховано до сплати 241 грн. 36 коп.; 30.09.2012 нараховано до сплати 241 грн. 36 коп. (а.с. 17-18). Загальна сума боргу по земельному податку склала 724 грн. 08 коп., однак оскільки у відповідача існувала переплата в розмірі 20 грн. 23 коп. остаточна сума боргу складає 703 грн. 85 коп. У зв'язку з несплатою платником податків узгоджених сум податкового зобов'язання  позивачем вживалися заходи щодо стягнення податкової заборгованості у встановленому законодавством порядку: податкова вимога від 26.12.2011 №185 була отримана 30.12.2011 уповноваженою особою відповідача, про що свідчить підпис на поштову повідомленні про вручення рекомендованого відправлення (а.с.20). Як вбачається з матеріалів справи дана податкова вимога відповідачем не була оскаржена ні в адміністративному, ні в судовому порядках. Дослідивши наявні в матеріалах справи допустимі та належні докази у їх сукупності, суд прийшов до висновку, що заявлені позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі за наступних підстав. Плата за землю – загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності. За приписами ст. 1 Закону України «Про оренду землі»  від 06.10.1998 №161-XIV (далі іменується – Закон України №161-XIV) оренда землі – це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності. Відповідно до ст. 2 Закону України №161-XIV відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі. Згідно ст. 93 Земельного Кодексу України від 25.10.2001 №2768-III (далі іменується – ЗК України) право оренди земельної ділянки – це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Статтею 96 ЗК України передбачено, що землекористувачі зобов'язані, зокрема, своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату. Відповідно до ст. 269  ПК України платниками податку є: власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); землекористувачі. Згідно ст. 285 ПК України базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік. Базовий податковий (звітний) рік починається 1 січня і закінчується 31 грудня того ж року (для новостворених підприємств та організацій, а також у зв'язку із набуттям права власності та/або користування на нові земельні ділянки може бути меншим 12 місяців). Пунктом 286.2 ст. 286 ПК України передбачено, що платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі. Згідно п. 287.3 ст. 287 ПК України податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця. За приписами ст. 1 ПК України, Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства. Податкове зобов'язання – сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк). В пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України визначено, що податковий борг – це сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання. Згідно п. 95.1 ст. 95 Податкового кодексу України – орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності – шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Згідно п. 95.3 ст. 95 Податкового кодексу України – стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється органам державної виконавчої служби у розмірі суми податкового боргу або його частини. Органи державної податкової служби відповідно до пп. 20.1.18 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, кий має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму додаткового боргу або його частини. За приписами пп. 46.1 ст. 46 Податкового кодексу України визначено, що податкова декларація, розрахунок – документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленими підрозділами у випадках, визначеними цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків – фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку. Податкова декларація подається за звітній період в установлені цим Кодексом строки органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків. Згідно п. 57.3 ст. 57 ПК України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1-54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу. Відповідно до п. 59.1 ст. 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Підпунктом 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України передбачено обов'язок платників податків сплачувати податки та збори у строки та в розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи. Таким чином, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та  такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі. Відповідно до приписів ч. 4 ст. 94 КАС України,  у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем – фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються. Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 2, 7-12, 17, 94, 160, 163 КАС України, суд ПОСТАНОВИВ: Адміністративний позов – задовольнити в повному обсязі. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Квантор ЛТД» (69000, Запорізька область, місто Запоріжжя, проспект Ювілейний, будинок №41; ідентифікаційний код 31008717) на користь Державної податкової інспекції у Хортицькому районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби суму боргу з податку на додану вартість в розмірі 489 (чотириста вісімдесят дев'ять) грн. 63 (шістдесят три) коп., яку зарахувати на р/р31117029700008, код платежу 14010100, отримувач: УДКСУ  Хортицького району м. Запоріжжя, код отримувача 38025414, банк – ГУДКСУ у Запорізькій області, МФО 813015; та суму боргу по земельному податку з юридичних осіб в розмірі 703 (сімсот три) грн. 85 (вісімдесят п'ять) коп.., який зарахувати на р/р на р/р33215811700008, код платежу 13050100, отримувач: УДКСУ  Хортицького району м. Запоріжжя, код отримувача 38025414, банк – ГУДКСУ у Запорізькій області, МФО 813015. Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено Кодексом адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.           Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було  повідомлено про можливість отримання копії постанови суду  безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне  оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії  постанови суду. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.                      Суддя                                                                                      К.М.Недашківська