Рішення

від 22.11.2012 по справі 0915/39/2011

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 листопада 2012 р. м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого Мелінишин Г.П.

суддів Бойчука І.В., Ясеновенко Л.В.

секретаря Бобика Ю.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ПАТ КБ «ПриватБанк», ОСОБА_2, третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача - приватний нотаріус ОСОБА_3 про скасування виконавчого напису за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства Комерційного Банку «ПриватБанк» на рішення Тисменицького районного суду від 20 вересня 2012 року,-

в с т а н о в и л а:

В липні 2009 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ПАТ КБ «ПриватБанк», ОСОБА_2, третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача - приватний нотаріус ОСОБА_3 про скасування виконавчого напису.

Позовні вимоги мотивувала тим, що 08.04.2009 р. приватний нотаріус Івано-Франківського міського нотаріального округу ОСОБА_3 вчинив виконавчий напис на іпотечному договорі від 04.12. 2007 року, укладеному між ЗАТ КБ «ПриватБанк» та нею з метою забезпечення виконання зобов'язань позичальника ОСОБА_2 за кредитним договором, як на документі, що встановлює заборгованість. Згідно виконавчого напису запропоновано звернути стягнення на передане в іпотеку нерухоме майно, а саме належні на праві власності їй будинковолодіння і земельну ділянку для задоволення вимог банку на загальну суму 132270,97 доларів США, що у гривневому еквіваленті за офіційним курсом НБУ становило 1018486,47 грн. (том-1, а.с.200).

Посилаючись на те, що право вимоги у кредитора могло виникнути тільки з моменту

закінчення терміну на повернення кредиту - 11 грудня 2017 року, який ще не настав, та що на відчуження нерухомого майна, в якому проживають громадяни, введено мораторій, нотаріус не вправі був вчиняти виконавчий напис. З цих підстав просила позов задовольнити. Рішенням Тисменицького районного суду від 20 вересня 2012 року позов задоволено. Визнано таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис, вчинений 08 квітня 2009 року приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу ОСОБА_3, зареєстрований у реєстрі за № 531.

На дане рішення ПАТ КБ «ПриватБанк» подав апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Апелянт зазначає, що висновки суду про порушення нотаріусом вимог закону не відповідають фактичним обставинам справи. Зокрема, неправильним є висновок суду про те, що нотаріус не переконався належним чином у безспірності розміру сум, що підлягають стягненню за виконавчим написом. Такий висновок суду спростовується положеннями чинного законодавства щодо подання заявником оригіналу нотаріально посвідченої угоди та документів, які підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання. Відповідно банк подав нотаріусу документи, необхідні для вчинення такої дії: лист заявника, оригінал договору іпотеки, копії листів-вимог на ім'я боржника та іпотекодавця, копії повідомлень про вручення поштових відправлень з особистими їх підписами, копію кредитного договору та розрахунок заборгованості станом на 11.03.2009 року. При цьому розмір заборгованості, вказаний в розрахунку банку повністю відповідає тому розміру, який вказаний у виконавчому написі. За таких обставин заборгованість або інша відповідальність боржника не потребувала додаткового доказування. Крім того, вказана у виконавчому написі сума заборгованості лише підтверджує факт заборгованості для можливості звернення стягнення на майно, а не стягнення суми. У зв'язку із цим, висновок суду щодо збільшення відповідачем відповідальності позивача перед банком є надуманим і спростовується положеннями ст.11 Закону України «Про іпотеку». Боргові зобов'язання, зазначені у виконавчому написі, співпадають із зобов'язаннями, зазначеними в договорі іпотеки як за розміром визначених сум та валютою, так і характером та підставою, тобто виконавчий напис вчинено на виконання зобов'язань, які визначено в договорі. Вимоги безспірності були виконані нотаріусом та кредитором у повному обсязі, а тому за формою та змістом виконавчий напис відповідав положенням ст. 89 Закону України «Про нотаріат». Голослівними є також і твердження суду щодо відсутності доказів про належне повідомлення боржника та іпотекодавця про наявність заборгованості за договором та вручення їм вимоги про сплату заборгованості. Доказом цього є копії повідомлень про вручення поштових відправлень, на спростування яких позивач та ОСОБА_2 належних доказів суду не представили.

Посилаючись на зазначені обставини апелянт просив рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

В засіданні апеляційного суду представник апелянта доводи скарги підтримала з наведених у ній мотивів.

ОСОБА_1 та ОСОБА_2, будучи належним чином повідомлені про день та час розгляду справи (останній з врахуванням положень ч.5 ст. 74 ЦПК України) в судове засідання не з'явилися повторно, в зв'язку з чим є підстави для розгляду справи у їхній відсутності.

Вислухавши доповідача, пояснення представника апелянта, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з таких підстав.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що приватним нотаріусом при вчиненні виконавчого напису не були дотримані вимоги закону. Зокрема, нотаріус не переконався належним чином у безспірності розміру сум, що підлягають стягненню, здійснений відповідачем розрахунок боргу не може вважатися документом, який підтверджує безспірність вимог банку до боржника, з огляду на різницю розміру сум заборгованості, вказаних у вимозі банку до іпотекодавця, до позичальника, а також у розрахунку, який ліг в основу виконавчого напису та що має місце безпідставне збільшення відповідальності позивачки перед банком. Крім того, відсутні докази належного одержання іпотекодавцем та боржником письмової вимоги про усунення порушення.

Однак, погодитися з таким висновком колегія суддів не може виходячи з наступного.

Як вбачається зі змісту позовної заяви ОСОБА_1 (а.с.1-3 т.1) підставою визнання таким, що не підлягає виконанню, виконавчого напису, вчиненого 08.04 2009 року приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу ОСОБА_3 є те, що право вимоги у кредитора не виникло, оскільки термін погашення кредиту - 11 грудня 2017 року ще не настав, та що на відчуження нерухомого майна, в якому проживають громадяни, введено мораторій, а отже за таких обставин нотаріус не вправі був вчиняти виконавчий напис.

Згідно ч.1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Як передбачено ст.ст. 11,31 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними позовних вимог. Визначення предмету та підстав заявленого позову належить виключно позивачу.

Ст. 118 ЦПК України встановлено, що позов пред'являється шляхом подання позовної заяви до суду першої інстанції. Відповідно до змісту п.5 ч.2 ст. 119 ЦПК позовна заява повинна містити зазначення підстави позову - обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, які об'єктивуються у поданих доказах. Тому у випадку зміни позивачем своїх позовних вимог (предмету або підстав позову тощо), такі зміни повинні бути викладені у письмовій формі, встановленій для позовної заяви.

В ході розгляду справи позивач у встановленому законом порядку підстав позову не змінювала.

Постановляючи оскаржуване рішення суд фактично вийшов за межі позовних вимог та в порушення ст. 214 ЦПК України взагалі не вирішив позовних вимог ОСОБА_1 саме з наведених нею підстав.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що при вирішенні даного спору суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог і вказане порушення норм процесуального закону призвело до неправильного вирішення справи. Тому постановлене рішення підлягає до скасування з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову з таких підстав.

З матеріалів справи вбачається, що 03.12.2007 р. між ЗАТ КБ «ПриватБанк» (в подальшому ПАТ КБ «ПриватБанк») та ОСОБА_2 укладено кредитний договір № 368К, згідно якого останній отримав кредит у розмірі 117000 доларів США (том-1, а.с.207-209).

В порядку забезпечення виконання зобов'язань позичальника ОСОБА_2 за вищевказаним кредитним договором між ЗАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 укладено нотаріально посвідчений іпотечний договір від 04.12.2007 р., згідно якого остання передала в іпотеку банку належне їй на праві власності нерухоме майно, що знаходиться по АДРЕСА_1, а саме: домоволодіння №8 та земельну ділянку площею 0,15 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 2625855600:01:001:0048. Відповідно до п.35.3 іпотечного договору встановлено, що вартість предмету іпотеки за погодженням сторін складає 212251,50 грн. (том-1,а.с.196-199).

П.п. 2.3.3, 2.3.9 кредитного договору та п.п. 18.8.1,18.8.2.,18.8.9 24 іпотечного договору передбачено право заставодержателя звернути стягнення на предмет іпотеки ( в т.ч. на підставі виконавчого напису нотаріуса) у випадку, якщо в момент настання термінів виконання будь-якого із зобов'язань, передбачених кредитним договором, вони не будуть виконані.

Відповідно до ст.ст. 526,1049,1054,1050 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцю позику в строк та в порядку, встановленому договором, а також проценти та неустойку.

За змістом ч.1 ст.20 Закону України «Про заставу» та ст.589 ЦК України заставодержатель набуває права звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 порушував зобов'язання, передбачені кредитним договором, в зв'язку із чим йому та поручителю ОСОБА_4 22.12.2008 року, а позивачу ОСОБА_1 28.01.2009 року (а.с.206,204,202 т.1) направлялись листи - повідомлення з вимогою про усунення порушення основного зобов'язання до 27.12.2008 року та 05.02.2009 року і попередження про звернення стягнення на заставне майно, які не були виконані у встановлений строк.

Вказані повідомлення боржником, поручителем та іпотекодавцем були отримані, що підтверджується матеріалами справи ( т. 1 а.с. 205,203,201).

При цьому колегія суддів не може погодитись з висновком суду першої інстанції щодо неналежного вручення їм цих поштових відправлень, оскільки належних та допустимих доказів, які цю обставину спростовують, позивач суду не представила. Враховуючи вищенаведені обставини, ПАТ КБ «Приватбанк» 08.04.2009 року звернувся до приватного нотаріуса з метою звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до умов кредитного та іпотечного договорів (т.1 а.с.194-195).

Відповідно до ст. 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом. Зокрема, як встановлено ст.88 Закону України «Про нотаріат», п. 284 Інструкції «Про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України», п.1 Переліку документів, за якими стягнення проводиться на підставі виконавчих написів нотаріусів (затверджений Постановою КМ України від 29.06.1999 року №1172) виконавчі написи є підставою стягнення на заставлене майно за нотаріально посвідченими угодами, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно .

В судовому засіданні з'ясовано, що 08.04.2009 р. приватний нотаріус Івано-Франківського міського нотаріального округу ОСОБА_3 вчинив виконавчий напис на іпотечному договорі, як на документі, що встановлює заборгованість ( т.1 а. с.200), згідно якого запропоновано звернути стягнення на передане в іпотеку нерухоме майно, що знаходиться по АДРЕСА_1, а саме: домоволодіння №8 та земельну ділянку площею 0,15 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 2625855600:01:001:0048, для задоволення вимог банку на загальну суму 132270,97 доларів США, що у гривневому еквіваленті за офіційним курсом НБУ становило 1018486,47 грн. (том 1, а.с.200).

За таких обставин, враховуючи порушення боржником грошового зобов'язання за кредитним договором та передбачене кредитним та іпотечним договорами право на дострокове повернення в таких випадках заборгованості по кредиту, надуманими є доводи позивача щодо незаконності дій нотаріуса по вчиненню виконавчого напису щодо заборгованості за кредитним договором, строк дії якого не закінчився, оскільки кінцевий термін повернення кредиту та процентів за користування ним встановлено до 11 грудня 2017 року.

Що стосується недопустимості вчинення нотаріусом виконавчого напису в зв'язку із введенням мораторію на набуття іпотекодержателем права звернення на предмет іпотеки в разі, якщо предметом іпотеки є житлова нерухомість, в якій постійно проживають громадяни, то Закон України «Про захист майнових прав громадян у період виходу економіки України зі стану фінансової кризи» від 21.05.2009 року, яким це питання врегульовувалось, у встановленому порядку не прийнято.

За наведених обставин, виходячи з принципу диспозитивності колегія суддів приходить до висновку, що порушень закону, зазначених ОСОБА_1 в позовній заяві, приватним нотаріусом при вчиненні виконавчого напису допущено не було, а звідси її вимоги є безпідставними.

Враховуючи, що рішення судом першої інстанції постановлено з порушенням норм процесуального та матеріального права, воно не може залишатися в силі і підлягає до скасування з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Розподіл судових витрат на сторін слід покласти відповідно до ст. 88 ЦПК України.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 307, 309, 313-314, 316,317 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційного Банку «ПриватБанк» задовольнити частково.

Рішення Тисменицького районного суду від 20 вересня 2012 року скасувати. Ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову ОСОБА_1 до ПАТ КБ «ПриватБанк», ОСОБА_2, третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача - приватний нотаріус Івано-Франківського міського нотаріального округу ОСОБА_3 про скасування виконавчого напису відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» 107,30 судового збору.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий: Г.П. Мелінишин

Судді: І.В. Бойчук

Л.В. Ясеновенко

Справа №0915/39/2011 Головуючий у 1 інстанції Хоминець М.М.

Провадження № 22ц/0990/2127/2012 Суддя-доповідач Мелінишин Г.П.

Категорія 57