Рішення

від 24.11.2008 по справі 18/103/08

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ГОСПОДАРСЬКИЙ

СУД

Запорізької

області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ

УКРАЇНИ

24.11.08                                                                         

Справа №  18/103/08

Суддя   Носівець В.В.

за позовом

приватного підприємства “Фірми “Ріор” (69007, м. Запоріжжя,                              вул. Арсенальна,

19)

до приватного

підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1)

про стягнення 722,05 грн.,

Суддя

Носівець В.В.

Представники сторін:

від позивача:

Третьяков Ю.А. -директор ПП “Фірми “Ріор”;

від відповідача:

ОСОБА_1 -приватний підприємець (паспорт НОМЕР_1, виданий Ленінським РВ УМВС

України в Запорізькій області, від 18.02.2000 р.)

СУТНІСТЬ

СПОРУ:

До господарського суду Запорізької

області 25.06.2008 року звернувся позивач приватне підприємство “Фірма “Ріор” з

позовною заявою до відповідача приватного підприємця ОСОБА_1 про стягнення

722,05 грн. на підставі договору № 42, від 04.04.2006 р. та видаткових

накладних № РН-545 від 17.05.2006 р., № РН-946 від 16.06.2006 р., та ст. 11, ч.

2 ст. 526, ч. 1 ст. 530, ст.ст.601, 611, 623 ЦК України, ст. 173, ч.1 ст. 174,

ст. 193 ГК України.

Ухвалою суду від 01.07.2008 року

порушено провадження у справі № 18/103/08, судове засідання призначено на

31.07.2008 р.

Ухвалою суду від 31.07.2008 р., в

порядку ст. 77 ГПК України, розгляд справи був відкладений, судове засідання

призначено на 12.08.2008 р. У судовому засіданні 12.08.2008 р. сторонами подано

заяву про продовження строку вирішення спору для надання додаткових доказів.

Заява прийнята судом та задоволена. Ухвалою суду від 12.08.2008 р. продовжено

строк вирішення спору на три місяці до 25.11.2008 р., судове засідання

призначено на 14.10.2008 р. Ухвалою суду від 03.10.2008 р. в порядку ст. 77 ГПК

України, розгляд справи був відкладений, судове засідання призначено на

13.11.2008р. Представник відповідача у судове засідання 13.11.2008 р. не

прибув, направив на адресу суду заяву про перенесення розгляду справи на

більший пізній термін. Судом заява задоволена. Ухвалою суду від 13.11.2008 р. в

порядку ст. 77 ГПК України, розгляд справи був відкладений, судове засідання

призначено на 24.11.2008 р.

Позивача, у судовому засіданні

24.11.2008 р. надав заяву про відмову від стягнення з відповідача 30,73 грн. 3

% річних та просить прийняти відмову від позову в цій частині, з наслідками

відмови від позову, в цій частині, ознайомлений, про що зазначено в заяві. Крім

того, позивач надав розрахунок, яким збільшив суму пені та уточнив період

нарахування пені, а саме: просить суд стягнути з відповідача 172,50 грн. пені

за період часу з 26.06.2006 р. по 30.09.2008 р. Вказана заява відповідає

вимогам ст.22 ГПК України, не суперечить чинному законодавству України, не

порушує будь-чиїх прав та законних інтересів, прийнята судом до розгляду.

          Відповідач заперечив проти

задоволення позову, мотивуючи це тим, що ним повністю оплачена, отримана від

позивача, продукція за договором та накладними, що підтверджується наданими

відповідачем видатковими накладними № РН-397 від 26.04.2006 р. та № РН-946 від

16.06.2006 р., де їх текст закреслено і написано “оплачено”, а також накладною

№ 1189 від 21.06.2006 р. на зворотній стороні якої, вказані розрахунки

(оплати), що проводилися відповідачем на користь позивача за період з

20.08.2006 р. по 20.10.2006 р. Позивач не погодився із запереченнями

відповідача, вказавши, що за спірними накладними, які разом з договором є

підставою позовних вимог у даній справі, відповідач розрахунки не здійснив і

має на сьогодні перед позивачем заборгованість за отриманий ним товар в сумі

547,81 грн.

У судовому засіданні 24.11.2008 р.,

за згодою представників сторін, оголошено вступну та резолютивну частини

рішення.

Справа розглянута без застосування

технічних засобів фіксації судового процесу.

Розглянувши матеріали справи, та

вислухавши представників сторін, суд, -

ВСТАНОВИВ:

04.04.2006 року між приватним

підприємством “Фірма “Ріор” (надалі -позивач та продавець) та приватним

підприємством ОСОБА_1 (надалі -відповідач та покупець) був укладений договір №

42 (далі - договір).

          Відповідно п. 1.1. договору, позивач

зобов'язується поставити, а відповідач прийняти продукцію продовольчої групи, в

асортименті, кількості та вартістю, вказаними у накладних, які є невід'ємною

частиною даного договору.

Замовлення на доставку товару

здійснюється уповноваженим представником відповідача в усній або письмовій

формі, по узгодженню сторін. Позивач гарантує доставку товару відповідачу не

пізніше двох діб після надходження замовлення. Датою поставки товару

відповідачу, вважається дата виписки накладних на відпуск товару позивачем

(п.п. 2.2, 2.3., 2.4 договору).

          На виконання умов договору позивач

поставив відповідачу продукцію, а відповідач її прийняв, що підтверджується

видатковими накладними № РН-946 від 16.06.2006 р. на суму 269,36 грн. та №

РН-545 від 17.05.2006 р. на суму 257,45 грн., всього на загальну суму 547,81

грн., які підписані відповідачем особисто. Відповідач, у судових засіданнях,

цей факт не заперечував.

Продукція, яка постачається,

оплачується, по цінам, вказаним у накладних. Відповідач зобов'язався сплатити

поставлений позивачем товар згідно накладної або виставленого рахунку протягом

десяти банківських днів. Оплата здійснюється відповідачем у безготівковій формі

шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок позивача.

Оплата вважається здійсненою з моменту надходження грошових коштів на

розрахунковий рахунок позивача (п.п. 3.1., 3.2., 3.3., 3.4. договору).

Однак, слід зазначити, що сторони,

відповідно до змісту спірних накладних, змінили умови продажу, а саме: умова

продажу: за готівку.

Норма ст. 525 ЦК України, зазначає,

що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не

допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

          Зміна або розірвання договору

допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або

законом (ч. 1 ст. 651 ЦК України).

          Відповідно до ст. 654 ЦК України

зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що

змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи

не випливає із звичаїв ділового обороту.

          Таким чином, умови договору були

змінені сторонами (в частині розрахунків) із додержанням правил, встановлених

чинним законодавством і звичаями ділового обороту, тобто в письмовій формі.

Відповідач у судових засіданнях заявляв,

що на теперішній час не має взагалі заборгованості перед позивачем, але

документальних доказів її оплати суду не надав. Документи, представлені

відповідачем в якості доказів здійснення ним платежів за спірними накладними,

не можуть бути прийняті судом в якості належних, оскільки: документом, що

підтверджує підставу сплати та суму одержаних грошових коштів, може бути лише

розрахунковий документ, такий як чек, товарний чек, квитанція, розрахункова

квитанція, квитанція до прибутково-видаткового ордеру, платіжне доручення,

тощо.

Відповідно до ст. 33 ГПК України,

кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на

підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими

учасниками судового процесу. Відповідач не надав суду доказів сплати позивачу

вартості поставленого товару (ані у готівковій формі, ані у безготівковій).

В судовому засіданні з'ясовано, що

позивач виконав умови договору № 42 від 04.04.2006 р. належним чином, а

відповідач зобов'язання, взяті на себе за договором, виконав частково, товар

прийняв, але не сплатив його вартість у передбачені договором строки.

Судом встановлено, що на день

звернення позивача до суду, відповідач має перед позивачем заборгованість у

сумі 547,81 грн., яка не була сплачена ним у встановлений договором строк (не

готівкою, не в безготівковій формі), що підтверджується видатковою накладною №

РН-545 від 17.05.2006 р. на суму 257,45 грн. та видатковою накладною № РН-946

від 16.06.2006 р. на суму 269,36 грн.

Оцінивши надані докази, суд вважає,

що вимога позивача про стягнення з відповідача суми основного боргу

обґрунтована та підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 193 ГК України

господарські зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до

закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо

виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно

ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні

положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених

Господарським кодексом України.

Аналогічний припис містить ст. 526

ЦК України.

Стаття 655 ЦК України, визначає, що

за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або

зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а

покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього

певну грошову суму.

Згідно ч. 1 ст. 692 Цивільного

кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або

прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами

цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 530

Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його

виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Порушенням зобов'язання є його

невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання

(неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Факт порушення відповідачем умов,

визначених змістом зобов'язання, та факт несплати відповідачем, у визначений

зобов'язанням термін, отриманого товару, на суму   547,81 грн., позивачем документально

підтверджений в судовому засіданні. Належних доказів, які б спростовували ці

факти, відповідачем не надано суду.

Таким чином, суд дійшов висновку,

що вимога позивача про стягнення з відповідача 547,81 грн. основного боргу,

обґрунтована та підлягає задоволенню.

Крім того, позивач просить суд

стягнути з відповідача пеню у розмірі 172,50 грн. за період часу з 26 червня

2006 р. по 30 вересня 2008 р., відповідно до умов договору (п.4.4.), де

зазначено, що за несвоєчасне виконання відповідачем грошових розрахунків, з

нього стягується пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми

заборгованості за кожен день прострочки платежу.

Вимога позивача, щодо стягнення з

відповідача 172,50 грн. пені за період часу з   

26 червня 2006 р. по 30 вересня 2008 р. не підлягає задоволенню,

оскільки:

згідно з положеннями ст. 611 ЦК

України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені

договором або законом, зокрема: …, сплата неустойки.

Пунктами 1, 2 ст. 551 ЦК України

визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме

майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється

договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 230

Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські

санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник

господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил

здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання

господарського зобов'язання.

Відповідно до п. 6 ст. 232

Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення

виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється

через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Як свідчить норма ст. 258 ЦК

України ..спеціальна позовна давність в один рік застосовується,

зокрема, до вимог: про стягнення неустойки (штрафу, пені)...

Враховуючи вищевикладене, суд

вважає, що позивачем порушені вимоги встановлені п. 6 ст. 232 ГК України та ст.

258 ЦК України.

Таким чином, суд дійшов висновку,

що вимога позивача, в частині стягнення з відповідача 172,50 грн. пені -не

обґрунтована та не підлягає задоволенню.

Як зазначалося вище, у судовому

засіданні 24.11.2008 р. від позивача надійшла заява про відмову від позовних

вимог, в частині стягнення з відповідача 30,73 грн. 3% річних на підставі ч. 4

ст. 80 ГПК України, в цій частині позивач просить провадження у справі

припинити, з наслідками відмови від цих позовних вимог, позивач ознайомлений.

Відповідно до п. 4 ст. 80 ГПК

України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо позивач

відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом.

          Наслідки відмови від позову,

передбачені ст.ст. 78, 80 ГПК України позивачу відомі, про що зазначено в заяві

про відмову від позовних вимог.

В зв'язку з тим, що відмова від

позову не суперечить чинному законодавству України, правам та законним

інтересам сторін, суд вважає можливим прийняти відмову від позову, в зв'язку з

чим, провадження у справі, в цій частині, слід припинити на підставі п. 4 ст.

80 ГПК України.

Відповідно до ст. 49 ГПК України,

судові витрати покладаються на сторони, пропорційно задоволеним позовним

вимогам.

Керуючись ст.ст. 22, 33, 44, 49, п.

4 ст. 80, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з приватного підприємця

ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, розрахунковий рахунок не відомий, код НОМЕР_1) на користь

приватного підприємства “Фірми “Ріор” (69007, м. Запоріжжя, вул.Арсенальна, 19,

р/р 26003598901 в АБ “Металург” МФО 313582, код ЄДРПОУ 20505908) 547 (п'ятсот

сорок сім) грн. 81 коп. основного боргу, 77 (сімдесят сім) грн.     39 коп. державного мита та 89 (вісімдесят

дев'ять) грн. 52 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового

процесу. Видати наказ.

3.          В частині стягнення 172,50 грн. пені

-у позові відмовити.

4.          Прийняти відмову від позову, в

частині стягнення 30,73 грн. 3 % річних.

5.          Провадження у справі, в частині

стягнення 30,73 грн. 3 % річних, припинити.

Суддя                                                                                                                        В.В.

Носівець

Рішення

господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку

з дня його підпису. Рішення оформлено і підписано, згідно із вимогами ст. 84 ГПК

України, 08.12.2008 р.