Рішення

від 19.12.2008 по справі 31/18-08

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ГОСПОДАРСЬКИЙ

СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ

ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ

УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

18.12.08р.

Справа № 31/18-08

За позовом

Фізичної особи -підприємця

ОСОБА_1,                           м.

Дніпродзержинськ

до відповідачаКомунального

підприємства "Готельний комплекс "Зоря",                              м.

Дніпродзержинськ

про

визнання договорів недійсними

За зустрічним позовом

Комунального підприємства

"Готельний комплекс "Зоря",                              м.

Дніпродзержинськ

доФізичної особи -підприємця

ОСОБА_1,                           м.

Дніпродзержинськ

Суддя      Єременко А.В.

Представники:

Від позивача

ОСОБА_1, пасп. НОМЕР_1;

Від відповідача

Лисенко О.І., дов. № 174 від

30.07.08 р.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, з урахуванням  змін до

позовної заяви від 18.12.08 р., звернувся до відповідача з позовом про визнання

недійсними договору  № 3 оренди

нерухомого майна, що належить до комунальної власності міста від 29.03.07 р. та

договору № 3 про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого

нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю від 29.03.07 р. та

визначення розміру відшкодування на користь відповідача  за оренду майна та комунальні послуги згідно

з розрахунком позивача, де орендна плата розрахована з застосуванням орендної

ставки в розмірі 5 %.

Позовні вимоги вмотивовані тим, що позивачем було виявлено факт

неправильного застосування орендної ставки при укладанні договору  № 3 оренди нерухомого майна, що належить до комунальної

власності міста від 29.03.07 р., оскільки фактичне використання позивачем

приміщення здійснюється  згідно виду

суб'єкта підприємницької діяльності,  як

„діяльність інформаційних агентств”, про 

що вказано у свідченні платника єдиного податку.             Між тим, умовами спірного договору

передбачено використання приміщення „під офіс”, відповідно із застосуванням

іншої орендної ставки, встановленої рішенням Дніпродзержинської міської ради №

51-04 V від 29.09.06 р. Щодо підстав визнання договору недійсним позивач

посилається  на приписи ст., ст. 203, 230

ЦК України.

Відповідач проти позову заперечує, подав зустрічну позовну заяву про

стягнення неустойки за користування річчю за час прострочення повернення

орендованого майна  у період  з 10.06.08 р. по 11.12.08 р. в  сумі 5 895,42 грн.,  обґрунтовуючи свої позовні вимоги за  зустрічним позовом тим, що відповідач станом

на 11.12.08 р. продовжує користуватися орендованим приміщенням.

Відповідач відзив на зустрічний позов не надав.

Ухвалою  голови господарського

суду від 27.11.08 р. строк вирішення спору по справі було продовжено по

27.12.08 р. включно.

Вивчивши матеріали справи, вислухавши пояснення позивача та представника

відповідача, господарський суд, -

В С Т А Н О В

И В:

      29.03.07 р. між Комунальним  підприємством "Готельний комплекс

"Зоря" та Приватним підприємцем 

ОСОБА_1 був укладений договір № 3 оренди нерухомого майна, що належить

до комунальної власності міста, відповідно до умов якого позивач передав

відповідачу в оренду приміщення загальною площею 38,3 кв.м., яке знаходиться за

адресою: м. Дніпродзержинськ, вул. Бурхана, 13.

         Мета оренди -під офіс (розділ 2 цього

договору).

Згідно п. 4.1. цього Договору 

орендна плата визначається на підставі 

Методики розрахунку  орендної

плати, затвердженої  Рішенням Дніпродзержинської

міської ради.

Поряд з цим, між позивачем та відповідачем був укладений договір № 3 про

відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого

майна та надання комунальних послуг орендарю, згідно умовам якого, відповідач

зобов'язався пропорційно займаної площі брати участь у витратах позивача на

обслуговування, експлуатацію та ремонт будівлі за адресою: м. Дніпродзержинськ,

вул. Бурхана, 13, а також у витратах на утримання прибудинкової території. 

         Згідно зі ст. 15 ЦК України кожна

особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення,

невизнання або оспорювання.

        Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна

особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або

майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів

можуть бути : 2) визнання правочину недійсним.

        Відповідно до постанови Пленума

Верховного  Суду України N 3 від

28.04.1978 р. “Про судову практику в справах про визнання угод недійсними”,

угода  може  бути 

визнана  недійсною  лише  з

підстав і з наслідками, передбаченими законом. 

Тому в кожній справі про визнання угоди недійсною суд повинен встановити

наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угоди недійсною і настання

певних юридичних наслідків.

       Згідно зі ст. 215 ЦК України, підставою

недійсності правочину є 

недодержання  в  момент вчинення  правочину 

стороною  (сторонами) вимог,  які встановлені частинами першою - третьою,  п'ятою та 

шостою  ст. 203 ЦК України.

Якщо  недійсність  правочину прямо не встановлена законом, але

одна із сторін або інша заінтересована 

особа  заперечує  його дійсність на підставах,  встановлених законом, такий правочин може

бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

        Стаття 

203 ЦК України передбачає загальні вимоги, додержання яких є необхідним

для чинності правочину : 1. Зміст 

правочину  не може суперечити

цьому Кодексу,  іншим актам  цивільного 

законодавства,  а   також  

моральним   засадам суспільства. 2.

Особа,  яка вчиняє правочин, повинна мати

необхідний обсяг цивільної дієздатності. 3. Волевиявлення  учасника 

правочину  має  бути 

вільним   і відповідати його

внутрішній волі. 4. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. 5.

Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що

обумовлені ним. 6. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може

суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх,  неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

      Позивач просить визнати недійсним

договір  № 3 оренди нерухомого майна, що

належить до комунальної власності міста від 29.03.07 р., посилаючись на ст. 47

Закону України „Про інформацію” щодо навмисного приховання інформації

відповідачем про розмір орендної ставки, що призвело (на думку позивача) до

неправильного  застосування орендної

ставки при укладанні спірного договору.

       Статтею 

230 ЦК України встановлено, що якщо одна із сторін правочину навмисно

ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина

перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним.

Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть

перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.  Сторона, яка застосувала обман, зобов'язана

відшкодувати другій стороні збитки у подвійному розмірі та моральну шкоду, що

завдані у зв'язку з вчиненням цього правочину.

Поняття „обман” означає умисне введення в оману представника

підприємства, установи, організації, що уклала угоду, шляхом повідомлення

відомостей, які не відповідають дійсності, або замовчування обставин, що мають

істотне значення для угоди.

У вирішенні спорів про визнання угод недійсними на підставі статті 57

Цивільного кодексу Української РСР „Недійсність угоди, укладеної внаслідок

обману, насильства, погрози, зловмисної угоди представника однієї сторони з

другою стороною або збігу тяжких обставин” (ст. 230 ЦК України в редакції 2003

року) господарські суди повинні мати на увазі, що відповідні вимоги можуть бути

задоволені за умови доведеності фактів обману, насильства, погрози, зловмисної

угоди представника однієї сторони з другою стороною і наявності їх

безпосереднього зв'язку з волевиявленням другої сторони щодо укладення угоди

(п.13 Роз'яснень Вищого арбітражного суду України від 12.03.1999 року №02-5/111

„Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод

недійсними”).

         Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна

сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу

своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками

судового процесу.

      Позивачем не надано доказів, які свідчили

б знаходження позивача при укладанні правочину під впливом обману, про

відсутність його вільного волевиявлення та навмисного приховування відповідачем

будь-якої інформації, що стосується 

умов  укладеного право- чину.

З викладеного суд не вбачає підстав для задоволення позову в частині

визнання недійсними договору № 3 оренди нерухомого майна, що належить до комунальної

власності міста від 29.03.07 р.

       З огляду на відсутність підстав для

визнання недійсним вказаного договору, позовні вимоги щодо визнання недійним

договору № 3 про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання

орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю від

29.03.07 р. також задоволенню не підлягають.

      Щодо решти позовних вимог, пов'язаних із

визначенням розміру відшкодування на користь відповідача  за оренду майна та комунальні послуги, згідно

з розрахунком позивача, де орендна плата розрахована з застосуванням орендної

ставки в розмірі 5 %, суд вважає їх безпідставними та такими, що не підлягають

задоволенню, виходячи з наступного.

      Рішенням господарського суду

Дніпропетровської області від 09.06.08 р. по справі                № 8/101-08 за позовом  Комунального 

підприємства "Готельний комплекс "Зоря" до Приватного

підприємця ОСОБА_1 про стягнення 6 220,25 

грн. та звільнення приміщення, залишеним без змін постановою

Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 06.11.08 р.,

встановлено, що договір № 3 оренди нерухомого майна, що належить до комунальної

власності міста від 29.03.07 р. припинився 29.03.08 р., з  Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1  стягнуто 3 960,94 грн. основного боргу та

зобов'язано звільнити орендоване приміщення загальною площею 38,3 м 2                        за адресою: м.

Дніпродзержинськ, вул. Бурхана, 13.

Позовні вимоги за зустрічним позовом Комунального  підприємства "Готельний комплекс

"Зоря" про стягнення 5 895,42 грн. неустойки підлягають задоволенню з

наступних підстав.

Відповідно до ст. 785 ЦК України, у разі припинення договору найму

наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона

була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було

обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі,

наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної

плати за користування річчю за час прострочення.

       Відповідач на час вирішення спору у

суді  орендоване приміщення позивачу не

повернув та продовжує його займати, що підтверджується копією Акту державного

виконавця Заводського ВДВС від 11.12.08 р.

      Позивачем нараховано відповідачу

неустойку за користування річчю за час прострочення повернення орендованого

майна  у період  з 10.06.08 р. по 11.12.08 р. в  сумі 5 895,42 грн. Розрахунок позивача

відповідає матеріалам справи та фактичним обставинам.

         Згідно вимог ст. 49 ГПК України судові

витрати  у справі за первісним позовом

покладаються на позивача, судові витрати за зустрічним позовом покладаються на

відповідача за зустрічним позовом.

          На підставі наведеного та керуючись

ст.ст. 4, 32, 35, 43, 49, 60, 82-85 Господарського процесуального кодексу

України, господарський суд

В И Р І Ш И

В:

          В задоволенні первісного позову

відмовити.

          Зустрічний позов задовольнити.

Стягнути з Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1,                          код НОМЕР_1, рахунки

в установах банків відсутні) на користь Комунального підприємства

"Готельний комплекс "Зоря" (51900, м. Дніпродзержинськ, вул.

Бурхана, 13, п/р № 26009060011329 в КБ "Приватбанк" м.

Дніпродзержинськ, МФО 305965, ЗКПО 30708530) 5 895,42 грн. неустойки, 102,00

грн. витрат на сплату держмита; 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне

забезпечення судового процесу,  видати

наказ.

          Суддя                                                                                                 

А.В. Єременко