Ухвала

від 30.10.2012 по справі 2а/2370/2529/2012

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а/2370/2529/2012 Головуючий у 1-й інстанції: Кульчицький С.О.

Суддя-доповідач: Безименна Н.В.

У Х В А Л А

Іменем України

"30" жовтня 2012 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді: Безименної Н.В.,

суддів: Аліменка В.О. та Ісаєнко Ю.А.,

при секретарі: Проценко А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою Тальнівської міжрайонної державної податкової інспекції Державної податкової служби на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 16 серпня 2012 року у справі за адміністративним позовом Державного підприємства «Іванківський спиртовий завод»до Тальнівської міжрайонної державної податкової інспекції Черкаської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А:

В липні 2012 року позивач звернувся в Черкаський окружний адміністративний суд з позовом до Тальнівської міжрайонної державної податкової інспекції Черкаської області Державної податкової служби, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення -рішення № 0000012301 від 7 березня 2012 року.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 16 серпня 2012 року позов задоволено. Рішення суду вмотивовано тим, що доводи відповідача про нікчемність договорів купівлі -продажу товарно -матеріальних цінностей укладених між позивачем та ТОВ «ВКФ «Симиренківські сади»є помилковими.

Не погоджуючись із судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та винести нову, якою в задоволенні позову відмовити. В обгрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на те, що постанова суду першої інстанції є незаконною і необґрунтованою, винесеною з порушенням норм матеріального права. Зокрема, на думку апелянта, судом не враховано, що для перевірки ДП «Іванівський спиртовий завод»не надано документів, які б підтверджували фактичне транспортування товарів у кількості 2113, 3 тони від вантажовідправника до вантажоодержувача (актів приймання -передачі товарів, товарно -транспортних накладних, довіреностей на отримання ТМЦ та інших).

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову -залишити без змін.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198 та ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З матеріалів справи вбачається, що посадовими особами ДПІ у Маньківському районі, згідно із п. 79.2 ст. 79 Податкового кодексу України проведена документальна позапланова невиїзна перевірка державного підприємства «Іваньківський спиртовий завод»з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо формування податкового кредиту з податку на додану вартість з TOB «ВКФ «Симиренківські сади»за період з 01.08.2011 року.

За результатами проведеної перевірки відповідачем складено акт перевірки від 01.02.2012 року № 36/23/00374841 та встановлено порушення п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.4, п. 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість за серпень 2011 року в сумі 183941 грн. та за серпень 2011 року в сумі 551739 грн.

На підставі встановленого порушення Маньківським відділенням Тальнівської міжрайонної державної податкової інспекції Черкаської області Державної податкової служби винесено податкове повідомлення-рішення від 07.03.2012 року № 0000012301. Не погоджуючись з вищезазначеним податковим повідомленням-рішенням, ДП «Іваньківський спиртовий завод»подало скарги до ДПС у Черкаській області та ДПС України, які залишені без задоволення, а податкове повідомлення-рішення від 07.03.2012 року № 0000012301 - без змін.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, не погодився з висновками відповідача про те, що правочини, укладені між позивачем та ТОВ «ВКФ «Симиренківські сади»є нікчемними, без реального здійснення господарських операцій.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції що, взаємовідносини позивача з контрагентом ТОВ «ВКФ «Симиренківські сади»мають реальний характер та підтверджені первинними документами бухгалтерського обліку, виходячи з наступного.

Як вірно встановлено Черкаським окружним адміністративним судом та підтверджується матеріалами справи, між позивачем та TOB «ВКФ «Симиренківські сади»укладено договорів купівлі-продажу дробленої кукурудзи від 06.01.2011 року № 1/а та договір купівлі-продажу подрібненої пшениці від 02.08.2011 року № 02/08.

На виконання господарський договірних зобов'язань, TOB «ВКФ «Симиренківські сади»передало дроблену кукурудзу та подрібнену пшеницю, а позивач прийняв у власність, що підтверджується видатковими накладними та товарно-транспортними накладними. Крім того, на підтвердження оплати умов вищезазначених договірних зобов'язань, TOB «ВКФ «Симиренківські сади»видані податкові накладні позивачу, які складені у відповідності до вимог законодавства та мають всі необхідні реквізити, що підтверджує дійсність даних правочинів та виписки по рахунках позивача.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо -безпосередньо після її закінчення.

Статтею 198 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями, що були включені отримувачем таких послуг до податкової декларації попереднього періоду.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Як зазначалося вище, матеріалами справи підтверджується, що у позивача наявні необхідні первинні бухгалтерські документи, які підтверджують факт здійснення господарських операцій, достовірність яких та відповідність первинних бухгалтерських документів вимогам податкового законодавства, податковим органом не спростовано.

До того ж, частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу (ч.1 ст.215 ЦК України).

Відповідно до положень ст.215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до частин 1, 2 ст.228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

При цьому, обов'язковість установлення умислу поширюється на визнання недійсними правочинів, вчинених із метою, що суперечить інтересам держави і суспільства (ч.3 ст.228 ЦК України).

Враховуючи викладене та те, що відповідачем не доведено, що зміст спірної угоди не відповідає дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків чи свідчить про намір сторін ухилитися від оподаткування доходів, отриманих внаслідок виконання договору або приховування дійсного об'єкту оподаткування, зменшення бази оподаткування, створення штучних підстав для незаконного відшкодування сум сплачених податків за рахунок коштів бюджету, отримання незаконних пільг з оподаткування, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про задоволення позову.

Таким чином, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу потрібно залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду без змін.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Тальнівської міжрайонної державної податкової інспекції Державної податкової служби -залишити без задоволення.

Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 16 серпня 2012 року -залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали виготовлено 12 листопада 2012 року.

Головуючий суддя Безименна Н.В.

Судді: Аліменко В.О.

Ісаєнко Ю.А.