Рішення

від 19.11.2012 по справі 5010/411/2012-17/37

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 листопада 2012 р. Справа № 5010/411/2012-17/37

Господарський суд Івано-Франківської області у складі головуючого судді Неверовська Л. М., судді Кавлак І. П. , судді Максимів Т. В. , при секретарі судового засідання Семчук Д. О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо Будівельна Компанія Звента", вул. Мельнична, 13, м. Луцьк, Волинська область, 43000;

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства "Інтернафта", вул. Рильського, 26, смт. Рожнятів, Івано-Франківська область, 77600;

про зобов'язання відповідача виконати договір поставки №17/05/11 від 17.05.11, а саме: передати у власність позивача дизельне пальне кількістю 21400 літрів на загальну вартість 95230 грн. та стягнення штрафу у сумі 33330 грн. 50 коп.

за участю представників сторін:

Від позивача: не з'явились;

Від відповідача: не з'явились;

ВСТАНОВИВ: Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробничо Будівельна Компанія Звента" подано позов до Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства "Інтернафта" про зобов'язання виконати договір поставки № 17/05/11 від 17.05.11, а саме: передати у власність позивача дизельне пальне кількістю 21400 літрів на загальну вартість 95230 грн. та стягнення штрафу у сумі 33330 грн. 50 коп.

Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 25.06.12 провадження у справі № 5010/411/2012-17/37 було зупинено до вирішення господарським судом Волинської області справи №2/5004/749/12 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства "Інтернафта" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо Будівельна Компанія Звента" про визнання недійсним договору поставки від 17.05.11 №17/05/11.

Рішенням Господарського суду Волинської області від 25.07.12 по справі №5004/749/12, в позові Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства "Інтернафта" про визнання недійсним договору поставки від 17.05.11 №17/05/11 - відмовлено.

Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 17.09.12 провадження у справі № 5010/411/2012-17/37 поновлено. 17.09.12 суддею Неверовською Л.М. подано заяву про призначення вищевказаної справи до колегіального розгляду. Розпорядженням голови господарського суду Івано-Франківської області від 17.09.12 справу скеровано для розгляду колегії суддів у складі головуючого судді: Неверовської Л.М., суддів: Кавлак І. П., Максимів Т.В.

Позивач в засідання суду не з'явився, про причини неявки не повідомив, належним чином був повідомлений про дату та час розгляду справи. В попередніх судових засіданнях (26.04.12, 23.05.12, 07.06.12, 14.06.12) позов підтримував повністю. В обґрунтування позовних вимог посилався на невиконання відповідачем умов договору поставки №17/05/11 від 17.05.11 щодо поставки товару у строк та по ціні, визначених п.п. 3.1, 4.1 вказаного договору.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився про причини неявки суду не повідомив, належним чином був повідомлений про дату та час розгляду справи. У відзиві на позов (вх.№3436/2012-свх від 22.05.12) заперечує проти позовних вимог, зокрема, зазначає про те, що вказаний договір сфальсифікований колишнім директором ТзОВ НВП "Інтернафта", а тому є нікчемним відповідно до ст.ст. 202-204, 228, 236 ЦК України.

З огляду на те, що явка сторін не визнавалась обов'язковою, будь-яких клопотань про відкладення розгляду справи не надходило, згідно ст.75 ГПК України та ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд вважає за можливе розглянути справу без участі повноважного представника позивача за наявними в ній матеріалами, враховуючи, що у суду є всі необхідні докази для вирішення спору по суті.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши представника відповідача, дослідивши та оцінивши зібрані докази відповідно до приписів ст. 43 ГПК України, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, судом встановлено наступне.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю НВП "Інтернафта" (відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробничо Будівельна Компанія Звента" (позивач) укладено договір поставки №17/05/11 від 17.05.11.

Згідно п.1.1 договору постачальник (відповідач), в порядку та на умовах визначених договором, зобов'язується передати у власність покупця дизельне пальне (товар) у строк до 30 червня 2011 р., а покупець зобов'язується прийняти товар від постачальника та оплатити його загальну вартість на умовах даного договору.

Ціна за одиницю товару узгоджена сторонами і встановлюється у розмірі 4,45 грн. за один літр, в тому числі ПДВ - 20%. Загальна вартість договору встановлюється в розмірі 95230 грн., в тому числі ПДВ - 20% (п.п. 4.1., 4.2. Договору).

Пунктами 3.1., 3.2., 3.3. договору, встановлено, що товар постачається постачальником на умовах СРТ (ІНКОТЕРМС - 2000) на термінал позивача, що знаходиться за адресою: м. Луцьк, вул. Мельнична, 13. Приймання - передача товару по кількості та якості здійснюється представниками обох сторін на терміналі позивача з дотриманням вимог Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої Наказом Мінпаливенерго України, Мінтрансзв'язку України, Мінекономіки України, Держспоживстандарту України № 281/171/578/155 від 20.05.08, по акту приймання - передачі. Право власності на товар переходить від відповідача до позивача з моменту підписання уповноваженими представниками сторін акту приймання - передачі.

Відповідно до п. 5.2. договору, розрахунки за товар здійснюються шляхом здійснення оплати на протязі 3 календарних днів з моменту поставки товару та підписання акту приймання-передачі.

Даний договір вступає в силу з моменту підписання його сторонами і діє до повного його виконання сторонами (п. 9.1. договору).

Проте, як вбачається з матеріалів справи, відповідач не виконав взяті на себе договірні зобов'язання щодо поставки позивачу дизпалива кількістю 21400 літрів за ціною 4,45 грн. за один літр, на загальну вартість 95230 грн., в строк до 30 червня 2011 року.

Крім того, доказом не виконання договірного зобов'язання відповідачем, також, є відповідь ТзОВ НВП "Інтернафта" на претензію позивача, де чітко зазначено, що у зв'язку із збоями у виробництві ТзОВ НВП "Інтернафта" не змогло вчасно, у строк до 30 червня 2011 року поставити ТзОВ "Виробничо Будівельна Компанія Звента" товар згідно умов договору поставки №17/05/11 від 17.05.11 року. Як далі зазначено відповідачем у відповіді на претензію, ТзОВ НВП "Інтернафта" зобов'язується у максимально короткі строки виконати вищевказаний договір та передати у власність ТзОВ "Виробничо Будівельна Компанія Звента" дизельне пальне загальною кількістю 21400 літрів.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач оспорював в судовому порядку правомірність договору поставки від 17.05.11 №17/05/11. Так, ухвалою господарського суду Волинської області від 20.06.12 порушено провадження у справі №2/5004/749/12 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства "Інтернафта" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо Будівельна Компанія Звента" про визнання недійсним договору поставки від 17.05.11 №17/05/11.

Господарським судом Волинської області встановлено, що положення договору поставки від 17.05.2011 р. узгоджуються з вимогами чинного законодавства та не суперечать ним, при укладенні договору поставки позивач не заперечував проти його умов, тому суд дійшов до висновку про відсутність правових підстав для визнання договору поставки №17/05/11 від 17.05.2011р., недійсним.

Рішенням Господарського суду Волинської області від 25.07.12 по справі №5004/749/12, в позові Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства "Інтернафта" про визнання недійсним договору поставки від 17.05.11 №17/05/11 - відмовлено.

Таким чином, договір №17/05/11 від 17.05.11, укладений між сторонами в межах чинного законодавства України є правомірними, оскільки його недійсність прямо не встановлена законом та він не визнаний судом недійсним (ст. 204 Цивільного кодексу України), що спростовує заперечення відповідача щодо його нікчемності.

Відповідно до ст. 15-16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

За змістом статті 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Так, статтею 6 Цивільного кодексу України визначено, що сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Вказаною статтею Цивільного кодексу України закріплено положення про співвідношення договору і закону в тих випадках, коли щодо певних відносин існує зазначення в актах цивільного законодавства, але сторони бажають за згодою між собою врегулювати ці відносини інакше. В такій ситуації сторони договору мають право вибору: використати норми акту цивільного законодавства для врегулювання своїх відносин або за власним розсудом відступити від положень актів цивільного законодавства шляхом встановлення в договорі інших правил поведінки, ніж це передбачено законодавством.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У відповідності до ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Також, згідно до ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю - продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 663 Цивільного кодексу України встановлено, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, -відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Статтею 664 ЦК України визначено, що обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним, зокрема, у момент вручення товару покупцеві.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться в ст.ст. 179, 193 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно пункту 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідач належних заперечень проти позову та доказів належного виконання своїх зобов'язань не надав, доводи позивача не спростував, тому суд вважає позовну вимогу про зобов'язання відповідача передати у власність позивача дизельне пальне кількістю 21400 літрів за ціною 4,45 грн. за один літр, на загальну вартість 95230 грн. обґрунтованою і такою, що підлягає до задоволення.

Слід визнати обґрунтованими вимоги позивача щодо стягнення штрафу у сумі 33330 грн. 50 коп., враховуючи наступне.

Згідно п.3 ч.1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст.230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності.

Частиною 1 ст.549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч. 2 ст. 549 ЦК України).

Пунктом 6.2. договору сторони передбачили, що відповідач у випадку не поставлення товару позивачу у строк до 30.06.11, зобов'язаний сплатити позивачу штраф у розмірі 35 % від вартості товару, зазначеної в п. 4.2. договору (95230 грн).

Господарським судом встановлено факт не поставлення товару позивачу у строк до 30.06.11, здійснено перевірку поданого позивачем розрахунку штрафних санкцій. З огляду на обґрунтованість поданого розрахунку, позовні вимоги про стягнення 33330 грн. 50 коп. штрафу підлягають задоволенню.

Слід також зазначити, що така ж правова позиція щодо аналогічних правовідносин викладена в Постановах Львівського апеляційного господарського суду від 03.10.12 по справі № 5010/418/2012-17/38, від 29.08.12 по справі 5010/417/2012-20/31.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст. 34 ГПК України).

Згідно із ч. 1, 2 ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З огляду на вищевикладене, позов слід задовольнити, зобов'язати відповідача виконати договір поставки №17/05/11 від 17.05.11, а саме, передати у власність позивача дизельне пальне кількістю 21400 літрів по ціні 4,45 грн. за один літр на загальну вартість 95230 грн. та стягнути 33330 грн. 50 коп. штрафу.

Враховуючи приписи ст.49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покласти на відповідача.

Керуючись ст.ст. 179, 193, 230, 265 ГК України, ст.ст. 6, 15-16, 526, 549, 610, 611, 612, 627, 629, 663, 664, 712 Цивільного кодексу України, ст. 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо Будівельна Компанія Звента" до Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничого підприємства "Інтернафта" про зобов'язання відповідача виконати договір поставки №17/05/11 від 17.05.11, а саме: передати у власність позивача дизельне пальне кількістю 21400 літрів на загальну вартість 95230 грн. та стягнення штрафу у сумі 33330 грн. 50 коп. - задовольнити.

Товариству з обмеженою відповідальністю Науково-виробничого підприємства "Інтернафта", вул. Рильського, 26, смт. Рожнятів, Івано-Франківська область, 77600, (ідентифікаційний код 31364536) виконати договір поставки №17/05/11 від 17.05.11, а саме, передати у власність Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо Будівельна Компанія Звента", вул. Мельнична, 13, м. Луцьк, Волинська область, 43000 (ідентифікаційний код 20134352) дизельне пальне кількістю 21400 літрів по ціні 4,45 грн. за один літр на загальну вартість 95230 грн. (дев'яносто п'ять тисяч двісті тридцять гривень) в тому числі ПДВ.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничого підприємства "Інтернафта" вул. Рильського, 26, смт. Рожнятів, Івано-Франківська область, 77600, (ідентифікаційний код 31364536) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо Будівельна Компанія Звента", вул. Мельнична, 13, м. Луцьк, Волинська область, 43000 (ідентифікаційний код 20134352) - 33330 грн. 50 коп. (тридцять три тисячі триста тридцять гривень) - штрафу, 2682 (дві тисячі шістсот вісімдесят дві гривні, 50 коп.) - витрат по сплаті судового збору.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 20.11.12

Головуючий суддя Неверовська Л. М.

Суддя Кавлак І. П.

Суддя Максимів Т. В.

Виготовлено в КП "Діловодство спеціалізованого суду"