Рішення

від 31.10.2012 по справі 121/6251/12, 2/0121/2032/2012

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ (М. ФЕОДОСІЯ)

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №: 22-ц/0191/1563/2012Головуючий суду першої інстанції:Лошакова Т.А. Головуючий суду апеляційної інстанції:Ломанова Л. О.

РІШЕННЯ

"31" жовтня 2012 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого суддіЛоманової Л.О. СуддівПритуленко О.В., Кустової І.В. При секретаріМартиненко М.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Феодосії цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до Комунального підприємства «Управління виробничого житлово-комунального господарства» смт. Щебетівка про стягнення належних працівнику при звільненні сум та середнього заробітку за весь час затримки розрахунку, за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Феодосійського міського суду АР Крим від 21 вересня 2012 року

В С Т А Н О В И Л А :

У червні 2012 року ОСОБА_6 звернувся до суду із позовом до Комунального підприємства «Управління виробничого житлово-комунального господарства» про стягнення належних при звільненні сум, середнього заробітку за час затримки розрахунку.

Вимоги позову мотивовані тим, що 19 листопада 2008 року він був звільнений з роботи у відповідача з посади економіста на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України, судовим рішенням від 19 квітня 2011 року його поновлено на роботі, наказ про поновлення на роботі на посаді економіста був виданий відповідачем тільки 11 липня 2011 року, а 19 липня 2011 року він звільнився з роботи за власним бажанням.

21 березня 2012 року йому виплачена заробітна плата за період з 19 квітня 2011 року по 19 липня 2011 року, між тим, місячна заробітна плата необґрунтована занижена на 586, 94 грн. ( з розрахунку 1394 грн. замість 1980, 94 гр.), також неправомірно розрахована компенсація за невикористані дні щорічної відпустки за 2008-2011 роки виходячи з розміру заробітної плати 1394 грн. та не виплачена ця компенсація за період з 19 квітня 2011 року по 19 липня 2011 року.

Посилаючись на вищевикладене, позивач просив суд стягнути з відповідача на його користь недораховану заробітну плату у розмірі 869, 48 грн., недораховану грошову компенсацію за невикористані відпустки у розмірі 1300, 48 грн. та середній заробіток за час затримки розрахунку у розмірі 13 814, 40 грн. (зазначені суми визначені позивачем з урахуванням обов'язкових платежів та податків).

Рішенням Феодосійського міського суду АР Крим від 21 вересня 2012 року позов задоволений частково: стягнуто з відповідача на користь позивача недорахований заробіток за період з 19 квітня 2011 року по 19 липня 2011 року у розмірі 869, 48 грн. без урахування податків та обов'язкових платежів, компенсацію за невикористані дні відпустки у розмірі 503, 65 грн. без урахування податків та обов'язкових платежів, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 4 641, 30 грн. без урахування податків та обов'язкових платежів, а всього 6 014, 43 грн. В іншій частині позову відмовлено. Також судом вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

У апеляційній скарзі позивач ставить питання про зміну судового рішення в частині визначення розміру компенсації за невикористані дні відпустки та середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні.

Апелянт посилається на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм процесуального та матеріального права, вважаючи неправильним висновок суду про те, що питання оплати за невикористані відпустки за

2008-2010 роки та по 19 квітня 2011 року вже вирішено рішенням Апеляційного суду АР Крим у м. Феодосія від 19 квітня 2011 року; та необґрунтовано заниженим розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні - з 19 липня 2011 року по день розгляду справи у суді на підставі ст. 117 КЗпП України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши пояснення позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з такого.

Зі змісту апеляційної скарги, та це підтверджено позивачем при розгляді справи апеляційним судом, слідує, що рішення суду оскаржується лише в частині відмови у позові про стягнення компенсації за невикористані щорічні відпустки за період з листопада 2008 року по 19 квітня 2011 року та визначення на підставі ст.117 КЗпП України розміру середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні - з 19 липня 2011 року по день розгляду справи у суді.

Враховуючи вимоги ч. 1 ст. 303 ЦПК України, апеляційний суд здійснює перевірку законності і обґрунтованості рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

З матеріалів справи вбачається, що наказом № 39-ОК від 19 листопада 2008 року позивач був звільнений з роботи у відповідача з посади економіста на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України (а.с. 9). Рішенням Апеляційного суду АР Крим у м. Феодосія від 19 квітня 2011 року вказаний наказ скасовано, позивача поновлено на роботі на посаді економіста з 19 листопада 2008 року; стягнуто з відповідача на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 43 529, 75 грн. та допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в розмірі місячного платежу - 1547, 10 грн. (а.с. 7).

Наказом № 39-ОК від 11 липня 2011 року позивача поновлено на роботі на посаді економіста з 19 листопада 2008 року (а.с. 6).

Наказом № 41-ОК від 18 липня 2011 року позивач звільнений з посади економіста за ст. 38 КЗпП України за власним бажанням з 19 липня 2011 року (а.с. 11).

При звільненні позивачу нараховані такі виплати: заробітна плата за період з 19 квітня 2011 року по 19 липня 2011 року у розмірі 3771, 82 грн.; компенсація за невикористані щорічні відпустки за період з 02 листопада 2008 року по 18 квітня 2011 року у розмірі 2862, 76 грн. (а.с. 24, 25).

Нараховані суми сплачені позивачу 21 березня 2012 року та 13 квітня 2012 року (а.с. 24, 25).

Вказані обставини не заперечуються сторонами.

Відповідно до ст. ст.10, 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Колегія суддів не може погодитись з висновком суду першої інстанції щодо відсутності правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача недорахованої грошової компенсації за невикористанні дні щорічної відпустки за період з листопада 2008 року по 19 квітня 2011 року, виходячи з такого.

Згідно із ч. 1 ст. 83 КЗпП України у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки.

Частково задовольняючи позов в цій частині ( лише за період з 19 квітня 2011 року по 19 липня 2011 року), суд першої інстанції виходив з того, що невикористані дні щорічної відпустки за 2008-2010 роки вже компенсовані позивачу, оскільки рішенням Апеляційного суду АР Крим у м. Феодосія від 19 квітня 2011 року стягнуто на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 19 листопада 2008 року по день ухвалення рішення - 19 квітня 2011 року.

З таким висновком суду не може погодитись колегія суддів, оскільки він не заснований на законі, не відповідає фактичним обставинам справи.

Середній заробіток за час вимушеного прогулу є однією з різновидів матеріальної відповідальності власника (підприємства) перед працівником, а сплата компенсації, коли працівник має на неї право, є обов'язком підприємства у разі його звільнення. Дані компенсаційні виплати мають різну юридичну природу, є окремими видами зобов'язань підприємства та застосовуються окремо один від одного. Крім того, матеріали справи свідчать про те, що відповідачем за зазначений період добровільно 13 квітня 2012 року була виплачена ця компенсація, однак, позивач не погодився з її розміром, та звернувся до суду за захистом своїх трудових прав.

В цій частині рішення суду не можна визнати законним та обґрунтованим, доводи апеляційної скарги в цій частині заслуговують на увагу, тому рішення суду в цій частині підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення цієї вимоги.

Згідно підпункту «а» пункту 1 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. N 100 (далі - Порядок), цей порядок обчислення середньої заробітної плати застосовується у випадках надання працівникам щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв'язку з навчанням, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або виплати їм компенсації за невикористані відпустки.

Пунктом 2 Порядку передбачено, що обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв'язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки.

Обґрунтовуючи вимоги позову про стягнення компенсації за невикористані щорічні відпустки, позивач зазначав, що його заробітна плата на момент звільнення складала 1980, 00 грн. щомісячно, а отже, дану суми необхідно взяти до уваги при розрахунку зазначеної компенсації.

Колегія суддів погоджується з доводом апелянта, що відповідач безпідставно розрахував дану компенсацію виходячи з розміру заробітної плати, яка встановлена штатним розписом підприємства на момент його поновлення на роботі - 19 квітня 2011 року, тобто із суми 1394 грн. на місяць, оскільки матеріалами справи підтверджено, що на момент незаконного звільнення позивача з роботи у 2008 році його заробітна плата в місяць складала 1868, 00 грн.(а.с. 26 - штатний розпис керівних працівників апарату управління КП «Управління виробничого житлово-комунального господарства», затверджений 31 березня 2008 року). Дані, зазначені у цьому розпису, узгоджуються з даними довідки відповідача щодо заробітної плати позивача за період з травня 2008 року по жовтень 2008 року (а.с. 56). У матеріалах справи відсутні докази в підтвердження обставин повідомлення позивача у встановленому порядку про зміну оплати праці.

Отже, на момент поновлення позивача на роботі - 11 липня 2011 року - його заробітна плата повинна була складати 1868, 00 грн. З урахуванням саме цієї суми підлягає визначенню розмір компенсації невикористаної відпустки з листопада 2008 року по 19 квітня 2011 року.

Колегія суддів не може погодитись з твердженням позивача щодо необхідності визначення зазначеної компенсації виходячи із розміру заробітної плати - 1980, 00 грн. щомісячно, як зазначено у довідці відповідача № 1064-0212 від 08 грудня 2009 року, оскільки вказана довідка зазначає розмір середньої місячної заробітна плата позивача лише за 2 місяця (вересень - жовтень 2008 року, а.с. 8).

Розрахунок компенсації за періоди :

з листопада 2008 року по листопад 2009 року:

1868, 00 * 12 = 22416, 00 грн. / 355 (кількість днів) = 63, 14 грн. (середньоденна заробітна плата)

63, 14 *28 (кількість днів відпустки) = 1767, 92 грн.

З листопада 2009 року по листопад 2010 року.

1868, 00 * 12 = 22416, 00 грн. / 355 (кількість днів) = 63, 14 грн.

63, 14 *28 (кількість днів відпустки) = 1767, 92 грн.

З листопада 2010 року по 19 квітня 2011 року.

(1868, 00 *5)/150 = 62, 27 грн.

62, 27 * 11, 83 = 736, 65 грн.

А всього: 1767, 92 грн. + 1767, 92 грн. + 736, 65 грн. = 4272, 49 грн.

Таким чином, розмір недорахованої компенсації за невикористані щомісячні відпустки складає 822, 23 грн. = 4272, 49 грн. (розмір компенсації за період з 19 листопада 2008 року по 19 квітня 2011 року, виходячи з заробітної плати у розмірі 1868, 00 щомісяця) - 3390, 26 грн. (сума нарахованої компенсації з урахуванням податків та обов'язкових платежів) (а.с. 28).

Отже, рішення суду в частині відмови у позові про стягнення недорахованої компенсації за невикористані щорічні відпустки за період з 19 листопада 2008 року по 19 квітня 2011 року підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення в цій частині - про часткове задоволення даної вимоги.

При ухваленні оскаржуваного рішення в частині визначення розміру відшкодування за час затримки розрахунку (у розмірі трьох місячного заробітку -

4641, 30 грн.) судом взята до уваги правова позиція Верховного Суду України, викладена у постанові від 24 жовтня 2011 року № 6-39цс11, згідно з якою розмір відшкодування за час затримки розрахунку слід визначати з урахуванням істотності суми заборгованості порівняно із середнім заробітком.

Оскаржуючи рішення суду в цій частині, апелянт просить визначити розмір відшкодування за весь час затримки розрахунку у повному обсязі - 20484, 40 грн.

Колегія суддів не вбачає правових підстав для зміни рішення суду в цій частині з урахуванням того, що сума середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не є співмірною з сумою коштів, не виплачених при звільненні та розмір такого стягнення суперечить загальним принципам і засадам цивільного законодавства та положенням норм Конституції України. Такої практики додержується і Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ (справа № 6-38788св11).

На підставі наведеного, керуючись статтею 303, пунктом 2 частини 1 статті 307, пунктами 1 та 4 частини 1 статті 309, частиною 2 статті 314 та статтею 316 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити частково.

Рішення Феодосійського міського суду АР Крим від 21 вересня 2012 року в частині відмови у позові ОСОБА_6 до Комунального підприємства «Управління виробничого житлово-комунального господарства» смт. Щебетівка про стягнення грошової компенсації за невикористані щорічні відпустки за період з 19 листопада 2008 року по 19 квітня 2011 року скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про часткове задоволення даної вимоги:

Стягнути з Комунального підприємства «Управління виробничого житлово комунального господарства» смт. Щебетівка (ЄДРПОУ 32777669) на користь ОСОБА_6 грошову компенсацію за невикористані щорічні відпустки за період з 19 листопада 2008 року по 19 квітня 2011 року у розмірі 822 (вісімсот двадцять дві) грн. 23 коп. (дана сума визначена без утримання податку та інших обов'язкових платежів.

Рішення суду в частині задоволення позову про стягнення з Комунального підприємства «Управління виробничого житлово-комунального господарства» на користь ОСОБА_6 недорахованої заробітної плати у розмірі 869, 48 грн., середнього заробітку за час затримки розрахунку у розмірі 4641, 30 грн. та розподілу судових витрат залишити без змін.

Визначити, що загальна сума, яка підлягає стягненню з Комунального підприємства «Управління виробничого житлово комунального господарства»

смт. Щебетівка (ЄДРПОУ 32777669) на користь ОСОБА_6, складає

6836 (сім тисяч триста дев'ятнадцять) грн. 66 коп.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Л.О. Ломанова О.В. Притуленко І.В. Кустова