Рішення

від 16.11.2012 по справі 1814/1076/2012

ПУТИВЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 1814/1076/2012

Пр. № 2/1814/310/2012

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16.11.2012 року Путивльський районний суд Сумської області

в особі : головуючого - судді Толстого О.О.

при секретарі Соповій В.С.

з участю : позивача ОСОБА_1

представника позивача - адвоката ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Путивль справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-фінансова група «Оско»про розірвання договору про надання послуг та відшкодування матеріальної та моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з вказаним позовом, який мотивував тим, що 14.07.2011 року уклав з відповідачем договір про надання послуг з посередництва у працевлаштуванні за кордоном.

На виконання умов цього договору сплатив відповідачу 5500 грн., але останній не виконав взятих на себе зобов'язань, оскільки ним не було надано передбачених договором послуг та не складено акт прийому-передачі наданих послуг.

У зв'язку з невиконанням відповідачем умов договору позивач просив розірвати його у судовому порядку та стягнути з відповідача матеріальні збитки в розмірі:

- 5500 грн. сплачених ним коштів у зв'язку з ненаданням послуг за вказаним договором;

- 3 % річних за період з 14.07.2011 р. по 11.09.2012 року в сумі 192,26 грн. в зв'язку з затримкою повернення грошових коштів за вказаним договором, на підставі ст. 625 ЦК України;

- пеню у розмірі 3 % вартості послуг за кожний день прострочення їх надання за період з 14.07.2011 р. по 11.09.2012 року в сумі 70290 грн., на підставі ч.ч. 1,5 Закону України «Про захист прав споживачів».

Також посилався на те, що через неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань, він пережив душевні страждання, був обмежений у нормальних побутових стосунках, що заподіяло йому моральну шкоду, яку просив стягнути з відповідача у розмірі 1500 грн.

В судовому засіданні позивач та його представник позов повністю підтримали.

Відповідач в судове засідання не з'явився, про час і місце судового розгляду був повідомлений належним чином, про що свідчить розписка про отримання судової повістки.

Оскільки причини неявки суду не повідомив, своїх заперечень на позов або заяви про відкладення розгляду справи не подавав, суд вважає можливим на підставі ч. 1 ст. 169 ЦПК України справу розглянути за відсутності відповідача.

Заслухавши пояснення позивача та його представника, допитавши свідка та дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову з наступних міркувань.

Як вбачається з матеріалів справи, 14.07.2011 року між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельно-фінансова група «Оско» (далі -відповідач) в особі директора Кіровоградської філії, було укладено письмовий договір № 145 про надання послуг з посередництва у працевлаштуванні за кордоном (далі - Договір), за умовами якого відповідач як виконавець зобов'язався за плату надати позивачу як замовнику послуги з пошуку роботи за кордоном з сприянням оформленню трудового договору, а позивач, який виступав пошукачем роботи, в свою чергу надати всі необхідні документи, прийняти і оплатити вартість наданих послуг в сумі 5500 грн. (а.с. 4-6).

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч. 1 ст. 509 ЦК України).

Відповідно до ст.ст. 901, 903 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням іншої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно правових висновків, викладених у постанові ВСУ від 14.11.2011 р. у справі № 6-40цс11, договір про надання послуг є складним зобов'язанням, що складається з двох органічно поєднаних між собою зобов'язань: по-перше, правовідношення, в якому виконавець повинен надати послугу, а замовник наділений правом вимагати виконання цього обов'язку; по-друге, правовідношення, в якому замовник зобов'язаний оплатити надану послугу, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати. У ч. 3 ст. 510 ЦК України визначено, що якщо кожна із сторін у зобов'язанні має одночасно і права, і обов'язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов'язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї. Зважаючи на таку юридичну природу правовідносин сторін, як грошових зобов'язань на них поширюється дія ч. 2 ст. 625 ЦК України, як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов'язання.

З наявної у справі квитанції до прибуткового касового ордеру вбачається, що на виконання умов Договору позивач сплатив відповідачу 5500 грн. (а.с. 8). Посилаючись на неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань, 13.10.2011 року позивач направив письмову заяву з вимогами про розірвання укладеного договору та повернення сплачених коштів (а.с. 9), яка була отримана уповноваженою особою відповідача 17.10.2011 року, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 13).

Відповідно до ч. 1 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 2 ст. 651 ЦК України передбачено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Згідно зі ст. 907 ЦК України договір про надання послуг може бути розірваний, у тому числі шляхом односторонньої відмови від договору, в порядку та на підставах, встановлених цим Кодексом, іншим законом або за домовленістю сторін. Порядок і наслідки розірвання договору про надання послуг визначаються домовленістю сторін або законом.

В п. 8 Договору сторони передбачили право замовника або виконавця відмовитися від зобов'язань при умові своєчасного письмового повідомлення.

Позивачем не було надано суду доказів того, що відповідач своєчасно не приступив до виконання своїх зобов'язань за Договором або виконує роботу так повільно, що закінчити її у визначений строк стає неможливим, а у п. 8.1. Договору зазначено,що строк його дії визначається сторонами до повного виконання умов договору виконавцем або, за взаємною згодою, може бути визначений строк, протягом якого виконавець має право діяти від імені замовника - з 14 липня 2011р. до 14 липня 2012 року.

Таких обставин свідок ОСОБА_3 суду не повідомив.

При цьому позивач скористався своїм правом на односторонню відмову від Договору до закінчення цього строку.

Відповідно ж до положень ч. 3 ст. 651 ЦК України у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Отже, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову в частині розірвання договору в судовому порядку та застосування положень ч. 5 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів» і стягнення з відповідача пені у розмірі 3% від вартості роботи (послуги) за кожний день прострочення за період з 14.07.2011р. по 11.09.2012 року.

Водночас, згідно п. 4.8. Договору, із змінами внесеними договором № 145/1 від 14.07.2011 р. (а.с. 7), у зв'язку з припиненням дії договору з будь-якої підстави позивач зобов'язаний сплатити відповідачеві винагороду у розмірі 500 грн., а інші сплачені ним кошти у розмірі 5000 грн. відповідач зобов'язаний повернути протягом десяти банківських діб.

Відповідно до статей 526, 527 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог закону. Боржник зобов'язаний виконувати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

За змістом ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив грошове зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи, що письмову вимогу позивача про розірвання договору було отримано уповноваженою особою ТОВ 17.10.2011 року, сплачені позивачем кошти в сумі 5 тис. грн. відповідач зобов'язаний був повернути не пізніше 01.11.2011року.

Беручи до уваги те, що відповідачем не надано доказів повернення цих коштів, позовні вимоги слід задовольнити частково і стягнути з нього на користь позивача сплачені ним за договором кошти в сумі 5 тис. грн. та 3 % річних за період прострочення відповідача, що мало місце з 01.11.2011 р. по 11.09.2012 року (316 днів), за який підлягає стягненню : (5000 грн. х 3%)/365 днів х 61 день + (5000 грн. х 3 %)/366 днів х 255 днів = 25,07 грн. + 104,51 грн. = 129,58 грн.

Що ж до позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, то суд знаходить їх безпідставними, позаяк відшкодування моральної шкоди не може бути наслідком порушення договірних зобов'язань у випадках не передбачених договором або законом, що випливає із ст. 611 ЦК України.

Ані укладеним сторонами договором про надання послуг з посередництва у працевлаштуванні за кордоном, ані ст. 906 ЦК України, така відповідальність виконавця у виді відшкодування моральної шкоди, не передбачена, а п. 5 ч.1 ст. 4 Закону України «Про захист прав споживачів»закріплено право споживача лише на відшкодування моральної (немайнової) шкоди, заподіяної небезпечною для життя і здоров'я людей продукцією, у випадках, передбачених законодавством.

В силу ч. 3 ст. 88 ЦПК України підлягають стягненню з відповідача в дохід держави 214,6 грн. судового збору, від сплати якого позивача був звільнений на підставі ч. 3 ст. 22 «Про захист прав споживачів».

Виходячи з наведеного, керуючись ст. 526, ч. 2 ст. 625, ч. 2,3 ст. 651, ч.1 ст. 901, ч.1 ст. 906 ЦК України, ст.ст. 10,11,60, 209, 212, 214 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-фінансова група «Оско»(ідентиф. код юридичної особи : 34863670, юридична адреса : м. Черкаси, вул. Фрунзе, буд. 134, кв. 32) на користь ОСОБА_1 5000 грн. належної за договором суми та 129 грн. 58 коп. за прострочення грошового зобов'язання, а разом: 5129,58 (п'ять тисяч сто двадцять дев'ять гривень п'ятдесят вісім копійок) грн.

3. В решті позовних вимог відмовити.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-фінансова група «Оско»на користь держави 214 грн. 60 коп. судового збору.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Сумської області через Путивльський районний суд шляхом подачі в 10-ти денний строк з дня його проголошення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з моменту отримання копії цього рішення.

Рішення cуду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення розгляду справи апеляційним судом.

Рішення виготовлене у повному обсязі 19.11.2012 року.

Суддя: підпис

Копія вірна:

Суддя

Путивльського районного суду О.О.Толстой