Постанова

від 22.11.2012 по справі 5011-69/4967-2012

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" листопада 2012 р. Справа № 5011-69/4967-2012

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді Палія В.В. (доповідач) суддівБондар С.В., Грека Б.М. розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 04.10.2012 у справі№ 5011-69/4967-2012 за позовомПублічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" доЖитлово - будівельного кооперативу "Колос-2" простягнення 73 287,57 грн.

за участю представників:

позивача: Залерцов М.О.- предст. (дов. від 01.10.2012р.)

відповідача: Міщенко В.В.- голова правління, Руденко В.Б.- предст. (дов. від

08.05.2012р.)

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до відповідача про стягнення заборгованості в сумі 66 778,11грн., інфляційних втрат у розмірі 3 826,54грн., 3 % річних у сумі 1 781,80грн. і пені в сумі 901,12 грн. у зв'язку з порушенням зобов'язання з оплати за надані послуги з водопостачання та водовідведення в період з 01.01.2009 року по 01.01.2012 року за договором від 27.04.1999 року № 6677/4-05, включаючи борг станом на 01.01.2009р.

Рішенням господарського суду міста Києва від 15.06.2012 року (суддя Стасюк С.В.) позов задоволено повністю: стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість за надані послуги водопостачання та водовідведення (у тому числі, і за послуги з постачання холодної води, використаної для підігріву гарячої води) в сумі 66 778,11грн., інфляційні втрати у розмірі 3 826,54грн., 3 % річних у сумі 1 781,80 грн. і пеню в сумі 901,12грн. Висновок суду першої інстанції про задоволення позову у повному обсязі мотивовано встановленням обставин порушення договірного зобов'язання замовником з оплати наданих послуг з холодного водопостачання та постачання холодної води, використаної для підігріву гарячої води і водовідведення та обґрунтованістю розміру заявлених до стягнення вимог.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 04.10.2012 року (судді Скрипка І.М., Шипко В.В., Остапенко О.М.) зазначене рішення суду першої інстанції скасовано, у позові відмовлено повністю. Постанову мотивовано недоведеністю існування між сторонами спору договірних відносин щодо постачання води, яка використовується для виготовлення гарячої води, відповідно, відсутністю боргу у відповідача перед позивачем за договором від 27.04.1999 року № 6677/4-05. Також, щодо заборгованості, яка виникла у період до 01.01.2009 року, постанова мотивована спливом позовної давності, про яку заявлено відповідачем по справі.

У касаційній скарзі позивач посилається на те, що апеляційним господарським судом порушено норми матеріального та процесуального права, і тому просить суд скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 04.10.2012року, а рішення господарського суду міста Києва від 15.06.2012р. залишити без змін.

В усних поясненнях на касаційну скаргу представник відповідача зазначив, що постанова Київського апеляційного господарського суду від 04.10.2012року у справі є законною і підлягає залишенню без змін, а касаційна скарга -без задоволення.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи і прийняті в ній судові рішення, суд касаційної інстанції вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Як встановлено попередніми судовими інстанціями, між сторонами спору було укладено договір від 27.04.1999 року № 6677/4-05, за умовами якого постачальник (позивач по справі) зобов'язався надавати Абоненту (відповідач по справі) послуги з постачання питної води та приймання від нього стічних вод у міську каналізаційну мережу, а Абонент зобов'язався здійснювати своєчасну оплату наданих йому постачальником послуг на умовах цього Договору, дотримуватися порядку користування питною водою з комунальних водопроводів і приймання стічних вод, що встановлені Правилами користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України №65 від 01.07.1994 року.

Пунктом 2.1 договору передбачено, що Постачальник забезпечує якість питної води відповідно до ДОСТу 2874-82 "Вода питна". Абонент забезпечує скид стічних вод з дотриманням допустимих концентрацій забруднюючих речовин (п. 3.9 Договору).

Відповідно до п. 2.2 договору Абонент сплачує вартість наданих послуг за тарифами, встановленими у порядку, передбаченому чинним законодавством. У разі зміни тарифів сплата послуг Абонентом здійснюється за новим тарифом з часу його введення в дію без внесення змін до Договору.

Згідно з п. 3.1 договору кількість води, що подається постачальником та використовується Абонентом, визначається за показниками водолічильників, зареєстрованих Постачальником. Зняття показань водолічильників здійснюється, як правило, щомісячно представником Постачальника спільно з представником Абонента.

Кількість стічних вод, які надходять в каналізацію, визначається за кількістю води, що надходять із комунального водопроводу та інших джерел водопостачання, згідно показників водолічильників, а при його відсутності -за узгодженням з Постачальником, за діючими нормами водопостачання, або іншим засобам, передбаченим п. 21.2 Правил (п. 3.4 договору).

Пунктом 3.6 договору передбачено, що Абонент розраховується за послуги водопостачання і водовідведення в порядку, встановленому чинним законодавством, у триденний термін з дня представлення Постачальником платіжних документів.

У разі незгоди щодо кількості та вартості отриманих послуг Абонент зобов'язаний у триденний термін з дня представлення Постачальником платіжних документів направити повноважного представника з обгрунтовуючими документами для проведення звірки даних та підписання акту звірки в цей же термін. При невиконанні цієї умови дані Постачальника вважаються прийнятими Абонентом (п. 3.7 Договору).

Відповідно до п. 5.1 договору він укладається з 27.04.1999 року по 27.04.2009 рік і набуває чинності з моменту його підписання сторонами.

Договір вважається переукладеним на новий строк, якщо за один місяць до його припинення жодна із сторін не заявить про закінчення строку його дії.

Предметом спору є вимоги про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 66 778,11грн., інфляційних втрат у розмірі 3 826,54грн., 3 % річних у сумі 1 781,80грн. і пені в сумі 901,12 грн. у зв'язку з порушенням відповідачем зобов'язання з оплати за надані послуги з водопостачання та водовідведення в період з 01.01.2009 року по 01.01.2012 року за договором від 27.04.1999 року № 6677/4-05, включаючи борг станом на 01.01.2009р.

Відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ч. 1 ст. 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" від 24.06.2004року, відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

За ст. 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил; виробник - суб'єкт господарювання, який виробляє або створює житлово-комунальні послуги; комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством; споживач - фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу.

У ст. 13 Закону встановлено перелік комунальних послуг, який не є вичерпним.

Пунктом 3.13 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України № 190 від 27.06.2008 року та зареєстрованих Мінюстом 07.10.2008 року визначено, що суб'єкти господарювання, у яких теплові пункти (котельні) перебувають на балансі або яким вони передані в управління, повне господарське відання, користування, концесію, здійснюють розрахунки з виробником на основі укладених договорів за весь обсяг питної води, яка відпущена з систем водопостачання і використана на потреби гарячого водопостачання та інші потреби, а також розраховуються за власний обсяг водовідведення.

За п. 2.1 Правил договірні відносини щодо користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення здійснюються виключно на договірних засадах відповідно до Законів України "Про питну воду та питне водопостачання" та "Про житлово-комунальні послуги".

Обсяг питної води, поданої до теплових пунктів (котелень), фіксується засобами обліку, які встановлені на межі балансової належності.

Обсяг гарячого водопостачання, переданий споживачам виконавцем послуг з постачання гарячої води, ураховується в загальному обсязі стічних вод споживачів і оплачується ним за договором з виробником на підставі показів засобів обліку або в порядку, обумовленому договором.

Отже, з наведених норм законодавчих актів вбачається, що чинне законодавство України не розділяє послугу з постачання споживачам гарячої води (гарячого водопостачання) на окремі частини з постачання окремо теплової енергії та окремо холодної води, а встановлює, що енерговиробник та/або енергопостачальник виробляє та постачає гарячу воду. Тобто, саме гаряча вода є товаром, продуктом енерговиробника та/або енергопостачальника, яку отримує споживач. При цьому, саме енерговиробник та/або енергопостачальник споживає холодну воду для вироблення гарячої води, а споживач оплачує холодну воду, яка йде на підігрів, лише у тому випадку, якщо він отримує від водопостачальника холодну воду та самостійно підігріває її до стану гарячої води.

Прийшовши до висновку про наявність підстав для включення позивачем до спірної заборгованості оплати послуг з постачання холодної води, використаної для підігріву гарячої води, суд першої інстанції не звернув уваги на те, що такий висновок не ґрунтується на укладеному між сторонами договорі, яким обґрунтовано заявлений позов , та яким не передбачено умов і обов'язку відповідача здійснювати оплату обсягів питної води, що іде на підігрів.

Натомість, суд апеляційної інстанції, встановивши, що заборгованість, яка визначена позивачем за спірний період фактично є вартістю питної води, що іде на підігрів та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, прийшов до обґрунтованого висновку про відсутність між сторонами спору договірних відносин щодо постачання води, яка використовується для виготовлення гарячої води, у зв'язку з чим у відповідача відсутній обов'язок здійснювати оплату вказаних послуг.

Також, суд апеляційної інстанції мотивовано відмовив у стягненні з відповідача 13 611,94грн. заборгованості, яка виникла за період з листопада 2002 року по грудень 2008 року, у зв'язку із спливом строку позовної давності щодо даної вимоги, про застосування якої заявлено відповідачем у справі до винесення рішення судом І інстанції.

Судом І інстанції викладеним обставинам в їх сукупності, в порушення вимог ст. 43 ГПК України, відповідна правова оцінка не надавалась, що вплинуло на правильність встановлення дійсних обставин справи, застосування норм матеріального права та вирішення спору по суті.

За таких обставин, судом апеляційної інстанції на підставі встановлених фактичних обставин, з'ясовано дійсні права і обов'язки сторін та правильно застосовано матеріальний закон, що регулює спірні правовідносини. Суд апеляційної інстанції дав оцінку наявним у справі доказам за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, що відповідає вимогам ст. 43 ГПК України, переоцінка доказів, відповідно до ст. 111 7 ГПК України, не входить до повноважень суду касаційної інстанції.

Постанова апеляційного господарського суду прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального законодавства, доводи касаційної скарги правильності викладених у ній висновків не спростовують, у зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 04.10.2012 у справі № 5011-69/4967-2012 залишити без змін.

Головуючий суддя В.В. Палій

Судді С.В. Бондар

Б.М. Грек