Ухвала

від 19.10.2012 по справі 2/72-41/165

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

19 жовтня 2012 р. № 2/72-41/165

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: суддів:Малетича М.М., Данилової Т.Б., Заріцької А.О., Козир Т.П., Кота О.В., розглянувши заяву відкритого акціонерного товариства "Київенергобуд" про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 14.05.2012 у справі№2/72-41/165 за позовом відкритого акціонерного товариства "Київенергобуд" до 1.Акціонерного комерційного агропромислового банку "Україна", 2.Товариства з обмеженою відповідальністю "Столиця Центр плюс", 3.Київського державного дослідного заводу "Еталон" треті особи про 1.Товариство з обмеженою відповідальністю "Асса", 2.Товариство з обмеженою відповідальністю "Таурус" визнання недійсним договору №106 від 08.09.2004 про відступлення майнових прав,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 01.08.2011, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 09.11.2011 у справі №2/72-41/165, припинено провадження у справі в частині заявлених позовних вимог до Київського державного дослідного заводу "Еталон" на підставі пункту 6 частини першої статті 80 ГПК України, в іншій частині позовних вимог-відмовлено у повному обсязі.

Постановою Вищого господарського суду України від 14.05.2012 касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Київенергобуд" залишено без задоволення, постанову Київського апеляційного господарського суду від 09.11.2011 - без змін.

Відкритим акціонерним товариством "Київенергобуд" подано заяву про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 14.05.2012 у даній справі, в якій заявник просить скасувати зазначену постанову, прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Заяву з посиланням на постанови Вищого господарського суду України від 21.02.2012 у справі №6/81, від 03.04.2012 у справі №5015/2485/11(2/150), від 04.04.2012 у справі №35/294, від 14.02.2012 у справі №41/299, від 22.05.2012 у справі №12/136 та від 09.04.2012 у справі №48/345 мотивовано неоднаковим застосуванням Вищим господарським судом України одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, а саме, статей 203, 215, 316, 317, 321, 328, 391 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України).

Розглянувши заяву про перегляд постанови суду касаційної інстанції та додані до неї матеріали, колегія суддів вважає необхідним відмовити в допуску справи до провадження Верховного Суду України з таких підстав.

Відповідно до пункту 1 статті 111 16 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) заява про перегляд судових рішень господарських судів може бути подана на підставі неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах.

Ухвалення різних за змістом судових рішень (пункт 1 статті 111 16 ГПК України) матиме місце в разі, коли суд (суди) касаційної інстанції у розгляді двох чи більше справ за подібних предмета і підстав позову, змісту позовних вимог та встановлених судом фактичних обставин і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов (дійшли) неоднакових правових висновків, покладених в основу цих судових рішень.

Як вбачається зі змісту постанови Вищого господарського суду України від 14.05.2012 у справі №2/72-41/165, про перегляд якої подано заяву, виходячи із встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи суд касаційної інстанції погодився з висновком судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для задоволення позову в частині визнання недійсним договору відступлення майнових прав, оскільки позивачем не надані належні та допустимі докази його недійсності в силу приписів статей 33, 34 ГПК України. Крім того, колегія суддів касаційної інстанції вважає правомірним висновок про відмову у задоволенні вимоги в частині зобов'язання ТОВ "Столиця-Центр плюс" повернути об'єкт незавершеного будівництва у власність позивача, оскільки вона є похідною від вимоги про визнання недійсним спірного договору відступлення майнових прав. При цьому, господарські суди попередніх інстанцій вірно застосували приписи пункту 6 частини першої статті 80 ГПК України та дійшли до правомірного та обґрунтованого висновку про припинення провадження у справі в частині заявлених позовних вимог до Київського державного дослідного заводу "Еталон", оскільки останній припинив свою діяльність, про що свідчить витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Постановою Вищого господарського суду України від 21.02.2012 у справі №6/81, на яку посилається заявник, суд касаційної інстанції погодився з висновком суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для задоволення позову щодо визнання права власності на об'єкт незавершеного будівництва та припинення провадження в частині зобов'язання відповідача -1 здійснити реєстрацію права власності на цей об'єкт, виходячи з того, що готовність споруди готелю у відсотковому відношенні на час обстеження складає 74,27 відсотків, у зв'язку з чим відсутні певні умови, передбачені статтею 331 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України), за яких можливо визнати право власності, а також на момент звернення позивача з даним позовом до суду та вирішення спору по суті, існує спір щодо правомірності переходу до позивача майнових прав на спірний об'єкт незавершеного будівництва. При цьому, суд касаційної інстанції, зазначив, що до прийняття об'єкта новоствореного нерухомого майна до експлуатації та його державної реєстрації право власності на цей об'єкт не виникає.

Постановою Вищого господарського суду України від 03.04.2012 у справі №5015/2485/11(2/150), на яку посилається заявник, суд касаційної інстанції погодився з висновком судів попередніх інстанцій про наявність підстав для задоволення позову щодо визнання недійсним договору біржової угоди з урахуванням того, що на час укладення спірної угоди жодних будівель на території цілісного майнового комплексу за відповідачем-2 зареєстровано не було, а всі будівлі/споруди є зареєстрованими за позивачем. Крім того, спірна угода укладена відповідачами стосовно майна, якого фактично на момент укладення такої угоди не існувало, що підтверджується наявними у матеріалах справи доказами та суперечить вимогам статей 655, 656 Цивільного кодексу України.

Постановою Вищого господарського суду України від 04.04.2012 у справі №35/294, на яку посилається заявник, суд касаційної інстанції погодився з висновком суду апеляційної інстанції про наявність підстав для задоволення позову щодо визнання недійсним договору оренди з огляду нерухомого майна, на відсутність доказів, що підтверджують отримання відповідно до вимог чинного законодавства відповідачем за первісним позовом у користування земельних ділянок, на яких знаходиться нерухоме майно, яке є предметом спірного договору, а також, відповідно, про відсутність підстав в частині задоволення зустрічних позовних вимог для визнання за ним ( позивачем за зустрічним позовом) права власності на спірне майно.

Постановою Вищого господарського суду України від 14.02.2012 у справі №41/299, на яку посилається заявник, суд касаційної інстанції погодився з висновком судів попередніх інстанцій про наявність підстав для задоволення позову щодо визнання недійсними договорів купівлі - продажу майнових (речових) прав, враховуючи те, що спірні договори не відповідають вимогам чинного законодавства внаслідок того, що третя особа-2 не являлась власником майнових прав на нерухоме майно, що було предметом спірних договорів, та відповідно не мала права розпоряджатися даними майновими правами, зокрема, відчужувати їх на користь третьої особи-3, оскільки право продажу належить лише власникові, а третя особа-3 відчужувати на користь відповідача, а той, в свою чергу на користь позивача.

Постановою Вищого господарського суду України від 22.05.2012 у справі №12/136, на яку посилається заявник, суд касаційної інстанції погодився з висновком суду апеляційної інстанції про наявність підстав для задоволення позову щодо визнання договору оренди недійсним та зобов'язання вчинити дії, оскільки відповідач 1, уклавши спірний договір оренди розпорядився майном, що є власністю територіальної громади Дарницького району міста Києва та перебуває в оперативному управлінні позивача.

Постановою Вищого господарського суду України від 09.04.2012 у справі №48/345, на яку посилається заявник, Вищий господарський суд України погодився з висновками судів попередніх інстанцій про наявність підстав для задоволення позову щодо визнання недійсним договору оренди нерухомого майна; зобов'язання звільнити самовільно зайняте комунальне майно, оскільки судами попередніх інстанцій встановлено, що об'єкт оренди (його частина) не є державною власністю, а належить до комунальної власності міста Києва, а відтак, відповідач (Регіональне відділення Фонду державного майна України) не мав права передавати в оренду спірне нерухоме майно, оскільки не може виступати орендодавцем цього майна в розумінні статті 5 закону України "Про оренду державного та комунального майна"; крім того, об'єктом оспорюваного договору оренди є гідротехнічна захисна споруда, передача якої в оренду суперечить законодавству України, чинному на час укладення цього договору.

Таким чином, постанова, про перегляд якої подано заяву, і постанови Вищого господарського суду України, на які здійснюється посилання заявником, свідчать про відмінність встановлених судами фактичних обставин справ, у залежності від яких суд касаційної інстанції дійшов відповідних висновків.

За таких обставин відсутні визначені статтею 111 16 ГПК України підстави для допуску справи до провадження Верховного Суду України.

Керуючись статтями 86, 111 14 -111 21 ГПК України, Вищий господарський суд України, -

У Х В А Л И В:

Відмовити відкритому акціонерному товариству "Київенергобуд" у допуску справи №2/72-41/165 до провадження Верховного Суду України.

Головуючий суддяМ. Малетич Судді Т. Данилова А. Заріцька Т. Козир О. Кот

KAСАЦІЯ до ВСУ (03.14.04 - розгляд)