Рішення

від 12.11.2012 по справі 5006/8/101/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

12.11.12 р. Справа № 5006/8/101/2012

Господарський суд Донецької області у складі судді Бокової Ю.В.

При секретарі судового засідання Д?яковій Ю.Ю.

розглянувши матеріали справи за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Д-Карбо", м. Донецьк

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Політекс - Строй", м. Донецьк

про: стягнення попередньої оплати в сумі 85 000,00 грн., інфляційних втрат в сумі 340,00 грн., 3 % річних в сумі 2 130,82 грн., пені в сумі 153 000,00 грн., 18 % річних в сумі 5 616,99 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Сизоненко В.С. - за довір. від 25.07.2012 р.

від відповідача: не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Д-Карбо», м. Донецьк звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Політекс-Строй», м. Донецьк про стягнення попередньої оплати в сумі 85000,00 грн., інфляційних втрат в сумі 340,00 грн., 3 % річних в сумі 1271,51 грн., пені в сумі 15470,00 грн., пені у розмірі 18 % в сумі 7629,04 грн.

В обґрунтування позову позивач посилався на договір поставки від 29.11.2011 р. № 2911-у, додаток № 1 до договору від 29.11.2011 р., платіжні доручення від 01.12.2011 р. № 808, від 30.11.2011 р. № 805, акт звіряння, претензію від 12.06.2012 р., правовстановлюючі документи тощо.

31.07.2012 р. від позивача надійшла заява про збільшення позовних вимог і уточнення підстав позову, в якій останній фактично збільшив позовні вимоги в частині стягнення 0,1% пені та яка склала 153 000,00 грн.

31.10.2012 р. від позивача надійшла заява про зменшення позовних вимог, в якій останній фактично зменшив розмір позовних вимог в частині стягнення 18% річних та збільшив в частині стягнення 3% річних в розмірі 6413,42 грн. та 2130,82 грн. відповідно.

12.11.2012 р. від позивача надійшла заява про зменшення позовних вимог, в якій останній зменшив позовні вимоги в частині стягнення 18% річних та яка склала

5616,99 грн.

Остаточно позивач визначив свої позовні вимоги в наступному розмірі: 85000,00 грн. - попередня оплата, 153000,00 грн. - пеня, 3 % річних - 2130,82 грн., 18 % річних - 5616,99 грн., інфляційні втрати - 340,00 грн., які і просив стягнути з відповідача.

Суд розглядає справу відносно вимог, визначених у заяві від 31.07.2012 р., 31.10.2012 р. та від 12.11.2012 р., оскільки згідно ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення збільшити, зменшити розмір позовних вимог. Суд приймає таке збільшення та зменшення, оскільки відповідні дії не суперечать законодавству і не порушують чиїх-небудь охоронюваних законом інтересів.

Позивач в судових засіданнях позовні вимоги підтримав, наполягав на їх задоволенні в повному обсязі.

Відповідач жодного разу у судове засідання не з'явився, відзив на позовну заяву не надав, про дату та час судового засідання був повідомлений належним чином відповідними ухвалами суду, які направлялися за його місцезнаходженням.

Суд вважає за можливе розглянути спір в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, а відсутність належним чином повідомлених представників сторін у світлі приписів ст. ст. 4-3, 22, 33 та 77 цього Кодексу істотним чином не впливає на таку кваліфікацію і не перешкоджає розгляду справи.

Вислухавши у судовому засіданні представника позивача, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 67 Господарського кодексу України, відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів; підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Згідно зі ст. ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

29.11.2011 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Політекс - Строй" (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Д-Карбо" (Покупець), укладено договір № 2911-у, відповідно до якого продавець зобов'язався поставити та передати у власність покупцю товар, а покупець зобов'язався прийняти цей товар та сплатити відповідно до умов цього договору. Предметом постачання є вугільна продукція (п. 1.2. Договору). Ціна, кількість, сортамент, строки поставки товару зазначаються в додаткових угодах або специфікаціях до цього договору, які попередньо узгоджуються сторонами, додаються до цього договору і є його невід'ємними частинами (п. 1.3. Договору).

У розділі 2 договору встановлені умови щодо кількості, якості та сортаменту товару.

Строки та порядок поставки узгоджені сторонами розділом 3 Договору. Так, згідно п. 3.1. Договору строки поставки за кожною окремо партією товару, що поставляється узгоджується в специфікації, яка є невід'ємною частиною цього договору.

Порядок розрахунків узгоджений сторонами розділом 5 Договору. Так, відповідно до 5.1. Договору розрахунки за кожну фактично поставлену партію товару здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий розрахунок постачальника в строки, вказані в специфікації або додаткових угодах. Дата оплати - дата списання грошових коштів з розрахункового рахунка покупця.

Розділом 6 Договору визначені умови поставки товару.

Відповідно до п. 10.1 Договору, цей договір набуває чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 29 жовтня 2012 р.

Додатком № 1 від 29.11.2011 року до договору від 29.11.2011 р. № 2911-у сторони передбачили, що у грудні 2011 року ТОВ "Політекс - Строй" здійснить поставку ТОВ "Д-Карбо" вугілля марки Т (0-100) у кількості 1000 тон, ціною за одну тону 1000,00 грн. у т.ч. ПДВ. Оплата здійснюється після отримання від лабораторії вантажоотримовуча відомостей про якість товару.

Судом встановлено, що позивач здійснив на користь відповідача оплату за товар на загальну суму 85000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями від 30.11.2011 р. № 805 на суму 40000,00 грн. та від 01.12.2011 р. № 808 на суму 45000,00 грн.

Однак відповідач свої зобов'язання щодо поставки оплаченої вугільної продукції у повному обсязі та у встановлений Договором термін не виконав, продукцію позивачу на суму передоплати у розмірі 85000,00 грн. не поставив.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. ст. 526, 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок та зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства.

У зв'язку з викладеним, позивач звернувся до відповідача із претензією № 1 від 12.06.2012 р., в якій повідомив відповідача про відмову від договору та просив повернути суму попередньої оплати в розмірі 85000,00 грн., та сплатити пеню в сумі 13855,00 грн., 18% річних в сумі 6832,60 грн., 3% річних в сумі 1348,35 грн., в підтвердження направлення якої у справі міститься опис поштового відправлення та поштовий чек від 21.06.2012 р.

У зв'язку із неповерненням відповідачем суми попередньої оплати в розмірі 85000,00 грн., позивач звернувся до суду та просить стягнути цю суму з відповідача в примусовому порядку.

Відповідно до статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Стаття 663 ЦК України передбачає, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу.

Частиною другою статті 693 ЦК України передбачено право покупця у разі порушення продавцем строку передання йому попередньо оплачених товарів або пред'явити вимогу про передання оплаченого товару, або вимагати повернення суми попередньої оплати (тобто відмовитися від прийняття виконання).

За змісту зазначеної норми права вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати.

Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця.

Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.

Оскільки законом не визначено форму пред'явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом в тому числі шляхом звернення до боржника з претензією.

Шляхом оцінки всіх матеріалів справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд дійшов висновку, що сума боргу відповідача перед позивачем -

85 000,00 грн. є доведеною та такою, що підлягає стягненню в повному обсязі.

Відповідно до вимог ст. 199 Господарського кодексу України виконання господарського зобов'язання забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу.

До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення ЦК України.

Отже, суб'єкти господарських відносин при укладенні договору наділені законодавцем правом забезпечення виконання господарських зобов'язань встановленням окремого виду відповідальності.

Види такої відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за договором сторони передбачили в розділі 6 договору.

Так, відповідно до пункту 12.2. договору за прострочку поставки або недопоставку товару постачальник сплачує покупцю пеню в розмірі 0,1 % вартості недопоставленого товару за кожний день прострочення.

Враховуючи наведені вище приписи, позивач просить стягнути з відповідача пеню в сумі 153 000,00 грн. за період з 01.01.2011 р. по 01.06.2012 р.

Відповідно до ст. ст. 216-218 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Порушенням зобов'язання, згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно приписів ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

Згідно п. п. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

За приписами п.4 ст. 231 ГК України, у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступені його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

З врахуванням змісту специфікації до Договору суд дійшов висновку, що кінцевий термін виконання Товариством обов'язку щодо поставки продукції настав 31.12.2011 р.

Перевіривши розрахунок щодо нарахування пені, суд дійшов висновку, що порядок нарахування та розмір пені відповідають умовам договору, ст. 258 Цивільного кодексу України, проте не відповідають приписам ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, а саме замість періоду нарахування з 01.01.2012 р. по 31.05.2012 р. позивачем визначений період з 01.01.2012 р. по 01.06.2012 р., тому сума пені 153 000,00 грн. підлягає стягненню на користь позивача частково, а саме в сумі 152 000,00 грн. за період з 01.01.2012 р. по 31.05.2012 р.

Частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 12.2.1 договору сторони передбачили, що у випадку, якщо постачальник отримав від покупця передоплату і не здійснив відвантаження партії товару протягом 30 календарних днів з дати отримання такої передоплати, постачальник також зобов'язаний сплатити покупцю пеню в розмірі 18% річних від простроченої суми.

В зв'язку з чим, позивач просить стягнути з відповідача 18% річних від суми передоплати за період з 02.07.2012 по 12.11.2012 р. в сумі 5 616,99 грн., 3% річних за період з 01.01.2012 р. по 31.10.2012 р. в сумі 2 130,82 грн. та інфляційні за період з 01.01.2012 р. по 01.07.2012 р. в сумі 340,00 грн.

Разом з тим, встановлена договором пеня в розмірі 18% річних від простроченої суми за своєю правовою природою підпадає під визначення поняття плати за користування чужими грошовими коштами, розмір процентів за користування якими встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства (частина друга статті 536 ЦК України).

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.

Тобто стаття 625 ЦК України, між іншим, надає можливість кредитору боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, встановити інший ніж 3% річних розмір процентів за користування чужими грошовими коштами, який і було визначено сторонами у пункті 12.2.1 договору поставки в розмірі 18% річних від простроченої суми. Тому вимоги позивача щодо стягнення 3% річних не підлягають задоволенню, в зв'язку з тим, що як зазначено вище, сторонами встановлено інший розмір цих процентів.

За договором поставки від 29.11.2011 р. № 2911-у у відповідача перед позивачем відсутні грошові зобов'язання, а саме відповідно до п. 1.1. Договору постачальник - відповідач по справі, зобов'язаний передати у власність покупця товар, а покупець - позивач по справі, зобов'язаний прийняти цей товар та сплатити.

Грошове зобов'язання відповідача виникло лише після отримання вимоги від 12.06.2012 р. № 1 щодо повернення попередньої оплати. А виходячи з приписів ст. 625 ЦК України передбачено право кредитора на нарахування процентів річних та інфляційних лише за невиконання саме грошового зобов'язання.

Вимога позивача до відповідача про повернення попередньої оплати з урахуванням семиденного строку, передбаченого ст. 530 ЦК України та з урахуванням поштового перебігу, передбаченого п. 4.1. Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень та поштових переказів, затверджених наказом Мінтрансу від 12.12.2007 р. № 1149 підлягає стягненню з відповідача з 02.07.2012 р.

Судом здійснено перерахунок вищевказаних сум з урахуванням умов договору, періоду виникнення заборгованості у відповідача перед позивачем та приписів діючого законодавства, згідно якого 18% річних від простроченої суми складає 5 616,99 грн., тому в цій частині позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Оскільки позивач заявив до стягнення інфляційні нарахування за період з 01.01.2012 р. по 01.07.2012 р. та судом встановлено прострочення грошового зобов'язання з 02.07.2012 р., тому вимоги позивача щодо стягнення інфляційних нарахувань за цей період в сумі 340,00 грн. стягненню не підлягають в зв'язку з безпідставністю заявлення.

Враховуючи наведене, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Судові витрати розподіляються відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 1, 4, 4-2, 4-6, 22, 33, 34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Д-Карбо", м. Донецьк до Товариства з обмеженою відповідальністю "Політекс - Строй", м. Донецьк про стягнення попередньої оплати в сумі 85 000,00 грн., інфляційних втрат в сумі 340,00 грн., 3 % річних в сумі 2 130,82 грн., пені в сумі 153 000,00 грн., 18 % річних в сумі 5 616,99 грн. задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Політекс - Строй", м. Донецьк (83096, м. Донецьк, вул. Куйбишева, 72, ЄДРПОУ 36512067) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Д-Карбо", м. Донецьк (83060, м. Донецьк, вул. Краківська, 2А, ЄДРПОУ 36935799) попередню оплату в сумі 85 000,00 грн., 18% річних в сумі 5 616,99 грн., пеню в сумі 152 000,00 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Політекс - Строй", м. Донецьк (83096, м. Донецьк, вул. Куйбишева, 72, ЄДРПОУ 36512067) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Д-Карбо", м. Донецьк (83060, м. Донецьк, вул. Краківська, 2А, ЄДРПОУ 36935799) судовий збір в сумі 4 852,34 грн.

В залишковій частині позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду в порядку передбаченому розділом ХІІ Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 12.11.2012 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення за правилами ст. ст. 84-85 ГПК України складено та підписано 16.11.2012 р.

Суддя Бокова Ю.В.