Рішення

від 20.11.2012 по справі 2/5007/1220/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "20" листопада 2012 р. Справа № 2/5007/1220/12

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Тимошенко О.М.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

від третьої особи: Рябушко С.О. (довіреність №05 від 11.07.12.)

за участю прокурора Кравчук О.А. (посвідчення №008889 від 12.10.12.)

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Новоград-Волинського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Суховільської сільської ради Новоград-Волинського району (с.Суховоля, Новоград-Волинський район)

до Приватного сільськогосподарського підприємства "Пролісок" (с.Суховоля, Новоград-Волинський район, Житомирська область)

За участю третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору, на стороні позивача - Державної інспекції сільського господарства в Житомирській області (м.Житомир)

про стягнення 13363,63 грн.

Прокурором в інтересах позивача пред'явлено позов про стягнення з відповідача на користь позивача 13363,63грн. шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки.

Позовні вимоги грунтуються на тому, що всупереч норм чинного законодавства, відповідач без набуття права власності чи права користування земельною ділянкою та встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі, самовільно зайнято земельну ділянку площею 19,03га земель запасу Суховільської сільської ради, де вирощується сільськогосподарська продукція.

Прокурор у судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник третьої особи в засіданні суду позов прокурора підтримав. Зазначив, що вважає його обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Позивач свого представника в судове засідання не направив, про причину неявки суд не повідомив, про день розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується поштовими повідомленнями про вручення кореспонденції.

Відповідач свого представника в судове засідання не направив, про причину неявки суд не повідомив, про день розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується поштовими повідомленнями про вручення кореспонденції.

Таким чином, відповідач не скористався своїм правом наданим йому ст.22 ГПК України, бути присутнім у судовому засіданні та надати свої заперечення по суті позову.

Справа розглядається за наявними в ній матеріалами, відповідно до ст.75 ГПК України.

Заслухавши пояснення учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи, господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

25.06.12 Державна інспекція сільського господарства в Житомирській області виявила порушення вимог ст. 125 Земельного кодексу України, а саме, на території Суховільської сільської ради Новоград-Волинського району Житомирської області керівником приватного сільськогосподарського підприємства «Пролісок» Сапожником А.В. самовільно, без набуття права власності чи права користування земельною ділянкою та встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) самовільно зайнято земельну ділянку площею 19,03 га. земель запасу Суховільської сільської ради, де вирощується сільськогосподарська продукція.

Виявлене порушення було зафіксовано в Акті перевірки дотримання вимог земельного законодавства №09007 від 25.06.12 (а.с.12).

25.06.12 Державною інспекцією сільського господарства в Житомирській області керівнику ПСП «Пролісок» внесено припис з вимогою усунення порушень (а.с.14).

На підставі постанови про накладення адміністративного стягнення Державної інспекції сільського господарства в Житомирській області № 09003 від 25.06.2012 року (а.с.15) до голови ПСП «Пролісок» Сапожника А.В. застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 грн.

За Актом обстеження земельної ділянки від 25.06.12, відповідно до «Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару грунту) без спеціального дозволу» затвердженої постановою КМУ № 963 від 25.07.2007, Державною інспекцією сільського господарства в Житомирській області нараховано шкоду за самовільне зайняття земельної ділянки на суму 13363,63 грн.(а.с.17).

Прокурор, зазначив, що вимоги припису Державної інспекції сільського господарства в Житомирській області головою ПСП «Пролісок» Сапожником А.В. виконані частково - самовільно зайнята земельна ділянка звільнена.

06.08.2012 року за № 01/1363 до прокуратури Житомирської області надійшло клопотання Державної інспекції сільського господарства в Житомирській області з проханням вжиття заходів до стягнення заподіяної шкоди на загальну суму 13363,63 грн.

За результатами розгляду матеріалів Державної інспекції сільського господарства в Житомирській області про заподіяну ПСП «Пролісок» шкоду внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки площею 19,03 га, Новоград-Волинськю міжрайонною прокуратурою на адресу голови ПСП "Пролісок» 17.08.2012 внесено подання з вимогою сплатити заподіяну шкоду за самовільне зайняття земельної ділянки. Вимога прокурора не виконана, заподіяна ПСП «Пролісок» шкода добровільно не сплачена, про що керівником підприємства надано відповідь за №21 від 21.09.2012 (а.с.22-23).

Заслухавши надані в судовому засіданні пояснення учасників судового процесу, дослідивши і оцінивши обставини та докази по справі, суд дійшов такого висновку.

Статтею 14 Конституції України визначено, що земля є основним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" самовільне зайняття земельної ділянки - це будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Згідно зі ст.ст. 83, 84 Земельного кодексу України землі, які, належать на праві власності територіальним громад сіл, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім державної та приватної власності. В державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. Право державної власності на землю набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських, районних державних адміністрацій відповідно до закону.

Пунктом 12 Перехідних положень Земельного кодексу України визначено, що до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзаці другому цього пункту) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради з урахуванням вимог абзацу третього цього пункту, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Прокурором було встановлено, що земельна ділянка площею 19,03га знаходиться на території Суховільської сільської ради (землі сільськогосподарського призначення). Судом встановлено, що вказана земельна ділянка перебуває за межами населеного пункту, а тому розпорядження нею відповідно до п.12 Розділу X "Перехідні положення" Земельного кодексу України уповноважена здійснювати Новоград-Волинська районна державна адміністрація.

Статтею 116 Земельного кодексу України визначено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Відповідно до ч.1 ст.124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Тобто наявність рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про надання земельної ділянки в оренду чинним земельним законодавством визначається в якості обов'язкової передумови подальшого укладення договору оренди земельної ділянки.

Відповідно до ст.123 Земельного кодексу України надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: зміни цільового призначення земельних ділянок відповідно до закону; надання у користування земельних ділянок, межі яких не встановлені в натурі (на місцевості). Особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідної сільської, селищної, міської, районної, обласної ради, Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевої державної адміністрації. Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Розроблений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки подається Комісії з розгляду питань, пов'язаних з погодженням документації із землеустрою. Комісія протягом трьох тижнів з дня одержання проекту надає відповідному органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування свій висновок щодо погодження проекту або відмови у його погодженні. Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи приймає рішення про надання земельної ділянки у користування.

Відповідно до ст. 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Відповідно до ст.126 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону.

Як вбачається з пояснень директора ПСП "Пролісок" від 15.08.12, в 2011 році за його зверненням до Новоград-Волинської райдержадміністрації, розпорядженням голови районної державної адміністрації надано дозвіл на оренду земельної ділянки площею 19,03га, однак відповідач договір оренди не укладав, проект землеустрою не виготовляв. Пояснив, що використовував вказану земельну ділянку без правовстановлюючих документів (а.с.21).

Тобто, відповідачем не вжито заходів щодо оформлення права користування наданою земельною ділянкою, як того вимагають ст.ст. 123, 124, 125, 126 Земельного кодексу України.

Проведеною Державної інспекцією сільського господарства в Житомирській області перевіркою встановлено факт самовільного зайняття приватним сільськогосподарським підприємством "Пролісок" земельної ділянки площею 19,03 га, а тому відповідно п.3.1 Методичних рекомендацій щодо застосування Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покрову без спеціального дозволу (затверджених наказом Державного агентства земельних ресурсів України та Державної інспекції з контролю за використанням і охороною земель від 12.09.2007 №110) нараховано шкоду за самовільне зайняття земельної ділянки в розмірі 13363,63 грн.

Згідно п. б ст. 211 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства за самовільне зайняття земельних ділянок.

Як вже було зазначено 25.06.2012 р. державним інспектором Державної інспекції сільського господарства Житомирської області був складений акт обстеження земельної ділянки та зроблений розрахунок розміру заподіяної шкоди внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки.

За вказані дії керівника ПСП"Пролісок" Сапожника А.В. було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді накладення штрафу, про що складено протокол про адміністративне правопорушення від 25.06.12 та винесено постанову про накладення адміністративного стягнення від 25.06.2012р. № 09003 в розмірі 340 грн.

Відповідач дії державного інспектора Державної інспекції сільського господарства Житомирської області щодо перевірки дотримання вимог земельного законодавства не оскаржив; шкоду в розмірі 13363,63 грн. в добровільному порядку не відшкодував.

В силу статтей 90, 95, 156 Земельного кодексу України власники земельних ділянок і землекористувачі мають право на відшкодування збитків у випадках, передбачених законом. Згідно із п."и" ст. 211 ЗК України громадяни та юридичні особи несуть, зокрема, цивільну відповідальність за невиконання умов знімання, збереження і нанесення родючого шару ґрунту.

Згідно ч. 3 ст. 56 Закону України "Про охорону земель" шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства України про охорону земель, підлягає відшкодуванню в повному обсязі.

Відповідно до ч. 4 ст. 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, у тому числі і спеціальному використанні природних ресурсів в порядку та розмірах встановлених законодавством України.

Верховний Суд України в пунктах 12 і 16 постанови Пленуму від 16.04.2004р. № 7 "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ" роз'яснив, що у випадках самовільного зайняття земельних ділянок шкода (збитки) відшкодовуються відповідно до статтей 22; 1166, 1192 ЦК України, ст. 156 ЗК України у повному обсязі особами, що її заподіяли.

Стаття 1166 ЦК України, якою встановлені загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду, передбачає презумпцію вини правопорушника.

Відповідно до ч.6 ст.225 Господарського кодексу України Кабінетом Міністрів України можуть затверджуватися методики визначення розміру відшкодування збитків у сфері господарювання.

В силу ч.2 ст.157 ЗК України порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25.07.2007р. № 963 затверджено Методику визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покрову (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу (далі - "Методика"), а наказом Державної інспекції з контролю за використанням і охороною земель від 12.09.2007р. № 110 - Методичні рекомендації щодо застосування зазначеної Методики (далі "Методичні рекомендації").

Згідно із ст.22, 1166 ЦК України, п.5 Методичних рекомендацій, збитками (шкодою), заподіяними самовільним зайняттям земельної ділянки, визнаються:

- витрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

- доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

У п.3.8 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 №6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" (з подальшими змінами і доповненнями) зазначено, що згідно з п.3.1 Методичних рекомендацій щодо застосування Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покрову без спеціального дозволу (затверджених наказом Державного агентства земельних ресурсів України та Державної інспекції з контролю за використанням і охороною земель від 12.09.2007 №110) підставою для здійснення розрахунку розміру шкоди, заподіяної державі, територіальним громадам, юридичним чи фізичним особам внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок є матеріали справи про адміністративне провадження, які підтверджують факт вчинення правопорушення, а саме: акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства; протокол про адміністративне правопорушення; припис (з вимогою усунення порушення земельного законодавства); акт обстеження земельної ділянки. Отже, підставою для здійснення розрахунку розміру шкоди, заподіяної державі або територіальній громаді внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, є зазначені документи в їх сукупності, оскільки саме вони можуть підтвердити сам факт самовільного зайняття земельної ділянки, розмір зайнятої ділянки та період часу, протягом якого вона використовується без належних правових підстав.

Факт порушення земельного законодавства у вигляді самовільного користування земельною ділянкою з боку відповідача підтверджується матеріалами справи про адміністративне правопорушення та не спростований відповідачем. Дії контролюючого органу щодо перевірки дотримання вимог земельного законодавства відповідачем не оскаржені та на даний час незаконними у встановленому порядку не визнані.

У пункті 3.6 Постанови № 6 від 17.05.2011 р. Вищий господарський суд зазначив, що у вирішенні питання про задоволення вимог щодо стягнення шкоди, завданої самовільним зайняттям земельної ділянки, господарським судам необхідно мати на увазі, що розмір такої шкоди визначається відповідно до розрахунку, зробленого територіальними органами інспекції Міністерства екології та природних ресурсів України або Державною інспекцією з контролю за використанням і охороною земель Держкомзему та її територіальними підрозділами на підставі Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 25.07.2007 N 963.

Згідно Постанови Кабінету Міністрів України №1300 від 12.12.11 "Про утворення територіальних органів Державної інспекції сільського господарства", територіальні органи Державної інспекції сільського господарства є правонаступниками Державної хлібної інспекції Автономної Республіки Крим, обласних державних хлібних інспекцій, установ Української державної насіннєвої інспекції, що реорганізуються шляхом приєднання до територіальних органів Державної інспекції сільського господарства та територіальних органів Державного комітету із земельних ресурсів, у частині виконання такими територіальними органами повноважень із здійснення державного контролю за використанням та охороною земель.

В силу ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Станом на день розгляду справи відповідачем не надано доказів відшкодування шкоди в розмірі 13363,63 грн.

Зважаючи на викладене, позов підлягає задоволенню з розподілом судових витрат за правилами ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з Приватного сільськогосподарського підприємства "Пролісок" (11731, Житомирська область, Новоград-Волинський район,с.Суховоля,вул.Прокопчука,45; код 05267481) на користь Суховільської сільської ради Новоград-Волинського району (11775, Житомирська область, Новоград-Волинський район, с.Суховоля, вул. Радянська,1) 13363,63 грн. штрафу, який перерахувати на рахунок: УДК у Новоград-Волинському районі, код 22062846 ГУДКУ у Житомирській області, МФО 811039, р/р 33118331700418, код класифікації доходів 24062100.

3. Стягнути з Приватного сільськогосподарського підприємства "Пролісок" (11731, Житомирська область, Новоград-Волинський район,с.Суховоля,вул.Прокопчука,45; код 05267481) 1609,50грн. судового збору (д/р 31214206783002 ГУДКСУ у Житомирській області, ЄДРПОУ 03499916, МФО 811039, код 38035726, отримувач УДКСУ в м.Житомирі код 22030001).

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Тимошенко О. М.

Віддрукувати:

1- в справу

2-позивачу (рек. з повідомл)

3-відповідачу (рек. з повідомл)