Рішення

від 13.11.2012 по справі 5008/761/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

13.11.2012 Справа № 5008/761/2012

Господарський суд Закарпатської області у складі головуючого судді Ушак І.Г. у відкритому судовому засіданні розглянув справу за позовом публічного акціонерного товариства „Племінний завод „Закарпатський", м. Ужгород (далі - товариство ) до Гатянської сільської ради, с. Гать Закарпатської області (далі - сільрада ) про визнання недійсним та скасування рішення Гатянської сільської ради Берегівського району № 178 від 15.08.12р. „Про припинення права користування земельної ділянки ПАТ „Племінний завод „Закарпатський" (далі -оспорюване рішення )

за участю представників:

позивача - Радь І.І., представник за довіреністю;

відповідача - не з'явився

Позивач звернувся до суду з даним позовом, вважаючи, що відповідач всупереч чинного законодавства прийняв оспорюване рішення, яким порушив його право користування землями сільськогосподарського призначення як правонаступника ДП «Державний племінний завод «Закарпатський».

Відповідач письмового відзиву по суті позовних вимог суду не надав, однак надіслав клопотання про припинення провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмету спору, посилаючись на скасування оспорюваного рішення іншим рішенням Гатянської сільської ради за № 193 від 21.09.12 (далі - рішення № 193 ). Відповідач не забезпечив участі уповноважених представників у судовому розгляді справи та не виконав вимоги суду щодо надання письмових обґрунтованих пояснень підстав прийняття оспорюваного рішення.

Представник позивача у ході судового розгляду наполягає на задоволенні позовних вимог, вважає дії відповідача щодо скасування оспорюваного рішення неправомірними, посилаючись на рішення Конституційного Суду України від 16.04.09 за № 7-рп/2009, та заперечує відсутність спору між сторонами з огляду на те, що відповідач скасовуючи оспорюване рішення пунктом 1 рішення № 193 наступним пунктом вирішив припинити діяльність позивача на право користування земельних ділянок в межах населеного пункту с. Гать у зв'язку з недотриманням положень ЗК України. За таких обставин позивач вважає, що рішення № 193 відповідачем також прийнято протиправно, з його прийняттям порушено права товариства, тому просить суд при прийнятті рішення у даній справі вийти за межі позовних вимог та визнати недійсним і скасувати також рішення № 193.

Вивчивши матеріали даної справи, заслухавши у ході судового розгляду пояснення представника позивача, керуючись законом, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

При цьому суд виходив з наступного.

Спірні відносини сторін виникли внаслідок прийняття відповідачем - Гатянською сільрадою - оспорюваного рішення, підставою прийняття якого, згідно зазначеного в його преамбулі, послугували результати розгляду відповідачем клопотання Держінспекції сільського господарства в Закарпатській області.

За текстом оспорюваного акту вирішено припинити право користування земельною ділянкою ПАТ «Племінний завод «Закарпатський» у зв'язку з недотриманням ним ст.ст. 125, 126 Земельного кодексу України. Як вбачається з тексту позовної заяви, пояснень представника позивача в ході судового розгляду (відповідач на вимогу суду не надав жодних пояснень щодо обґрунтування підстав прийняття оспорюваного рішення) порушенням зазначених норм земельного законодавства Держінспекція вважала, і з нею погодився відповідач, той факт, що позивач, використовуючи землі сільськогосподарського призначення як правонаступник державного підприємства, не переоформив державний акт на право постійного користування землею, який був виданий його попереднику.

У ході судового розгляду встановлено та не заперечується і не спростовано відповідачем, що позивач - ПАТ (раніше -ВАТ ) «Племінний завод «Закарпатський»- створений в березні 1998р. у процесі приватизації в агропромисловому комплексі шляхом реорганізації та перетворення державного підприємства «Державний племінний завод «Закарпатський»та є правонаступником останнього, до якого перейшли усі майнові права та обов'язки колишнього підприємства. Так, зокрема, до позивача перейшло право постійного користування наданою державному підприємству земельною ділянкою сільськогосподарського виробництва на землях Гатянської сільської ради поза межами населеного пункту на підставі Державного акту на право постійного користування на земельну ділянку серії ІІ-ЗК № 001375 від 17.01.96, виданого відповідно до рішення Гатянської сільської ради від 28.12.95р. за № 19 та зареєстрованого в книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 22.

Правомірність користування землею товариством як правонаступником на підставі зазначеного Державного акту встановлено також висновками судів, зокрема, у справі № 4/134 (рішення господарського суду Закарпатської області від 28.11.05 та ухвала Вищого адміністративного суду України від 21.12.06 - долучені до матеріалів даної справи).

З прийняттям Земельного кодексу України (2001р.) (ЗКУ) встановлено (ст.92) що право постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають лише підприємства, установи та організації, що належать до державної або комунальної власності. Інших користувачів землі приписами п. 6 Перехідних положень ЗКУ було зобов'язано переоформити раніше набуте право постійного користування.

Рішенням Конституційного Суду України від 22.09.05р. № 5-рп/2005 у справі № 1-17/2005 визнано неконституційним положення п. 6 Перехідних положень ЗКУ та зазначено, що норма ст. 92 ЗКУ не обмежує і не скасовує право користування землею правомірно набуте особами в установлених законодавством випадках за станом на 1 січня 2002 року до його переоформлення, та підтверджено, що відповідно до п. 2 Постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження форм державного акта на право власності на земельну ділянку та державного акта на право постійного користування земельною ділянкою" від 2.04.02 за № 449 раніше видані державні акти на право, зокрема, постійного користування землею залишаються чинними і підлягають заміні в разі добровільного звернення громадян або юридичних осіб.

З огляду на наведені приписи чинного законодавства, суд дійшов висновку про те, що позивач як підприємство, що не належить до державної або комунальної власності не може бути за приписами ст. 92 ЗКУ набувачем права постійного користування державних та комунальних земель, однак може здійснювати право постійного користування такими землями, яке було правомірно набуто ним до 1.01.02. При цьому, позивач законодавчо не обмежений у часі за наявності бажання звернутися за переоформленням документів на право користування землею.

Таким чином, відповідач з прийняттям оспорюваного рішення незаконно припинив право користування позивача землею на підставі Державного акту виданого його попереднику. Крім того, відповідач приймаючи оспорюване рішення, вийшов за межі наданих йому повноважень, оскільки розпорядився землями, розташованими за межами населеного пункту, що суперечить приписам п. 2 Перехідних положень ЗКУ, за змістом яких до розмежування земель державної та комунальної власності сільські ради здійснюють повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, а за межами населених пунктів -відповідні органи виконавчої влади.

Відповідно до приписів ч. 10 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку. Підставами визнання судом акту недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акту недійсним є також порушення, у зв'язку з прийняттям відповідного акту, прав та охоронюваних законом інтересів - позивача у справі.

Суд, проаналізувавши у ході судового розгляду наведені фактичні обставини справи, дійшов висновку про задоволення позовних вимог про визнання недійсним оспорюваного рішення, оскільки у ході судового розгляду справи доведено, що останнє суперечить вимогам чинного земельного законодавства, з його прийняттям порушено право позивача. За таких обставин порушене з прийняттям оспорюваного рішення право позивача на користування наданою земельною ділянкою підлягає захисту відповідно до приписів ст. 152 ЗКУ шляхом визнання недійсним цього рішення.

Суд не приймає до уваги, що після порушення провадження у даній справі відповідач прийнятим ним рішенням № 193 від 21.09.12 скасував оспорюване рішення. При цьому, суд керується рішенням Конституційного Суду України від 16.04.09 у справі N 1-9/2009 (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) у якому зазначено, що Конституцією України закріплено принцип, за яким права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність. Органи місцевого самоврядування є відповідальними за свою діяльність перед юридичними і фізичними особами (ст. 74 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні»). Таким чином, органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Це є "гарантією стабільності суспільних відносин" між органами місцевого самоврядування і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення. А як вбачається з тексту рішення № 193 відповідач, скасувавши оспорюване рішення (п. 1), наступним пунктом «припинив діяльність ПАТ «Племінний завод «Закарпатський»на право користування земельних ділянок в межах населеного пункту села Гать у зв'язку з недотриманням ЗКУ ст.ст. 125, 126», тобто виніс рішення щодо відповідача аналогічне оспорюваному у даній справі та скасованому першим пунктом рішення № 193.

Разом з тим, суд не знаходить підстав виходити за межі позовних вимог, та визнавати недійсним рішення відповідача за № 193, про що клопоче у ході судового розгляду позивач, оскільки ним не доведено порушення його прав з прийняттям цього рішення з огляду на недоведеність наявності в користуванні позивача земельних ділянок в межах населеного пункту села Гать.

За змістом ст.ст. 44-49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати сплачені позивачем за розгляд справи судом належить відшкодувати за рахунок відповідача.

Зважаючи на викладене, керуючись ст. 16 Цивільного кодексу України, ст.ст. 92, 116, 123, 125, 144, 152, розділом Х „Перехідні положення" Земельного кодексу України, Законом України „Про місцеве самоврядування в Україні", ст.ст. 4-3, 33, 35, 43, 44-49, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України,

суд вирішив:

1. Позов задоволити повністю.

1.1. Визнати недійсним рішення Гатянської сільської ради від 15.08.12 № 178 „Про припинення права користування земельної ділянки ПАТ „Племінний завод „Закарпатський ".

2. Стягнути з Гатянської сільської ради (90231 с. Гать Берегівського району Закарпатської області, вул.. Головна, 56/а, код ЄДРПОУ 04348929 ) на користь Публічного акціонерного товариства «Племінний завод «Закарпатський» (881000 м. Ужгород, вул.. Боженка, 2/3, код ЄДРОПУ 00845648) у відшкодування судових витрат суму 1073,00 грн. (одна тисяча сімдесят три грн. 00 коп.).

Дане рішення набирає законної сили в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку передбаченому цим же кодексом.

Повний текст рішення виготовлено 21.11.12.

Суддя Ушак І.Г.