Рішення

від 12.11.2012 по справі 5011-41/11691-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-41/11691-2012 12.11.12

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Укрхімформація» ДоТовариства з обмеженою відповідальністю «Бісабі» Простягнення 37 219,03 грн. Суддя Спичак О.М.

Представники сторін:

від позивача: Грицаєнко К.М. -дов. № 410 від 20.08.2012 р.;

від відповідача: Панов Д.І. -дов. № 14/09-12 від 14.09.2012 р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрхімформація»звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Бісабі»про стягнення 37 219,03 грн.

Ухвалою від 27.08.2012 року було порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 08.10.2012 року.

Представник позивача в судовому засіданні 08.10.2012 року надав документи на виконання вимог ухвали про порушення провадження у справі та усні пояснення щодо заявлених позовних вимог, відповідно до яких просив суд позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в дане судове засідання не з'явився, вимоги ухвали про порушення провадження у справі не виконав, про причини неявки суд не повідомив, про час та дату проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

У зв'язку з неявкою в судове засідання представника відповідача та у зв'язку з необхідністю витребування додаткових доказів, суд відклав розгляд справи на 22.10.2012 року.

Представник позивача в судове засідання 22.10.2012 року не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав, про причини неявки суд не повідомив, про час та дату проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

В судовому засіданні 22.10.2012 року представник відповідача надав документи на виконання вимог ухвали суду та усні пояснення по суті спору, відповідно до яких проти позову заперечував та просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Крім того, представник відповідача в даному судовому засіданні надав клопотання про продовження строку розгляду спору у справі № 5011-41/11691-2012 на 15 днів, яке судом розглянуто та задоволено.

У зв'язку з неявкою в судове засідання представника позивача, а також у зв'язку з необхідністю витребування додаткових доказів, суд відклав розгляд даної справи до 12.11.2012 р.

Представник позивача в судовому засіданні 12.11.2012 року надав усні пояснення по справі.

У судовому засіданні 12.11.2012 року представник відповідача у надав платіжне доручення на підтвердження факту часткової оплати Товариством з обмеженою відповідальністю «Бісабі»основного боргу.

В судовому засіданні 12.11.2012 року на підставі ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрхімфармація»звернулося до Господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «БІСАБІ»про стягнення 30 480,00 грн. основною боргу, 845,84 грн. три відсотки річних, 25,29 грн. інфляційних нарахувань та 4 330,40 грн. пені в обґрунтування чого надав договір поставки № 72 від 20.09.2011 р., рахунок-фактуру СФ-0000516 від 20 вересня 2011 р., видаткову накладну № РН-0000493 від 20.09.2011 р. та довіреність № 1369 від 20.09.2011 р. на отримання товарно-матеріальних цінностей.

В судовому засіданні представник відповідача надав інший договір № 51 від 12.08.2011 р., який частково співпадає з текстом договору наданим позивачем. Разом з тим, перші сторінки договорів № 72 від 20.09.2011 р. та № 51 від 12.08.2011 р. є різними, а друга та третя сторінки тотожними.

Крім того, суд критично ставиться до договору наданого позивачем, оскільки перша сторінка містить дату укладання 20.09.2011 р. та посилання на рахунок-фактуру від 20 вересня 2011 р., а згідно наступної сторінки даного договору строк його дії встановлено до 31 серпня 2011 р., так як і у примірнику наданому відповідачем.

Зважаючи на те, що в накладних та рахунку-фактурі відсутнє посилання на будь-який з наданих договорів, то господарський суд вважає за необхідне застосувати до правовідносин сторін загальні норми законодавства щодо виконання зобов'язань.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрхімфармація»виставило Товариству з обмеженою відповідальністю «Бісабі»рахунок-фактуру № СФ-0000516 від 20 вересня 2011 р. на оплату 42 408,00 грн. та поставило останньому товар на суму 42 408,00 грн., що підтверджується видатковою накладною № РН-0000493 від 20.09.2011 р. та довіреністю № 1369 від 20.09.2011 р. на отримання товарно-матеріальних цінностей. Проте відповідач свої зобов'язання щодо сплати вартості поставленого товару виконав частково на суму 12 000,00 грн.

Враховуючи наведене, позивач просить господарський суд стягнути з відповідача 30 480,00 грн. основною боргу, 845,84 грн. три відсотки річних, 25,29 грн. інфляційних нарахувань та 4 330,40 грн. пені.

Статтею 207 Цивільного кодексу України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою(ч.2 ст. 207).

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 527 Цивільного кодексу України визначено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Частиною другою статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Пунктом 1 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012 року № 01-06/928/2012 передбачено, що відповідно до частини першої статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Отже, якщо інше не встановлено укладеним сторонами договором або актом цивільного законодавства, перебіг строку виконання грошового зобов'язання, яке виникло на підставі договору купівлі-продажу, починається з моменту прийняття товару або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, і положення частини другої статті 530 названого Кодексу, в якій ідеться про строк (термін) виконання боржником обов'язку, що не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, до відповідних правовідносин не застосовується (див. постанову Вищого господарського суду України від 28.02.2012 № 5002-8/481-2011).

При цьому підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 ЦК України (див. постанову Вищого господарського суду України від 21.04.2011 № 9/252-10).

В ході судового розгляду справи судом було встановлено, що грошові кошти у розмірі 5 000,00 грн. відповідачем були сплачені 20.08.2012 р., тобто до подачі позову та порушення провадження по справі.

Таким чином, у позивача не було підстав звертатися до суду з позовом в частині стягнення основного боргу у розмірі 5 000,00 грн., у зв'язку з чим суд відмовляє в задоволенні позовних вимог в цій частині.

Крім того, представник відповідача надав платіжне доручення № 1963 від 03.09.2012 р. на суму 25 408,00 грн., з якого вбачається, що відповідачем, після порушення провадження у даній справі, було сплачено за поставлений товар суму у розмірі 25 408,00 грн.

Відповідно до пункту 1-1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Таким чином, провадження у справі в частині позовних вимог щодо стягнення 25 408,00 грн. основного боргу за поставлений товар підлягає припиненню в зв'язку з відсутністю предмету спору.

Позивач за прострочення строків сплати за поставлений товар, керуючись пунктом 8.1 договору, нарахував та просить стягнути з відповідача 4 330,40 грн. пені.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно зі ст. ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до частин 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодекс України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним. (ст. 547 ЦК України).

Оскільки суд прийшов до висновку, що між сторонами склалися позадоговірні відносини, тобто угода щодо пені не укладена, то господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрхімформація»просить суд також стягнути з відповідача 845,84 грн. три відсотки річних та 25,29 грн. інфляційних нарахувань.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перерахунок 3 % річних та інфляційних втрат, з урахуванням умов договору, прострочення відповідачем сплати грошового зобов'язання та порядку розрахунків погодженого сторонами, господарський суд дійшов до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення інфляційних нарахувань підлягають задоволенню повністю у розмірі 25,29 грн., а в частині стягнення 3 % підлягають задоволенню частково у розмірі 840,16 грн.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторін пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись, ст.ст. 32, 33, 49, 80, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Провадження в частині стягнення 25 408,00 грн. основного боргу припинити на підставі пункту 1-1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Бісабі»(місцезнаходження : 03062, м. Київ, Святошинський р-н, пров. Червонозаводський, 2/13, код ЄДРПОУ 32530386) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрхімформація»(місцезнаходження: 02095, м. Київ, Дарницький р-н, вул. Княжий Затон, 21, офіс 550, код ЄДРПОУ 34413617) 840 (вісімсот сорок) грн. 16 коп. три відсотки річних, 25 (двадцять п'ять) грн. 29 коп. інфляційних нарахувань та 1 187 (одна тисяча сто вісімдесят сім) грн. 52 коп. судового збору.

4. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено

19.11.2012 р.

Суддя Спичак О.М.