Рішення

від 20.11.2012 по справі 12/5007/1189/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "20" листопада 2012 р. Справа № 12/5007/1189/12

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Сікорської Н.А.

за участю представників сторін:

від позивача: Омельченко О.О., дов. №14 від 10.01.12 р.

від відповідача: не з'явився

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТНК-ВР Коммерс" (м.Київ)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "МАРТ ТРЕЙД ІНТЕРНЕШНЛ ОІЛ" (м.Житомир)

про повернення майна.

Позивач звернувся з позовом про повернення 38,005 тон дизельного палива марки ЕН-590 сорт С вид І на виконання умов договору № 0013-10/ХБН відповідального зберігання нафтопродуктів від 29.04.2010 р., укладеного з відповідачем.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач відзив на позовну заяву не подав, свого представника в судове засідання не направив. Копії ухвал від 05.11.12 р., направлені на адреси відповідача: м.Житомир, вул.Довженка, 47, кімн.4, м.Житомир, Проспект Миру, 22, кв.17 та м.Житомир, вул. Київська, 77, оф. 47 повернулися на адресу суду з відміткою поштового зв'язку: "за закінченням терміну зберігання". На поштовому конверті, в якому направлялась ухвала за адресою м.Житомир, вул.Довженка, 47, кімн.4, також міститься відмітка поштового зв'язку "підприємство вибуло" (а.с.53-63).

Згідно здійсненого судом витягу з ЄДРЮОФОП відповідач станом на день порушення провадження у справі зареєстрований за адресою: м.Житомир, вул.Довженка, 47, кімн.4 (а.с.44-45).

Відповідно до ч.3 п.2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.10р. № 01-08/140 "Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Відповідно до пп.3.9.1 та 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 26.12.11р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК... За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом... У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Отже, господарський суд вважає, що відповідач у справі був належним чином повідомлений про час та місце судового розгляду справи.

Оскільки явка представника відповідача в судове засідання не визнана обов'язковою, а надання письмового відзиву відповідно до вимог ст. 59 ГПК України є правом відповідача, а не його обов'язком, суд вважає, що неявка представника відповідача та неподання відзиву не перешкоджатиме розгляду справи за наявними в ній матеріалами.

Приймаючи до уваги, що неявка, повідомленого належним чином представника відповідача, не перешкоджає повному та всебічному розгляду справи, господарський суд розглядає справу за наявними в ній матеріалами відповідно до ст.75 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

30.04.2010 р. ТОВ «ТНК-BP Коммерс» (клієнт, далі - позивач) та ТОВ «МАРТ ТРЕЙД ІНТЕРНЕШНЛ ОІЛ» (зберігач, далі - відповідач) уклали договір відповідального зберігання нафтопродуктів № 0013-10/ХНБ з подальшими змінами та доповненнями, за умовами якого позивач передає, а відповідач зобов'язується за винагороду прийняти нафтопродукти на зберігання, зберігати та повернути їх позивачу або особі, вказаній зазначеним підприємством у тій самій кількості, тієї самої марки, виду та якості, що відповідають нормативним документам на продукцію (а.с.13-29).

Додатком до договору № 1 від 01.05.2010 р. сторони, зокрема, погодили ціну товару, що передається на зберігання, а саме: 8500,00 грн. за 1 т дизельного пального.

Згідно вказаного додатку до договору зберігання нафтопродуктів здійснюється на нафтобазі ДО "Комбінат "Рекорд" (м.Житомир, вул.Максютова, 281).

Пунктом 7.2. Договору передбачено, що Відповідач несе повну матеріальну відповідальність за кількісно-якісну схоронність нафтопродуктів, переданих позивачем на зберігання.

Відповідно до п.3.1. Договору, відпуск нафтопродуктів зі зберігання на користь позивача або особам, вказаним зазначеним підприємством, здійснюється на підставі письмової заявки позивача у строки, які у ній вказані, на умовах EXW - резервуари Підприємства у відповідності до правил Інкотермс.

Кількість виданих нафтопродуктів підтверджується належним чином оформленим сторонами актом прийому-передачі в день їх видачі (п.3.2.).

Сторони визначили, що договір діє з моменту його підписання до 31.12.2010р., а в частині розрахунків між сторонами та повернення нафтопродуктів позивачу - до повного виконання зобов'язань (п.8.1 договору).

Відповідно до п.8.5. договору відповідач здійснює повернення нафтопродуктів клієнта в строк, зазначений позивачем, але не пізніше п'яти календарних днів з моменту припинення договору.

На виконання умов договору позивач передав, а відповідач прийняв на зберігання 1316,002 т палива дизельного автомобільного (ЕН-590) сорт С вид І, що підтверджується актом № 103384 прийому-передачі нафтопродуктів від 16.05.2010 р. (а.с.30).

Згідно довідки відповідача про книжкові залишки нафтопродуктів, станом на 04.01.2012 р. на відповідальному зберіганні у відповідача (на нафтобазі ДО "Комбінат "Рекорд") наявні нафтопродукти - паливо дизельне автомобільне (ЕН-590) сорт С вид І в кількості 38,005 т, власником яких є позивач (а.с.31).

13.09.2012 р. позивач направив на адресу відповідача листи від 12.09.2012 р., яким просив забезпечити відвантаження з нафтобази ДО "Комбінат "Рекорд" дизельне паливо, а також забезпечити доступ та присутність співробітників на території нафтобази у зв'язку з запланованим на 18.09.2012 р. відвантаженням (а.с.33-35).

Всупереч взятим на себе зобов'язанням, відповідач 18.09.2012 р. передачу (відвантаження) нафтопродуктів не забезпечив.

Факт відмови у відвантаженні нафтопродуктів з нафтобази ДО «Комбінат «Рекорд» підтверджується Актом від 18.09.2012 p., що був складений об 11 годині 45 хвилин представником позивача (спеціалістом відділу контролю якості та метрології Бейко Юрієм Олеговичем), представником автотранспортної організації (водієм TOB ТД «ТЕК-ОИЛ» Войцеховським Ігорем Вікторовичем) та представником незалежної експертної організації, що визначена умовами Договору (експертом TOB «Інспекторат Україна» Іванюком Сергієм Леонідовичем) (а.с.41).

Оцінивши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов до висновку про задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.936 ЦК України, за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Зберігач зобов'язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості ч.1 (ст.949 ЦК України).

Згідно з ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Наявними в матеріалах справи доказами підтверджується порушення відповідачем (зберігачем) договірного зобов'язання щодо повернення позивачу (поклажодавцеві) нафтопродуктів.

Станом на день вирішення спору відповідач заперечень на позовні вимоги, як і доказів повернення позивачу нафтопродуктів із відповідального зберігання, не надав, зазначені позивачем у позові обставини не спростував.

Враховуючи викладене, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, заявленими відповідно до чинного законодавства та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі, а саме: дизельне пальне у кількості 38,005 т підлягає поверненню з володіння відповідача на користь позивача.

Оскільки сторони у договорі погодили, що кількість виданих нафтопродуктів підтверджується актом прийому-передачі (п.3.2.), суд дійшов до висновку, що відповідача слід зобов'язати повернути позивачу майно саме за таким актом.

Як було встановлено судом, вартість нафтопродуктів, що були передані позивачем на зберігання відповідачу становить 8500,00 за 1 т дизельного палива (згідно додатку № 1 до укладеного сторонами договору). Отже, при визначенні вартості майна, що підлягає поверненню позивачу, слід виходити саме із ціни, що визначена сторонами при укладенні договору - 8500,00 грн. за 1 т. дизельного палива.

Зважаючи на викладене, загальна вартість майна, що підлягає поверненню складає 323042,50 грн. (38,005 т. х 8500,00 грн.).

Відповідно до п.2 ч.1 ст.55 ГПК України ціна позову визначається у позовах про витребування майна - вартістю майна, що витребується.

З огляду на викладене, ціна позову складає саме 323042,50 грн.

Згідно із абзацом першим ч.2 ст.6 Закону України "Про судовий збір", у разі якщо судовий збір сплачується за подання позовної заяви до суду в розмірі, визначеному з урахуванням ціни позову, а встановлена при цьому позивачем ціна позову не відповідає дійсній вартості спірного майна або якщо на день подання позову неможливо встановити точну його ціну, розмір судового збору попередньо визначає суд з подальшою сплатою недоплаченої суми або з поверненням суми переплати судового збору відповідно до ціни позову, встановленої судом у процесі розгляду справи.

Виходячи із встановленої судом ціни позову (323042,50 грн.), сплаті до Державного бюджету Україні підлягає судовий збір в розмірі 6460,85 грн.

Враховуючи приписи ст.49 ГПК України, судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 6460,85 грн. покладаються на відповідача.

Водночас суд зазначає, що позивач при зверненні до суду з позовною заявою невірно визначив ціну позову, сплативши за платіжним дорученням № 10263 від 04.10.2012 р. судовий збір в розмірі 8475,12 грн.

Таким чином, зайво сплачено судовий збір в сумі 2014,27 грн., підлягає поверненню позивачу з Державного бюджету України на підставі п.1 ч.1 ст.7 Закону України "Про судовий збір".

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.33, 34, 43, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Товариству з обмеженою відповідальністю "Март Трейд Інтернешнл Оіл" (10002, м.Житомир, вул.Довженка, буд 47, кімн.4, ідентифікаційний код 36968321)

на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТНК-ВР Коммерс" (03110, м.Київ, вул.Солом'янська, буд.11, ідентифікаційний код 33500195)

повернути за актом прийому-передачі 38,005 т палива дизельного автомобільного (ЕН-590) сорт С вид І загальною вартістю 323042,50 грн.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Март Трейд Інтернешнл Оіл" (10002, м.Житомир, вул.Довженка, буд 47, кімн.4, ідентифікаційний код 36968321)

на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТНК-ВР Коммерс" (03110, м.Київ, вул.Солом'янська, буд.11, ідентифікаційний код 33500195)

- 6460,85 грн. судового збору.

4. Повернути з Державного бюджету України Товариству з обмеженою відповідальністю "ТНК-ВР Коммерс" (03110, м.Київ, вул.Солом'янська, буд.11, ідентифікаційний код 33500195)

- 2014,27 грн. зайво сплаченого судового збору, згідно платіжного доручення № 10263 від 04.10.2012 р.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 22.11.12

Суддя Сікорська Н.А.

Віддрукувати:

1 - до справи

2 - позивачу оригінал з печаткою ( надіслати у разі звернення із заявою (рек. із зв. повід)

3 - відповідачу за адресою, зазначеною в позовній заяві (рек. з пов.)