Рішення

від 14.11.2012 по справі 5011-51/11366-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-51/11366-2012 14.11.12

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Геркулес Плюс"

до Товариство з обмеженою відповідальністю "Спар-Центр"

про стягнення 42 759, 51 грн.

Суддя Пригунова А.Б.

Представники:

від позивача: Пашніна А.В.

від відповідача: не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Спар-Центр" про стягнення заборгованості за договором № 8 від 15.12.2010 р. у розмірі 42 759, 51 грн. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за вищевказаним договором в частині оплати поставленого товару.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.08.2012 року порушено провадження у даній справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 26.09.2012 року за представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.

Розгляд справи переносився на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва від 25.10.2012 р. у зв'язку з перебуванням судді Пригунової А.Б. у відпустці, справу № 5011-51/11366-2012 передано судді Гулевець О.В. для подальшого розгляду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.10.2012 р. суддею Гулевець О.В. справу № 5011-51/11366-2012 призначено до розгляду у судовому засіданні 14.11.2012 р. за участю представників сторін.

Розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва від 12.11.2012 р. у зв'язку з виходом судді Пригунової А.Б. із відпустки, справу № 5011-51/11366-2012 передано їй для розгляду.

У даному судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги та просив позов задовольнити.

Представник відповідача на виклик суду не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, відзив на позовну заяву у порядку, передбаченому ст. 59 Господарського процесуального кодексу України, з нормативно обґрунтованими поясненнями по суті заявлених вимог, не надав.

При цьому, суд відзначає, що ухвали суду направлялись на вказану в позовній заяві та витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців адресу: 01004, м. Київ, Рогнідинська, 4-а та отримані останнім, про що свідчать поштові повідомлення про вручення поштового відправлення.

Вищий господарський суд України у п. 11 Інформаційного листа від 15.03.2007 р. № 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" зазначає, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем, оригінали яких оглянуто у судовому засіданні.

У судовому засіданні 14.11.2012 р. на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

15.12.2010 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Геркулес Плюс" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Спар-Центр" укладено договір поставки № 8, за умовами якого позивач зобов'язався передавати, а відповідач -приймати та оплачувати товари згідно з умовами договору.

Відповідно до ст. 3.6. відповідач оплачує товар протягом 40 календарних днів з дати поставки товару за умови, що відповідач надасть належним чином оформлені податкові та товарні накладні, що засвідчують якість поставлених товарів.

Відповідно до п. 7.1. договору, він укладений до 31.12.2011 р. включно та підлягає автоматичній пролонгації на додаткові однорічні терміни у випадку відсутності повідомлення про намір його зміни чи припинення не менш, як за 30 днів до закінчення його строку.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги, позивач зазначає, що на виконання умов договору поставки № 8 від 15.12.2010 р. ним було здійснено поставку товару на загальну суму 526 610, 52 грн., в той час як відповідачем оплачено 481 500, 00 грн., у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість у розмірі 42 759, 51 грн.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України вставлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Тож, в силу положень Цивільного кодексу України договірні зобов'язання є обов'язковими для виконання сторонами у порядку та у строк, визначений відповідним договором.

Позивач свої зобов?язання за договором № 8 від 15.12.2010 р. щодо поставки товару Товариству з обмеженою відповідальністю "Спар-Центр" виконав, що підтверджується наявними у справі копіями видаткових накладних.

Строк оплати товару, поставленого за договором № 8 від 15.12.2010 р. визначено 40 календарних днів з дати поставки товару.

Однак, відповідач свої договірні зобов'язання щодо оплати поставленого позивачем товару виконав неналежним чином.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

У відповідності до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

За таких обставин суд розглядає даний спір за наявними у справі доказами, здійснюючи оцінку наявних у справі документів за правилами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідач своїм правом на подання відзиву не скористався та не надав суду письмових обґрунтованих заперечень проти заявлених Товариством з обмеженою відповідальністю "Геркулес Плюс" позовних вимог.

При цьому, суд приймає до уваги, що відповідач не надав суду заперечень щодо отримання ним товару за видатковими накладними, на які посилається позивач, як на підставу своїх вимог.

Тож, оскільки матеріалами справи підтверджується виконання позивачем зобов'язання щодо поставки товару за договором № 8 від 15.12.2010 р., а відповідачем заявлених до нього вимог не спростовано та не надано суду доказів належного виконання вищевказаного договору, або доказів на підтвердження наявності об'єктивних причин неможливості його виконання, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови договору поставки № 8 від 15.12.2010 р., а також положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України.

З огляду на вищевикладене, суд визнає вимоги позивача про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Спар-Центр" заборгованості за договором у розмірі 42 759, 51 грн. обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню судом.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України при задоволення позову покладаються на відповідача

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ :

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Геркулес Плюс" задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Спар-Центр" (01004, м. Київ, Рогнідинська, 4-а, код ЄДРПОУ 36148976), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Геркулес Плюс" (49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 130, корп. 2, кв. 43, код ЄДРПОУ 30688389) заборгованість у розмірі 42 759, 51 (сорок дві тисячі сімсот п'ятдесят дев'ять грн. 51 коп.) грн., 1 609, 50 (одна тисяча шістсот дев'ять грн. 50 коп.) грн. -судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 19.11.2012 р.

Суддя Пригунова А.Б.