Постанова

від 22.11.2012 по справі 5009/2940/12

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

20.11.2012 р. справа №5009/2940/12

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Манжур В.В. суддівБудко Н.В., Москальової І.В., при секретарі Пеленовій О.О. за участю представників сторін: прокурор (скаржника): від позивача: від відповідача: від третьої особи: Русланова Г.М. -за посвідченням № 004307 не з'явився Федько О.А. -за довіреністю не з'явився розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Першого заступника прокурора міста Запоріжжя в інтересах держави в особі Запорізької міської ради, м.Запоріжжя на рішення господарського суду Запорізької області від 27.09.2012р. (повний текст підписаний 02.10.2012р.) по справі№ 5009/2940/12 (суддя Боєва О.С.) за позовомПершого заступника прокурора міста Запоріжжя в інтересах держави в особі Запорізької міської ради, м.Запоріжжя до за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивачаТовариства з обмеженою відповідальністю «Укрбудсервісінвест», м.Запоріжжя Державної інспекції сільського господарства в Запорізькій області, м.Запоріжжя про розірвання договору оренди землі та повернення земельної ділянки, В С Т А Н О В И В:

Перший заступник прокурора міста Запоріжжя в інтересах держави в особі Запорізької міської ради, м.Запоріжжя звернувся до господарського суду Запорізької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрбудсервісінвест», м.Запоріжжя про розірвання договору оренди земельної ділянки від 05.12.2008р. та зобов'язання повернути земельну ділянку на умовах, визначених договором.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 27.09.2012р. у задоволенні позовних вимог Першого заступника прокурора міста Запоріжжя в інтересах держави в особі Запорізької міської ради, м.Запоріжжя було відмовлено з посиланням на те, що договором оренди землі не зазначено граничний термін забудови спірної земельної ділянки.

Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, Перший заступник прокурора міста Запоріжжя в інтересах держави в особі Запорізької міської ради, м.Запоріжжя звернувся до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційної скаргою, в якій просить рішення господарського суду Запорізької області від 27.09.2012р. скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Скаржник вважає, що місцевий господарський суд неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, та неправильно застосував норми матеріального права, що є підставою скасування судового рішення.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрбудсервісінвест»у відзиві від 13.11.12р., заперечуючи проти вимог скаржника, вважає доводи, наведені в апеляційній скарзі, такими, що є безпідставними та не відповідають фактичним обставинам справи, та посилається на те, що оспорюване рішення прийнято у повній відповідності до чинних норм матеріального та процесуального права, а тому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення господарського суд Запорізької області від 27.09.2012р. -без змін.

Державна інспекція сільського господарства в Запорізькій області надала до Донецького апеляційного господарського суду клопотання від 08.11.2012р. № 3585, в якому просить розгляду справу без участі представника та зазначає, що апеляційну скаргу підтримує в повному обсязі.

Представники Запорізької міської ради у судове засідання не з'явились, причину неявки до суду не повідомили, незважаючи на те, що про дату та час судового засідання були повідомлені належним чином.

Оскільки явка представників сторін не визнавалась обов'язковою та неявка без поважних причин у судове засідання їх представників не тягне за собою перенесення розгляду справи на інші строки, тому справу розглянуто за наявними в ній матеріалами, а повний текст постанови направляється учасникам процесу в установленому порядку.

Фіксування судового засідання апеляційної інстанції здійснювалось за допомогою звукозаписувального технічного засобу у порядку, встановленому ст.ст.4-4, 81-1, 99, 101 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст.101 ГПК України, у процесі розгляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали господарської справи та апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права України, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду встановила:

Рішенням Запорізької міської ради від 24.09.2008р. № 62/7 (а.с. 7) Товариству з обмеженою відповідальністю «Укрбудсервісінвест»було затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки по трасі Харків-Сімферополь (в районі вул.Складської) для розташування багатофункціонального торгівельно-виставкового та логістичного комплексу; вирішено передати останньому в оренду терміном на 10 років земельну ділянку (кадастровий номер 2310100000:03:030:0160) загальною площею 4,0524га (землі комерційного використання) на землях міста, які не передані у користування та власність.

На підставі зазначеного рішення, 05.12.2008р. між Запорізькою міською радою (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрбудсервісінвест»(орендар) був укладений договір оренди землі (далі за текстом -договір), згідно умов якого орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування земельну ділянку загальною площею 4,0524га у м.Запоріжжя траса Харків-Сімферополь (в районі вул.Складської) для розташування багатофункціонального торгівельно-виставкового та логістичного комплексу, про що складено акт прийому-передачі.

Згідно пункту 8 договору (в редакції додаткової угоди від 10.08.2009р., а.с.70), договір укладено на сорок дев'ять років та зареєстровано у Запорізькій регіональній філії Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах», про що у Державному реєстрі вчинено запис від 21.04.2009р. за № 040926100492.

На підставі вищевказаного рішення Запорізької міської ради, спеціалістом ТОВ «Центр землеустрою та геодезії»у присутності представника землекористувача ТОВ «Укрбудсервісінвест», представника Управління земельних ресурсів у м. Запоріжжі Запорізької області було виконано встановлення меж земельної ділянки 4,0524га в натурі (на місцевості), про що складено відповідний акт (а.с. 63).

Згідно пункту 3 договору, земельна ділянка вільна від забудови, на ній відсутні нерухоме майно та інші об'єкти інфраструктури.

В пункті 14 договору визначено, що земельна ділянка передається в оренду для розташування багатофункціонального торгівельно-виставкового та логістичного комплексу. Цільове призначення земельної ділянки (категорія земель): землі житлової та громадської забудови.

В пункті 27 договору визначені права орендодавця, серед яких право вимагати від орендаря використання земельної ділянки за цільовим призначенням, згідно з договором оренди землі; дотримуватися екологічної безпеки землекористування і збереження родючості ґрунтів, державних норм і правил, проектних рішень, правил забудови м.Запоріжжя.

Згідно пункту 30 договору, орендар зобов'язався використовувати земельну ділянку відповідно до її цільового призначення та умов договору оренди землі, дотримуючись при цьому вимог чинного земельного законодавства, державних і місцевих стандартів, норм і правил щодо використання землі; здійснювати комплекс заходів щодо охорони земель, збереження і поліпшення родючості ґрунтів та поліпшення інших корисних властивостей землі.

Скаржник, посилаючись на невикористання орендованої ТОВ «Укрбудсервісінвест»земельної ділянки за цільовим призначенням, просив розірвати вищевказаний договір оренди землі та повернути земельну ділянку.

Як зазначалось вище, суд першої інстанції відмовив у задоволенні позовних вимог, посилаючись на відсутність у договорі граничного терміну забудови спірної земельної ділянки.

За результатами апеляційного перегляду матеріалів справи колегія суддів виходячи з наступного:

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань. Аналогічні норми передбачені ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України.

Згідно зі статтею 24 Закону України «Про оренду землі», орендодавець має право вимагати від орендаря використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди; дотримання екологічної безпеки землекористування та збереження родючості ґрунтів, додержання державних стандартів, норм і правил, у тому числі місцевих правил забудови населених пунктів.

Відповідно до ст.25 цього ж Закону, орендар зобов'язаний виконувати обов'язки відповідно до умов договору оренди і Земельного кодексу України; приступати до використання земельної ділянки в строки, встановлені договором оренди землі, зареєстрованим в установленому законом порядку; виконувати встановлені щодо об'єкта оренди обмеження (обтяження) в обсязі, передбаченому законом або договором оренди землі.

Статтею 651 Цивільного кодексу України встановлено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Стаття 32 Закону України «Про оренду землі»передбачає, що на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України. Тотожні положення передбачені в пункті 34 договору.

Відповідно до приписів ст.25 зазначеного Закону, орендар земельної ділянки зобов'язаний приступити до використання земельної ділянки в строки, встановлені договором оренди землі, зареєстрованим в установленому законом порядку.

Згідно зі ст.1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель", невикористанням земельної ділянки, переданої під забудову -це порушення особою встановлених при передачі у власність або у користування земельної ділянки граничних термінів її забудови; невиконання вимог щодо використання земель за цільовим призначенням -невикористання земельної ділянки, крім реалізації науково обґрунтованих проектних рішень, або фактичне використання земельної ділянки, яке не відповідає її цільовому призначенню, встановленому при передачі земельної ділянки у власність чи наданні в користування, в тому числі в оренду, а також недодержання режиму використання земельної ділянки або її частини в разі встановлення обмежень (обтяжень).

Як вірно встановлено місцевим господарським судом, рішенням Запорізької міської ради № 62/7 від 24.09.2008р. та договором оренди землі від 05.12.2008р. (зареєстрованим за № 040926100492 від 21.04.2009р. у ЗРФ ДП "Центр ДЗК при Держкомземі") не зазначено граничний термін забудови спірної земельної ділянки, а договір укладено на строк сорок дев'ять років (п.8 договору в редакції додаткової угоди від 10.08.2009р.), про що зазначалось вище.

Підстави та порядок примусового припинення права користування земельною ділянкою встановлено ст.ст.143-144 Земельного кодексу України. Дані норми є спеціальними нормами законодавства щодо вирішення питань примусового припинення прав на земельні ділянки.

Порядок примусового припинення права користування земельними ділянками, які використовуються з порушенням земельного законодавства, визначено ст. 144 Земельного кодексу України.

Так, згідно даної статті, у разі виявлення порушення земельного законодавства державний інспектор по використанню та охороні земель складає протокол про порушення та видає особі, яка допустила порушення, вказівку про його усунення у 30-денний строк. Якщо особа, яка допустила порушення земельного законодавства, не виконала протягом зазначеного строку вказівки державного інспектора щодо припинення порушення земельного законодавства, державний інспектор по використанню та охороні земель відповідно до закону накладає на таку особу адміністративне стягнення та повторно видає вказівку про припинення правопорушення чи усунення його наслідків у 30-денний строк. У разі неусунення порушення земельного законодавства у 30-денний строк державний інспектор по використанню та охороні земель звертається до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування з клопотанням про припинення права користування земельною ділянкою.

Проте, в матеріалах справи відсутні належні докази в підтвердження того, що по відношенню до ТОВ "Укрбудсервісінвест" державним інспектором складався протокол про порушення та надана вказівка (припис) про усунення порушень земельного законодавства. Колегія суддів погоджується з твердженням суду першої інстанції, що наявні в матеріалах справи документи (лист Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю від 01.08.2012р. № 7/8-1710-07 та акт перевірки № 57 від 27.07.2012р., складений Державною інспекцією сільського господарства в Запорізькій області) не є документами, які можуть бути підставою для примусового припинення прав на земельну ділянку -у відповідності до вищенаведених норм земельного законодавства.

Посилання скаржника на те, що порушення орендарем умов договору в частині невикористання земельної ділянки за цільовим призначенням, як на підставу для розірвання договору є безпідставною, оскільки, як вірно визначив суд першої інстанції, в п.35 договору оренди землі передбачена така підстава для його розірвання в односторонньому порядку, як використання орендарем земельної ділянки не за цільовим призначенням, проте ані договором, ані чинним земельним законодавством не передбачена відповідальність орендаря за невикористання земельної ділянки за цільовим призначенням.

Статтею 143 Земельного кодексу України також передбачено, що примусове припинення прав на земельну ділянку здійснюється у разі використання земельної ділянки не за цільовим призначенням.

Тотожна позиція при вирішенні земельних спорів відображена також у пункті 2.21 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011р. № 6, а саме: "підставою для розірвання договору оренди землі є саме факт використання землі не за цільовим призначенням, а не ...невикористання земельної ділянки для забудови...".

Таким чином, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку, з яким погоджується апеляційна інстанція, що поняття "використання землі не за цільовим призначенням" і поняття "невикористання земельної ділянки за цільовим призначенням" не є тотожними - як у світлі положень Земельного кодексу України, так і в світлі положень Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель". Відповідальність у вигляді дострокового розірвання договору оренди землі передбачена саме за використання землі не за цільовим призначенням.

Отже, з урахуванням викладеного, місцевий господарський суд, зважаючи на недоведеність підстав для розірвання спірного договору, дійшов правомірного та обґрунтованого висновку щодо відмови у задоволенні позовних вимог як в частині розірвання договору, так й в частині повернення спірної земельної ділянки.

Твердження заявника апеляційної скарги про неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи при прийнятті рішення, порушення норм матеріального права не знайшли свого підтвердження, у зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування судового рішення господарського суду Запорізької області від 27.09.2012р. у справі № 5009/2940/12 колегія суддів апеляційної інстанції не вбачає.

Таким чином, судова колегія вважає, що рішення господарського суду Запорізької області по даній справі відповідає фактичним обставинам справи, чинному законодавству, а мотиви, з яких подана апеляційна скарга не можуть бути підставою для скасування рішення, оскільки спростовуються вищевикладеним.

З урахуванням вищевикладеного, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що, відповідно до вимог статті 43 Господарського процесуального кодексу України, рішення господарського суду Запорізької області від 27.09.2012р. у справі № 5009/2940/12 ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права та не підлягає скасуванню.

Керуючись статтями 33, 34, 43, 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Першого заступника прокурора міста Запоріжжя в інтересах держави в особі Запорізької міської ради, м.Запоріжжя -залишити без задоволення, рішення господарського суду Запорізької області від 27.09.2012р. у справі № 5009/2940/12 -без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня прийняття постанови.

Головуючий В.В.Манжур

Судді: Н.В.Будко

І.В.Москальова

Надруковано 8 примірників:

1 -прокурору (скаржнику)

1 -позивачу

1 -відповідачу

1 -третій особі

1 -у справу

1 -обл. прокурору

1 -ГСЗО

1 -ДАГС