Рішення

від 20.11.2012 по справі 5024/1524/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

тел. /0552/ 49-31-78, 42-06-22, 32-11-36

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 листопада 2012 р. Справа № 5024/1524/2012

Господарський суд Херсонської області у складі судді Ємленінової З.І. при секретарі Бєловій О.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом споживчого товариства "Коопсервіс" м. Херсон

до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 м. Херсон

пророзірвання договору та стягнення 36564грн. 00коп.

за участю представників сторін:

від позивача - уповноважена особа Бурлаков С.П.

від відповідача -не прибули

Споживче товариство "Коопсервіс" (позивач) звернулося з позовом про дострокове розірвання договору оренди від 01.11.2011року №93, укладеного позивачем з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (відповідач), посилаючись на істотне порушення відповідачем договору.

Крім того позивач просив стягнути з відповідача 36564грн.00коп., в тому числі: 7600грн. 00коп. основного боргу, 144грн.00коп. втрат від інфляції, 420грн.00коп. 3% річних та 28400грн.00коп. пені у зв'язку з несвоєчасним перерахуванням орендної плати.

Заявою від 20.11.2012року позивач зменшив позовні вимоги. Він просить стягнути 36111грн.00 коп., в тому числі: 7600грн.00коп. основного боргу, 28400грн.00коп. пені, 23грн.втрат від інфляції та 88грн.00коп 3 % річних. Від позовних вимог про розірвання договору позивач відмовився, посилаючись на припинення договору оренди у зв'язку з закінченням строку на який його укладено.

Заява позивача у цій частині відповідає вимогам ст. 22 ГПК України, вона приймається судом у зв'язку з чим має місце нова ціна позову - 36111грн.00 коп., в межах якої вирішується спір між сторонами.

Одночасно заявою від 20.11.2012року позивач просить зобов'язати відповідача звільнити орендовані приміщення.

Позивач зазначає, що його заява подана відповідно до ст. 22 ГПК України, однак, як вбачається із змісту цієї заяви, нею заявлені нові вимоги про звільнення відповідачем об'єкту оренди, які при звернені з позовом не були заявлені, а також нові підстави позовних вимог - ст.785 ЦК України яка зобов'язує наймача негайно повернути об'єкт оренди наймодавцю при закінченні строку договору.

Однак, стаття 22 ГПК України надає позивачу право до прийняття рішення по справі змінити підстави або предмет позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог.

Під збільшенням розміру позовних вимог слід розуміти збільшення суми позову за тією ж вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Вимога про звільнення орендованих приміщень при зверненні з позовом не заявлялася, тому вона не є збільшенням позовних вимог, а є новими, додатковими вимогами, які не передбачені статтею 22 ГПК України і повинні заявлятися самостійно.

Крім того, одночасна зміна і предмета, і підстав позову нормами ГПК України також не допускається. Подаючи заяву про звільнення орендованих приміщень у зв'язку із закінченням строку договору, який він просив достроково розірвати, позивач змінює не тільки предмет, а і підстави позову. Відповідно до пункту 3.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011року у разі подання позивачем заяви, направленої на одночасну зміну предмета і підстав позову, господарський суд повинен відмовити в задоволенні такої заяви.

Таким чином, позивач не збільшив попередні вимоги за предметом позову, якими є дострокове розірвання договору, а заявив нові вимоги, змінивши при цьому як підстави, так і предмет позову, тому заява позивача від 20.11.2012року з частині звільнення орендованого майна не відповідає вимогам ст.. 22 ГПК України і не приймається до розгляду в межах цієї справи, так як повинна заявлятися самостійно .

Відповідач своїм правом на судовий захист не скористався, в засідання суду вдруге його представник не з'явився, відзив на позов і витребувані судом документи не надав, незважаючи на те, що був повідомлений про час розгляду справи за адресою АДРЕСА_1, яка відповідно до ст. 93 ЦК України є його місцезнаходженням та зазначена в реєстраційних документах.

Таким чином, ухвала про відкладення розгляду справи від 06.11.2012року направлена відповідачу у встановленому порядку, що підтверджується реєстром поштової кореспонденції канцелярії суду та списком згрупованих поштових відправлень рекомендованих листів за 06.11.2012року. Доказів які б свідчили про її неотримання до господарського суду не надходило, отже відповідача відповідно до вимог ст. 64 ГПК України було належним чином повідомлено про час і місце розгляду справи .

Будь-яких письмових заяв і клопотань на день розгляду справи від відповідача щодо відкладення розгляду справи до суду не надійшло. Подальше ж відкладення розгляду справи призведе до затягування судового процесу і є порушенням приписів статті 22 ГПК України, зокрема, стосовно обов'язку сторін добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони.

За таких підстав, відповідно до статті 75 ГПК України суд вважає можливим розглянути справу без участі представника відповідача, за наявними в ній доказами, яких достатньо для вирішення спору по суті.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані до справи докази, заслухавши представника позивача, суд -

в с т а н о в и в:

01 листопада 2011року між споживчим товариством "Коопсервіс" (позивач) та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (відповідач) укладено договір оренди №93.

Згідно з зазначеним договором в користування відповідача на умовах оренди позивач передав нежитлові приміщення площею 80 кв.м., які розташовані за адресою: АДРЕСА_2

Строк дії договору сторони узгодили пунктом 1.3 договору з 01.11.2011року до 01.11.2012року та зазначили пунктом 7.2 що даний договір пролонгації не підлягає.

Матеріалами справи підтверджується, що на виконання обов'язків за договором позивач за актом приймання - передачі від 01.11.2011року передав, а відповідач прийняв в користування нежилі приміщення площею 80 кв.м.

Частиною 1 статті 193 ГК України встановлено обов'язок суб'єктів господарювання та інших учасників господарських відносин виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні вимоги щодо виконання зобов'язання закріплені і в статті 526 ЦК України.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України, передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). При цьому відповідно до ст.. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним лише належним чином.

Належним виконанням є виконання, що відповідає умовам договору та вимогам закону, тобто виконання його належними суб'єктами, у належному місці, в належний строк (термін), щодо належного предмета і належним способом.

Відповідно до пунктів 3.1, 4.3 договору оренди орендна плата за користування одним квадратним метром приміщень становить 19грн.00коп., а загальний розмір орендної плати -1520грн.00коп., яка перераховується відповідачем в повному обсязі до 1 числа поточного місяця .

Крім того, відповідно до пункту 3.2 договору оренди відповідач також відшкодовує позивачу вартість комунальних послуг.

Відповідно до ч.1 ст. 762 ЦК України, ч.1 ст. 286 ГК України орендна плата -це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності в розмірі встановленому договором оренди.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що укладений між сторонами договір оренди від 01.11.2011року є обов'язковим для виконання обома сторонами і сторони під час його дії мають дотримуватися взятих на себе зобов'язань за договором.

Матеріалами справи та наданим позивачем розрахунком підтверджується, що своїх обов'язків по своєчасному перерахуванню орендної плати у встановленому договором оренди розмірі та порядку відповідач не виконував. За період оренди з травня 2012року по вересень 2012року відповідачу нараховано орендної плати в загальній сумі 7600грн.00коп. (1520грн.х 5міс.).

08.08.2012року позивачем надіслано відповідачу вимогу про сплату заборгованості за договором оренди від 01.11.2011року, однак зазначена вимога залишена без відповіді та задоволення.

Згідно з вимогами ст. 4-3, ст. 33 ГПК України судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони, які беруть участь у справі, обгрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Ці докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Документального підтвердження погашення боргу, або будь-яких заперечень проти позовних вимог в частині стягнення 7600грн.00коп. відповідач суду не надав.

З урахуванням вищезазначеного позовні вимоги про стягнення 7600грн.00коп. основного боргу обґрунтовані і підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання, а відповідно до частини 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок інфляції, яку позивач з урахуванням заяви про зменшення позову, просить стягнути в сумі 23грн.00коп., суд дійшов до висновку що оскільки індекс інфляції за травень, червень, липень, серпень, вересень 2012року становив 99,7%, підстави для нарахування інфляції за прострочку виконання грошового зобов'язання за період з 01.05.2012року по 19.09.2012року відсутні, тому позовні вимоги в частині стягнення 23грн.00 коп. втрат від інфляції задоволенню не підлягають.

В той же час, оскільки відповідачем не надано доказів на підтвердження причин прострочки розрахунків, відповідно до вимог ч.2 ст. 625 ЦК України він зобов'язаний сплатити три проценти річних від простроченої суми, що становить 88грн.00коп. від суми основного боргу (7600грн.00коп.).

Розглядаючи позовні вимоги в частині стягнення 28400грн.00коп.пені суд виходить із наступного.

Згідно зі статтею 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором, або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки (в тому числі штрафу і пені); відшкодування збитків.

Пункт 6 ст. 231 Господарського Кодексу України визначає, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Частиною 2 статті 343 ГК України передбачено відповідальність за порушення строків здійснення розрахунків. Відповідно до зазначеної норми платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ , що діяла в період, за який сплачується пеня.

Відповідно до статтей 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України , що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, договірні правовідносини між платником і одержувачем грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовано нормами Господарського Кодексу України та Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Отже, яким би способом не визначався в договорі розмір пені, він не може перевищувати той розмір, який встановлено законом як граничний, тобто за прострочення платежу за договором може бути стягнено лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислена на підставі подвійної облікової ставки НБУ.

При укладенні договору оренди від 01.11.2011року сторони пунктом 6.2 передбачили відповідальність за несвоєчасне перерахування орендних платежів у вигляді пені в розмірі 200грн.00коп. за кожен день прострочення, в той час як відповідно до вищезазначених норм Закону пеня розраховується з урахуванням подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочки.

Отже, виходячи із вимог вищенаведених норм Закону щодо стягнення пені, позовні вимоги про стягнення пені в розмірі 28400грн.00коп. підлягають задоволенню частково з урахуванням подвійної облікової ставки НБУ яка діяла в період з 01.05.2012року по 19.09.2012року , а тому розмір пені яка підлягає стягненню з урахування щомісячного боргу відповідача у відповідний період становить 251 грн.06коп.

Правові підстави стягнення пені в сумі 28148грн.94 коп. відсутні.

Таким чином позовні вимоги в частині стягнення пені судом задовольняються частково в сумі 251грн.06коп.

Провадження у справі в частині дострокового розірвання договору оренди судом припиняється згідно з п.4 ч.1 ст.80 ГПК України у зв'язку з відмовою позивача від позовних вимог в цій частині позову, так як договір оренди від 01.11.2011року припинився 01.11.2012року.

Судові витрати в частині майнових вимог відповідно до ст. 49 ГПК України відносяться на сторони пропорційно від суми задоволених вимог.

В той же час відповідно до п.1, п. 5 ч.1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір»позивачу підлягає поверненню із спеціального фонду Державного бюджету України 1185грн.50коп. судового збору, в тому числі -1073грн.00коп. у зв'язку з припиненням провадження у справі в частині розірвання договору та 112 грн.50 коп. у зв'язку із внесенням судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

В засіданні оголошувалася вступна та резолютивна частина рішення.

Керуючись ст. ст. 44, 49, п. 4 ч.1 ст.80, ст.ст. 82-85 ГПК України, суд

в и р і ш и в:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2.Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 АДРЕСА_1 ідентифікаційний код НОМЕР_1 на користь споживчого товариства "Коопсервіс" м. Херсон, вул. Нафтовиків, 2 ідентифікаційний код 34554477 (інші реквізити суду невідомі) -7600грн. основного боргу, 251грн.06коп. пені, 88грн.00коп. - 3% річних та 34грн.85коп. судового збору.

3.Припинити провадження у справі в частині позовних вимог про розірвання договору оренди.

4. В задоволені решти позовних вимог щодо стягнення інфляції, пені та 3% річних - відмовити.

5.Повернути споживчому товариству "Коопсервіс" м. Херсон, вул. Нафтовиків, 2 ідентифікаційний код 34554477 із спеціального фонду Державного бюджету України 1185грн.50коп. (одну тисячу сто вісімдесят п'ять грн.) 50коп. судового збору, сплаченого платіжними дорученнями №225 від 03.10.2012року та №209 від 20.09.2012року, оригінали яких знаходяться в матеріалах справи № 5024/1524 /2012.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 22 листопада 2012р.

Суддя З.І. Ємленінова