cpg1251
Категорія №8.1.5
ПОСТАНОВА
Іменем України
19 листопада 2012 року Справа № 2а/1270/8760/2012
Луганський окружний адміністративний суд
у складі головуючого судді Твердохліба Р.С.,
за участю
секретаря судового засідання Андріасяна Е.А.,
та
представників сторін:
від позивача - Шеховцов О.О. (довіреність від 01.10.2012 № 11926/10),
від відповідача - не прибув,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Луганську справу за адміністративним позовом державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Луганська Луганської області Державної податкової служби до товариства з обмеженою відповідальністю «Житло» про стягнення податкового боргу з рахунків у банках, обслуговуючих платника податків у загальному розмірі 2559,00 грн.,
ВСТАНОВИВ:
07 листопада 2012 року на адресу Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Луганська Луганської області Державної податкової служби до товариства з обмеженою відповідальністю «Житло» про стягнення податкового боргу з рахунків у банках, обслуговуючих платника податків у загальному розмірі 2559,00 грн.
В обґрунтування адміністративного позову позивач зазначив, що товариство з обмеженою відповідальністю «Житло» зареєстроване виконавчим комітетом Луганської міської ради 16 липня 2007 року, знаходиться на податковому обліку як платник податків в державній податковій інспекції у Жовтневому районі м. Луганська Луганської області з 13 червня 2000 року за № 07726.
За відповідачем утворився податковий борг у загальному розмірі 2559,00 грн., з якого 2032,16 грн. з податку на прибуток підприємств, 527,62 грн. з комунального податку.
Відповідно до ст.59 Податкового кодексу України та з метою погашення податкового боргу відповідача податковим органом були прийняті заходи, передбачені Податковим кодексом України, а саме на адресу відповідача було направлено податкову вимогу від 29 травня 2012 року № 2514 та прийнято рішення про опис майна у податкову заставу від 29 травня 2012 року № 79, але податковий борг залишається не сплаченим.
У зв'язку з вищевикладеним, позивач просить суд стягнути з відповідача з рахунків у банках, обслуговуючих платника податків, податковий борг з комунального податку у розмірі 527,62 грн., з податку на прибуток підприємств у розмірі 2032,16 грн.
Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав, надав пояснення аналогічні, викладеному у позові, просив задовольнити адміністративний позов у повному обсязі.
Представник відповідача у судове засідання не прибув, про дату, час та місце судового розгляду повідомлявся належним чином, причини не прибуття суду не повідомив.
Відповідно до частини 6 статті 71 КАС України суд вирішує справу на основі наявних в матеріалах справи доказів.
Вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 69-72 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, з таких підстав.
Стаття 67 Конституції України передбачає, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.
Статтею 14 Податкового кодексу України наведено перелік основних понять, які використовуються у Податковому кодексі України, зокрема:
- грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності (підпункт 14.1.39 пункту 14.1);
- податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк) (підпункт 14.1.156 пункту 14.1);
- податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання (підпункту 14.1.175 пункту 14.1).
Згідно із статтею 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний: вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів (підпункт 16.1.2 пункту 16.1 статті 16); подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів (підпункт 16.1.3 пункту 16.1 статті 16); сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи (підпункт 16.1.4 пункту 16.1 статті 16).
Згідно із пунктом 54.1 статті 54 Податкового кодексу України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом.
У відповідності із пунктом 49.18 статті 49 Податкового кодексу України податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює:
- календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця (підпункт 49.18.1);
- календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі в разі сплати квартальних або піврічних авансових внесків) - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя) (підпункт 49.18.2);
- календарному року, крім випадків, передбачених підпунктами 49.18.4 та 49.18.5 цього пункту - протягом 60 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року (підпункт 49.18.3);
- календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб - до 1 травня року, що настає за звітним (підпункт 49.18.4);
- календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб - підприємців - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року (підпункт 49.18.5).
Платник податків відповідно до пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до статті 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право визначати у визначених цим Кодексом випадках суми податкових та грошових зобов'язань платників податків (підпункт 20.1.27 пункту 20.1); застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом, стягувати суми простроченої заборгованості суб'єкта господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитом (позикою), залученим державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державну (місцеву) гарантію, а також за кредитом з бюджету в порядку, визначеному цим Кодексом (підпункт 20.1.28 пункту 20.1); звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини (пункт 20.1.18 пункту 20.1).
Розділом ІІІ Податкового кодексу України врегульовані питання, пов'язані з обчисленням та сплатою податку на прибуток підприємств.
Відповідно до п. 152.1 ст. 152 Податкового кодексу України податок нараховується платником самостійно за ставкою, визначеною пунктом 151.1 статті 151 цього Кодексу, від податкової бази, визначеної згідно зі статтею 149 цього Кодексу.
Пунктом 152.9 вищевказаної статті передбачено, що для цілей цього розділу використовуються такі податкові періоди: календарні квартал, півріччя, три квартали, рік, звітний податковий період починається з першого календарного дня податкового періоду і закінчується останнім календарним днем податкового періоду.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено у судовому засіданні, товариство з обмеженою відповідальністю «Житло» зареєстровано виконавчим комітетом Луганської міської ради, знаходиться на податковому обліку в державній податковій інспекції в Жовтневому районі м. Луганська Луганської області з 13 червня 2000 року за № 07726 (арк. справи 16).
Відповідно до податкових декларацій з податку на прибуток підприємства від 09 лютого 2011 року № 166449, 27 квітня 2011 року № 53400, від 02 серпня 2011 року № 89489, 24 жовтня 2011 року № 116144, від 03 лютого 2012 року № 91883, від 25 липня 2012 року № 19910 відповідачем самостійно визначено суму податкового зобов'язання у розмірі 69,72 грн., 45,00 грн., 290,00 грн., 03,00 грн., 688,00 грн., 428,00 грн. відповідно (арк. справи 18, 20, 21-22, 23-24, 25-26, 27-28).
Крім того, на підставі акта перевірки від 07 грудня 2010 року № 3188/15-1 позивачем винесено податкове повідомлення-рішення від 11 березня 2011 року № 0001831510/0, яким визначено суму податкового зобов'язання за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 170,00 грн. (арк. справи 50, 51).
На підставі акту перевірки від 19 жовтня 2010 року № 2602/15-1 позивачем винесено податкове повідомлення-рішення від 09 грудня 2010 року № 002032151/0, яким визначено суму податкового зобов'язання за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 170,00 грн. та № 0020311510/0, яким визначено суму податкового зобов'язання за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 82,51 грн. (арк. справи 52, 53, 54).
На підставі акту перевірки від 04 листопада 2011 року № 1906/15-1 позивачем винесено податкове повідомлення-рішення від 04 листопада 2011 року № 0011691510, яким визначено суму податкового зобов'язання за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 09,40 грн. та № 0011701510, яким визначено суму податкового зобов'язання за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 44,15 грн. (арк. справи 55, 56, 57-59).
Вищезазначені податкові повідомлення-рішення з податку на прибуток отримані уповноваженою особою відповідача, у встановлений законом строк не оскаржені та не сплачені.
Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (який був чинним на момент виникнення спірних правовідносин) податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.
Згідно із підпунктом 5.3.1 пункту 5.3 статті 3 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (який був чинним на момент виникнення спірних правовідносин) платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.
Відповідно до вимог пункту 17.1 статті 17 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (який був чинним на момент виникнення спірних правовідносин) штрафні санкції (штрафи) за порушення податкового законодавства накладаються на платника податків у розмірах, визначених цією статтею, контролюючими органами, а у випадку, передбаченому пунктом 17.2 цієї статті, самостійно нараховуються та сплачуються платником податків.
У разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний відповідно до вимог підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (який був чинним на момент виникнення спірних правовідносин) сплатити штраф у таких розмірах:
- при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу;
- при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу;
- при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.
Відповідно до податкового розрахунку від 11 лютого 2011 року № 167051, від 09 лютого 2011 року № 166440, від 02 лютого 2010 року № 131040, від 30 квітня 2010 року № 39716, від 12 серпня 2010 року № 84791 відповідачем самостійно визначено суму податкового зобов'язання з комунального податку у розмірі 5,10 грн. по кожному податковому розрахунку (арк. справи 29-33).
Крім того, на підставі акту перевірки від 18 жовтня 2010 року № 610/152-214 позивачем винесено податкове повідомлення-рішення від 11 листопада 2010 року № 0006101520/0, яким визначено суму податкового зобов'язання за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 170,00 грн. (арк. справи 35, 36-37).
На підставі акту перевірки від 11 лютого 2011 року № 50/152-214 позивачем винесено податкове повідомлення-рішення від 11 лютого 2011 року № 0000501520, яким визначено суму податкового зобов'язання за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 170,00 грн., (арк. справи 38, 39-40).
На підставі акту перевірки від 10 листопада 2009 року № 628/152-214 позивачем винесено податкове повідомлення-рішення від 10 листопада 2009 року № 0019051520/0, яким визначено суму податкового зобов'язання за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 170,00 грн. (арк. справи 41, 42-43).
На підставі акту перевірки від 01 березня 2010 року № 1115/152-214 позивачем винесено податкове повідомлення-рішення від 01 березня 2010 року № 0011151520/0, яким визначено суму податкового зобов'язання за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 01,89 грн. (арк. справи 44, 45-46).
На підставі акту перевірки від 01 березня 2010 року № 1114/152-214 позивачем винесено податкове повідомлення-рішення від 01 березня 2010 року № 0011141520/0, яким визначено суму податкового зобов'язання за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 01,02 грн. (арк. справи 47, 48-49).
Вищезазначені податкові повідомлення-рішення з комунального податку отримані уповноваженою особою відповідача, у встановлений законом строк не оскаржені та не сплачені.
Відповідно до підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (який був чинним на момент виникнення спірних правовідносин) податкове зобов'язання платника податків, нараховане контролюючим органом відповідно до пунктів 4.2 та 4.3 статті 4 цього Закону, вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення, за винятком випадків, визначених підпунктом 5.2.2 цього пункту.
Згідно із підпунктом 5.2.2 пункту 5.2 статті 5 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (який був чинним на момент виникнення спірних правовідносин) у разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган невірно визначив суму податкового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству з питань оподаткування або виходить за межі його компетенції, встановленої законом, такий платник податків має право звернутися до контролюючого органу із скаргою про перегляд цього рішення, яка подається у письмовій формі та може супроводжуватися документами, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати.
Абзацом 6 підпункту 5.2.4 пункту 5.2 статті 5 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» регламентовано, що день закінчення процедури адміністративного оскарження вважається днем узгодження податкового зобов'язання платника податків. При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу податкове зобов'язання вважається неузгодженим до розгляду судом справи по суті та прийняття відповідного рішення.
За несвоєчасну сплату самостійно визначеного зобов'язання з податку на прибуток підприємств відповідачу нарахована пеня у розмірі 32,38 грн., з комунального податку 0,34 грн., що підтверджується довідкою про суми податкового боргу та карткою особового рахунку (арк. справи 72-74).
У разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу (ст. 126 Податкового кодексу України).
Згідно із підпунктом 129.1.1 пункту 129.1 статті 129 Податкового кодексу України після закінчення встановлених цим Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня. Нарахування пені розпочинається:
- при самостійному нарахуванні суми грошового зобов'язання платником податків - від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов'язання, визначеного цим Кодексом;
- при нарахуванні суми грошового зобов'язання контролюючими органами - від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов'язання, визначеного у податковому повідомленні - рішенні згідно із цим Кодексом.
Підпунктом 129.1.2 пункту 129.1 статті 129 Податкового кодексу України передбачено, що у день настання строку погашення податкового зобов'язання, нарахованого контролюючим органом або платником податків у разі виявлення його заниження на суму такого заниження та за весь період заниження (в тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження).
Відповідно до пункту 129.4 статті 129 Податкового кодексу України пеня, визначена підпунктом 129.1.1 пункту 129.1 цієї статті, нараховується на суму податкового боргу (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені) із розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день виникнення такого податкового боргу або на день його (його частини) погашення, залежно від того, яка з величин таких ставок є більшою, за кожний календарний день прострочення у його сплаті.
Пеня, визначена підпунктом 129.1.2 пункту 129.1 цієї статті, нараховується із розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день заниження.
Інструкцією про порядок нарахування та погашення пені за платежами, що контролюються органами державної податкової служби, затвердженою наказом Державної податкової адміністрації України від 17 грудня 2010 року № 953 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2010 за № 1350/18645, встановлений порядок ведення органами державної податкової служби обліку нарахування та погашення пені, що справляється з платників податків у зв'язку із несвоєчасним погашенням узгодженого грошового зобов'язання, та пені на податкове зобов'язання, нараховане контролюючим органом у разі виявлення його заниження та/або визначене податковим агентом при виплаті (нарахуванні) доходів на користь платників податків - фізичних осіб та/або контролюючим органом під час перевірки такого податкового агента (надалі - Інструкція № 953).
Відповідно до пункту 3.1 Інструкції № 953 нараховані контролюючим органом суми пені самостійно сплачуються платником податків.
Згідно з пунктом 3.2 вищезазначеної Інструкції № 953 при погашенні суми податкового боргу (його частини) кошти, що сплачує такий платник податку, у першу чергу зараховуються в рахунок податкового зобов'язання. У разі повного погашення суми податкового боргу кошти, що сплачує такий платник податку, в наступну чергу зараховуються у рахунок погашення штрафів, в останню чергу зараховуються в рахунок пені. Якщо платник податків не виконує встановлену цим пунктом черговість платежів або не визначає її у платіжному документі (чи визначає з порушенням зазначеного порядку), орган державної податкової служби самостійно здійснює такий розподіл такої суми у порядку, визначеному цим пунктом. У разі наявності у платника податку податкового боргу органи державної податкової служби зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, у рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків.
Пунктом 3.3 Інструкції № 953 передбачено, що суми пені зараховуються до бюджетів або державних цільових фондів, до яких згідно із законом зараховуються відповідні податки.
Відповідно до п.59.1 ст.59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення
На виконання вищезазначених положень Податкового кодексу України державною податковою інспекцією у Жовтневому районі м. Луганська Луганської області ДПС відповідачу було направлено податкову вимогу від 29 травня 2012 року № 2514, яка повернулась на адресу позивача з зазначенням причини повернення «за закінченням терміну зберігання» (арк. справи 65).
Відповідно до «Порядку направлення органами державної податкової служби податкових вимог платникам податків», затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 24 грудня 2010 року № 1037, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30 грудня 2010 року за № 1432/18727, податкова вимога вважається надісланою (врученою) у разі коли пошта не може вручити платнику податків податкову вимогу в зв'язку з: відсутністю за місцезнаходженням посадових осіб, відмовою посадових осіб прийняти податкову вимогу,незнаходженням фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин,податкова вимога вважається врученою платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.
Оскільки податкова вимога вимогу від 29 травня 2012 року № 2514 є чинною (доказів про відкликання податкової вимоги суду не надано), суд прийшов до висновку, що органом державної податкової служби при зверненні до адміністративного суду з поданням про стягнення коштів за податковим боргом дотримані вимоги пункту 95.2 статті 95 Податкового кодексу України.
Пунктом 95.1 статті 95 Податкового кодексу України регламентовано, що орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.
Підпунктами 87.1 та 87.2 статті 87 Податкового кодексу України визначено, що джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів. Джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.
Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, провадиться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги та здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини (підпункти 95.2 та 95.3 статті 95 Податкового кодексу України).
Внаслідок того, що товариство з обмеженою відповідальністю «Житло» станом на дату розгляду та вирішення адміністративного позову вимоги податкового органу про стягнення коштів за податковим боргом у добровільному порядку не виконало, податковий борг у загальному розмірі 2559,78 грн. не сплатило, вимоги податкового органу про стягнення коштів за податковим боргом з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих платника податків та вказаних у адміністративному позову визнаються судом обґрунтованими, доведеними і такими, що підлягають задоволенню повністю.
Враховуючи вимоги частини 4 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, а також те, що позивач відповідно до статті 5 Закону України від 08 липня 2011 року № 3674-VІ «Про судовий збір» від сплати судового збору звільнений, судові витрати у цій справі не підлягають стягненню з відповідача.
На підставі частини 3 статті 160 КАС України у судовому засіданні 19 листопада 2012 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено до 23 листопада 2012 року, про що згідно вимог частини 2 статті 167 КАС України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.
Керуючись статтями 2, 9, 10, 11, 17, 18, 23, 69-72, 87, 94, 105, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Житло» (ідентифікаційний код 21765592, місцезнаходження: 91005, Луганська область, м. Луганськ, кв. Ліховіда, буд. 5) з рахунків у банках, обслуговуючого платника податків, податковий борг з податку на прибуток у розмірі 2032,16 грн. (дві тисячі тридцять дві гривні шістнадцять копійок), з комунального податку у розмірі 527,62 грн. (п'ятсот двадцять сім гривень шістдесят дві копійки).
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.
Згідно із частиною 3 статті 160 КАС України постанова складена у повному обсязі 23 листопада 2012 року.
СуддяР.С. Твердохліб
Суд | Луганський окружний адміністративний суд |
Дата ухвалення рішення | 19.11.2012 |
Оприлюднено | 27.11.2012 |
Номер документу | 27615939 |
Судочинство | Адміністративне |
Адміністративне
Луганський окружний адміністративний суд
Р.С. Твердохліб
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні