Постанова

від 12.11.2012 по справі 2а-2474/12/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

2а-2474/12/2670   ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД  міста КИЄВА01601 м.Київ, вул. К. Каменєва, 8, корп. 1 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ місто Київ  12 листопада 2012 року                                          Справа №2а-2474/12/2670 Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді:                                 Пісоцької О.В., розглянувши у приміщенні суду у місті Києві у порядку письмового провадження справу за позовною заявою  управління Пенсійного фонду України в Шевченківському  районі міста Києва доУкраїнського інституту розвитку фондового ринку простягнення заборгованості у розмірі 2868грн. 93коп.,   ВСТАНОВИВ: Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі міста Києва (далі –управління ПФ, позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Українського інституту розвитку фондового ринку (далі –Інститут, відповідач), в якій просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 2868грн. 93коп. У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги просив задовольнити, обґрунтовуючи їх невиконанням відповідачем приписів Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»та несплатою вищезазначеної суми. Інститут стосовно задоволення позову заперечує, посилаючись на його необґрунтованість та безпідставність. У судовому засіданні представник відповідача посилаючись, зокрема, на те, що управління ПФ не направив Інституту у встановленому законом порядку вимогу про сплату боргу. Ухвалою суду від 04 жовтня 2012 року (протокольною) розгляд справи продовжено у порядку письмового провадження. Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, судом встановлено наступне. Згідно з пунктом 1 статті 1 та статті 14 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування»від 26 червня 1997 року №400/97-ВР (з урахуванням відповідних змін на час виникнення спірних правовідносин; далі –Закон України №400) Інститут перебуває на обліку в управлінні ПФ, є платником страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування (страхувальником) та, відповідно до статей 17, 19 Закону України №1058-IV, несе обов'язки та відповідальність щодо їх своєчасного нарахування, обчислення і сплати. Позивачем на адресу відповідача надіслано вимоги про сплату боргу від 01 лютого 2011 року №Ю401/216 на суму 2868грн. 93коп., однак вказана вимога останнім отримана не була у зв'язку з тим, що управлінням ПФ було невірно зазначено поштовий індекс Інституту, а саме замість «03057»зазначено «01054». Згідно з актом звіряння розрахунків Інституту та управління ПФ за період з січня 2007 року по грудень 2010 року недоплата зі сплати страхових внесків виникла у вересні 2008 року в сумі 2868грн. 91коп. і перекривалася авансовими платежами. Станом на 01 січня 2011 року згідно з актом від 11 січня 2011 року №02531 звіряння розрахунків за платежами, які сплачені позивачем до управління ПФ, встановлено відхилення у сумі 2868грн. 93коп. З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення щодо їх задоволення, оцінивши, відповідно до статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України, докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору в межах заявлених вимог, суд дійшов наступних висновків. Згідно зі статтею 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори  в порядку і розмірах, встановлених законом. Принципи, засади та механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулювання порядку формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, визначаються Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»від 09 липня 2003 року №1058-IV (з урахуванням відповідних змін на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон України №1058-IV). Відповідно до статті 1 вказаного Закону України №1058-IV страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону сплачують страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, - що доповнюється пунктом першим частини першої статті 14 цього Закону. Частиною 1 статті 15 Закону України №1058-IV визначено, що страхувальники, зазначені в статті 14 цього Закону є платниками страхових внесків до солідарної системи, а частиною 1 статті 19 цього Закону визначено, що для роботодавця страхові внески до солідарної системи нараховуються на суми фактичних витрат на оплату праці (грошового забезпечення) працівників, що включають витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат, у тому числі в натуральній формі, які визначаються згідно з нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону України «Про оплату праці», виплату винагород фізичним особам за виконання робіт (послуг) за угодами цивільно-правового характеру, що підлягають обкладенню податком на доходи фізичних осіб, а також на суми оплати перших п'яти днів тимчасової непрацездатності, яка здійснюється за рахунок коштів роботодавця, та допомоги по тимчасовій непрацездатності. Частини 6 статті 20 Закону України №1058-IV визначено, що страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Для страхувальників, зазначених у частині 1 статті 14 цього Закону, базовим звітним періодом є календарний місяць. У статті 106 Закону України №1058-IV передбачено, що територіальні органи Пенсійного фонду України зобов'язані надсилати страхувальникам, які мають недоїмку, вимоги про її сплату. Як судом встановлено, позивачем на адресу відповідача надсилалась вимога про сплату боргу від 01 лютого 2011 року №Ю401/216 на суму 2868грн. 93коп., проте не одержана останнім у зв'язку з помилковим зазначенням управлінням ПФ поштового індексу - замість «03057»вказано «01054». Разом з тим, як вище зазначено, згідно з актом звіряння розрахунків Інституту та управління ПФ за період з січня 2007 року по грудень 2010 року недоплата зі сплати страхових внесків виникла у вересні 2008 року в сумі 2868грн. 91коп. і перекривалася авансовими платежами. Однак, станом на 01 січня 2011 року згідно з актом від 11 січня 2011 року №02531 звіряння розрахунків за платежами, які сплачені до управління ПФ позивачем, встановлено відхилення у сумі 2868грн. 93коп. Відповідно до абзаців 4, 5 пункту 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України №400 суми внесків, нарахованих на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, строк сплати яких не настав на 01 січня 2011 року, та суми нарахованого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування до 01 січня 2004 року, строк сплати яких не настав на 01 січня 2011 року, не сплачені станом на 01 січня 2011 року, підлягають сплаті в порядку, що діяв до 01 січня 2011 року. Стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 01 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 01 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій. Погашення заборгованості з використанням коштів, що надходять у рахунок сплати єдиного внеску, забороняється. Як встановлено, заборгованість зі сплати внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування виникла у відповідача у вересні 2008 року, а тому остання стягується фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій. Статтею 106 Закону України №1058-IV, в редакції яка діяла на момент виникнення заборгованості, передбачено, що у разі виявлення своєчасно несплачених сум страхових внесків страхувальники зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею. Суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій. Згідно зі статтею 106 Закону України №1058-IV вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом. Протягом десяти робочих днів із дня одержання вимоги про сплату недоїмки страхувальник зобов'язаний сплатити суму недоїмки та фінансових санкцій. Страхувальник у разі незгоди з розрахунком суми недоїмки, зазначеної у вимозі про сплату недоїмки, узгоджує її з органами Пенсійного фонду в порядку, встановленому правлінням Пенсійного фонду, а у випадку неузгодження вимоги з органами Пенсійного фонду - має право на оскарження вимоги в судовому порядку. Про оскарження вимоги територіального органу Пенсійного фонду про сплату недоїмки до виконавчої дирекції Пенсійного фонду або в судовому порядку страхувальник зобов'язаний письмово повідомити відповідний територіальний орган Пенсійного фонду протягом трьох робочих днів з дня звернення до виконавчої дирекції Пенсійного фонду чи суду. У разі звернення органу Пенсійного фонду з позовом про стягнення недоїмки до господарського суду передбачені законодавством заходи досудового врегулювання спорів не застосовуються. Отже, не підлягають врахуванню посилання відповідача на те, що у зв'язку з неотриманням відповідачем вимоги про сплату боргу від 01 лютого 2012 року №Ю401/216 управління ПФ не має повноважень звертатись до суду з позовом про стягнення заборгованості, - оскільки закон, що діяв на момент виникнення спірних правовідносин, містив альтернативну норму щодо повноважень органів пенсійного фонду стягувати заборгованість. Завдання, права та обов'язки, порядок діяльності управлінь Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах як органів державної влади, що здійснюють владні управлінські функції, закріплюється у Положенні про управління Пенсійного Фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 30 квітня 2002 року №8-2. Пунктом 2.2 зазначеного Положення визначено, що управління ПФ забезпечує додержання підприємствами, установами, організаціями та громадянами актів законодавства про пенсійне забезпечення; планує доходи та видатки коштів Фонду в районі (місті), у межах своєї компетенції забезпечує виконання бюджету Фонду; здійснює реєстрацію та веде облік платників на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, забезпечує надходження страхових внесків та інших платежів до Фонду; контролює надходження страхових внесків та інших платежів до Фонду від підприємств, установ, організацій та громадян, збирає у встановленому порядку відповідну звітність, проводить планові та позапланові перевірки фінансово-бухгалтерських документів, звітів та інших документів щодо правильності нарахування та сплати страхових внесків, призначення (перерахунку) і виплати пенсій, щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці та інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Фонду та інших джерел, визначених законодавством, цільового використання коштів Фонду в організаціях, що здійснюють виплату і доставку пенсій; виконує інші функції, передбачені чинним законодавством. Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Таким чином, оскільки відповідачем не сплачено до управління ПФ суми у розмірі 2868грн. 93коп. у встановлені законодавством строки та порядку, а також - враховуючи відсутність доказів погашення вказаної заборгованості, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та про необхідність їх задоволення. Керуючись статтями 7, 9, 69-72, 128, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України Окружний адміністративний суд міста Києва ПОСТАНОВИВ: Позов управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі міста Києва задовольнити повністю. Стягнути з Українського інституту розвитку фондового ринку (03057 м. Київ, проспект Перемоги, буд. №54/1; код за ЄДРПОУ 13689055) на користь управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі міста Києва (01054 м. Київ, вул. Воровського, буд. №29; р/р 256093122614, 256083132614 в Головному управлінні Ощадбанку по м. Києву та Київській області, МФО 322669, код за ЄДРПОУ 26087323) заборгованість зі сплати внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі 2868грн. 93коп. (дві тисячі вісімсот шістдесят вісім гривень 93коп.). Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України. Суддя                                                                 (підпис)                   О.В. Пісоцька З оригіналом згідно.