Рішення

від 19.11.2012 по справі 5011-39/12214-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-39/12214-2012 19.11.12

За позовом Публічного акціонерного товариства "Київенерго"

до Спеціалізованої школи № 23 з поглибленим вивченням англійської мови Деснянського району міста Києва

про стягнення 79333,78 грн.

Суддя Гумега О.В.

Представники:

від позивача: Іваненко І.П. за довіреністю № 93/2012/02/13-18 від 13.02.2012

від відповідача: не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

05.09.2012 р. Публічне акціонерне товариство "Київенерго" (позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Спеціалізованої школи № 23 з поглибленим вивченням англійської мови Деснянського району міста Києва (відповідача) про стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію у гарячій воді в розмірі 79333,78 грн. на підставі Договору № 610017 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 21.05.2007 р., з яких: 67378,00 грн. -основного боргу, 9476,05 грн. пені, 229,13 грн. -інфляційної складової боргу, 2250,60 грн. -3% річних, а також про відшкодування 1609,50 грн. судового збору.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання вимог Договору № 610017 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 21.05.2007 р. позивач поставив відповідачу теплову енергію у вигляді гарячої води, проте відповідач грошові зобов'язання по оплаті поставленої енергії не виконав, в зв'язку з чим за період з 01.12.2011 р. по 01.08.2012 р. у відповідача виникла заборгованість за наведеним договором.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.09.2012 р. порушено провадження у справі № 5011-39/12214-2012 та призначено справу до розгляду на 08.10.2012 р. о 10:40 год.

05.10.2012 р. представник відповідача через відділ діловодства суду подав письмові пояснення та документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі. Зокрема, відповідно до наведених пояснень відповідач вказав, що станом на момент подачі позову до суду сума боргу відповідача за спожиту теплову енергію становила 62277,10 грн., а не 67378,00 грн., як вказав позивач, крім того, 28.09.2010 р. платіжним дорученням № 190 відповідач сплатив на користь позивача 62277,10 грн. боргу за спожиту теплову енергію, що підтверджується відповідними доказами доданими до наведених пояснень. Також, оскільки відповідач не являється головним розпорядником бюджетних коштів, а таким фактично є Деснянська районна в м. Києві державна адміністрація, відповідач звернувся до суду з проханням не застосовувати до нього санкції у вигляді нарахування пені, інфляційної складової боргу та 3% річних.

В судовому засіданні, призначеному на 08.10.2012 р., позивач подав клопотання про долучення додаткових документів до матеріалів справи, серед яких, зокрема, Інформація щодо нормативних актів з приводу встановлення тарифів за теплову енергію, довідка про надходження коштів від Спеціалізованої школи № 23 з поглибленим вивченням англійської мови Деснянського району міста Києва за спожиту теплоенергію за серпень 2012 р., копії додаткових угод від 13.07.2010 р., від 24.01.2011 р., від 08.08.2011 р., від 16.12.2011 р., від 10.02.2012 р., від 22.02.2012 р., від 27.02.2012 р. до Договору № 610017 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 21.05.2007 р., копії Договору про закупівлю послуг (теплової енергії у гарячій воді/парі) за державні кошти № 610017 від 27.03.2012 р. та додаткових угод до нього від 27.03.2012 р. Клопотання позивача судом задоволено та разом з доданими до нього документами передано до відділу діловодства суду для подальшої його реєстрації, відповідно до п.п. 2.4 п. 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (надалі - постанова Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р.).

Представник позивача в судовому засіданні 08.10.2012 р. підтвердив сплату відповідачем суми основного боргу в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні 08.10.2012 р. підтримав викладене ним, у поданих суду 05.10.2012 р. поясненнях, клопотання не застосовувати до нього санкції у вигляді нарахування пені, інфляційної складової боргу та 3% річних.

В судовому засіданні 08.10.2012 р. відповідно до ч. 3 ст. 77 ГПК України оголошувалась перерва до 29.10.2012 р. о 11:20 год.

В судове засідання, призначене на 29.10.2012 р. представники стороні з'явилися.

Представник позивача в судовому засіданні 29.10.2012 р. подав клопотання про долучення документів до матеріалів справи, а саме: довідки про надходження коштів від Спеціалізованої школи № 23 з поглибленим вивченням англійської мови Деснянського району міста Києва за спожиту теплоенергію за період з серпня 2012 р. по вересень 2012 р. Клопотання судом задоволено та передано до відділу діловодства суду для подальшої реєстрації відповідно до п.п. 2.4. п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р.

Представник відповідача в судовому засіданні 29.10.2012 р. подав заяву про продовження строків розгляду справи. Заяву судом задоволено та передано до відділу діловодства суду для подальшої реєстрації відповідно до п.п. 2.4. п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р.

Представник відповідача в судовому засіданні 29.10.2012 р. заявив усне клопотання про відкладення розгляду справи для надання можливості подати додаткові докази. Клопотання судом задоволено.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.10.2012 р., на підставі ст.ст. 69, 77, 86 ГПК України, продовжено строк вирішення спору, розгляд справи відкладено на 19.11.2012 р. о 12:50 год.

16.11.2012 р. представник відповідача через відділ діловодства суду подав лист № 433 від 15.11.2012 р., в якому, зокрема, просить суд зменшити суми пені, інфляційної складової боргу та 3% річних, які заявлені позивачем до стягнення з відповідача, у зв'язку з тим, що відповідач не являється головним розпорядником коштів, власних надходжень відповідач не має, а рівно не має кошторисних призначень для сплати видатків пені, інфляційної складової боргу та 3% річних. При цьому до листа № 433 від 15.11.2012 р. відповідачем додані копії його звернень до начальника управління освіти Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації про надання додаткових кошторисних призначень на 2012 р. по КЕКВ 1161- для оплати за спожите теплопостачання, по КЕКВ 1162- для оплати за водопостачання, 1163- для оплати електроенергії (листи № 420 від 30.10.2012 р., № 432 від 15.11.2012 р.), а також копії звернень відповідача до позивача (листи № 377 від 17.10.2012 р., № 384, 385 від 22.10.2012 р.) з проханням не застосовувати до відповідача штрафні санкції у вигляді пені, а також інфляційну складову боргу та 3% річних.

Представник позивача в судове засідання, призначене на 19.11.2012 р., з'явився та підтримав позовні вимоги в частині стягнення з відповідача сум пені, інфляційної складової боргу та 3% річних.

Представник відповідача в судове засідання, призначене на 19.11.2012 р., не з'явився, про час та місце судового розгляду справи був повідомлений належним чином з огляду на наступне.

Як зазначено в абз. 1, 2 п.п. 3.9.1 п. 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р., особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. У разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 81-1 ГПК), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони про час і місце наступного судового засідання.

За змістом статті 87 ГПК України надіслання повних рішень та ухвал сторонам, прокурору, третім особам, які були присутні в судовому засіданні, законом не передбачено.

Отже, з огляду на присутність представника відповідача в судовому засідання 29.10.2012 р., відповідач вважається належним чином повідомленим про час і місце наступного судового засідання, призначеного на 19.11.2012 р. о 12:50 год. Крім того, в матеріалах справи наявна розписка сторін про те, що вони повідомлені про відкладення розгляду справи на 19.2012 р. о 12:50 год.

Письмових заяв, повідомлень суду щодо поважності причин відсутності відповідача в судовому засіданні 19.11.2012 р. від останнього до суду не надходило.

Приписами ст. 77 Господарського процесуального кодексу України визначений перелік обставин, за яких суд відкладає розгляд справи. Зокрема, відповідно до п. 1 ч. 1 названої статті, у разі нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу та, відповідно до п. 2 ч. 1 названої статті, у разі неподання витребуваних доказів. Однак стаття 77 ГПК України встановлює не обов'язок суду відкласти розгляд справи, а визначає лише право суду при наявності зазначених випадків.

Крім того, відповідно до абз. 1 п. 3.9.2 Постанови Пленуму ВГСУ № 18 від 26.12.2011 р. визначено, що у випадку нез'явлення в засідання представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи наведене, суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи по суті в судовому засіданні 19.11.2012 р. без участі представника відповідача, запобігаючи одночасно безпідставному затягуванню розгляду спору та відповідно до вимог ст. 69 ГПК України.

В судовому засіданні 19.11.2012 р. судом розглянуто клопотання відповідача не застосовувати до нього санкції у вигляді нарахування пені, інфляційної складової боргу та 3% річних. Представник позивача проти задоволення даного клопотання відповідача заперечував. Зокрема, представник позивача зазначив, що приписами п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України передбачено право господарського суду при прийнятті рішення лише у виняткових випадках зменшувати розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання. При цьому, зменшення розміру інфляційної складової боргу та 3% річних, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, приписами наведеної статті 83 ГПК України не передбачено.

Згідно ст. 75 ГПК України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами, оскільки відзив на позовну заяву відповідачем не подано.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 19.11.2012 р. у відповідності до ч. 2 ст. 85 ГПК України було проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 4 ст. 85 ГПК України.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши в судових засіданнях оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

05.09.2012 р. Публічне акціонерне товариство "Київенерго" (позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Спеціалізованої школи № 23 з поглибленим вивченням англійської мови Деснянського району міста Києва (відповідача) про стягнення заборгованості за період з 01.12.2011 р. по 01.08.2012 р. на підставі Договору № 610017 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 21.05.2007 р. в розмірі 79333,78 грн., з яких основний борг визначив у сумі 67378,00 грн.

По матеріалам справи судом встановлено, що 21.05.2007 р. між позивачем, визначеним як енергопостачальна організація, та відповідачем, визначеним як абонент, був укладений Договір № 610017 на постачання теплової енергії у гарячій воді (надалі - Договір № 610017 від 21.05.2007 р.), предметом якого визначено: постачання, користування та своєчасна сплата в повному обсязі спожитої теплової енергії у гарячій воді на умовах, передбачених даним договором.

Відповідно до п. 8.1 Договору № 610017 від 21.05.2007 р. встановлено, що даний договір набуває чинності з дня його підписання, та діє до 20.08.2007 р. В подальшому, зокрема 25.01.2010 р., 15.04.2010 р., 20.04.2010 р., 13.07.2010 р., 24.01.2011 р., 08.08.2011 р., 16.12.2011 р., 10.02.2012 р., 22.02.2012 р., 27.02.2012 р., сторони укладали додаткові угоди до наведеного договору, якими вважали цей договір пролонгованим до відповідної, вказаної у додатковій угоді, дати та вносили певні зміни до даного договору.

Згідно п. 2.3.2 Договору № 610017 від 21.05.2007 р. абонент (відповідач) зобов'язувався виконувати умови та порядок оплати, в обсягах і в терміни, які передбачені в Додатку № 4 до цього Договору (надалі - Додаток № 4).

Відповідно до п. 2 Додатку № 4 сторони узгодили, що абонент (відповідач) щомісяця з 12 по 15 число самостійно отримує у районному відділі теплозбуту № 6 за адресою: вул. Меліоративна, буд. 11, розрахункова група, тел. 512-47-56, табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період, акт звірки на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акту звірки абонент повертає в РВТ), та платіжну вимогу-доручення, куди включені вартість теплової енергії на поточний місяць, з урахуванням остаточного сальдо розрахунків на початок розрахункового періоду.

Згідно п. 3 Додатку № 4 встановлено, що сплату за вказаними в п. 2 даного Додатку документами, абонент виконує не пізніше 25 поточного місяця.

В процесі вирішення спору судом встановлено, що 27.03.2012 р. на виконання вимог Закону України "Про здійснення державних закупівель" та у зв'язку з безперервним технічним процесом постачання теплової енергії сторони уклали Договір про закупівлю послуг (теплова енергії у гарячій воді/парі) за державні кошти № 610017 (надалі - Договір № 610017 від 27.03.2012 р.), який домовились вважати новою редакцією Договору № 610017 від 21.05.2007 р. і у зв'язку з цим додатки до Договору № 610017 від 21.05.2007 р., передбачені п. 12.1, вважати додатками до Договору № 610017 від 27.03.2012 р. (п. 11.1 Договору № 610017 від 27.03.2012 р.).

27.03.2012 р. сторони уклали додаткові угоди до Договору № 610017 від 27.03.2012 р., зокрема стосовно зразків відтисків факсимільного підпису сторін, внесення змін до пунктів 3.1, 10.1 цього договору, нової редакції додатку № 1.

Згідно п. 10.1 Договору № 610017 від 27.03.2012 р., цей договір набрав чинності з дати його підписання та діє до 31.12.2012 р.

До того ж, як зазначено у п. 10.2 Договору № 610017 від 27.03.2012 р., сторони відповідно до частини 3 статті 631 Цивільного кодексу України встановили, що умови цього договору застосовуються до відносин, що виникли між сторонами до моменту укладення цього договору з 01 січня 2012 р.

Враховуючи наведені обставини, судом встановлено, що підставою поданого позивачем позову про стягнення з відповідача заборгованості за поставлену йому теплову енергію у вигляді гарячої води за період з 01.12.2011 р. по 01.08.2012 р. фактично є Договір № 610017 від 21.05.2007 р. з додатками та додатковими угодами до нього та Договір № 610017 від 27.03.2012 р. з додатками та додатковими угодами до нього (надалі разом -Договір).

Як зазначив позивач при зверненні з позовом до суду 05.09.2012 р. (згідно реєстраційного штампу суду на позовній заяві), внаслідок невиконання відповідачем зобов'язань за Договором, у останнього за період з 01.12.2011 р. по 01.08.2012 р. виникла заборгованість за використану теплову енергію в сумі 67378,00 грн., що підтверджується відомостями обліку споживання теплової енергії, обліковими картками (табуляграмами) за спірний період та довідками про надходження коштів від Спеціалізованої школи № 23 з поглибленим вивченням англійської мови Деснянського району міста Києва за спожиту теплоенергію за період з грудня 2011 р. по липень 2012 р. та за серпень 2012 р.

Вищенаведені документи, а також додані відповідачем до матеріалів справи копії актів приймання-передавання № 03/2012-310017 від 26.03.2012 р., № 04/2012-610017 від 22.05.2012 р., № 06/2012-610017 від 20.07.2012 р., "Анкетні дані станом на 01.08.2012 грн.", які підписані уповноваженими представниками та скріплені печатками сторін, фактично підтверджують, що станом на 01.08.2012 р. заборгованість відповідача перед позивачем за Договором становила 67378,00 грн. Відповідач заборгованість в наведеній сумі станом на 01.08.2012 р. не заперечував.

Втім, в процесі вирішення спору судом було встановлено, що до порушення провадження у даній справі згідно ухвали суду від 06.09.2012 р. , відповідач оплатив частину основного боргу в загальній сумі 5100,90 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 162 від 14.08.2012 р. на суму 2542,79 грн. та № 166 від 20.08.2012 р. на суму 2558,11 грн., а також наданою позивачем довідкою про надходження коштів від Спеціалізованої школи № 23 з поглибленим вивченням англійської мови Деснянського району міста Києва за спожиту теплоенергію за період серпень 2012 р.

Згідно роз'яснень Вищого господарського суду України, викладених в абз. 3 п.п. 4.4 п. 4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18, припинення провадження у справі на підставі норми пункту 1-1 частини першої статті 80 ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі.

Отже, оскільки матеріалами справи підтверджується, що відповідач оплатив частину основного боргу в сумі 5100,90 грн. до порушення провадження у справі , то предмет спору в цій частині основного боргу був відсутній і до порушення провадження у справі, а тому зазначена обставина тягне за собою відмову в позові в частині основного боргу в розмірі 5100,90 грн.

В іншій частині основного боргу в сумі 62277,10 грн. (67378,00 грн. - 5100,90 грн. = 62277,10 грн.) провадження у справі підлягає припиненню на підставі пункту 1-1 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) з огляду на наступне.

Відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Матеріалами справи, зокрема, платіжним дорученням № 190 від 28.09.2012 р. , а також довідкою позивача про надходження коштів від Спеціалізованої школи № 23 з поглибленим вивченням англійської мови Деснянського району міста Києва за спожиту теплоенергію за період з серпня 2012 р. по вересень 2012 р., підтверджується, що відповідач оплатив частину основного боргу в сумі 62277,10 грн. після порушення провадження у справі , т.т. предмет спору в цій частині основного боргу існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи, що, в свою чергу, є підставою відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України для припинення провадження в частині основного боргу в сумі 62277,10 грн.

Позивач також просить суд стягнути з відповідача 9476,05 грн. пені, 229,13 грн. інфляційної складової боргу, 2250,60 грн. 3% річних.

Як визначено частинами 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України (надалі -ГК України) суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; кожна сторона повинна вжити заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно частини 1 статті 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України (надалі -ЦК України), порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов»язання.

Для пені, як різновиду неустойки, характерним є те, що вона обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення зобов'язання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Статтею 230 ГК України також передбачено, що порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом (неустойка, штраф, пеня), іншими законами або договором.

Відповідно до п. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статтею 1 Закону України № 543/96-ВР від 22.11.1996 р. «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно ст. 3 вищезазначеного Закону України, розмір пені, передбачений статтею 1, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується.

Судом встановлено, що відповідно до п. 3.5 додатку № 4 до Договору у випадку несплати теплової енергії до кінця розрахункового періоду (п. 3 даного додатку), енергопостачальна організація (позивач) нараховує абоненту (відповідачу) пеню на суму фактичного боргу в розмірі 0,5% за кожний день прострочення платежу по день фактичної сплати, але не більше суми, обумовленої чинним законодавством України.

Позивачем визначена до стягнення сума пені за період з 26.03.2012 р. по 29.08.2012 р. (157 днів) в розмірі 9476,05 грн.

Враховуючи здійснену відповідачем оплату частини основного боргу 14.08.2012 р. в сумі 2542,79 грн. та 20.08.2012 р. в сумі 2558,11 грн., судом здійснено перевірку наданого позивачем розрахунку суми пені до стягнення та встановлено, що за період з 26.03.2012 р. по 29.08.2012 р. (157 днів) сума пені фактично становить 9425,08 грн.

В той же час суд приймає до уваги, що приписами пункту 3 частини 1 статті 83 ГПК України визначено право господарського суду, приймаючи рішення, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Також, відповідно до частини 1 статті 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Розглянувши подане відповідачем клопотання не застосовувати до нього санкції у вигляді нарахування пені, інфляційної складової боргу та 3% річних, враховуючи, що відповідач не являється головним розпорядником бюджетних коштів, а таким фактично є Деснянська районна в м. Києві державна адміністрація, а також те, що відповідач не має власних надходжень та неодноразово звертався з відповідними листами до позивача про не застосування до відповідача штрафних санкцій, суд вважає за можливе, як виняток, відповідно до ч. 1 ст. 233 ГК України та п. 3 ст. 83 ГПК України зменшити розмір пені і стягнути з відповідача пеню в розмірі 500,00 грн. В іншій частині клопотання відповідача задоволенню не підлягає, оскільки зменшення розміру інфляційної складової боргу та 3% річних, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, приписами наведеної статті 83 ГПК України не передбачено.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем визначена до стягнення сума інфляційної складової боргу за період з 26.01.2012 р. по 25.04.2012 р. в розмірі 229,13 грн.

За перерахунком суду сума інфляційної складової боргу за вищевказаний період становить 392,06 грн., оскільки за період з 26.02.2012 р. по 25.03.2012 р. вірною є сума 300,52 грн. інфляційної складової боргу, а не 137,59 грн., як вказав позивач:

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за періодІнфляційне збільшення суми боргуСума боргу з врахуванням індексу інфляції 26.02.2012 - 25.03.2012 100172.06 1.003 300.52 100472.58

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.

Враховуючи, що фактично позивачем заявлена до стягнення сума інфляційної складової боргу в сумі 229,13 грн., а клопотання в порядку п. 2 ч. 1 ст. 83 ГПК України до позовної заяви не додано та в судовому засіданні позивачем не подано, у суду відсутні підстави для виходу за межі позовних вимог в частині стягнення інфляційної складової боргу. Тому вимоги позивача про стягнення інфляційної складової боргу за період з 26.01.2012 р. по 25.04.2012 р. визнаються судом обґрунтованими та підлягають задоволенню у розмірі 229,13 грн.

Позивачем визначена до стягнення сума 3% річних за період з 26.01.2012 р. по 29.08.2012 р. в розмірі 2250,60 грн.

Здійснивши перерахунок визначеної позивачем суми 3% річних, судом встановлено, що за період з 26.01.2012 р. по 29.08.2012 р. сума 3% річних фактично становить 2245,57 грн., оскільки при здійсненні розрахунку сум 3% річних за період з 26.07.2012 р. по 29.08.2012 р. позивачем не було враховано здійснену відповідачем часткову оплату заборгованості за Договором (14.08.2012 р. в сумі 2542,79 грн. та 20.08.2012 р. в сумі 2558,11 грн.), при цьому суд наводить вірний розрахунок сум 3% річних за період з 26.07.2012 р. по 29.08.2012 р.:

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів 151285.41 26.07.2012 - 14.08.2012 20 3 % 248.69 148742.62 15.08.2012 - 20.08.2012 6 3 % 73.35 146184.51 21.08.2012 - 25.08.2012 5 3 % 60.08 62277.10 26.08.2012 - 29.08.2012 4 3 % 20.47

Здійснений позивачем розрахунок сум 3% річних за період з 26.01.2012 р. по 25.07.2012 р. є вірним.

З огляду на наведене, суд прийшов до висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 2250,60 грн. 3% річних за період з 26.01.2012 р. по 29.08.2012 р. підлягають частковому задоволенню в сумі 2245,57 грн.

В іншій частині вимог стосовно стягнення з відповідача 5,03 грн. 3% річних позивачу належить відмовити.

Частиною 2 ст. 44 ГПК України, зокрема, визначено, що порядок повернення судового збору встановлюється законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 ГПК України судовий збір при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Якщо спір виник внаслідок неправомірних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору (ч. 2 ст. 49 ГПК України).

За таких обставин, на відповідача покладається судовий збір в сумі 1609,50 грн., враховуючи при цьому, що сума основного боргу, в частині стягнення якої судом припинено провадження у справі, була сплачена відповідачем після порушення провадження у справі.

Статтею 7 Закону України "Про судовий збір" врегульовано загальні питання повернення сплачених сум судового збору, в т.ч. визначено підстави такого повернення. Зокрема, сума судового збору підлягає поверненню в разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом. (пункт 1 частини 1 цієї статті).

Згідно ч. 2 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" у випадку, встановленому пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми.

Позивач при зверненні до суду з позовною заявою сплатив судовий збір в розмірі 1682,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 3613 від 28.08.2012 р., оригінал якого наявний в матеріалах справи, тоді як належало сплатити 1609,50 грн. (1,5 розміру мінімальної заробітної плати у місячному розмірі станом на 01.01.2012 року).

Суд також прийшов до висновку про повернення позивачу з Державного бюджету України переплаченої суми судового збору в розмірі 72,50 грн. відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір".

Керуючись ст.ст. 22, 33, 34, 44, 49, 75, п. 1-1 ч. 1 ст. 80, ст.ст. 82-85, 116 ГПК України, п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір", Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Припинити провадження у справі в частині стягнення основного боргу в сумі 62277,10 грн. у зв'язку з відсутністю предмету спору в цій частині.

2. Позовні вимоги задовольнити частково.

3. Стягнути з Спеціалізованої школи № 23 з поглибленим вивченням англійської мови Деснянського району міста Києва (02089, м. Київ, вул. Путивльська, буд. 35; ідентифікаційний код 03874432), або з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Публічного акціонерного товариства "Київенерго" (01001, м. Київ, пл. І. Франка, 5, ідентифікаційний код 00131305; р/р № 26000306201 у ВАТ "Ощадбанк" у м. Києві та Київській області, МФО 322669) 229,13 грн. (двісті двадцять дев'ять гривень 13 коп.) інфляційної складової боргу, 2245,57 грн. (дві тисячі двісті сорок п'ять гривень 57 коп.) трьох відсотків річних, 500,00 грн. (п'ятсот гривень 00 коп.) пені, 1609, 50 грн. (одна тисяча шістсот дев'ять гривень 50 коп.) судового збору.

4. В іншій частині позовних вимог відмовити.

5. Повернути Публічному акціонерному товариству "Київенерго" (01001, м. Київ, пл. І. Франка, 5, ідентифікаційний код 00131305; р/р № 26000306201 у ВАТ "Ощадбанк" у м. Києві та Київській області, МФО 322669) з Державного бюджету України 72,50 грн. (сімдесят дві гривні 50 коп.) судового збору, перерахованого платіжним дорученням № 3613 від 28.08.2012 р., оригінал якого залишити в матеріалах справи.

6. Видати накази.

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 23.11.2012 р.

Суддя Гумега О. В.