Рішення

від 16.11.2012 по справі 1/86/5022-902/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"16" листопада 2012 р.Справа № 1/86/5022-902/2012

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Чопко Ю.О.

Розглянув справу

За позовом Заступника прокурора Волинської області в інтересах держави, в особі Відкритого акціонерного товариства "Державний Ощадний банк України", м. Київ, вул. Госпітальна, 12, в особі Волинського обласного управління ВАТ "Державний ощадний банк України", вул. Червоного Хреста, 8, м.Луцьк, Волинської області,

до Приватного підприємства "Аграрія", с.Кордишів, Шумського району, Тернопільської області

про cтягнення 678 255 грн. 51 коп.

За участю:

Прокурор : Ємець Діана Володимирівна -начальник відділу прокуратури м.Тернопіль.

Представники від:

Позивача : Торбик Олександр Степанович -головний юрисконсульт філії.

Відповідача : Кочило Олена Іванівна -представниця за довіреністю.

В судовому засіданні учасникам судового процесу роз'яснено їх процесуальні права та обов'язки, передбачені статтями 20, 22, 29, 81-1 ГПК України.

За відсутності відповідного клопотання технічна фіксація судового засідання не здійснювалась.

Суть справи:

Заступник прокурора Волинської області звернувся до господарського суду Тернопільської області з позовом в інтересах держави в особі Відкритого акціонерного товариства "Державний Ощадний банк України", м. Київ, вул. Госпітальна, 12, в особі Волинського обласного управління ВАТ "Державний ощадний банк України", вул. Червоного Хреста, 8, м.Луцьк, Волинської області про стягнення Приватного підприємства "Аграрія", с.Кордишів, Шумського району, Тернопільської області - 678 255 грн. 51 коп. , з яких 462 711 грн. 70 коп. -сума неповерненого кредиту та 215 543 грн.81 коп. пені.

Ухвалою господарського суду від 01.11.2012р. порушено провадження у даній справі, та призначено її розгляд на 14.11.2012 р. на 15 год. 30 хв.

Відповідач у відзиві на позов та його повноважний представник в судовому засіданні стверджує про повне погашення суми заборгованості по кредиту та пені за 6 місяців, посилаючись на норми чинного законодавства України, зокрема на п.6 ст.232 ГК України. Крім того, наголошує на тому, що 50 000,00 грн. ним сплачено 31.08.2012р. що до порушення провадження у справі.

Позивач не погоджується з твердженням відповідача щодо сплати ним пені лише за 6 місяців, посилаючись на умови кредитного договору, де зазначено, що договір діє до повного виконання зобов'язань, а із 26.01.2010р. - виникло прострочення по сплаті кредиту, а тому з цього періоду і до повного виконання зобов'язань відповідачем, позивач нараховував пеню. Щодо повного погашення заборгованості відповідачем по кредиту та пені за 6 місяців представник позивача в судовому засіданні підтвердив.

Прокурор в судовому засіданні підтвердив повне погашення відповідачем боргу та просить суд припинити провадження у справі.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши думку прокурора, пояснення та доводи представників сторін, суд встановив наступне:

Згідно вимог ст. 121 Конституції України, Закону України "Про прокуратуру", ст. 29 Господарського процесуального кодексу України на органи прокуратури покладається представництво інтересів громадян та держави в судах у випадках, визначених Законом. Прокурор має право звернутися до господарського суду з позовом в інтересах держави або громадянина. В силу ст. ст.20, 36-1 Закону України "Про прокуратуру" при здійсненні прокурорського нагляду за додержанням і застосуванням законів прокурор має право звертатись до суду з заявою про захист прав і законних інтересів громадян, держави, а також підприємств та інших юридичних осіб при наявності порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.

Статтею 36-1 Закону України "Про прокуратуру" передбачено, що представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає в здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом. Підставою представництва у суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.

У відповідності до ст.29 Господарського процесуального кодексу України, прокурор, який бере участь у справі, несе обов'язки і користується правами сторони, крім права на укладення мирової угоди. Відмова позивача від позову, поданого прокурором в інтересах держави, не позбавляє прокурора права підтримувати позов і вимагати вирішення спору по суті.

Згідно ст. 1 ГПК України право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів мають підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності. Майново -господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами -юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько -договірними зобов'язаннями (ч. 1 ст. 179 ГК України).

В силу ст. 11 ЦК України цивільні права і обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно ст. 345 Господарського кодексу України кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту. Кредити надаються банком під відсоток, ставка якого, як правило, не може бути нижчою від відсоткової ставки за кредитами, які бере сам банк, і відсоткової ставки, що виплачується ним по депозитах.

Відповідно до положень ст. ст. 638, 639 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір може укладатися у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договору не вимагалася.

Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

13 травня 2008 року між Відкритим акціонерним товариством "Державний Ощадний банк України" в особі керуючого Ратнівського ТВБВ філії Волинське обласне управління ВАТ "Державний Ощадний банк України" Дручика В.І. та Приватним підприємством "Аграрія", с.Кордишів, Шумського району, Тернопільської області, в особі директора Галькевича Г.Т., який діяв на підставі Статуту, укладено Договір відновлювальної кредитної лінії № 1006 (надалі - договір), згідно п.1.1 якого позивач (банк) зобов"язався надати на умовах цього договору, а відповідач (позичальник) зобов"язався отримувати, належним чином використовувати та повернути в передбачені цим договором строки Кредит в розмірі 1 000 000,00 грн. та сплатити відсотки за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим договором.

Кредит надавався у вигляді відновлювальної кредитоної лінії окремими частинами (траншами) терміном на 36 місяців з остаточним терміном повернення не пізніше 12 травня 2011р. з обов"язковим щорічним погашенням. Сторони погодили суму Ліміту кредитування і визначили його в розмірі 1 000 000,00 грн. з погашенням кожного траншу згідно з графіком (п.п.1.1, 1.2,1.3 Договору).

Плата за користування кредитом у вигляді відсотків становить 20 % річних, яка може бути змінена в порядку, визначеному Договором( п.1.6.1.1.)

Як вбачається із вищезазначеного, між позивачем та відповідачем виникли зобов'язання з кредитного договору, згідно якого, в силу ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 78, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно зі статтями 193, 202 Господарського кодексу України та ст. 525, Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства; одностороння відмова від зобов'язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом.

Як випливає із матеріалів справи, позивач взяті на себе зобов'язання згідно договору кредиту виконав, суму кредиту перерахував. Однак, відповідач свої зобов'язання згідно кредитного договору щодо погашення кредиту та відсотків за користування кредитом в сумах та в строки, обумовлені договором, виконував несвоєчасно і не в повному обсязі, у зв'язку з чим заборгував позивачу станом на 14.08.2012р. - 462 711 грн. 70 коп. боргу по кредиту та відсотках.

Однак, в судовому засіданні було з"ясовано, що відповідачем до порушення провадження, а саме 31.08.2012р. сплачено позивачу 50 000 грн. заборгованості по кредиту, що підтверджується платіжним дорученням № 138 від 31.08.2012р. та про що не заперечив представник позивача. А отже суд відмовляє в задоволенні позову в частині стягнення 50 000, 00 грн. заборгованості по кредиту.

Відповідачем повністю погашено заборгованість по кредиту та відсотках, яка виникла внаслідок неналежного виконання зобов'язань по Договору відновлювальної кредитної лінії № 1006, що підтверджується наданими відповідачем платіжними дорученнями, оригінали яких знаходяться в матеріалах справи, та про що в судовому засіданні не заперечує прокурор і підтверджує представник позивача, а тому провадження у справі в іншій частині основного боргу підлягає припиненню на підставі ст. 80 п.1-1 ГПК України із-за відсутності предмету спору в цій частині на день його розгляду.

Згідно ст. 526, ст.530 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і у встановлений строк. Відповідачем дані строки були порушені, а із 26.01.2010р. - виникло прострочення по сплаті кредиту, в зв'язку з чим він повинен відповідати в порядку, передбаченому п.6.1.1. -Договору та відповідно до Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", тобто сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення. Позивачем за період з 26.01.2010р. по 02.07.2012р. нараховано відповідачу 215 543 грн.81 коп..

Закон України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" № 543/96-ВР від 22 листопада 1996 року, з наступними змінами, регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань. Статтею 1 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що "платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочу платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін". А згідно статті 3 вказаного Закону „розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно п.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов"язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов"язання мало бути виконано, тобто відповідачем вірно сплачено пеню лише за період з 12.05.2012р. по 12.11.2012р. (6 міс.), що становить 36050 грн.00 коп. А отже в задоволенні позову в іншій частині пені, нарахованої позивачем в сумі 179 493 грн.81 коп., слід відмовити.

Судові витрати у відповідності до ст. 49 ГПК України, покладаються на відповідача пропорційно задоволеним вимогам. Судові витрати судом обчислювалися виходячи з 2 відсотків від суми позову за мінусом 50 000 грн.00 коп. основного боргу, сплачених відповідачем до порушення провадження у справі та за мінусом суми пені, відмовленої судом в задоволенні, яка складає 179 493 грн.81 коп., а отже судові витрати становлять 7 975 грн. 23 коп.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 22, 29, 33, 34, 43, 49, п.1-1 ст.80, 82, 84, 85 ГПК України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

1. Провадження у справі в частині стягнення 412 711 грн. 70 коп. основного боргу і 36 050 грн. рівно пені - припинити.

2. У задоволенні позовних вимог в частині стягнення 50 000 грн. 00 коп. основного боргу -відмовити.

3.У задоволенні позовних вимог в частині стягнення 179 493 грн. 81 коп. пені - відмовити.

4. Стягнути з приватного підприємства "Аграрія", 47131, Тернопільська область, Шумський район, с.Кордишів (код 32807939) до державного бюджету України 7 975 (сім тисяч дев"ятсот сімдесят п"ять) грн. 23 коп. судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

На рішення господарського суду прокурор, сторони мають право подати апеляційну скаргу до Львівського апеляційного господарського суду через цей суд протягом десяти днів з дня виготовлення повного тексту рішення.

Повний текст рішення виготовлено 19 листопада ц.р.

Суддя Ю.О. Чопко