Рішення

від 19.11.2012 по справі 5017/2962/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"19" листопада 2012 р.Справа № 5017/2962/2012

За позовом: Товариство з обмеженою відповідальністю "Південспецсервіс";

До відповідача:Концерн "Військторгсервіс" в особі філії "Одеське управління військової торгівлі " Концерну "Військторгсервіс"

про стягнення 166293,15 грн.;

Суддя Літвінов С.В.

Представники:

Від позивача: Федорчук Р.В. -по довіреності №28 від 08.10.2012року;

Від відповідача: -не з'явився;

СУТЬ СПОРУ: Товариство з обмеженою відповідальністю "Південспецсервіс" звернулось до господарського суду Одеської області про стягнення з Концерну "Військторгсервіс" в особі філії "Одеське управління військової торгівлі " Концерну "Військторгсервіс" 166293,15грн. з яких 145000грн. -основна заборгованість, 5660,96грн. - пеня, 1132,19грн. - 3% річних та 14500грн. - штраф.

Відповідач до суду в судове засідання призначене на 19.11.2012р. не з'явився, хоча належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, відзив на позов не надав, справа розглядається за наявними в ній матеріалами у відповідності до ст. 75 ГПК України.

31.10.2012р. відповідач звернувся до суду з клопотанням про зупинення провадження у справі № 5017/2962/2012 до розгляду пов"язаної з іншою справою, а саме №5017/2839/2012.

Обґрунтовуючи клопотання відповідач посилається на те, що у провадженні судді господарського суду Одеської області Горячук Н.О. розглядається справа №5017/2839/2012 за позовом Концерну "Військторгсервіс" в особі філії "Одеське управління військової торгівлі " Концерну "Військторгсервіс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Південспецсервіс" про визнання неукладеним договорів поворотної фінансової допомоги від 24.12.10р. на суму 145000грн., який є предметом спору в справі №5017/2962/2012.

Згідно ч.1 ст.79 ГПК України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом, а також у разі звернення господарського суду із судовим дорученням про надання правової допомоги до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави.

Позивачем у судовому засіданні 19.11.2012року надано рішення господарського суду Одеської області по справі №5017/2839/2012 відповідно якому в задоволенні позову Концерну "Військторгсервіс" в особі філії "Одеське управління військової торгівлі " Концерну "Військторгсервіс" відмовлено повністю.

Отже, справа господарського суду Одеської області №5017/2839/2012 розглянута і тому суд відмовляє в задоволенні клопотання відповідача повністю.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, суд, -

ВСТАНОВИВ:

24.12.2010р. ТОВ "Південспецсервіс" в особі директора Рейкова О.Л, що діє на підставі статуту та Філія "Одеського управління військової торгівлі" Концерну "Військторгсервіс" в особі Горобця В.Я., що діє на підставі довіреності уклали договір поворотної фінансової допомоги (зворотної безвідсоткової позики) на суму 145000,00грн.

Відповідно до п.1.1 Договору поворотної фінансової допомоги (зворотної безвідсоткової позики) від 24.12.2012р., Кредитор зобов'язується надати позичальнику поворотну фінансову допомогу (зворотну безвідсоткову позику), у подальшому Позика а останній зобов"язується повернути позику у визначений даним договором строк.

Відповідно до п.п. 4.1. Договору від 24.12.2010р. позивач надав, а відповідач отримав: 27.12.2010р. за платіжним дорученням №269 - 40000грн. 28.01.2011р. за платіжними дорученням №12- 20000грн., №13 - 12000 грн.; 01.03.2011 р. за платіжним дорученням №36 - 40000грн.; 29.03.2011р. за платіжним дорученням №59 - 13000грн.; 30.03.2011р. за платіжним дорученням №60 - 20000грн., що підтверджено актом звірки взаєморозрахунків між ТОВ „Південспецсервіс" та філією „Одеське управління військової торгівлі" Концерну „Військторгсервіс" станом на 07.06.2012р.

Згідно п. 5.1. Договору строк, на який Кредитором надається позика Позичальнику становить 18 (вісімнадцять) місяців з моменту переказу першого траншу на розрахунковий рахунок Позичальника.

Таким чином, як стверджує позивач, строк на який надавалась позика, визначений п. 5.1 Договору закінчився 27.06.2012.

Згідно п. 6.1 Договору по закінченні строку, вказаного в п. 5.1. Договору І, Позичальник зобов'язаний був повернути Кредитору суму позики у повному обсязі.

Відповідач свої зобов"язання по договору від 24 груня 2010 року не виконав, суму позички не повернув, отже, сума боргу за договором від 24 груня 2010 року складає 145000грн..

Також, позивач зазначає, що згідно Положення про філію „Одеське управління військової торгівлі" Концерну „Військторгсервіс" затвердженого генеральним директором Концерну „Військторгсервіс" 17.12.2009р., філія має право самостійно, від імені засновника здійснювати господарські операції, укладати з юридичними і фізичними особами цивільно-правові господарські договори в межах повноважень визначених Положенням та довіреністю керівника Філії наданої засновником, на підставі чого довіреністю №990 від 19.08.2008р., що надавались генеральним директором Концерну „Військторгсервіс" Пукіром П.Н. начальникові філії „Одеське управління військової торгівлі" Концерну „Військторгсервіс" Горобець В.Я. останній наділявся повноваженнями на укладання від імені Концерну „Військторгсервіс" усіх господарських договорів, цивільно-правових договорів з юридичними та фізичними особами щодо здійснення господарської діяльності.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 5660,96грн. пені, 1132,19грн. - 3% річних та 14500грн. штрафу.

Таким чином, за захистом своїх прав позивач звернувся до суду з позовною заявою про стягнення 166293,15грн. з яких 145000грн. -основна заборгованість, 5660,96грн. - пеня, 1132,19грн. - 3% річних та 14500грн. - штраф.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши представників сторін суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог повністю на підставі слідуючього:

Відповідно ст.. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до п. п. 1,2 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з частиною 2 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст.628 Цивільного кодексу України). Відповідно до ст.629 цього ж Кодексу договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновків про наявність порушень умов договору щодо повернення позики з боку відповідача, а тому позовні вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості за договором поворотної фінансової допомоги (зворотної безвідсоткової позики) від 24 грудня 2010 року, суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Також, згідно ст. 625 ЦК України позивач просить стягнути з відповідача три проценти річних від простроченої суми.

Згідно розрахунку позивача, сума 3 % річних складає 1132,19грн., яка підлягає стягненню.

Згідно з ч.2 ст.218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ч.1 ст.230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов'язання . Водночас вимогами п.3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України передбачено, що одним із наслідків порушення зобов'язання є сплата неустойки (штрафу, пені), а відповідно до вимог ч.2 ст.551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюються договором або актом цивільного законодавства.

Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно п. 8.1 договору поворотної фінансової допомоги (зворотної безвідсоткової позики) від 24 грудня 2010 року за порушення умов п. 6.1 Договору винна Сторона сплачує іншій стороні пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент закінчення строку надання позики за кожен день прострочення платежу від суми неповернутої позики, а також штраф у розмірі 10 % від неповернутої суми.

Враховуючи вищевикладене, суд перевіривши розрахунок позивача щодо сплати відповідачем пені за прострочку виконання зобов'язання у розмірі 5660,96 грн. та штрафу у розмірі 14500грн. вважає його обґрунтованим та таким що відповідає нормам чинного законодавства, а тому підлягає задоволенню.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ст. 43 ГПК України).

На підставі вищевикладеного, суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджуються матеріалами справи та підлягають задоволенню в розмірі 166293,15грн. з яких 145000грн. -основна заборгованість, 5660,96грн. - пеня, 1132,19грн. - 3% річних та 14500грн. - штраф.

Витрати по сплаті судового збору віднести за рахунок відповідача, згідно ст. ст. 44, 49 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд ,-

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Концерну "Військторгсервіс" в особі філії "Одеське управління військової торгівлі " Концерну "Військторгсервіс" код 35123222 ( 65058, м. Одеса, вул. Армійська, 10-А) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Південспецсервіс" код 25916473 (65031, м. Одеса, вул. Новомосковська дорога, 5) 145000грн. -основна заборгованість, 5660,96грн. - пеня, 1132,19грн. - 3% річних та 14500грн. -штраф та судовий збір в розмірі 3325,86 грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржено у встановленому законом порядку.

Повний текст рішення складено та підписано 23.11.2012р.

Суддя Літвінов С.В.