Постанова

від 23.11.2012 по справі 18/286

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

14.11.2012 р. справа №18/286

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого:Чернота Л.Ф. суддівДіброви Г.І., Шевкової Т.А. від позивача:Богачонок С.В. -дов.№ 15 від 03.01.2012р. від відповідача:не з»явився Розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуПублічного акціонерного товариства «Тельманівський кар»єр», с.Гранітне Донецької області на рішення господарського суду Донецької області від 24.09.2012 року у справі№ 18/286 (суддя Овсяннікова О.В.) за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Будтехмаш», м.Донецьк до відповідача Публічного акціонерного товариства «Тельманівський кар»єр», с.Гранітне Донецької області про стягнення 75853,18грн. ВСТАНОВИВ:

У 2011 році Товариство з обмеженою відповідальністю «Будтехмаш», м.Донецьк звернулося до господарського суду Донецької області з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства «Тельманівський кар»єр», с.Гранітне Донецької області про стягнення заборгованості з урахуванням індексу інфляції у розмірі 72318грн. 76коп. та суму процентів нарахованих у відповідності до положень ст.625 ЦК у розмірі 3534грн. 42коп.

Рішенням господарського суду Донецької області від 24.09.12р. позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Будтехмаш», м.Донецьк були задоволені частково, а саме, стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Тельманівський кар»єр», с.Гранітне Донецької області борг в розмірі 65646,43грн., 3529,03грн. річних, 6672,33грн. інфляційних втрат. В іншій частині було відмовлено.

Відповідач, Публічне акціонерне товариство «Тельманівський кар»єр», с.Гранітне Донецької області з прийнятим рішенням не згоден, вважає його прийнятим з неправильним застосуванням норм матеріального права України та порушенням норм процесуального права. Тому, він звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить Донецький апеляційний господарський суд рішення господарського суду Донецької області від 24.09.12 р. скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Будтехмаш», м.Донецьк, надав відзив, в якому просить рішення господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу -без задоволення.

Відповідач , Публічне акціонерне товариство «Тельманівський кар»єр», с.Гранітне Донецької області, до судового засідання апеляційної інстанції не з»явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, ухвалою суду від 10.10.2012р. явка сторін не булла визнана обов"язковою, своїми процесуальними правами, передбаченими ст.22 Господарського процесуального кодексу України не скористався, причини неявки не пояснив, ніяких клопотань з цього приводу судовій колегії не надав, неявка без поважних причин у судове засідання представників сторін не тягне за собою перенесення розгляду справи на інші строки, тому справу розглянуто за наявними в ній матеріалами, а повний текст постанови направляється учасникам процесу в установленому порядку.

Заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи та правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права України, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення господарського суду відповідає вимогам чинного законодавства, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 11.03.2009р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Будтехмаш»(Виконавець) та Відкритим акціонерним товариством (далі перейменований на Публічне акціонерне товариство) «Тельманівський кар»єр»був укладений договір №06/03 (далі по тексту -договір), відповідно до п. 1.1. замовник доручає, а підрядник приймає на себе виконання монтажних робіт металоконструкцій цеху мілкодрібних бетонних виробів заводу ДСЗ по вул.Леніна, 117 у п.Тельманово Донецької області, орієнтирований об»єм по монтажу металоконструкцій складає 380,0тн.

Відповідно до п.1.2 договору об»єми робіт, строки їх виконання та вартість визначені у специфікаціях, які є невід»ємними частинами даного договору.

Замовник зобов»язується до початку виробництва робіт передати виконавцю підготовчий об»єкт для подальшого виробництва робіт (п.2.1 договору).

Розрахунки за даним договором здійснюються замовником шляхом перерахування грошових коштів в національній валюті України на розрахунковий рахунок виконавця, вказазний у реквізитах даного договору протягом 180 календарних днів з моменту підписання актів виконаних робіт (п.3.2 договору).

Даний договір набирає чинності з моменту його підписання обома сторонами та діє до 31.12.2009р. (п.7.1 договору).

Договір підписан обома сторонами без розбіжностей та зауважень, скріплений печатками обох підприємств.

Відповідно до умов договору, зобов»язання позивачем були виконані, що підтверджується актами прийомки виконаних підрядних робіт №1 від 31.07.2009р. на суму 96027,13грн. та №1 від 27.08.2009р. на суму 48014,40грн., а всього на суму 144041,53грн., які підписані обома сторонами, а також, довідками про вартість виконаних підрядних робіт ф. КБ-3 на суму 144041,53грн.

Відповідачем зобо»язання з оплати виконаних робіт, які передбачені п. 3.2 договору, виконані частково, у зв»язку з чим рахується борг в розмірі 65646,43грн., у зв»язку з чим позивач звернувся до господарського суду з позовом про стягнення заборгованості в розмірі 65646,43 грн. за договором №18/286 від 24.09.2012р.

Згідно вимог ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином та у встановлений строк, одностороння відмова від виконання прийнятих на себе зобов'язань згідно до вказівок закону, договору, не допускається.

За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором ( ч.1 ст. 901 Цивільного кодексу України).

Відповідно до п. 4 ст. 129 Конституції України, ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, а за загальним правилом тягар доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

Як свідчать матеріали справи, позивачем належним чином виконані зобов»язання за договорами з надання послуг, що підтверджується актами прийомки виконаних робіт. В даних актах є посилання на договір, який є предметом данного спору.

Відповідачем належних та допустимих доказів у розумінні ст. ст. 33, 34, 36 Господарського процессуального кодексу України, надання заперечень відносно обсягів та вартості наданих послуг, до матеріалів справи не надано. Тому, суд апеляційної інстанції вважає, що відповідач згоден з обсягом та вартістю наданих позивачем послуг.

Крім того, позивачем нараховані інфляційні в розмірі 2062,95грн. за період з лютого 2010р. по листопад 2011р. та 4609,38грн. з березня 2010р. по листопад 2011р., а всього на суму 6672,33грн. та 3% річних в розмірі 981,11грн. з 28.01.2010р. по 05.12.2011р. та в сумі 2553,31грн. за період прострочення з 27.02.2010р. по 05.12.2011р.на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України, ст. 625 Цивільного кодексу України, якою встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом .

Перевіривши розрахунок інфляційних та 3% річних, зроблений судом першої інстанції, судова колегія дійшла висновку, що він відповідає вимогам чинного законодавства України, а господарським судом правомірно стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Тельманівський кар»єр»інфляційні в розмірі 6672,33, як збільшення суми основного боргу в період прострочки виконання відповідачем його грошового зобов"язання в зв"язку з девальвацією грошовою одиниці України та 3% річних в розмірі 3529,03грн., як плати за користування чужими грошовими коштами в період прострочки виконання відповідачем його грошового зобов'язання.

Доводи апеляційної скарги не прийняті судовою колегією до уваги, оскільки не підтверджені матеріалами справи та не впливають на правомірність прийнятого господарським судом рішення.

З урахуванням вищевикладеного, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що відповідно до вимог статті 43 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду Донецької області від 24.09.2012 року у справі №18/286 ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права України, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду .

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання позову та по апеляційній скарзі покладаються на скаржника.

Керуючись статями 33, 34, 43, 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Тельманівський кар»єр», с.Гранітне Донецької області на рішення господарського суду Донецької області від 24.09.2012 року у справі №18/286 залишити без задоволення, а рішення господарського суду Донецької області від 24.09.2012 року у справі №18/286 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.

Головуючий Л.Ф. Чернота

Судді Г.І.Діброва

Т.А. Шевкова

Надр.5 прим:

1 -у справу;

2 -позивачу;

3 -відповідачу;

4 -ДАГС;

5-ГС Дон. обл.