Постанова

від 20.11.2012 по справі 5011-70/9872-2012

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" листопада 2012 р. Справа№ 5011-70/9872-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Баранця О.М.

суддів: Калатай Н.Ф.

Пашкіної С.А.

при секретарі Майданевич Г.А.

за участю від позивача -Рись В.Г.

представників сторін: від відповідача -Скорик О.О.

розглянувши

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю

«Бауштоффе»

на рішення

господарського суду м. Києва

від 08.10.2012 року.

у справі № 5011-70/9872-2012 (суддя: Капцова Т.П.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю

«СТО «АГРО-ЛАДА»

до Товариства з обмеженою відповідальністю

«Бауштоффе»

про стягнення 145 053,08 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду м. Києва від 08.10.2012 року позов задоволено частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Бауштоффе" (01033, м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 57, літ. «Б», код ЄДРПОУ 35290201) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Станція технічного обслуговування "АГРО-ЛАДА" (22133, Вінницька обл., Козятинський р-н, с. Комсомольське, вул. Київська, буд. 75, код ЄДРПОУ 30808218) 106266 (сто шість тисяч двісті шістдесят шість) грн. 00 коп. - суми основного боргу, 9537 (дев'ять тисяч п'ятсот тридцять сім) грн. 74 коп. - 3 % річних, 21040 (двадцять одна тисяча сорок) грн. 67 коп. - інфляційних втрат та 2736 (дві тисячі сімсот тридцять шість) грн. 89 коп. -суми судового збору.

В іншій частині в позові відмовлено.

Не погоджуючись із вищевказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Бауштоффе» звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду м. Києва у справі № 5011-70/9872-2012 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволені позовних вимог повністю.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 05.11.2012 року апеляційну скаргу прийнято до провадження. Розгляд справи призначено до розгляду.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 12.09.2008 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Бауштоффе" (далі - замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "СТО "АГРО-ЛАДА" (далі - підрядник) укладено Договір підряду № 1/09/08 від 12.09.2008 р. (далі - Договір).

Відповідно до п.1.1. Договору, замовник доручає, а підрядник забезпечує демонтаж будівельних споруд цегельного заводу та завершення демонтажу згідно умов договору.

Згідно п.3.1. Договору, здавання-приймання виконаних робіт оформлюється проміжними актами виконаних робіт за формами КБ-2В і КБ-3, чи актами довільної форми, узгодженими сторонами.

12.05.2009 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Бауштоффе" та Товариством з обмеженою відповідальністю "СТО "АГРО-ЛАДА" укладено Додаткову угоду № 1 від 12.05.2009 р. до Договору (далі -Додаткова угода), яка є невід'ємною частиною договору підряду № 1/09/08 від 12.09.2008р.

Відповідно до п. 4.1. Договору, зі змінами, внесеними Додатковою угодою, вартість робіт визначається на підставі протоколу договірної ціни (додаток № 4) та об'ємів робіт (додаток №3) і становить в сумі 789 266,00 грн.

Згідно п. 4.3. Договору, оплата по цьому договору здійснюється в 3 етапи по наступній схемі:

- строк виконання демонтажу цегельного заводу 2,5 місяця з моменту передачі площадки на якій знаходиться об'єкт,

- 1 етап (1 міс): на початку першого місяця замовник оплачує обґрунтовану підрядником суму 120 тис. грн. авансу для придбання матеріальних та трудових ресурсів, необхідних для виконання робіт в поточному місяці. Підрядником передбачається об'єм виконаних робіт на суму 360 тис. грн. Згідно акту виконаних робіт замовником сплачується 80 % від суми, з урахуванням авансу, що був сплачений раніше.

- 2 етап (2 міс): в кінці місяця після підписання акту виконаних робіт замовник оплачує обґрунтовану підрядником суму у розмірі 80 % від акту виконаних робіт.

- 3 етап (3 міс): після виконання всіх робіт замовником сплачується кінцева сума згідно дійсного договору.

- оплата за виконання робіт проводиться на протязі 3-х банківських днів з моменту підписання сторонами акта виконаних робіт.

Відповідно до п. 8.1. Договору, даний договір набуває чинності з моменту його підписання і діє на строк, протягом якого сторони будуть здійснювати свої права та виконувати свої обов'язки відповідно до Договору. Закінчення строку Договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії Договору.

Позивач виконав роботи по демонтажу будівельних споруд цегельного заводу на підставі Договору на суму 789266,00 грн., що підтверджується Актом прийому-передачі виконаних робіт (послуг) № 1 від 24.10.2008 р. на суму 360000,00 грн., Актом прийому-передачі виконаних робіт (послуг) № 2 від 02.12.2008 р. на суму 360000,00 грн., Актом прийому-передачі виконаних робіт (послуг) № 3 від 04.06.2009 р. на суму 69266,00 грн.

Вказані акти підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками останніх, у зв'язку з чим, приймаються судом як належні докази, що підтверджують виконання позивачем договірних зобов'язань.

Однак, як зазначає позивач, виконані позивачем роботи по демонтажу цегельного заводу не були оплачені відповідачем в повному обсязі.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач частково оплатив виконані позивачем роботи по демонтажу будівельних цегельного заводу на суму 683000,00 грн. а саме: на виконання п. 4.3. Договору 24.09.2008 р. відповідачем сплачено 120000,00 грн. авансу, в подальшому відповідачем 04.12.2008 р. сплачено 50000,00 грн., 05.12.2008 р. сплачено 118 000,00 грн., 24.02.2009 р. сплачено 10000,00 грн., 04.03.2009 р. сплачено 10000,00 грн., 05.03.2009 р. сплачено 10000,00 грн., 28.04.2009р. сплачено 18 000,00 грн., 22.05.2009 р. сплачено 10 000,00 грн., 06.07.2009 р. сплачено 10 000,00 грн., 17.07.2009р. сплачено 10 000,00 грн., 13.08.2009 р. сплачено 10 000,00 грн., 04.09.2009р. сплачено 20 000,00 грн., 16.10.2009 р. сплачено 10 000,00 грн., 22.10.2009р. сплачено 10 000,00 грн., 23.11.2009 р. сплачено 10 000,00 грн., 07.12.2009р. в сплачено 10 000,00 грн., 29.03.2010 р. сплачено 10 000,00 грн., 13.05.2010 р. сплачено 20 000,00 грн., 04.06.2010 р. сплачено 20 000,00 грн., 02.07.2010 р. сплачено 2000,00 грн., 09.08.2010 р. сплачено 20 000,00 грн., 21.09.2010р. сплачено 10 000,00 грн., 09.11.2010 р. сплачено 20 000,00 грн., 23.12.2010р. сплачено 15 000,00 грн., 17.03.2011 р. сплачено 10 000,00 грн., 09.06.2011р. сплачено 20 000,00 грн., 11.07.2011 р. сплачено 20 000,00 грн., 07.09.2011р. сплачено 20 000,00 грн., 17.11.2011 р. сплачено 10 000,00 грн., 12.01.2012р. сплачено 20 000,00 грн., 14.03.2012 р. сплачено 20 000,00 грн. та 13.04.2012р. сплачено 10 000,00 грн., що підтверджується банківськими виписками по рахунку позивача, долученими до матеріалів справи.

Таким чином, у зв'язку з частковою оплатою, заборгованість відповідача перед позивачем за Актом прийому-передачі виконаних робіт (послуг) № 1 від 24.10.2008р. на суму 360 000,00 грн. погашена. За Актом прийому-передачі виконаних робіт (послуг) № 2 від 02.12.2008 р. по 2 етапу несплаченою залишилась заборгованість в розмірі 37 000.00 грн. Виконані позивачем роботи по демонтажу будівельних споруд цегельного заводу по 3 етапу на суму 69266,00 грн. за Актом прийому-передачі виконаних робіт (послуг) № 3 від 04.06.2009 р. залишились відповідачем не оплачені.

Згідно з ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Отже, враховуючи те, що позивачем були надані послуги згідно умов Договору в сумі 789266,00 грн., сплачено відповідачем було 683000,00 грн. на час розгляду спору в судді першої інстанції сума боргу відповідача склала 106266,00 грн.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України) та ст. 173 Господарського кодексу України (далі -ГК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною 2 ст. 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України визначено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договір.

За своєю правовою природою Договір № 1/09/08 від 12.09.2008 р. є договором підряду.

Відповідно до ч. 1 ст. 837 ЦК України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно ст. 526 ЦК України та ч.1 ст.193 ГК України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Як вбачається з пункту 4.3. Договору, оплата по 2 етапу здійснюється замовником в кінці місяця після підписання акту виконаних робіт у розмірі 80 % від акту виконаних робіт. Кінцева сума згідно дійсного договору сплачується замовником після виконання всіх робіт. Оплата за виконання робіт проводиться на протязі 3-х банківських днів з моменту підписання сторонами акта виконаних робіт.

Сума боргу за Актом прийому-передачі виконаних робіт (послуг) № 2 від 02.12.2008 р. становить 37000,00 грн., що складає 10,3 % від суми акту виконаних робіт.

За таких підстав, борг за Актом прийому-передачі виконаних робіт (послуг) № 2 в розмірі 37000,00 грн. та борг за Актом прийому-передачі виконаних робіт (послуг) № 3 від 04.06.2009р. в сумі 69 266,00 грн. повинні були бути оплачені відповідачем після виконання всіх робіт на протязі 3-х банківських днів з моменту підписання сторонами акта приойму-передачі виконаних робіт (послуг) № 3 від 04.06.2009 р.

Як вбачається з матеріалів справи, Акт прийому-передачі виконаних робіт (послуг) № 3 від 04.06.2009 р. підписано сторонами 04.06.2009 р., у зв'язку з чим, відповідач повинен був оплатити виконані позивачем роботи по демонтажу споруд цегельного заводу згідно умов Договору в строк до 10.06.09р.

Зобов'язання по оплаті виконаних позивачем робіт по демонтажу цегельного заводу у строк, встановлений п. 4.3. Договору, відповідачем у повному обсязі не виконано.

Враховуючи те, що наявність заборгованості відповідача перед позивачем за виконані роботи підтверджується вищезазначеними актами прийому-передачі виконаних робіт (послуг) та приймаючи до уваги те, що відповідачем в порядку ст. 4-3 та ст. 33 Господарського процесуального кодексу України не було спростовано наявність заборгованості та не доведено припинення зобов'язання будь-яким передбаченим законом способом в частині суми боргу, колегія суддів підтримує висновок суду першої інстанції про те, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості за виконані позивачем роботи по демонтажу цегельного заводу у розмірі 106 266,00 грн. є доведеними.

В розумінні ч. 4 ст. 267 ЦК України, від відповідача надійшла заява про сплив позовної давності в частині стягнення з відповідача 37 000,00 грн. суми боргу та нарахованих на цю суму інфляційних втрат та 3 % річних.

Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України, позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Статтею 257 ЦК України передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Згідно ч. 3 ст. 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Відповідно до ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

За приписами п. 5 статті 261 Цивільного кодексу України, за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Як встановлено ч. 1 статті 264 ЦК України, перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

Так у 2010, 2011 та у 2012 роках, зокрема, 12.01.2012 р., 14.03.2012 р. та 13.04.2012 р. відповідачем частково сплачувався борг за Договором, в тому числі за Актом прийому-передачі виконаних робіт (послуг) № 2 від 02.12.2008 р.

За таких підстав, часткова оплата відповідачем суми боргу за Договором є дією, яка свідчить про визнання відповідачем боргу за Договором, у тому числі за Актом прийому-передачі виконаних робіт (послуг) № 2 від 02.12.2008 р.

З огляду на те, що Акт прийому-передачі виконаних робіт (послуг) № 2 підписано сторонами 02.12.2008 р., останній платіж відповідачем здійснено 13.04.2012 р., суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що трирічний строк позовної давності для вимог про стягнення суми боргу за Актом прийому-передачі виконаних робіт (послуг) № 2 від 02.12.2008 р. та нарахування 3 % річних та інфляційних втрат перервався, а відтак строк позовної давності позивачем пропущено не було. Інших заяв про застосування строку позовної давності відповідач не подавав.

Відповідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин в їх сукупності.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписами статті 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За таких підстав, колегія суддів цілком погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що заява відповідача про застосування строків позовної давності до вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 37 000,00 грн. за актом прийому-передачі виконаних робіт (послуг) № 2 від 02.12.2008 р. та нарахованих інфляційних втрат та 3 % річних з суми боргу 37000,00 грн. задоволенню не підлягає.

У зв'язку з невиконанням відповідачем грошових зобов'язань за Договором, позивачем нараховано 3 % річних в сумі 9 563,94 грн., інфляційні втрати в розмірі 21 253,20 грн. та пеню в сумі 7 969,94 грн.

Згідно частини 1 та 2 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частинами 1 та 2 ст. 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Як визначено частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, позивач має право вимагати сплату боргу з урахування індексу інфляції та трьох процентів річних, що є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

Позивач здійснив розрахунок 3 % річних з суми боргу 106 266,00 грн. за період з 05.06.2009р. по 05.06.2012р., інфляційних втрат з суми боргу 106266,00 грн. за період з 01.06.2009 р. по 30.04.2012 р. та пені з суми боргу 106 266,00 грн. за період з 05.12.2011р. по 05.06.2012 р.

Як було вірно встановлено судом першої інстанції, оплата заборгованості за Актом прийому-передачі виконаних робіт (послуг) № 2 від 02.12.2008 р. у розмірі 37 000,00 грн. та за Актом прийому-передачі виконаних робіт (послуг) № 3 від 04.06.2012 р. у розмірі 69266,00 грн. відповідачем повинна була здійснюватися в строк до 10.06.2009 р., у зв'язку з чим, право позивача на нарахування 3% річних, інфляційних втрат та пені починається з 10.06.2009 р.

Отже, 3 % річних з суми боргу 106266,00 грн. за період з 10.06.2009 р. по 05.06.2012 р., інфляційних втрат з суми боргу 106266,00 грн. за період з 10.06.2009 р. по 30.04.2012 р.

Так розмір 3 % річних становить:106 266,00 грн. (сума заборгованості) * 3 % /365* 1092 (к-ть днів за період з 10.06.2009 р. по 05.06.2012р.) = 9537,74 грн.

З огляду на те, що за розмір 3 % річних склав 9537,74 грн., а позивачем заявлено про стягнення 9563,94 грн., то суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що доведеними є позовні вимоги в частині стягнення 3 % річних в розмірі 9537,74 грн.

Розмір інфляційних втрат становить: 106266,00 грн. (сума заборгованості) *1,198 (зведений індекс інфляції за період з 10.06.2009 р. по 05.06.2012р.) -106266,00 грн. = 21040,67 грн. За таких обставин доведеними є позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат в розмірі 21 040,67 грн.

Посилаючись на положення п. 5.2. Договору, позивач просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 7 969,94 грн. з суми боргу 106 266,00 грн. за невиконання відповідачем грошових зобов'язань.

Однак, згідно з ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових зобов'язань сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Отже, пеня за прострочку платежу може бути стягнута у разі, якщо її розмір встановлено за угодою сторін у договорі.

Відповідно до пункту 2.1. Роз'яснення Вищого арбітражного суду України № 02-5/293 від 29.04.1994 р., якщо сторони у відповідному договорі не встановили конкретного розміру відповідальності, передбаченої статтями 1 та 2 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", пеня стягненню не підлягає, за винятком випадків, коли розмір пені встановлений чинними актами законодавства.

Позивач, обґрунтовуючи вимоги про стягнення пені, в позовній заяві посилався на п. 5.2. Договору.

Як вбачається з п. 5.2. Договору сторони погодили, що у випадку невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань однією із сторін, передбачених цим Договором, інша сторона має право розірвати Договір та стягнути збитки в сумі 0,2 % прос рочки за кожний день, спричинені невиконанням чи неналежним виконанням цього Договору.

Отже, п. 5.2. Договору передбачено можливість та розмір стягнення саме збитків, що відповідає ч. 5 ст. 225 ГК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 22 ЦК України, під збитками розуміється втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Як вбачається з позовної заяви та долученого до неї розрахунку, позивачем заявлено вимогу про стягнення саме пені. Однак, стягнення пені умовами договору не передбачено.

Таким чином, з огляду на вищезазначене, суд першої інстанції дійшов цілком вірного та обґрунтованого висновку, що позовні вимоги в частині стягнення нарахованої позивачем пені задоволенню не підлягають, оскільки сторони в Договорі не встановили конкретного розміру відповідальності передбаченої ст.1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Статтею 44 ГПК передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката.

Відповідно до ч. 3 ст. 48 ГПК витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру".

Таким чином, судові витрати за участь адвоката у розгляді справи підлягають оплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, а їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.

Аналогічної правової позиції притримується Вищий господарський суд України (Лист Вищого господарського суду України "Про деякі питання, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів України у 2003 р. щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України" № 01-8/1270 від 14.07.2004р.).

На підтвердження надання адвокатських послуг позивачем долучено до матеріалів справи договір про надання правової допомоги від 01.06.2012 р., укладений між позивачем та адвокатом Рись В.Г.

Як вбачається з матеріалів даної справи, на підтвердження факту оплати адвокатських послуг по договору про надання правової допомоги від 01.06.2012 р. позивачем надано квитанцію № 1 від 05.06.2012 р. про сплату 2 300,00 грн.

Однак, в графі «платник» вказаної квитанції не зазначено особу платника даного платежу. Зі змісту графи «призначення платежу» не можливо достеменно встановити особу, якою було здійснено платіж. Отже, квитанція № 1 від 05.06.2012 р. не може вважатися належним доказом на підтвердження факту сплати послуг адвоката Рись В.Г. саме позивачем.

Крім того, як вбачається з укладеного між позивачем та адвокатом Рись В.Г. Договору про надання правової допомоги від 01.06.2012 р., останнім визначено загальний обсяг послуг, що повинні надаватися адвокатом позивачеві та загальна вартість таких послуг -7 250,00 грн. (п. 1, 3 Договору).

Договором про надання правової допомоги від 01.06.2012 р. не обумовлено, що послуги за вказаним договором надаються адвокатом Рись В.Г. саме по справі № 5011-70/9872-2012, а також не вказано вартість послуг адвоката Рись В.Г. саме по справі № 5011-70/9872-2012.

За таких підстав, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що вартість послуг з представництва інтересів позивача у справі № 5011-70/9872-2012 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СТО "АГРО-ЛАДА" до ТОВ "Бауштоффе" про стягнення 145 053,08 грн. є частиною загальної вартості послуг адвоката, виходячи з загального обсягу визначених договором послуг, проте, в грошовому еквіваленті або у відсотковому співвідношенні до загальної, визначеної договором вартості послуг, вартість вказаної частини послуг ані у договорі, ані у будь-яких інших документах не визначена.

Акт виконаних робіт з представництва інтересів позивача саме у даній справі сторонами Договору про надання правової допомоги не складений.

За таких обставин, відсутні правові підстави для самостійного визначення вартості послуг адвоката, наданих в межах даної справи, оскільки є невідомим співвідношення загального обсягу послуг, визначеного договором, та обсягу послуг, наданих адвокатом у межах даної справи.

Оскільки факт оплати позивачем послуг адвоката Рись В.Г., який діє на підставі Свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 527 від 12.08.2010 р., не підтверджено належними доказами, позивачем не надано документів, з яких можливо достеменно встановити вартість наданих адвокатом Рись В.Г. послуг по справі №5011-70/9872-2012, тому витрати позивача на оплату таких послуг не підлягають включенню до складу судових витрат та не підлягають відшкодуванню.

Враховуючи вищенаведені норми, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що заявлені товариством з обмеженою відповідальністю «Бауштоффе» вимоги документально підтверджені, а отже такі, що підлягають частковому задоволенню.

Суд першої інстанції не розглянув клопотання позивача про забезпечення позову.

Колегія суддів вважає, що підстави для забезпечення позову відсутні, враховуючи відсутність належного обґрунтування.

Доводи наведені відповідачем в апеляційній скарзі колегією суддів до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду м. Києва від 08.10.2012 року у справі № 5011-70/9872-2012 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

2. Справу № 5011-70/9872-2012 повернути до господарського суду м. Києва.

3. Копію постанови направити сторонам.

Головуючий суддя Баранець О.М.

Судді Калатай Н.Ф.

Пашкіна С.А.

Повний текст постанови складено 21.11.2012 року.