Постанова

від 20.11.2012 по справі 2а-14510/11/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

20 листопада 2012 року № 2а-14510/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Смолія І.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомПершого заступника прокурора Печерського району м. Києва в інтересах держави в особі Печерської районної в м. Києві державної адміністрації доТовариства з обмеженою відповідальністю «Торгмат» про визнання недійсним запису про проведення державної реєстрації та припинення юридичної особи, На підставі ч. 6 ст. 128 КАС України, Суд розглядає справу у письмовому провадженні.

О Б С Т А В И Н И С П Р А В И:

Перший заступник прокурора Печерського району м. Києва в інтересах держави в особі Печерської районної в м. Києві державної адміністрації (далі по тексту -позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгмат»(далі по тексту -відповідач, ТОВ «Торгмат») про визнання недійсними установчих документів, запису про проведення державної реєстрації та припинення юридичної особи.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.10.2011 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до судового розгляду 08.11.2011 року.

Судове засідання, призначене на 08.11.2011 року, судом відкладалось на 24.11.2011 року 13.12.2011 року, 20.12.2011 року та на 22.12.2011 року.

Ухвалою суду від 22.12.2011 року провадження по справі № 2-а-14510/11/2670 зупинено для отримання інформації по кримінальній справі №56-2946.

Ухвалою суду від 17.10.2012 року провадження по справі № 2-а-14510/11/2670 поновлено та призначено до розгляду на 30.10.2012 року.

В судовому засіданні 30.10.2012 року представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі та не заперечував проти переходу у письмове провадження.

Представник відповідача в судове засідання повторно не з'явився про причину неявки суду не повідомив, хоча належним чином повідомляв про час та місце розгляду справи.

Відповідно до ч. 6 ст. 128 КАС України суд Ухвалою від 13.11.2012 року перейшов в письмове провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

За даними витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців ТОВ «Торгмат»(ідентифікаційний код 36677388), місцезнаходження: 01024, м. Київ, вул. Круглоуніверситетська, 14, зареєстроване 14.09.2009 року Печерською районною в місті Києві державною адміністрацією. Керівником підприємства зазначений ОСОБА_1

Позивач зазначає, що в ході проведення відпрацювання відповідача, співробітниками ГВПМ ДПІ у Печерському районі м. Києва опитано громадянина ОСОБА_1, згідно пояснень якого вбачається, що до названого товариства фактично ніякого відношення не має, мета створення юридичної особи йому не відома, проведення господарської діяльності він не планував. Отже за висновками позивача підприємство має ознаки фіктивності, було створено та здійснює фінансово-господарську діяльність з порушенням вимог чинного законодавства.

На підставі зазначеного, з посиланням на положення статей 80, 87 Цивільного кодексу України, статті 24 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців», а також статей 55 1 та 239 Господарського кодексу України, позивач вважає фіктивним правочин у формі створення установчих документів, а державну реєстрацію такою, що проведена щодо суб'єкта господарювання, який створений з порушення закону.

Враховуючи наведене, а також низку статей Цивільного кодексу України та Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», якими врегульовано питання державної реєстрації юридичних осіб та їх припинення, податковий орган звернувся до суду з даним позовом.

Визначаючись щодо позовних вимог, суд виходить з того, що відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, орган державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України, який набрав чинності з 01 січня 2011 року.

Статтею 121 Конституції України на органи прокуратури України покладено функцію представництва інтересів громадян і держави у судах.

Статтею 60 КАС України прокурору надано право звертатися до адміністративного суду з позовами про захист прав, свобод та інтересів інших осіб і брати участь у цих справах. Прокурор здійснює в суді представництво інтересів громадянина або держави в порядку, встановленому цим Кодексом та іншими законам.

Відповідно до статті 36-1 Закону України «Про прокуратуру»представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурором від імені держави процесуальних дій та інших повноважень, спрямованих на захист інтересів громадянина і держави. Підставою для представництва інтересів є наявність порушень економічних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних та юридичних осіб.

Підстави для визнання недійсними установчих (засновницьких) документів суб'єктів господарювання і припинення юридичної особи та підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця встановлені законодавством.

Так, статтею 55-1 Господарського кодексу України, яка набрала чинності з дня набрання чинності Податковим кодексом України, встановлено ознаки фіктивності, що дають підстави для звернення до суду про припинення юридичної особи або припинення діяльності фізичною особою - підприємцем, в тому числі визнання реєстраційних документів недійсними, а саме:

- зареєстровано (перереєстровано) на недійсні (втрачені, загублені) та підроблені документи;

- незареєстровано у державних органах, якщо обов'язок реєстрації передбачено законодавством;

- зареєстровано (перереєстровано) у органах державної реєстрації фізичними особами з подальшою передачею (оформленням) у володіння чи управління підставним (неіснуючим), померлим, безвісти зниклим особам або таким особам, що не мали наміру провадити фінансово-господарську діяльність або реалізовувати повноваження;

- зареєстровано (перереєстровано) та проваджено фінансово-господарську діяльність без відома та згоди його засновників та призначених у законному порядку керівників.

Отже, наявність вищеперерахованих ознак фіктивності є підставою для звернення органу державної податкової служби до суду з вимогою про визнання недійсними реєстраційних документів юридичної особи.

При цьому, судом враховується те, що згідно з частиною 1 статті 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи, а тому положення статті 55-1 Господарського кодексу України можуть бути застосовані щодо обставин, які виникли вже після набрання чинності зазначеними нормативними правовими актами.

Разом з тим, частиною першою статті 104 Цивільного кодексу України передбачено, що юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам - правонаступникам (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або в результаті ліквідації.

В силу частини 1 статті 110 Цивільного кодексу України юридична особа ліквідується, зокрема за рішенням суду про визнання судом недійсною державної реєстрації юридичної особи через допущені при її створенні порушення, які не можна усунути, а також в інших випадках, встановлених законом.

Згідно з частиною 1 статті 59 Господарського кодексу України припинення діяльності суб'єкта господарювання здійснюється шляхом його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації - за рішенням власника (власників) чи уповноважених ним органів, за рішенням інших осіб - засновників суб'єкта господарювання чи їх правонаступників, а у випадках, передбачених законами, - за рішенням суду.

Суб'єкт господарювання ліквідується, зокрема у разі скасування його державної реєстрації у випадках, передбачених законом (частина 6 статті 59 Господарського кодексу України).

Скасування державної реєстрації позбавляє суб'єкта господарювання статусу юридичної особи і є підставою для вилучення його з державного реєстру (частина 7 статті 59 Господарського кодексу України).

Закон України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» від 15 травня 2003 року № 755-ІV регулює відносини, які виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб, а також фізичних осіб-підприємців і є спеціальним нормативним актом з цих питань.

Відповідно до частини 2 статті 38 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»у редакції чинній на момент звернення із даним позовом до суду підставами для постановлення судового рішення щодо припинення юридичної особи, що не пов'язано з банкрутством юридичної особи, серед іншого, є визнання судом недійсною державної реєстрації юридичної особи через допущені при її створенні порушення, які не можна усунути, а також в інших випадках, встановлених законом.

У редакції даного Закону, чинній на момент звернення із даним позовом до суду, такою підставою є визнання судом недійсною державної реєстрації юридичної особи через допущені при її створенні порушення, які не можна усунути, а також в інших випадках, встановлених законом.

Тут слід зазначити, що, як в тій, так і в іншій редакції Закону, визначальною обставиною для звернення до суду із відповідним позовом є допущені при її створенні порушення, які не можна усунути.

В контексті наведених норм законодавства суд звертає увагу, що в обґрунтування позовних вимог позивач посилається виключно на письмові пояснення громадянина ОСОБА_1, який значиться засновником та директором ТОВ «Торгмат».

Предметом доказування у адміністративній справі є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі (частина 1 статті 138 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до частини 4 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Частиною першою статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

В силу частини 3 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи до уваги не беруться.

Так, з матеріалів справи не вбачається в рамках якої кримінальної справи відібрані пояснення у керівника відповідача, відносно якої особи така справа порушена або по факту вчинення якого злочину.

Разом з тим слід зазначити, що будь-які свідчення та інші матеріали зібрані в рамках кримінальної справи, повинні бути оцінені органами слідства і судом з урахуванням всіх інших матеріалів, які знаходяться в справі. Переоцінка їх доказового значення призводить до слідчих і судових помилок, постановлення неправильного рішення.

В кожній із стадій процесу оцінка доказів має свої особливості, які пояснюються відмінними умовами і задачами даної стадії. Так, оцінка доказів, здійснена в стадії досудового слідства, носить лише попередній характер.

Вирішення головного питання кримінального судочинства - про винуватість чи невинуватість особи, притягнутої до кримінальної відповідальності, здійснюється тільки судом на основі доказів, досліджених в ході судового розгляду.

Так, відповідно до частини 2 статті 2 КК України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком.

Таким чином, лише вирок суду у кримінальні справі, який набув законної сили, та матеріали кримінальної справи, якими встановлено діяння, що впливають на визначення податкових зобов'язань, можуть бути використані податковим органом при наданні оцінки фінансово-господарським операціям платників податків.

Аналогічно, лише за наявності вироку у кримінальній справі, відповідні матеріали можуть використовуватись податковим органом в обґрунтування позовних вимог щодо визнання недійсною державної реєстрації юридичної особи.

При наведеному слід підкреслити статтю 55-1 Господарського кодексу України, у якій мова йде ознаки фіктивності, які дають підстави для звернення до суду із відповідним позовом. Фіктивне підприємництво, тобто створення або придбання суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності або здійснення видів діяльності, щодо яких є заборона, в силу статті 205 КК України, є злочином.

Таким чином, пояснення керівника відповідача не є належним доказом.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про те, що позивачем не підтверджено наявність ознак фіктивності у ТОВ «Торгмат», що є законодавчою підставою для визнання статуту товариства недійсним, тобто не надано, як того вимагають положення чинного законодавства України, належних доказів, зокрема обвинувального вироку за статті 205 Кримінального кодексу України.

Також, надаючи оцінку доказового значення відповідних обставин, суд звертає увагу на відмінність між провадженням незаконної діяльності товариства та порушеннями допущеними при його створенні та відмінність відповідних правових наслідків. Так, незаконна господарська діяльність не є порушенням допущеним при створенні товариства, а відтак не може покладатись в основу заявлених позовних вимог.

Окрім того, суд вважає за необхідне зазначити, що позовні вимоги сформовано позивачем, виходячи з приписів законодавства чинного на момент звернення до суду із позовною заявою, а не на момент виникнення спірних правовідносин - здійснення державної реєстрації товариства, що не відповідає принципу дії закону в часі.

Більше того, витребовуваних судом доказів про відсутність податкової заборгованості, боргу, що, у свою чергу, є обов'язковою умовою припинення юридичної особи, позивачем не надано. Не повідомлено також і про подання відповідачем податкової звітності.

Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що в даному випадку задоволенню не підлягають.

Оскільки в задоволенні позову відмовлено, а також за відсутності витрат позивача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню не підлягають.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні позову відмовити.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.В. Смолій