Рішення

від 16.11.2012 по справі 24/073-12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"16" листопада 2012 р. Справа № 24/073-12

Господарський суд Київської області у складі судді Лутак Т.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу:

за позовом Заступника Білоцерківського прокурора в інтересах держави в особі 1) Міністерства оборони України 2) Квартирно-експлуатаційного відділу м. Біла Церква Міністерства оборони України 3)Державного підприємства Міністерства оборони України «Білоцерківський військовий торг» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське підприємство «Трейдагропостач-2000» третя особа,яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Військова частина А-2167 про розірвання договору та скасування акту приймання-передачі за участю представників:

від прокуратури:Гребіник О.М. від позивача 1:не з'явились від позивача 2:не з'явились від позивача 3:не з'явились від відповідача:не з'явились від третьої особи:не з'явились

суть спору:

Заступник Білоцерківського прокурора звернувся до господарського суду Київської області в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, Квартирно-експлуатаційного відділу м. Біла Церква Міністерства оборони України, Державного підприємства Міністерства оборони України «Білоцерківський військовий торг»з вимогами розірвати договір № 1/30/08-11 від 12.09.2011 р., укладений між Державним підприємством Міністерства оборони України «Білоцерківський військовий торг»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Трейдагропостач-2000»та скасувати акт приймання-передачі земельної ділянки в тимчасове користування від 12.09.2011 р., укладений між Державним підприємством Міністерства оборони України «Білоцерківський військовий торг»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Трейдагропостач-2000».

В обґрунтування позовних вимог, заступник прокурора посилається на те, що будь-які роботи та заходи за договором № 1/30/08-11 від 12.09.2011 р. сторонами не проводилися, окрім передачі у користування відповідача земельної ділянки, що є незаконним позбавленням права власності держави на землі оборони.

Ухвалою господарського суду Київської області від 05.09.2012 р. порушено провадження у даній справі, залучено до участі у розгляді справи третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Військову частину А-2167 та призначено розгляд справи у судовому засіданні на 27.09.2012 р.

Ухвалою господарського суду Київської області від 27.09.2012 р. розгляд справи відкладено на 19.10.2012 р. у зв'язку з нез'явленням у судове засідання представника відповідача та неналежним виконанням сторонами вимог суду.

19.10.2012 р. через канцелярію господарського суду Київської області від позивача 2 надійшли пояснення № 2043 від 18.10.2012 р. (вх. № 16639 від 19.10.2012 р.), до яких долучені документи по справі.

Ухвалою господарського суду Київської області від 19.10.2012 р. за клопотанням представника прокуратури продовжено строк розгляду спору у справі № 24/073-12 на п'ятнадцять днів, відкладено розгляд справи на 08.11.2012 р. та повторно зобов'язано учасників провадження у даній справі виконати вимоги ухвали суду від 05.09.2012 р.

До господарського суду Київської області від третьої особи надійшли пояснення по суті спору № 1241 від 08.11.2012 р. (вх. № 18017 від 08.11.2012 р.).

08.11.2012 р. через канцелярію господарського суду Київської області від прокуратури надійшла заява про уточнення позовних вимог № 4-1635 вих.-12 від 07.11.2012 р. (вх. № 18021 від 08.11.2012 р.), у якій прокурор Білоцерківської прокуратури з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері зазначає, що під час складання позовної заяви по даній справі було допущено помилку у найменуванні відповідача.

Судом прийнято до розгляду вищезазначене уточнення прокуратури щодо найменування відповідача.

Ухвалою господарського суду Київської області від 08.11.2012 р. розгляд справи відкладено на 16.11.2012 р. у зв'язку з нез'явленням у судове засідання представника відповідача.

15.11.2012 р. через канцелярію господарського суду Київської області від прокуратури надійшла заява про уточнення позовних вимог № 4-1655 вих.-12 від 14.11.2012 р. (вх. № 18415 від 15.11.2012 р.), у якій зазначається, що дана справа тісно пов'язана з рішенням по справі № 12/200-11, відповідно до якого між Державним підприємством Міністерства оборони України «Білоцерківський військовий торг»та Військовою частиною А-2167 було укладено мирову угоду, за умовами якої Державне підприємство Міністерства оборони України «Білоцерківський військовий торг»зобов'язалося оформити всі необхідні документи щодо користування спірною земельною ділянкою, яка в свою чергу також є спірною під час розгляду справи № 24/073-12. Однак Державним підприємством Міністерства оборони України «Білоцерківський військовий торг»до даного часу не виконано умови мирової угоди, а тому останнє не мало права розпоряджатися земельною ділянкою, що належить Міністерству оборони України, та передавати її Товариству з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське підприємство «Трейдагропостач-2000». На підставі викладеного представник прокуратури просить суд визнати недійсним договір № 1/30/08-11 від 12.09.2011 р., укладений між Державним підприємством Міністерства оборони України «Білоцерківський військовий торг»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське підприємство «Трейдагропостач-2000»та визнати недійсним акт приймання-передачі земельної ділянки в тимчасове користування від 12.09.2011 р., укладений між Державним підприємством Міністерства оборони України «Білоцерківський військовий торг»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське підприємство «Трейдагропостач-2000».

Вищезазначене уточнення позовних вимог прийнято до розгляду судом.

Присутній у судовому засіданні представник прокуратури повністю підтримав позовні вимоги з урахуванням поданих ним уточнень позовних вимог та просив суд їх задовольнити.

Представники позивачів та третьої особи у судове засідання 16.11.2012 р. не з'явилися, причин неявки суду не повідомили, хоча про час, дату та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Відповідач, належним чином повідомлений про час, дату і місце розгляду справи ухвалами суду від 05.09.2012 р., від 27.09.2012 р., від 19.10.2012 р. та від 08.11.2012 р. у судове засідання не з'явився, відзив на позовну заяву не надіслав, про причини неявки суд не повідомив.

Згідно з п.п. 3.9.1, 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Судом було зроблено Спеціальний витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, з якого вбачається, що станом на 05.09.2012 р. місцезнаходження відповідача: 08552, Київська область, Фастівський район, село Триліси, вулиця Декабристів, будинок 2 А, що свідчить про те, що він був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи.

Відповідно до п. 3.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи-підприємця визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»).

Згідно з ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»від 15.05.2003 р. № 755-IV, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Враховуючи, що неявка позивачів, третьої особи та відповідача у судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті та зважаючи на обмежені ст. 69 Господарського процесуального кодексу України строки вирішення спору, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи за відсутності представників зазначених учасників провадження за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні 16.11.2012 р., відповідно до ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника прокуратури, присутнього у судовому засіданні, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд -

встановив:

12.09.2011 р. між Державним підприємством Міністерства оборони України «Білоцерківський військовий торг»(позивач 3) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське підприємство «Трейдагропостач-2000»(відповідач) було укладено договір № 1/30/08-11, за умовами якого відповідач зобов'язався виконувати власними силами обробіток земельних площ, посів та збирання зернових, масляних та кормових культур на виділених позивачем 3 земельних ділянках загальною площею 1868 га, які надано позивачу 3 в користування на підставі рішення Міністерства оборони України № 9349/з від 02.08.2011 р.

Відповідно до п. 1.2 договору для виконання обов'язків, покладених цим договором на відповідача, позивач 3 надає в користування відповідача земельні ділянки загальною площею 1868 га на строк дії цього договору за актом приймання-передачі.

Згідно з п. 2.1 договору позивач 3 зобов'язався: надати відповідачу доступ до земельних ділянок, які розташовані на території Великополовецького військового навчального полігону, попередньо погодивши надання із командуванням військової частини А-2167; надати площадки для розміщення сільськогосподарської техніки та транспорту, які належать відповідачу, організувати їх охорону в період проведення робіт, при необхідності надати стоянку тракторної бригади для забезпечення схоронності техніки на період польових робіт, а також надавати допомогу при виконанні ремонтних робіт за заявкою відповідача шляхом укладення додаткової угоди до даного договору; забезпечити схоронність паливно-мастильних матеріалів у власних ємкостях, необхідних для проведення агротехнічних робіт за заявкою відповідача шляхом укладення додаткової угоди до даного договору; за додатковою угодою позивач 3 виділяє по можливості необхідний автотранспорт та іншу техніку для нормальної організації польових робіт, необхідних для досягнення результату; погоджувати з командуванням військової частини А-2167 обробіток земельних площ під час проведення тактичних стрільб військовослужбовцями Збройних Сил України; дотримуватися правил охорони праці, техніки безпеки та протипожежної безпеки; нести відповідальність за порушення природоохоронних правил на території господарства; протягом місяця після укладення даного договору виготовити технічну документацію із землеустрою з визначенням меж земельної ділянки.

Пунктом 2.2 договору передбачено, що відповідач зобов'язався: проводити власними силами обробіток земельних площ, посів та збирання врожаю на виділених позивачем 3 земельних ділянках; погоджувати із позивачем 3 (в тому числі із командуванням військової частини А-2167) початок та закінчення польових робіт на виділених земельних участках; дотримуватися технології виробництва сільськогосподарської продукції, здійснювати всі необхідні агротехнічні заходи; здійснювати будь-які юридичні дії, укладати від свого імені договори, спрямовані на виконання завдань даного договору; дотримуватися правил охорони праці, техніки безпеки та протипожежної безпеки; нести відповідальність за порушення природоохоронних правил на території господарства; подавати позивачу 3 інформацію про хід виконання даного договору; надавати позивачу 3 документи, підтверджуючі повноту та циклічність проведення робіт, акт розорювання земель, акт посіву, акт збирання врожаю, інші документи в рамках даного договору на вимогу позивача 3.

Відповідно до п. 3.1 договору проведення сільськогосподарських робіт по вирощуванню сільськогосподарських культур та збиранню врожаю проводиться у встановленні сторонами строки силами відповідача із залученням, при необхідності, наявних транспортних засобів позивача 3, згідно додаткової угоди до даного договору.

Згідно з п. 3.2 договору об'єм та асортимент вирощувальних культур попередньо погоджується сторонами з укладенням додаткової угоди до даного договору, яка є невід'ємною частиною даного договору.

Пунктом 3.3 договору передбачено, що за результатами збирання врожаю сторонами складається відповідний акт виконаних робіт, який підписується повноважними представниками сторін. За використання земель, відповідно до акта виконаних робіт, врожай розподіляється пропорційно понесених витрат.

Відповідно до п. 3.4 договору порядок виконання робіт затверджується сторонами у програмі робіт до договору.

Згідно з п. 3.6 договору податок за використання земельних площ, загальною площею 1868 га, які знаходяться на території Великополовецького військового навчального полігону, сплачується в порядку та на умовах визначених чинним законодавством.

У відповідності до п. 4.3 договору у разі внесення змін до законодавчих актів України, які стосуються питань відчуження земельних ділянок, відповідач має право першочергово набувати право власності на земельну ділянку загальною площею 1868 га на території Великополовецького військового навчального полігону за ціною, яка відповідає нормативно-грошовій оцінці станом на момент укладення цього договору.

Пунктом 7.1 договору передбачено, що цей договір набирає чинності з моменту його підписання представниками сторін і діє до 12 вересня 2016 року включно.

На виконання умов вищезазначеного договору, позивач 3 передав, а відповідач прийняв земельні ділянки, загальною площею 1868 га, які знаходяться на території Великополовецького військового навчального полігону, про що сторони склали акт приймання-передачі земельної ділянки в тимчасове користування від 12.09.2011 р.

Прокурор, посилаючись на те, що земельна ділянка загальною площею 1868 га, яка знаходяться на території Великополовецького військового навчального полігону належить до земель оборони, перебуває у державній власності та неправомірно, всупереч норм законодавства, була передана у користування відповідачу, просить суд визнати недійсним договір № 1/30/08-11 від 12.09.2011 р., укладений між Державним підприємством Міністерства оборони України «Білоцерківський військовий торг»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське підприємство «Трейдагропостач-2000»та визнати недійсним акт приймання-передачі земельної ділянки в тимчасове користування від 12.09.2011 р., укладений між Державним підприємством Міністерства оборони України «Білоцерківський військовий торг»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське підприємство «Трейдагропостач-2000».

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Статтею 19 Земельного кодексу України визначено, що землі України за основним цільовим призначенням поділяються на категорії, зокрема, землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Відповідно до ст. 65 Земельного кодексу України землями промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення визнаються земельні ділянки, надані в установленому порядку підприємствам, установам та організаціям для здійснення відповідної діяльності. Порядок використання земель промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення встановлюється законом.

Згідно з ст. 77 Земельного кодексу України землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства України. Землі оборони можуть перебувати у державній та комунальній власності. Навколо військових та інших оборонних об'єктів у разі необхідності створюються захисні, охоронні та інші зони з особливими умовами користування. Порядок використання земель оборони встановлюється законом.

Правові засади і порядок використання земель оборони визначаються Законом України «Про використання земель оборони».

Статтею 4 Закону України «Про використання земель оборони»передбачено, що військові частини за погодженням з органами місцевого самоврядування або місцевими органами виконавчої влади і в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, можуть дозволяти фізичним і юридичним особам вирощувати сільськогосподарські культури, випасати худобу та заготовляти сіно на землях, наданих їм у постійне користування. Землі оборони можуть використовуватися для будівництва об'єктів соціально-культурного призначення, житла для військовослужбовців та членів їхніх сімей, а також соціального та доступного житла без зміни їх цільового призначення.

Відповідно до п.п. 36, 38, 39, 40 Положення про порядок надання в користування земель (земельних ділянок) для потреб Збройних Сил України та основні правила користування наданими землями затвердженого наказом Міноборони від 22.12.1997 р. № 483 військові частини, безпосередні землекористувачі, повинні використовувати земельні ділянки тільки за цільовим призначенням, яке визначене рішенням про надання в користування Збройним Силам України цих ділянок. Ділянки, території, що тимчасово не використовуються, полігонів, танкодромів, стрільбищ та інших об'єктів Збройних Сил України, придатних для сінокосіння, випасу скоту та посіву сільськогосподарських культур, дозволяється передавати у тимчасове використання (але не у збиток бойовій підготовці та при умові забезпечення збереження державної таємниці) військовим радгоспам, а також іншим сільськогосподарським підприємствам. Передача земель в тимчасове користування відбувається з погодження: заступників Міністра оборони України - командувачів видів Збройних Сил України, начальників управлінь центрального апарату Міністерства оборони України - щодо земель спеціальних об'єктів центрального підпорядкування; командуючих військами військових округів, Північного оперативно-територіального командування - щодо земель для об'єктів окружного, Північного оперативно-територіального командування підпорядкування. Передача земель в тимчасове користування оформлюється рішенням сільської, селищної чи міської рад.

Із п. 4.2 листа Вищого господарського суду України від 01.01.2010 р. «Узагальнення судової практики розгляду господарськими судами справ у спорах, пов'язаних із земельними правовідносинами»вбачається, що необхідною умовою передачі земель оборони є згода на це Міністра оборони України або, за його дорученням, начальника Головного управління розквартирування військ та капітального будівництва Збройних Сил України.

Згідно із ст. 116 Земельного кодексу України юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Статтями 123 та 124 Земельного кодексу України визначено умови надання земельних ділянок у користування.

Відповідно до ч. 1 ст. 123 Земельного кодексу України надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Згідно з ч. 1 ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Відповідно до ст. 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Згідно зі ст. 126 Земельного кодексу України документами, що посвідчують право на земельну ділянку є: державний акт на право власності на земельну ділянку; цивільно-правова угода щодо відчуження земельної ділянки, укладеною в порядку, встановленому законом, у разі набуття права власності на земельну ділянку за такою угодою; свідоцтво про право на спадщину (щодо земельної ділянки, набутої у власність із земель приватної власності без зміни її меж, цільового призначення); державний акт на право постійного користування земельною ділянкою; договір оренди землі, зареєстрований відповідно до закону.

Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється.

Виходячи зі змісту вищевказаних норм, суд зазначає, що передача земель оборони у користування можлива лише за погодженням відповідних посадових осіб Міністерства оборони України та органу місцевого самоврядування або органу виконавчої влади, яке має оформлятися відповідним рішенням про надання земельної ділянки.

З матеріалів справи вбачається, що земельна ділянка площею 1868 га, яка знаходяться на території Великополовецького військового навчального полігону, входить до складу земель оборони та передана у постійне користування Білоцерківській квартирно-експлуатаційній частині Білоцерківського району Київської області (правонаступником якої є Квартирно-експлуатаційного відділу м. Біла Церква Міністерства оборони України), що підтверджується державним актом на право користування землею серія Б № 027573 від 1978 р., копія якого міститься у справі.

Згідно наявного у матеріалах справи наказу начальника Білоцерківського гарнізону Міністерства оборони України № 60 від 25.08.2010 р. «Про закріплення земельних ділянок за військовими частинами та установами Білоцерківського гарнізону»земельну ділянку площею 2 882, 6 га, що розташована в районі с. Великоповецьке Фастівського району, до складу якої входить земельна ділянка площею 1868 га, закріплено за Військовою частиною А-2167.

Рішенням Міністра оборони України № 9349/з від 02.08.2011 р. надано дозвіл Державному підприємству Міністерства оборони України «Білоцерківський військовий торг»тимчасово використовувати частину земель Великополовецького військового навчального полігону площею 1868 га під вирощування сільськогосподарських культур та заготівлі сіна (кормів) для тваринництва терміном на п'ять років.

На підставі вищезазначеного рішення 22.08.2011 р. комісією, до складу якої входили, зокрема, представники позивачів, проведено обстеження земельної ділянки площею 1868 га, яка знаходиться на території Великоповецького учбового центру військової частини А-2167 і закріплена за військовою частиною А-2167 та встановлено, що зазначена земельна ділянка підлягає передачі Державному підприємству Міністерства оборони України «Білоцерківський військовий торг»в тимчасове користування, яка тимчасово не використовується для заходів бойової підготовки, для обробки та вирощування сільськогосподарських культур терміном на 5 років, про що складено акт передачі в тимчасове користування земельної ділянки площею 1868 га Державному підприємству Міністерства оборони України «Білоцерківський військовий торг», яка знаходиться на території Великоповецького учбового центру військової частини А-2167.

Судом встановлено, що ні посадовими особами Міністерства оборони України, ні органами місцевого самоврядування або органами виконавчої влади рішення (погодження) про передачу відповідачу у користування земельної ділянки, загальною площею 1868 га, яка знаходяться на території Великополовецького військового навчального полігону, не приймалися.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України.

Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідними для чинності правочину, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Згідно з ч. 3 ст. 215 Цивільного кодексу України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Оскільки, відповідно до оспорюваного договору позивач 3 фактично передав відповідачу земельну ділянку, що відноситься до земель оборони, без рішення (погодження) відповідних посадових осіб Міністерства оборони України та органів місцевого самоврядування або органів виконавчої влади, суд вважає, що зміст договору № 1/30/08-11 від 12.09.2011 р. суперечить нормам діючого законодавства України, що є підставою для визнання вказаного договору недійсним на підставі ст.ст. 203, 215 Цивільного кодексу України.

Щодо вимоги про визнання недійсним акту приймання-передачі земельної ділянки в тимчасове користування від 12.09.2011 р., укладеного між Державним підприємством Міністерства оборони України «Білоцерківський військовий торг»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське підприємство «Трейдагропостач-2000», суд відзначає наступне.

Законодавством, зокрема ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України, визначено, що цивільне право або охоронюваний законом інтерес можуть бути захищені судом не будь-яким способом, а тільки тим, що передбачений договором чи законом, натомість, позовна вимога щодо визнання недійсним акту приймання-передачі не передбачена як спосіб захисту ані чинним законодавством, ані договором.

Разом з тим, суд зазначає, що акт приймання-передачі є документом, що засвідчує факт передачі майна, тобто, факт виконання договору, а документом, що породжує права та обов'язки є договір.

У розумінні ст. 12 Господарського процесуального кодексу України в господарських судах може бути визнаний недійсним акт, який є правовстановлюючим (нормативний або індивідуальний).

Таким чином, вимога позивачі про визнання недійсним акту приймання-передачі земельної ділянки в тимчасове користування від 12.09.2011 р., укладеного між Державним підприємством Міністерства оборони України «Білоцерківський військовий торг»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське підприємство «Трейдагропостач-2000»не підлягає задоволенню.

За таких обставин, беручи до уваги вищенаведене, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги Заступника Білоцерківського прокурора в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, Квартирно-експлуатаційного відділу м. Біла Церква Міністерства оборони України, Державного підприємства Міністерства оборони України «Білоцерківський військовий торг»підлягають частковому задоволенню, а саме у частині щодо визнання недійсним договору № 1/30/08-11 від 12.09.2011 р., укладеного між Державним підприємством Міністерства оборони України «Білоцерківський військовий торг»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське підприємство «Трейдагропостач-2000».

Судовий збір, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, стягується з відповідача в доход бюджету.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 34, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

вирішив:

1. Позовні вимоги Заступника Білоцерківського прокурора в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, Квартирно-експлуатаційного відділу м. Біла Церква Міністерства оборони України, Державного підприємства Міністерства оборони України «Білоцерківський військовий торг»задовольнити частково.

2. Визнати недійсним договір № 1/30/08-11 від 12.09.2011 р., укладений між Державним підприємством Міністерства оборони України «Білоцерківський військовий торг»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське підприємство «Трейдагропостач-2000».

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське підприємство «Трейдагропостач-2000»(08552, Київська область, Фастівський район, село Триліси, вулиця Декабристів, будинок 2 А, ідентифікаційний код - 37591752) в доход Державного бюджету України 1 073 (одну тисячу сімдесят три) грн. 00 коп. судового збору.

4. В іншій частині позовних вимог відмовити.

5. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Дане рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Повне рішення складено: 21.11.2012 р.

Суддя Т.В. Лутак