Рішення

від 13.11.2012 по справі 5017/2553/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"13" листопада 2012 р.Справа № 5017/2553/2012

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КОМПАНІЯ БРОНКО"

до відповідача Суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи

ОСОБА_2

про стягнення 171453грн.

Суддя Гут С.Ф.

В судовому засіданні приймали участь:

Від позивача: Соколенко А.О., довіреність 20.03.12р.;

Від відповідача: не з'явився;

СУТЬ СПОРУ: Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "КОМПАНІЯ БРОНКО", звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою до відповідача суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_2 про стягнення заборгованості у розмірі 171453грн., а саме: основного боргу у розмірі 45200грн., неустойки у розмірі 126253грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 03.09.12р. порушено провадження у справі №5017/2553/2012.

18.10.12р. від позивача надійшла заява(вх.№31536/2012 від 18.10.12р.), згідно якої просить суд залучити до матеріалів справи довідку банку.

Судом заява розглянута та задоволена, та залучено до матеріалів справи довідку банку.

За клопотанням позивача, ухвалою господарського суду Одеської області від 18.10.12р. строк вирішення спору по справі №5017/2553/2012 було продовжено до 15.11.12р., в порядку ст. 69 ГПК України.

Відповідач в судові засідання не з'являвся, хоча був належним чином повідомлений про час та місце судових засідань, а саме, за його юридичною адресою, згідно наявних в матеріалах справи поштових повідомлень, однак при цьому відзив на позов та витребувані судом документи не надав, про поважність причин відсутності не повідомив, своє право на захист не використав, у зв'язку з чим справа розглядається по наявним в ній матеріалам у порядку ст.75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив .

10.11.10р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "КОМПАНІЯ БРОНКО" (Продавець) та суб'єктом підприємницької діяльності-фізичною особою ОСОБА_2 (Покупець) було укладено договір купівлі-продажу №1011.1, відповідно до умов якого Продавець зобов'язався поставити та передати у власність Покупця, а Покупець зобов'язався оплатити та прийняти на умовах даного договору наступне обладнання: тигельний прес для висічки та тиснення, модель ТYМВ 750(виробництво Китай) у кількості однієї штуки(обладнання).Технічні характеристики, комплектність, додаткова комплектація та вартість обладнання зазначені у Додатку №1"Специфікація поставки", яка є невід'ємною частиною даного договору.

Пунктом 3.1. договору передбачено, що Покупець оплачує обладнання шляхом безготівкових платежів на розрахунковий рахунок Продавця в наступному порядку: п.3.1.1. договору, Покупець зобов'язався сплатити 50% вартості обладнання, що складає 58750грн у т.ч. ПДВ 20%, на умовах попередньої оплати; п.3.1.2. договору, 50% вартості обладнання, що складає 58750грн. у т.ч. ПДВ 20%, Покупець сплачує на умовах оплати після відвантаження до 25.01.11р.

Відповідно до п.4.1. договору, датою поставки вважається дата передачі обладнання під завантаження перевізнику.

Згідно п. 12.2. договору, у випадку прострочки оплати обладнання Покупець, за письмовою вимогою Продавця, сплачує Продавцю неустойку в розмірі 0,5% від суми простроченого платежу за кожний повний день прострочки виконання будь-якого з своїх зобов'язань, у відповідності до п.3.

Позивач взяті на себе зобов'язання виконав у повному обсязі, що підтверджується видатковою накладною №0312-3 від 03.12.2010р. на суму 117500грн.

В порушення умов зазначеного договору суб'єкт підприємницької діяльності-фізична особа ОСОБА_2 не розрахувалася у повному обсязі, станом на 31.03.12р. ТОВ"КОМПАНІЯ БРОНКО" було запропоновано провести звірку взаєморозрахунків, у зв'язку з чим було підписано Акт звірки взаєморозрахунків, згідно якого заборгованість суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_2 перед ТОВ"КОМПАНІЯ БРОНКО" станом на 31.05.12р. складає 50000грн.

13.05.2011р. Товариством з обмеженою відповідальністю "КОМПАНІЯ БРОНКО" рекомендованим листом на адресу суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_2 було надіслано претензію з вимогою у строк до 20.05.11р. погасити 50000грн.- основного боргу та 27518,75грн.-пені.

16.11.2011р. суб'єктом підприємницької діяльності-фізичною особою ОСОБА_2 було частково перераховано кошти у розмірі 4800грн.

14.05.2012р. Товариством з обмеженою відповідальністю "КОМПАНІЯ БРОНКО" було надіслано на адресу суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_2 претензію №1405-1 від 14.05.2012р., з вимогою у строк до 31.05.2012р. погасити основну заборгованості у сумі 45200грн., та неустойку у розмірі 115631грн., яку отримано відповідачем 31.05.2012р., що підтверджується повідомленням про отримання з особистим підписом ОСОБА_2

Зазначена претензія залишена без відповіді та задоволення, що підтверджується довідкою з банку №08.7.0.0.0/120514131618 від 14.05.2012р., з якої вбачається що не було руху коштів між підприємствами з 17.11.2011р. по 14.05.2012р., та довідкою банку №08.7.0.0.0/121015131917 від 15.10.12р., з якої вбачається що не було руху коштів між підприємствами з 17.11.2011р. по 15.10.2012р.

Вищевикладене зумовило звернення Товариства з обмеженою відповідальністю "КОМПАНІЯ БРОНКО" до суду з даним позовом.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представника позивача, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу, а саме: цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, зокрема, з договорів та інших правочинів.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Він може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (ст.ст.202, 205 Цивільного кодексу України).

Ст. 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається, крім випадків, передбачених законом. (ч.ч.1, 7 ст.193 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), що визначено в ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

Між сторонами підписано та засвідчено печатками сторін акт звірки взаєморозрахунків, відповідно до якого станом на 31.05.12р. рахується заборгованість суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_2 перед ТОВ"КОМПАНІЯ БРОНКО" на загальну суму 50000грн.

При цьому суд враховує, що акт звірки розрахунків є тільки документом, по якому бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій, а наявність чи відсутність будь-яких зобов'язань сторін підтверджується первинними документами - документами, які містять відомості про господарську операцію та підтверджують її здійснення (ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні"), натомість доказів погашення зазначеної заборгованості у строк, визначений сторонами у договорі, відповідач суду не надав всупереч вимог ст.33 Господарського процесуального кодексу України.

Так, судом встановлено наявність поставки позивачем відповідачу обладнання за договором купівлі-продажу №1011.1 від 10.11.10р., проведення часткової оплати товару у сумі 4800грн., існування заборгованості суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_2 по оплаті вартості отриманого обладнання, у зв'язку з чим позовна вимога позивача щодо стягнення з відповідача вартості поставленого неоплаченого обладнання в сумі 45200грн. є обґрунтованою та підлягає судом задоволенню.

Крім того, позивачем заявлено позовні вимоги про стягнення з суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_2 неустойки у розмірі 126253грн., а саме: у розмірі 8225грн. яка розрахована за період з 25.01.11р. по 23.02.11р.(28 днів прострочення) обрахована із суми заборгованості у розмірі 58750грн.; у розмірі 66500грн. яка розрахована за період з 23.02.11р. по 16.11.11р.(266 днів прострочення) обрахована із суми заборгованості у розмірі 50000грн.; у розмірі 51528грн., яка розрахована за період з 16.11.11р. по 01.06.12р.(228 днів прострочення) обрахована із суми заборгованості у розмірі 45200грн.

Статтею 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочки.

Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі (п.п. 1, 3 ст. 551 Цивільного кодексу України).

Пунктом 1 ст. 547 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин щодо забезпечення зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

В силу ст.216, ч.1 ст.218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності у вигляді застосування господарських санкцій є вчинене учасником господарських відносин правопорушення у сфері господарювання. Одним з видів господарських санкцій, згідно ч.2 ст.217 цього кодексу є штрафні санкції, до яких віднесені, у т.ч. неустойка (ч.1 ст.230 ГК України).

Пунктом 6 ст.232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ч. 6 статті 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами відповідно до ч.3 ст.6 ЦК України.

Отже, яким би способом не визначався в договорі розмір неустойки, він не може перевищувати той розмір, який установлено законом як граничний, тобто за прострочення платежу за договором може бути стягнуто лише неустойку, сума якої не перевищує ту, що обчислено на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України.

Перевіривши правильність наданого позивачем розрахунку, на думку суду наданий позивачем розрахунок неустойки, здійснений неналежним чином, з цих підстав судом було самостійно розраховано неустойку та визначено її розмір, а тому неустойка підлягає задоволенню в сумі 8079,91грн., а саме: у розмірі 723,51грн. яка розрахована за період з 25.01.11р. по 23.02.11р.(28 днів прострочення) обрахована із суми заборгованості у розмірі 58750грн.; у розмірі 3885,62грн. яка розрахована за період з 23.02.11р. по 25.08.11р.(183 днів прострочення) обрахована із суми заборгованості у розмірі 50000грн.; у розмірі 3470,78грн., яка розрахована за період з 16.11.11р. по 17.05.12р.(183 днів прострочення) обрахована із суми заборгованості у розмірі 45200грн.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ст. 43 ГПК України).

Враховуючи вищезазначені обставини справи та перевіривши правильність наданого позивачем розрахунку сум заявлених до стягнення, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "КОМПАНІЯ БРОНКО" про стягнення з відповідача суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_2 підлягають задоволенню в частині стягнення основного боргу у розмірі 45200грн., неустойки у розмірі 8079,91грн.

Згідно статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України слід відшкодувати позивачу за рахунок відповідача витрати по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог на суму 1065,60грн.

Керуючись ст.ст.32, 33, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КОМПАНІЯ БРОНКО" (03124, м.Київ, вул. М. Василенка, 7-А; поштова адреса: 01040, Київ-40, а/я 145, код ЄДРПОУ 35302866) суму основного боргу у розмірі 45200(сорок п'ять тисяч двісті)грн., неустойку у розмірі 8079(вісім тисяч сімдесят дев'ять)грн.91коп., витрати по сплаті судового збору у сумі 1065(одну тисячу шістдесят п'ять)грн.60коп.

3. В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду Одеської області набирає чинності у порядку ст.85 ГПК України.

Наказ видати у порядку ст.116 ГПК України.

Повний текст рішення складено 19.11.12р.

Суддя Гут С.Ф.