Рішення

від 20.11.2012 по справі 5019/1651/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"20" листопада 2012 р. Справа № 5019/1651/12

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Тема-Лев"

до Кооперативного підприємства "Володимирецький комбінат громадського харчування"

про стягнення 30 527 грн. 36 коп.

суддя Торчинюк В.Г.

Представники:

від позивача - Новицький А.С. за дов. № 1/2012 від 10.11.2012 року;

від відповідача - не з'явився;

СУТЬ СПОРУ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Тема-Лев" звернулося до господарського суду Рівненської області з позовом до Кооперативного підприємства "Володимирецький комбінат громадського харчування" про стягнення 32 527 грн. 36 коп., з яких 24 300 грн. 15 коп. основного боргу за поставлений згідно договору поставки напоїв № 537 від 04.01.2011 р. товар, 1 430 грн. 30 коп. пені, 3 030 грн. 02 коп. штрафу, 286 грн. 50 коп. 3 % річних , 3 480 грн. 39 коп. процентів за користування коштами , а також 1 609 грн. 50 коп. судового збору.

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 24 жовтня 2012 року порушено провадження у справі № 5019/1651/12, розгляд якої призначено на 06 листопада 2012 року.

06 листопада 2012 року на адресу суду надійшла заява позивача від 06 листопада 2012 року № 02/юр про зменшення розміру позовних вимог на суму 2 000 грн. 00 коп., оскільки після звернення Позивача із позовом до суду, Відповідач здійснив часткове погашення заборгованості, а саме: 03 жовтня 2012 року - 1 000 грн. 00 коп. (а.с. 57), а також 09 жовтня 20102 року - 1 000 грн. 00 коп. (а.с. 56).

Вказана заява прийнята судом до розгляду.

Ухвалою суду від 06 листопада 2012 року розгляд справи відкладено на 20 листопада 2012 року.

У судовому засіданні 20 листопада 2012 року представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідач не забезпечив явку своїх повноважних представників у судові засідання, призначені на 6 листопада 2012 року та 20 листопада 2012 року, витребуваних судом документів не надав, будь-яких обґрунтованих заяв чи клопотань про відкладення судового засідання із зазначенням підстав щодо своєї неявки не направив.

Відповідно до статті 64 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Ухвала суду про порушення провадження у справі від 24 жовтня 2012 року та ухвала про відкладення розгляду справи від 6 листопада 2012 року були надіслані відповідачу за адресою, вказаною у позовній заяві, а саме: 34300, Рівненська область, Володимирецький район, смт. Володимирець, вулиця Соборна, будинок 24.

Отже, за змістом вищезазначеної норми відповідач завчасно та належним чином був повідомлений про місце, дату та час судових засідань, про що свідчать поштові повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 28-62), крім того, останньому надавалося достатньо часу для подання відзиву на позовну заяву, письмових пояснень та додаткових документів.

За таких обставин, суд не вбачає за необхідне відкладати розгляд даної справи та відповідно до статті 75 ГПК України здійснює її розгляд за наявними в ній матеріалами без участі відповідача.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

В С Т А Н О В И В:

4 січня 2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Тема-Лев" (далі - Постачальник) та Кооперативним підприємством "Володимирецький комбінат громадського харчування" (далі - Покупець) укладено Договір поставки напоїв № 537 (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1. Договору Постачальник зобов'язується поставляти Покупцеві напої (надалі по тексту даного Договору напої іменуються словом "Товар") партіями відповідно до замовлень останнього, а Покупець зобов'язується прийняти товар і оплатити його на умовах даного Договору.

Згідно п. 4.1. Ціни на товар вільні. Постачальник залишає за собою право зміни ціни на товар в односторонньому порядку з попереднім повідомленням Покупця за 2 (два) календарних дні до моменту вступу в дію нових цін. Ціни на прийнятий Покупцем товар і/або оплачений у порядку 100% передоплати зміні в односторонньому не підлягають.

Пунктами 4.2., 4.3. Договору встановлено, що Покупець проводить оплату Товару шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Постачальника або іншим способом, що не суперечить чинному законодавству. Строк оплати за отриманий Товар: - 100% передоплати, - відстрочення платежу на 30 (тридцять) календарних днів від дня прийняття Товару Покупцем.

Договір підписаний уповноваженими представниками позивача та відповідача і скріплений відбитками печаток сторін.

Судом встановлено, що позивачем на виконання умов договору поставлено відповідачу товар на загальну суму 30 300 грн. 19 коп., що підтверджується видатковими накладними: № РВ-0007735 від 11 квітня 2012 року на суму 8 285 грн. 02 коп., № РВ-0007736 від 11 квітня 2012 року на суму 10 663 грн. 72 коп., № РВ-0008912 від 25 квітня 2012 року на суму 2 111 грн. 56 коп., № РВ-0009995 від 09 травня 2012 року на суму 3 220 грн. 70 коп., № РВ-0010009 від 09 травня 2012 року на суму 6 019 грн. 19 коп. (а.с. 12-18).

Про належне виконання позивачем своїх зобов'язань за договором поставки напоїв від 04 січня 2011 року № 537 також свідчить відсутність з боку відповідача письмових претензій та повідомлень про порушення продавцем умов даної угоди.

16 липня 2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Тема-Лев" звернулось до Відповідача із вимогою про оплату поставленого Товару шляхом вручення під розписку листа-вимоги № 247 від 16 липня 2012 року (а.с. 18).

У відповідь на даний лист-вимогу Відповідач здійснив часткове погашення заборгованості за отриманий Товар.

Станом на день подання позову до господарського суду, прострочена заборгованість Кооперативного підприємства "Володимирецький комбінат громадського харчування" перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Тема-Лев" становила 24 300 грн.15 коп.

Суд зазначає, що Відповідач здійснив часткове погашення заборгованості на суму 2 000 грн. 00 коп., а саме: 03 жовтня 2012 року 1 000 грн. 00 коп., 09 жовтня 2012 року 1 000 грн. 00 коп. (а.с. 56-57).

Відтак судом встановлено, що станом на день розгляду справи заборгованість відповідача за поставлений товар становить 22 300 грн. 15 коп.

Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до частини 1 статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно п.п.1.2. ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 ст. 691 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Відповідно до положень ч. 1 та ч. 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Оскільки сума основного боргу за договором від 04 січня 2011 року № 537, яка становить 22 300 грн. 15 коп., підтверджена належними доказами, наявними у матеріалах справи, відповідач на момент прийняття рішення не надав документи, які свідчать про погашення вказаної заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога Товариства з обмеженою відповідальністю "Тема-Лев" про стягнення з відповідача вказаної суми є законною та обґрунтованою, а відтак підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 536 Цивільного кодексу України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

За умовами п.4.6. Договору у випадку затримки платежів за прийнятий Товар Покупець виплачує Постачальникові відсотки в розмірі 0,1% від суми боргу за кожний день користування коштами Постачальника.

Враховуючи, що відповідач протягом строку встановленого умовами договору не провів оплату позивач покликаючись на п.4.6 договору та ст.536 ЦК України нарахував 3 480 грн. 39 коп. процентів за користування коштами за період з 12 травня 2012 року по 03 жовтня 2012 року.

Стаття 627 ЦК України передбачає, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За умовами частини 1 статті 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять (пункти), визначенні на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 694 Цивільного кодексу України договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу.

Дія принципу свободи договору, закріпленого в ст.3 ЦК України, зумовлює те, що більшість договорів, які укладаються в умовах ринкової економіки, є вільними, тобто такими, укладення котрих залежить виключно від розсуду сторін. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

В матеріалах справи відсутні та сторонами не подано суду належних і допустимих доказів того, що Договір поставки напоїв № 537 від 04 січня 2011 року визнаний судом недійсними, а тому в силу презумпції правомірності правочину, закріпленої у ст. 204 ЦК України, цей договір є дійсним (правомірним).

Оскільки заявлений позивачем до стягнення розмір процентів за користування коштами є арифметично вірним, відповідає вимогам чинного законодавства та не суперечить положенням договору, позовні вимоги про стягнення з відповідача 3 480 грн. 39 коп. відсотків за користування товарним кредитом також підлягають задоволенню.

У зв'язку з неналежним виконанням Відповідачем покладеного на нього обов'язку щодо своєчасної оплати вартості отриманого товару, позивач також просив суд стягнути з Кооперативного підприємства "Володимирецький комбінат громадського харчування" 1 430 грн. 30 коп. пені, нарахованої на суму основного боргу за період з 12 травня 2012 року по 03 жовтня 2012 року та 3 030 грн. 02 коп. штрафу (а.с. 4).

Відповідно до частини 1 статті 546 ЦК України виконання зобов'язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

За змістом частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Аналогічна норма міститься у частині 1 статті 230 ГК України згідно з якою під штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

За частиною 2 статті 549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Згідно з частиною 3 вищезазначеної статті пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання (частина 1 статті 550 ЦК України).

Частиною 1 статті 552 ЦК України встановлено, що сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов'язку в натурі.

Приписами статті 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до частини 4 статті 231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Пунктом 7.5. Договору зазначено, що у випадку затримки оплати понад 30 (тридцять) календарних днів, Покупець зобов'язується додатково до суми боргу сплатити Постачальникові штраф у розмірі 10% суми боргу.

Судом встановлено, що відповідач прострочив оплату вартості поставленого товару на суму 22 300 грн. 15 коп., за що позивачем нараховано 3 030 грн. 02 коп. штрафу.

Преамбулою Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань. Суб'єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності.

Згідно статей 1, 3 цього Закону платники грошових коштів за прострочення платежу сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за погодженням сторін. Зазначений розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 7.2 договору передбачено, що у випадку несвоєчасної оплати товару Покупець зобов'язаний сплатити Постачальникові пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє в період, за який стягується пеня, від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочення..

Позивачем за прострочення відповідачем виконання зобов'язання по оплаті отриманого товару нараховано 1 430 грн. 30 коп. пені за період з 12 травня 2012 року по 03 жовтня 2012 року.

Оскільки розміри вказаних штрафних санкцій, нарахованих позивачем, відповідають вищезазначеним приписам законодавства та положенням договору, а також є арифметично вірними, тому позовні вимоги про стягнення з відповідача 3 030 грн. 02 коп. штрафу та пені у розмірі 1 430 грн. 30 коп. підлягають задоволенню.

Також на підставі статті 625 ЦК України позивач просив суд стягнути з відповідача три проценти річних в сумі 286 грн. 50 коп., нараховані з 12 травня 2012 року по 03 жовтня 2012 року включно за прострочення проведення розрахунку.

За умовами частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки заявлений позивачем до стягнення розмір 3 % річних є арифметично вірним, відповідає вимогам чинного законодавства та не суперечить положенням договору, позовні вимоги про стягнення з відповідача вказаної суми підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст.49 ГПУ України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити.

2. Стягнути з Кооперативного підприємства "Володимирецький комбінат громадського харчування" (34300, Рівненська область, Володимирецький район, смт. Володимирець, вул. Соборна, буд. 24 код ЄДРПОУ 01764610) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Тема-Лев" (79056, м. Львів, вул. Ковельська, 109 А, код ЄДРПОУ 35444599) суму основного боргу в розмірі 22 300 грн. 15 коп., 3 480 грн. 39.коп. - процентів за користування коштами, пеню у розмірі 1 430 грн. 30 коп., 286 грн. 50 коп. 3 % річних, штраф у розмірі 3 030 грн. 02 коп., а також судовий збір у розмірі 1 609 грн. 50 коп.

3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено "26" листопада 2012 року

Суддя Торчинюк В.Г.