Постанова

від 19.11.2012 по справі 5011-5/6912-2012

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" листопада 2012 р. Справа№ 5011-5/6912-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Рєпіної Л.О.

суддів: Тарасенко К.В.

Тищенко А.І.

розглянувши апеляційну скаргу ТОВ «Райффайзен- Інвест» на рішення Господарського суду м. Києва від 09.07.2012р. у справі № 5011-5/6912-2012 (суддя Ломака В.С.)

за позовом Дочірнього підприємства закритого акціонерного товариства

«Теувес Холдінг «Тегра Україна лтд»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Райффайзен Інвест»

про стягнення 104 730,40 грн..

дослідивши та вивчивши матеріали вправи, апеляційну скаргу, заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду м. Києва №5011-5/6912-2012 від 09.07.2012р. задоволений позов ДП ЗАТ«Теувес Холдінг «Тегра Україна лтд» до ТОВ «Райффайзен Інвест» про стягнення 104 730,40 грн.

Не погоджуючись з рішенням відповідач, звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, посилаючись на порушення норм процесуального та матеріального права, просить його скасувати та прийняти рішення про відмову у задоволенні позову.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав вимоги апеляційної скарги, вважає що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню

Представник позивача в судовому засіданні проти вимог, викладених в апеляційній скарзі заперечував, просив залишити їх без задоволення, рішення суду без змін.

Залучений в якості третьої особи представник ПСП «Ташлик» в судове засідання не з'явився.

Враховуючи приписи ст.102 ГПК України, колегія суддів вважає можливим розглянути справу у його відсутність.

Розглянувши справу за правилами розділу ХІІІ Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов наступного висновку.

Як встановлено матеріалами справи, між сторонами була досягнута усна домовленість, за якою 01.03.2011 р. відповідач виставив позивачу рахунок-фактуру № 9 щодо товару -соя у кількості 25, 42 т. на загальну суму 104 730, 40 грн.

02.03.2011 р. на підставі платіжного доручення № 442 позивач перерахував відповідачу 104 730, 40 грн. з призначенням платежу «за сою згідно рах. № 9 від 01.03.11…», що в тому числі підтверджується наданою до матеріалів справи випискою банку по поточному рахунку позивача від 02.03.2011 р.

Згідно зі ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. ст. 525-526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, акту планування, договору, а при відсутності таких вказівок - відповідно до вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання і одностороння зміна умов договору не допускаються, за винятком випадків, передбачених законом.

Оскільки, сторонами не було визначено строків поставки вказаного товару, листом № 125/05 від 20.05.2011 р. позивач звернувся до відповідача з вимогою в порядку ч. 2 ст. 530 ЦК України щодо його поставки в семиденний строк, однак така вимога залишилась без задоволення, в зв'язку з чим позивач звернувся за захистом своїх прав та законних інтересів до суду.

Задовольняючи позовні вимоги в повному обсязі, господарський суд виходив з того, що факт укладання усної угоди щодо поставки товару сторонами не оспорюється, поставка товару не відбулась, вимога позивача від 20.05.2011 р. щодо виконання зобов'язань з поставки товару протягом семи днів від дати її отримання залишена без виконання.

Заперечуючи проти рішення в повному обсязі, відповідач вказує на те, що не був належним чином повідомлений про розгляд справи у суді, в зв'язку з чим спір вирішений без його участі. Це призвело до того, що відповідач не мав можливості своєчасно надати суду докази в спростування позовних вимог, а саме видаткову накладну про отримання позивачем товару на суму 104 730,40 грн.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред'явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.

Дослідивши і з'ясувавши всі обставини та матеріали справи, які мають значення для вирішення спору по суті, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Доводи відповідача щодо порушень норм процесуального права, що на його думку призвело до неможливості подати докази на спростування заявлених позовних вимог, спростовуються матеріалами справи, оскільки 14.06.2012 відповідачем до суду надано клопотання про відкладення розгляду справи, призначеного на 18.06.2012р. у зв'язку з відрядженням уповноваженого представника. Наказу про відрядження долучено до клопотання не було.

Президія Вищого господарського суду України від 19.07.2010 р. N 04-06/113 «Про внесення змін і доповнень до деяких роз'яснень президії Вищого арбітражного суду України і президії Вищого господарського суду України» зазначила наступне: Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може не брати до уваги доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - четвертою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах.

Між тим, господарським судом, клопотання було задоволено, розгляд справи відкладено на 09.07.2012р., копія ухвали направлена за місцезнаходженням відповідача, але 09.07.2012р. відповідач в судове засідання не з'явився.

Колегія суддів звертає увагу на те, що ухвала господарського суду про порушення провадження у справі від 30.05.2012р. направлена та отримана сторонами заздалегідь, доказів того, що відповідач був позбавлений можливості направити необхідні документи в спростування заявленого позову, не надано.

По суті.

Статтею 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцем знаходження товару.

Згідно ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Спір у даній справі виник у зв'язку з невиконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань з поставки товару.

Як зазначено вище,02.03.2011р., платіжним дорученням № 442 позивач перерахував відповідачеві 104 730,40 грн. Підставою перерахування коштів є виставлений відповідачем рахунок № 9 від 01.03.2011р. на оплату 25,42т сої.

Згідно ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства. Відлік семиденного строку починається з наступного дня після пред'явлення кредитором вимоги за загальним правилом обчислення строків.

Колегія суддів вважає, надану відповідачем до апеляційної скарги видаткову накладну РН-0000004 такою, що не спростовує факту невиконання зобов'язань, так як свідчить про поставку сої 01.03.2011р. на підставі рахунку -фактури № 5 від 23.02.2011р., тобто виконання відповідачем поставки відбулось з інших підстав, а не на виконання оплаченого рахунку № 9 від 01.03.2011р.

Враховуючи викладене, апеляційний господарський суд не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги , а рішення господарського суду є обґрунтованим і таким, що відповідає чинному законодавству.

Керуючись ст. ст. 99, 101 - 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу ТОВ «Райффайзен-Інвест» залишити без задоволення, рішення господарського суду м. Києва № 5011-5/6912-2012 від 09.07.2012р. - без змін.

2. Матеріали справи повернути господарському суду м. Києва

Головуючий суддя Рєпіна Л.О.

Судді Тарасенко К.В.

Тищенко А.І.