Постанова

від 22.11.2012 по справі 2а-1670/5200/12

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 листопада 2012 р. Справа № 2а-1670/5200/12 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Філатова Ю.М.

Суддів: Водолажської Н.С. , Тацій Л.В.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженною відповідальністю "Профіт групп" на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 21.08.2012р. по справі № 2а-1670/5200/12

за позовом Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів

до Товариства з обмеженною відповідальністю "Профіт групп"

про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Полтавське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів, звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Профіт групп" про стягнення адміністративно-господарських санкцій в розмірі 6081,25 грн. та 130,54 грн. пені.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 21.08.2012р. по справі №2-а-1670/5200/12 позов задоволено. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Профіт групп" на користь Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції в розмірі 6 081,25 грн. та пеню за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій в розмірі 130,54 грн.

Не погоджуючись з постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 21.08.2012р. по справі №2-а-1670/5200/12 відповідач подав апеляційну скаргу, просить її скасувати та прийняти нову, якою в позові відмовити, вважає, що судом першої інстанції порушені норми права.

Справа розглядається в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до п.2 ч.1 ст. 197 КАС України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю - доповідача, колегія суддів встановила, що задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з наступного.

Частинами 1, 2 статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" від 21.03.1991, № 875-XII передбачено, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій, громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, у кількості одного робочого місця /частина 1/; підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, установи, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї ж статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення /частина 2/.

Відповідно до наявної в матеріалах справи копії звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2011 рік (форма № 10-ПІ, реєстраційний номер 53/101/1997), наданого відповідачем 01.03.2012 Полтавському обласному відділенню Фонду соціального захисту інвалідів, середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу на підприємстві за цей період становила 8 осіб. У відповідності до вимог статті 19 зазначеного Закону норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів становить 1 робоче місце. Разом з тим, згідно вказаного Звіту на підприємстві в 2011 році робоче місце для працевлаштування інваліда зайнято не було. Тобто підприємством не виконано норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у кількості 1 робочого місця.

Згідно листа Полтавського міського центру зайнятості від 05.06.2012 року № 05-1636 відповідачем впродовж усього 2011 року звіти про наявність вакансій (форми 3-ПН) із заповненням графи 15 звіту не подавались.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач не вживав необхідних заходів для працевлаштування інвалідів, а саме, не надавав державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, не інформував інші органи про наявність вільних робочих місць для інвалідів.

Відповідно до статті 20 зазначеного Закону підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

З урахуванням викладеного, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача адміністративно-господарських санкцій та пені за несплату цих санкцій відповідно до статті 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні ".

Висновки суду першої інстанції не можуть бути визнані обґрунтованими з наступних підстав.

Статтею 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" встановлено, що забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Підбір робочого місця здійснюється переважно на підприємстві, де настала інвалідність, з урахуванням побажань інваліда, наявних у нього професійних навичок і знань, а також рекомендацій медико-соціальної експертизи.

Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно до ч.3 ст.18-1 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендації МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань.

Відповідно до ст. 19 вищевказаного закону для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів.

Стаття 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" передбачено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.

Як вбачається з наданих відповідачем документів в період з січня 2011р. до червня 2011р. у відповідача було працевлаштовані лише два працівника. До 22.11.2011р., згідно з вимогами частини 1,2 ст.19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21.03.1991р., де передбачено, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій, громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік , а якщо працює від 8 до 25 осіб, у кількості одного робочого місця, у відповідач не було необхідності працевлаштовувати інвалідів, оскільки на підприємстві працювало лише дві особи, тобто менше тієї мінімальної кількості працівників ( від 8 до 25 осіб), які необхідні для встановлення нормативу в одне робоче місце для працевлаштування інваліда.

22.11.2011р. відповідач працевлаштував на підприємство 70 (сімдесят) працівників, у тому числі трьох інвалідів: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3.

Отже, з 22.11.2011р. до 31.12.2011р. у відповідача не було вільних вакансій для працевлаштування інвалідів, оскільки трьох інвалідів відповідач працевлаштував самостійно, у зв'язку з чим до центру зайнятості протягом даного періоду відповідач не надавав звітів за формою 3-ПН про наявність вакансій.

На підставі викладеного колегія суддів вважає, що вимоги відповідача, викладені в апеляційній скарзі, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, постанова Полтавського окружного адміністративного суду від 21.08.2012р. по справі №2-а-1670/5200/12 прийнята при невідповідності висновків суду обставинам справи та підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову в задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 197, п. 3 ст. 198, п. 3 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженною відповідальністю "Профіт групп" задовольнити.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 21.08.2012р. по справі № 2а-1670/5200/12 скасувати.

Прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Філатов Ю.М. Судді (підпис) (підпис) Водолажська Н.С. Тацій Л.В.

ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Філатов Ю.М.