Постанова

від 21.11.2012 по справі 2а/0270/4714/12

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 листопада 2012 р. Справа № 2а/0270/4714/12

м. Вінниця

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Загороднюка Андрія Григоровича,

за участю:

секретаря судового засідання: Середюка М. А.,

представників позивача: Давискиби В. В., Яушева Р. В.,

представника відповідача: Лабунець Ю. В.,

свідка: ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна група Укрдорхім"

до: Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби

про: визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ :

до Вінницького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна група Укрдорхім" (далі - ТОВ "БГ Укрдорхім" або позивач) до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби (далі - Вінницька ОДПІ, податковий орган або відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що за результатами позапланової невиїзної документальної перевірки, Вінницькою ОДПІ складено акт від 17.09.2012 року № 2144/22/36364841. На підставі вказаного акту, відповідачем 03.10.2012 року винесено податкове повідомлення-рішення № 0001602310 на суму 13855, 00 грн. Зазначене податкове повідомлення-рішення позивач вважає протиправним, необґрунтованим та таким, що підлягає скасуванню, тому і звернувся з відповідним позовом до суду.

Представники позивача в судовому засіданні підтримали заявлений позов, просили суд задовольнити позовні вимоги, виходячи з доказів, що місяться у матеріалах справи.

Представник відповідача із заявленим позовом не погодилась, зазначила, що оскаржуване рішення відповідає чинному законодавству, прийняте на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому скасуванню не підлягає.

Також в ході судового розгляду справи в якості свідка допитано ОСОБА_4, головного державного податкового ревізора-інспектора, що безпосередньо проводив позапланову невиїзну документальну перевірку ТОВ "БГ Укрдорхім".

Заслухавши пояснення представників сторін та свідка, надавши доказам юридичної оцінки, судом встановлено наступне.

TOB "Будівельна група Укрдорхім" є юридичною особою, про що свідчить свідоцтво про державну реєстрацію серії А00 № 826845 (а. с. 26), перебуває на обліку платників податків з 16.02.2009 року, згідно довідки № 29182 (а. с. 27), а також є платником податку на додану вартість з 26.02.2009 року, що підтверджується свідоцтвом № 100202958 від 26.02.2009 року (а. с. 28).

В період з 10.09.2012 року по 11.09.2012 року, на підставі наказу № 2123/22 від 07.09.2012 року, Вінницькою ОДПІ проведено позапланову невиїзну документальну перевірку TOB "Будівельна група Укрдорхім" (код ЄДРПОУ 36364841) з питань правильності обчислення сум податку на додану вартість по взаємовідносинах з TOB "Лугпромстройсантехмонтаж" (код ЄДРПОУ 35554567) за грудень 2010 року. Результати перевірки оформлено актом № 2144/22/36364841 від 17.09.2011року.

Висновками акту перевірки встановлено ряд порушень законодавства, зокрема порушення:

1) п. п. 3.1.1. п. 3.1. ст. 3, п.4.1 ст.4, п.п.7.3.1 п.7.3. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 року, чим завищено суму податкового зобов'язання за грудень 2010 року на 583, 00 грн.;

2) п. п. 7.4.1, п. п. 7.4.5 п. 7.4, п. п. 7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 року, чим завищено суму податкового кредиту за грудень 2010 року на 11 667, 00 грн.;

3) п. п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, п. 4.1 ст.4. п. п. 7.4.1, п. п. 7.4.5 п. 7.4, п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 року, чим занижено суму, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету за грудень 2010 року на 11 084,00 гривень.

Вищевказаний акт перевірки поштою направлено керівнику об'єкту контролю - ТОВ "Будівельна група Укрдорхім" для ознайомлення.

Позивач, не погоджуючись із вказаними висновками акту перевірки, 21.09.2012 року за вих. № 10 надав письмові заперечення (а. с. 42-45).

Відповідно до абз. 2 п. 86.4 ст. 86 Податкового кодексу України (далі - ПК України), заперечення щодо акту перевірки розглядаються у порядку і строки, передбачені пунктом 86.7 цієї статті.

Згідно п. 86.7 ст. 86 ПК України, у разі незгоди платника податків або його законних представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки, вони мають право подати свої заперечення до органу державної податкової служби за основним місцем обліку такого платника податків протягом п'яти робочих днів з дня отримання акта (довідки). Такі заперечення розглядаються органом державної податкової служби протягом п'яти робочих днів, що настають за днем їх отримання (днем завершення перевірки, проведеної у зв'язку з необхідністю з'ясування обставин, що не були досліджені під час перевірки та зазначені у зауваженнях), та платнику податків надсилається відповідь у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень. Платник податку (його уповноважена особа та/або представник) має право брати участь у розгляді заперечень, про що такий платник податку зазначає у запереченнях.

Відповіддю від 28.09.2012 року за № 38481/2202/10 (а. с. 46-52) погоджено результати перевірки, визнано висновки акту законними, а тому на підставі виявлених порушень, 03.10.2012 року Вінницькою ОДПІ винесено податкове повідомлення-рішення №0001602310 (форма "Р"), яким збільшено позивачу грошове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 13 855, 00 грн., в тому числі за основним платежем - 11 084, 00 грн. та за штрафними санкціями - 2771, 00 грн.

Вказане податкове повідомлення-рішення Вінницької ОДПІ TOB "Будівельна група Укрдорхім" вважає протиправним та таким, що підлягає скасуванню, а тому з відповідним позовом звернулось до суду.

Суд, повно та всебічно з'ясувавши обставини справи, встановивши належність та допустимість наданих доказів, дійшов висновку про задоволення адміністративного позову у повному обсязі, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 06.12.2010 року Міністерство України у справах сім'ї, молоді та спорту в особі заступника міністра Глущенко С.В. (Замовник) з однієї сторони та TOB "Будівельна група Укрдорхім" в особі директора Яушева Р.В. (Виконавець) з другої сторони та організації Міський стадіон "Шахтар" в особі директора стадіону Грязєва С.М. уклали договір про улаштування майданчика та забезпечення його функціонування від 06.12.2010 року № 192/5. Згідно п. 1.1 договору, Замовник доручає, а Виконавець здійснює для Організації улаштування спортивного майданчика з штучним покриттям (асфальтобетоном) 40x20 м. (а. с. 53-57)

Крім того, 06.12.2010 року між TOB "Будівельна група Укрдорхім" та TOB "Лугпромстройсантехмонтаж" укладено договір субпідряду № 8/12, відповідно до п. 1.1 якого Замовник (TOB "Будівельна група Укрдорхім") доручає, а Субпідрядник (TOB "Лугпромстройсантехмонтаж") приймає на себе зобов'язання виконати роботи, а саме: "влаштування асфальтного покриття спортивного майданчику 40x20 по вул. Шахтарської Дивізії, б/н, м. Брянка, Луганської області" (а. с. 61-64).

Згідно п. 1.3 вищевказаного договору, Замовник доручає Субпідряднику виконання робіт, визначених у п.1.1. даного Договору, на підставі договору підряду від 06.12.2010 року №192/5, у якому Міністерство України у справах сім'ї, молоді та спорту в особі заступника міністра Глущенко С.В. виступає як Генпідрядник.

Одночасно, згідно п.2.1. договору № 8/12 від 06.12.2010 року, договірна ціна робіт, доручених для виконання Субпідряднику, складає 70 000, 99 гривень, у т.ч. ПДВ -11 666, 83 гривень.

На виконання вказаного договору, TOB "Лугпромстройсантехмонтаж" виконані взяті на себе зобов'язання за договором субпідряду №8/12 від 06.12.2010 року, про що свідчить акт б/н приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2010 року (а. с. 65-68).

В свою чергу, ТOB "Будівельна група Укрдорхім" здійснено оплату наданих послуг по договору субпідряду №8/12 від 06.12.2010 року на загальну суму 70 000, 99 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №222 від 21.12.2010року (а. с. 75), №247 від 29.12.2010 року (а. с. 76), а також угодою між сторонами договору про зарахування зустрічних однорідних вимог б/н від 07.12.2010 року (а. с. 71).

Як вбачається з акту, перевіряючим в якості порушення під час перевірки TOB "Будівельна група Укрдорхім" з питань правильності обчислення сум податку на додану вартість по взаємовідносинах з TOB "Лугпромстройсантехмонтаж" (код ЄДРПОУ 35554567) за грудень 2010 року, висвітлено висновки про недотримання вимог Закону України "Про податок на додану вартість" (чинного на момент виникнення спірних правовідносин). У ревізора виникли сумніви щодо правильності визначення позивачем - платником податків - об'єкту оподаткування, бази оподаткування операції з поставки товарів, дати виникнення податкових зобов'язань, сумніви щодо права позивача на податковий кредит та дати виникнення права платника податку на податковий кредит.

Суд, дослідивши матеріали справи, не знаходить підстав для погодження із висновками перевіряючого, зафіксовані актом перевірки, на підставі яких прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

Так, відповідно п. 3.1 ст. 3 Закону України "Про податок на додану вартість" (чинного на момент виникнення спірних правовідносин), об'єктом оподаткування є операції платників податку, зокрема, з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України, у тому числі операції з:

-передачі права власності на об'єкт застави позичальнику (кредитору) для погашення заборгованості заставодавця;

-передачі об'єкта фінансового лізингу в розпорядження лізингоотримувача;

-поставки послуг з міжнародних перевезень пасажирів, багажу та вантажів автомобільним транспортом, а також міжнародних відправлень будь-яким видом транспорту на відрізку від пункту їх відправлення (прийняття для перевезення) на митній території України до пункту їх митного оформлення, а також від пункту їх митного оформлення до пункту призначення (доставки) на митній території України;

-поставки послуг з міжнародних перевезень пасажирів, багажу та вантажів (крім міжнародних відправлень) будь-яким видом транспорту (крім автомобільного) на відрізку від пункту їх відправлення (прийняття для перевезення) на митній території України до пункту проведення прикордонного контролю з їх випуску за межі державного кордону України, а також від пункту прикордонного контролю з їх впуску у межі державного кордону України до пункту їх призначення (доставки) на митній території України;

-в інших випадках, визначених цим Законом.

Пунктом 4.1 ст. 4 Закону України "Про податок на додану вартість" визначено, що база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг).

Відповідно до п. п. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 цього ж Закону, датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а в разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

На виконання умов заключених договорів, ТОВ "БГ Укрдорхім" виписано податкову накладну № 66 від 21.12.2010 року (а. с. 73), а TOB "Лугпромстройсантехмонтаж" - податкову накладну № 32748 від 31.12.2010 року (а. с. 74).

Також сторонами було підписано акт виконаних робіт б/н від 21.12.2010 року за наслідками виконання п.2.5 договору субпідряду №8/12 від 06.12.2010 року.

Крім того, 17.12.2010 року між сторонами договору про улаштування майданчика та забезпечення його функціонування від 06.12.2010 року №192/5 було підписано акт приймання - передачі майданчика №5, згідно п.1 якого Виконавець виконав роботи з улаштування майданчика з введенням його в експлуатацію, а Замовник прийняв на баланс та передав Організації в установленому порядку улаштований майданчик. Згідно п.п.3.1 п. 3 Акту, Виконавець виконав роботи з улаштування майданчика за адресою: Луганська область, м. Брянка, вул. Шахтарської дивізії та п. п.3.2. п. 3 Акту Замовник, Організація та Виконавець в особі своїх повноважних представників перевірили якість робіт з улаштування майданчика та можливість його експлуатації за призначенням, з вказівкою на відсутність будь-яких претензій.

17.12.2010 року комісією, замовником - Міністерством України у справах сім'ї, молоді та спорту, в особі заступника Міністра Глущенка С.В., Виконавцем - TOB "Будівельна група Укрдорхім" в особі директора Яушева Р.В., з затвердженням директором міського стадіону "Шахтар" Грязєва С.М. складено акт введення майданчика в експлуатацію з вказівкою на відповідність його технічним вимогам (а. с. 60).

Таким чином, позивачем дотримано вимоги щодо об'єкта оподаткування та порядку ведення податкових накладних.

Згідно п. п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 7.4.5 пунктом 7.4 ст. 7 цього Закону визначено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

У даному випадку підстав, за наявності яких була б відсутня можливість віднесення позивачем сум до податкового кредиту, представником відповідача не наведено.

Крім того, актом перевірки зафіксовано, що проведеною перевіркою позивача у правовідносинах із контрагентом - ТОВ "Лугпромстройсантехмонтаж" не встановлено реального настання правових наслідків, перевіряючий посилається на норми Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, вказуючи, що заключені правочини суперечать моральним засадам суспільства, порушують публічний порядок, а тому є нереальними.

Суд спростовує твердження перевіряючого, визнає такі висновки безпідставними та необґрунтованими, з огляду на те, що статтею 215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Водночас, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Статтею 228 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

У складі цивільного правопорушення, передбаченого вказаною статтею міститься обов'язкова ознака -специфічна мета -порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Наявність мети, включеної до складу правопорушення підлягає обов'язковому доведенню.

Крім того, при кваліфікації правочину за цією статтею, має враховуватись вина, яка виражається у намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією із сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Варто зазначити, що ревізор-інспектор в акті перевірки (а. с. 32), як на причину неможливості фактичного виконання умов договору, вказує на те, що керівник TOB "Лугпромстройсантехмонтаж" - ОСОБА_8 - неодноразово підозрювався у скоєнні різних злочинів, згідно даних інформаційної бази МВС України в Луганській області "АРМОР".

Під час судового засідання, в доказ зазначеному, надано для приєднання до матеріалів справи акт № 803/23-35554567 від 11.11.2011 року (а. с. 126-140) про результати документальної позапланової невиїзної перевірки TOB "Лугпромстройсантехмонтаж".

Вказане не розцінюється судом як належний доказ нереальності заключених між контрагентами угод, а відтак - відхиляється. Так, відповідно до ч. 2 ст. 2 Кримінального кодексу України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Крім того, згідно з ч. 4 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України, вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Таким чином, лише вирок суду у кримінальній справі, який набув законної сили, та матеріали кримінальної справи, якими встановлено діяння, які впливають на визначення податкових зобов'язань, можуть бути використані податковим органом при наданні оцінки фінансово-господарським операціям платника податків.

Отже, судом не встановлено в заключених договорах ознак, які б давали підстави відносити їх до вищевказаних.

Разом з тим, відповідно до ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Зазначена норма пов'язує недійсність господарського зобов'язання з наступним:

1) невідповідністю його змісту вимогам закону;

2) наявністю мети, що за відомо суперечить інтересам держави і суспільства;

3) укладенням учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним із них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності).

Податковим органом не надано доказів порушення позивачем при укладанні/виконанні правочину конституційних прав чи свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконного володіння ним внаслідок укладання та виконання договору, як і не доведено вини позивача та наявності умислу при укладенні угод.

Відповідачем вказується на безгосподарність вчинених операцій і через те, що у контрагента - TOB "Лугпромстройсантехмонтаж" - відсутні матеріальні (будь-які транспортні засоби для доставки товару та надання послуг, складські приміщення) та людські ресурси (працівники) для виконання господарської діяльності (а. с. 33).

Разом з тим, представник відповідача не зазначив кількість трудових, людських ресурсів, складських приміщень, види виробничих потужностей, наявність яких не викликала би сумніву у реальності здійснення господарської діяльності з постачання товарів за умовами договору.

Посилання відповідача на відсутність господарської мети, на відсутність наслідків господарських операцій не приймаються судом, оскільки відповідно до статті 44 ГК України підприємництво здійснюється на основі:

- вільного вибору підприємцем видів підприємницької діяльності;

- самостійного формування підприємцем програми діяльності, вибору постачальників і споживачів продукції, що виробляється, залучення матеріально-технічних, фінансових та інших видів ресурсів, використання яких не обмежено законом, встановлення цін на продукцію та послуги відповідно до закону;

- вільного найму підприємцем працівників;

- комерційного розрахунку та власного комерційного ризику;

- вільного розпорядження прибутком, що залишається у підприємця після сплати податків, зборів та інших платежів, передбачених законом;

- самостійного здійснення підприємцем зовнішньоекономічної діяльності, використання підприємцем належної йому частки валютної виручки на свій розсуд.

Зважаючи на вищевикладене, суд приходить до висновку про безпідставність та необґрунтованість висновку податкового органу щодо визначення правочинів, укладених між TOB "Будівельна група Укрдорхім" та TOB "Лугпромстройсантехмонтаж" як таких, що не спрямовані на реальне настання правових наслідків.

Тобто суб'єкти договірних зобов'язань - позивач та контрагент - діяли відповідно до принципів підприємницької діяльності, здійснювали фактичну господарську діяльність.

Також актом перевірки зафіксовано те, за контрагентом - TOB "Лугпромстройсантехмонтаж", згідно відповідей МКП БТІ у м. Луганську та УДАІ УМВС України в Луганській області, отриманих на запити, не зареєстровано жодних транспортних засобів та об'єктів нерухомого майна на території м. Луганська. Крім того, Вінницька ОДПІ вказує в акті, що у TOB "Лугпромстройсантехмонтаж" місцезнаходження не встановлено, визначено, що TOB "Лугпромстройсантехмонтаж" не перебуває за податковою адресою. Вказане розглядається ревізором-інспектором як порушення контрагентом податкового законодавства, що є додатковою причиною визнання господарських операцій його із TOB "Будівельна група Укрдорхім" фіктивними.

Суд з цього приводу зауважує, що норми законодавства виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит не ставить у залежність від дотримання вимог податкового законодавства іншими суб'єктами господарювання.

Висновок про те, що платник не несе відповідальності за порушення, допущені його контрагентом, узгоджується з практикою Європейського Суду (Рішення Європейського Суду від 22.01.2009 року у справі "Булвес" АД проти Болгарії (заява № 3991/03), відповідно до п. 714 якого визначено, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надмірного обтяження для компанії-заявника, що порушило б справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності.

Отже, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, відповідальність настає лише у цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі, передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Відтак, вказівка відповідача на неможливість віднесення до податкового кредиту за грудень 2010 року суми податку в розмірі 11 667 грн., сплаченого у зв'язку з придбанням товарів/послуг за накладними, судом відхиляється.

На підставі вищевикладеного, суд вважає переконливою позицію позивача про безпідставність винесення Вінницькою ОДПІ податкового повідомлення-рішення № 0001602310 від 03.10.2012 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 13855, 00 коп., включаючи і нараховані штрафні санкції.

Разом з тим, слід зазначити наступне. Судом встановлено, що до початку позапланової невиїзної документальної перевірки, Вінницькою ОДПІ 22.08.2012 року надсилався на адресу TOB "Будівельна група Укрдорхім" запит №30789/10 (а. с. 38-39) про надання інформації та її документального підтвердження щодо правовідносин з TOB "Лугпромстройсантехмонтаж" (код ЄДРПОУ 35554567) в грудні 2010 року, з вимогою надання пояснень по кожному із поставлених запитань та підтверджуючих документів виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до п. 73.3 ст. 73 ПК України, органи державної податкової служби мають право звернутися до платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на органи державної податкової служби функцій, завдань, та її документального підтвердження.

На виконання вказаного запиту, TOB "Будівельна група Укрдорхім" 28.08.2012 року надано лист-відповідь № 9 (а. с. 40-41) з наданням пояснень по кожному із поставлених запитань та підтверджуючих документів виконання господарського зобов'язання з TOB "Лугпромстройсантехмонтаж" в грудні 2010 року.

Згідно п. п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 ПК України, документальна позапланова перевірка здійснюється, зокрема, у випадку, коли за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту;

Крім того, у згаданому запиті №30789/10 податковим органом здійснено застереження платнику податків про те, що ненадання пояснень та їх документального підтвердження по кожному із запитань є підставою для призначення та проведення документальної позапланової виїзної (невиїзної) перевірки такого платника податків.

Таким чином, надання 28.08.2012 року відповіді виключає підстави для призначення та проведення документальної позапланової виїзної (невиїзної) перевірки з цих же питань позивача, натомість Вінницькою ОДПІ все ж призначено та проведено позапланову невиїзну перевірку TOB "Будівельна група Укрдорхім".

Враховуючи вищевикладене, Вінницькою ОДПІ не було надано суду належних та допустимих доказів, які б свідчили про наявність виявлених та зафіксованих у відповідному акті перевірки порушень чинного законодавства України та, як наслідок, про правомірність прийнятого на підставі даного акту податкового повідомлення-рішення № 0001602310 від 03.10.2012 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 13855, 00 коп.

Суд вважає, що заявлені позовні вимоги є обґрунтованими, відповідають дійсним обставинам, встановленим у справі, підтверджуються доказовою базою, дослідженою у судовому засіданні за участю присутніх учасників процесу, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

В силу ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд також бере до уваги, що згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони зокрема: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст. ст. 11, 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

У ч. 2 ст. 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Згідно до п.19. Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 р. № 845, безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету та /або заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюється органами Казначейства з відповідного рахунку, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ :

адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби № 0001602310 від 03.10.2012 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна група Укрдорхім" судові витрати в розмірі 138, 55 грн. (сто тридцять вісім гривень п'ятдесят п'ять копійок), шляхом їх безспірного списання органами Державної казначейської служби України із рахунків Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Загороднюк Андрій Григорович