Постанова

від 21.11.2012 по справі 11023/12/2070

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

21 листопада 2012 р. № 2а- 11023/12/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого - Судді Бездітка Д.В.,

при секретарі судового засідання - Фоміній В.В.,

за участю: представника позивача - Растопчінової О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу

за позовом Приватного акціонерного товариства "Новий Стиль"

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень ,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Приватне акціонерне товариство "Новий Стиль", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до відповідача, Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби, в якому просить суд скасувати податкові повідомлення - рішення №0000210046 від 11.06.2012 р. та №0000400046 від 23.08.2012 р. прийнятті Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби.

Свій позов позивач обґрунтував тим, що при проведенні перевірки податковим органом та при оформленні її результатів мало місце не дотримання вимог податкового законодавства, висновки актів перевірки є неправомірними, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті з порушенням норм діючого законодавства України, що є підставою для їх скасування.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги в повному обсязі з підстав зазначених у позовній заяві та додаткових письмових поясненнях.

Представник відповідача до суду не прибув, причини неявки не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи або її розгляд за своєї відсутності не надав, був повідомлений належним чином про дату, час та місце розгляду справи. Згідно наданих до суду письмових заперечень пояснив, що оскаржувані в даній справі податкові повідомлення-рішення №0000210046 від 11.06.2012 р. та №0000400046 від 23.08.2012 р. є цілком законними та обґрунтованими, винесеним відповідно до чинного законодавства, а позовні вимоги позивача є безпідставними та необґрунтованими.

Розглянувши матеріали справи, вивчивши доводи позову, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у місті Харкові Державної податкової служби на підставі п.п.78.1.8 78.1 ст. 78, п.200.11 ст.200 Податкового кодексу України, проведена документальна позапланова виїзна перевірка Приватного акціонерного товариства "Новий Стиль" з питань законності декларування від'ємного значення з податку на додану вартість за лютий 2012р. та за березень 2012 року та достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за березень 2012 року, за результатами якої складений акт №150/46-030/32565288 від 28.05.2012 р.

Відповідно до висновків акту перевірки №150/46-030/32565288 від 28.05.2012 р., були встановлені наступні порушення:

- п.198.3 ст.198, п. 200.1, 200.3 ст. 200, абз.1 п. 201.6 ст.201 Податкового кодексу України, АТ "Новий Стиль" АТ «Новий Стиль»у березні 2012 р. здійснено операції з придбання запасні частини для розкрійного комплексу Lectra (конвеєрна стрічка, клей для стрічки, ремкомплект, кабель, сенсор нульового положення, плата) у ТОВ «Радеус»(код ЄДРПОУ 37474248, іпн 374742410136) на загальну суму 152734, 92 грн., у т.ч. ПДВ -25455,82 грн., чим завищено суму податкового кредиту у березні 2012 р. на 25455,82 грн., що призвело до завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання і сумою податкового кредиту за березень 2012 р. на 25455,82 грн. та, відповідно, завищення від'ємного значення різниці поточного звітного (податкового) періоду, яке зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на суму 25455,82 грн.

На підставі висновків акту перевірки №150/46-030/32565288 від 28.05.2012 р. СДПІ по роботі з великими платниками податків у місті Харкові ДПС прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000210046 від 11.06.2012 року про зменшення розміру від'ємного значення податку на додану вартість на суму 25456,0 грн.

Також, судом встановлено, що Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у місті Харкові Державної податкової служби на підставі п.200.10 ст.200 Податкового кодексу України, проведена камеральна перевірка даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість Приватного акціонерного товариства "Новий Стиль" за червень 2012 року, за результатами якої складений акт №298/46-030/32565288 від 09.08.2012 р.

Відповідно до висновків акту перевірки №298/46-030/32565288 від 09.08.2012 р., були встановлені наступні порушення:

- п. 200.3, абз. а) п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України, п.п. 4.6.7. п. 4.6 р.V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 25.11.2011р. № 1492, зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 20.12.2011 року №1490/20228, АТ «Новий Стиль»завищено заявлену суму бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку за червень 2012 року у розмірі 25456,0 грн.

На підставі висновків акту перевірки №298/46-030/32565288 від 09.08.2012 р. СДПІ по роботі з великими платниками податків у місті Харкові ДПС прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000200046 від 23.08.2012 року про зменшення суми бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 25456,0 грн. та на суму штрафних санкцій 12728,0 грн.

Щодо правомірності дій податкового органу по винесенню податкового повідомлення-рішення № 0000210046 від 11.06.2012 року, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що позивач на підставі договору поставки товару №113852 від 09.12.2011 року, у березні 2012 року придбав у ТОВ «РАДЕУС»запасні частини для розкрійного комплексу Lectra: конвеєрна стрічка розкрійного комплексу НSР830031434 (1 шт.); клей для стрічки (2 шт.); ремкомплект МТК 10000Н МFС270300СV (1 шт.); кабель по осі Y (1 шт.); сенсор нульового положення НSР830010403 (1 шт.); плата X 311043 (1 шт.).

Вартість перелічених товарів становить 152734,94 грн. в т.ч. ПДВ 25455,82. Згідно Договору поставка товару здійснювалась на умовах СІР м. Харків у редакції Інкотермс 2010 (перевезення та страхування оплачені до (... назва місця призначення). Так, керуючись узгодженою умовою, постачальник (ТОВ «РАДЕУС») здійснив перевезення товару в узгоджений сторонами пункт - вул. Кацарська, 5 8-А, що є підрозділом транспортної компанії ТОВ «ТК «САТ». З цього пункту позивач власним транспортом (автомобіль Рено АХ 0830 АС) отримав перелічені вище запчастини 05.03.2012 р. Перевезення вантажу з пункту відвантаження до пункту призначення (Комсомольське Шосе, 88 м. Харків) підтверджується товарно-транспортною накладною від 05.03.2012 р.

Отримання товару уповноваженими представниками покупця (позивача) підтверджується Видатковою накладною №0303-01 від 03.03.12р., яка містить штамп про в'їзд транспортного засобу на територію виробничого підрозділу позивача від 05.03.2012 р.

Отримання товару здійснено за довіреністю №1296 від 02.03.2012 р. Товар був прийнятий позивачем за кількістю та якістю, оприбуткований та відображений у бухгалтерському обліку, і деякий час зберігався на складі згідно карток складського обліку, що також зазначено в Акті (с. 29-30).

На підставі рахунку-фактури № 120210-03 від 10.02.2012р. ПАТ «Новий Стиль»здійснило оплату замовленого товару у сумі 152734,94 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 3326 від 03.03.2012р.

Постачальником (ТОВ «РАДЕУС») виписана податкова накладна №5 від 03.03.2012 р. на суму 152734,94 грн. в т.ч. ПДВ 25455,82 грн.

На підставі цієї податкової накладної позивач відніс до податкового кредиту березня суму податку на додану вартість 25455,82 грн., сплачену у складі вартості придбаних товарів.

Акт перевірки містить інформацію про наявність у позивача на момент перевірки податкової накладної. Інформація та зауваження про наявність порушень порядку оформлення цієї податкової накладної в Акті відсутня.

Податкова декларація з ПДВ ТОВ «РАДЕУС»здана до податкового органу, що підтверджується Квитанцією №2, податкова накладна №5 від 03.03.2012 р. на суму 152734,94 грн. в т.ч. ПДВ 25455,82 грн. зареєстрована ТОВ «РАДЕУС»у реєстрі виданих податкових накладних.

Підставою для висновку про порушення ПАТ "Новий Стиль" при здійсненні фінансово-господарських операцій позивача з ТОВ «Радеус»п.198.3 ст.198, п. 200.1, 200.3 ст. 200, абз.1 п. 201.6 ст.201 Податкового кодексу України у березні 2012 р., є твердження податкового органу про те, що: згідно Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів на рівні ДПА України ТОВ «Радеус»(код ЄДРПОУ 37474248, іпн 374742410136) є платником податків, яким надано ризиковий кредит (с. 28 Акту); згідно АС «Співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів нарівні ДПА України»існує розбіжність на суму ПДВ 25455,82 грн. Згідно відповіді ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області ТОВ «Радеус»має стан 7 внесено запис про відсутність підтвердження відомостей, декларація з ПДВ за березень 2012 р. не надавалась, тобто вищевказану суму ПДВ 25455,82 грн. постачальник ТОВ «Радеус»не включено до податкових зобов'язань з ПДВ за березень 2012р. (с. 28 Акту).

У той же час позивач під час судових засідань надавав пояснення, згідно яких при укладенні договору з контрагентом позивачем були перевірені дані, зазначені у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та Базі платників податків на офіційному сайті Державної податкової служби України, перевірені у представників контрагента документи, на підставі яких відповідні особи здійснюють господарську операцію.

Відповідно до статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»визначений статус відомостей Єдиного державного реєстру, а саме: якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Отже, АТ «НОВИЙ СТИЛЬ»цілком правомірно використало відомості ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців з метою використання та застосування їх у господарських відносинах з ТОВ «Радеус».

Також, позивач використав право, передбачене п.201.10 Податкового кодексу України, та разом з декларацією з податку на додану вартість надав скаргу на постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту (додаток 8 до податкової декларації АТ «Новий Стиль»з податку на додану вартість за березень 2012р.).

Щодо використання придбаного товару у власній господарській діяльності позивача, судом встановлено, що основним видом діяльності АТ «Новий Стиль»є виробництво меблів для офісів та підприємств торгівлі, що підтверджується наданим до суду витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців.

Під час виробництва товару для розкроювання шкіри підприємство використовує розкрійний комплекс Lectra, який є спеціалізованим комплексом, який призначений для розрізання шкіри на деталі, які використовуються для виробництва шкіряних крісел. У зв'язку з поломкою розкрійного комплексу Lectra АТ «Новий Стиль»було вимушене здійснити покупку додаткових частин до цього станка.

Оцінивши перелічені первинні документи по господарських відносинах позивача з ТОВ «РАДЕУС»за правилами ст.86 КАС України, суд зазначає, що зміст оглянутих документів містить назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції; первинні документи виписані реально існуючими суб'єктами права.

За таких обставин, суд доходить висновку, що оглянуті документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», ст.44 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом -Положення №88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак сприймаються судом як належні та допустимі докази реальності вчинення господарських операцій.

У ході розгляду справи відповідачем за правилами ч.2 ст.71 КАС України не спростовано достовірності відомостей цих первинних документів.

Таким чином, згадані договори визнаються судом належними та допустимими доказами наявності між позивачем та контрагентами позивача факту вчинення правочинів в розумінні ст.202 Цивільного кодексу України.

Витребувані судом на виконання вимог ст.11 КАС України та приєднані до справи документи, а саме: платіжне доручення засвідчує факт виконання позивачем зобов'язань за спірними правочинами шляхом перерахування безготівкових грошових коштів, що означає втрату позивачем права власності на ці кошти. Доказів повернення цих коштів до позивача, наявності у позивача та його контрагентів спільного інтересу щодо їх отримання позивачем (що могло б мати місце в разі пов'язаності цих осіб), до матеріалів справи суб'єктом владних повноважень до матеріалів справи не подано. За правилами Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»операція по списанню коштів з банківських рахунків платника податку призводить до зміни стану та структури активів і зобов'язань такого платника. Отже, приєднані до справи документи про оплату товару визнаються судом належними та допустимими доказами реальності вчинених між позивачем та контрагентом позивача господарських операцій.

Відповідно з п.198.1. ст.198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Положеннями п. 198.2. ст.198 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

При цьому за правилами п.198.3. ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду..

За змістом п.198.6. ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п. 200.3. ст.200 Податкового кодексу України при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Абзацом 1 п. 201.6. ст.201 Податкового кодексу України, передбачено, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Первинні документи, що були надані представником позивача до суду, повністю підтверджують виконання зобов'язань між сторонами за укладеним між ним правочином.

Здійснивши аналіз зазначених положень законодавчого акту, а також наведених фактів господарської операції між позивачем та ТОВ «РАДЕУС», суд дійшов висновку про наявність у позивача права на податковий кредит за операцією з вказаним контрагентом за договором поставки товару №113852 від 09.12.2011 року, а тому податкове повідомлення -рішення, яке прийняте на підставі висновків акту податкового органу щодо перевірки господарських відносин позивача з ТОВ «РАДЕУС»є таким, що підлягає скасуванню.

Посилання податкового органу на недоліки щодо заповнення товарно-транспортних накладних в частині незаповнення номеру подорожнього листа та посади та П.І.Б. особи не може бути самостійною підставою для непідтвердження факту здійснення господарської операції. Сама наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції як такої, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Відносно висновку податкового органу про відсутність у АТ «Новий Стиль»об'єктів оподаткування ПДВ по операціям з придбання товарів у ТОВ «РАДЕУС»на підставі порушень, виявлених у останнього, суд зазначає, що враховуючи індивідуальний характер юридичної відповідальності особи, встановлений статтею 61 Конституції України, законодавством передбачено, що у разі порушення контрагентом платника податків чинного законодавства, відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цієї особи, та не можуть бути застосовані до іншої особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податків (в даному випадку, АТ «Новий Стиль») права на віднесення сум до складу податкового кредиту у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови його отримання (сплатив ПДВ у ціні замовлених та фактично отриманих товарів) та має документальне підтвердження розміру податкового кредиту.

Суд також зазначає, що в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»позивач та його контрагенти є окремими суб'єктами права зі статусом юридичної особи, а відтак за змістом Податкового кодексу України позивач та контрагенти позивача є окремими платниками податку на додану вартість. Притягнення суб'єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, згідно з законом є неможливим.

Слушність наведеного висновку суду підтверджується правозастосовною практикою Європейського Суду з прав людини (рішення від 22.01.2009 р. у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03), а також правозастосовчою практикою Верховного Суду України (постанова від 09.09.2008р. у справі №21-500во08, постанова від 01.06.2010р. у справі № 21-573во10, постанова від 31.01.2011р. у справі за позовом ЗАТ "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської ОДПІ про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, постанова від 31.01.2011р. у справі за позовом ТОВ "Фірма "ВІК" до ДПІ у м. Херсоні про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень), врахування якої при відправленні правосуддя є обов'язковим в силу приписів ст.244-2 КАС України.

Відповідно до п.180.1 ст.180 Податкового кодексу України, платник податку - будь-яка особа, що провадить господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку у порядку, визначеному цим Кодексом. Виходячи з приписів Податкового кодексу України відповідальність за порушення вимог чинного законодавства несе саме платник податку.

Таким чином, відповідач фактично застосував до позивача негативні наслідки, які є результатом дій (бездіяльності) інших юридичних осіб.

Щодо правомірності дій податкового органу по винесенню податкового повідомлення-рішення №0000400046 від 23.08.2012 р., суд зазначає наступне.

Підставою для прийняття зазначеного повідомлення-рішення є наступний висновок Акту перевірки №298/46-030/32565288 від 09.08.2012 р.: в порушення п. 200.3., абз. а) п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, п.п.4.6.7.п.4.6.р.V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 25.11.2011 р. №1492, АТ «НОВИЙ СТИЛЬ» не відобразило по рядку 21.3 податкової декларації за червень 2012 р. зменшення від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 25456,00 грн. на підставі податкового повідомлення-рішення за формою «В4»№0000210046 від 11.06.2012 р., отриманого у червні 2012 р., чим завищено залишок від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (р. 21 Декларації) на 25456,00 грн., завищено залишок від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду, за вирахуванням суми податку, яка підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного (податкового) періоду (р.22 Декларації) на 25456,00 грн., та, відповідно, завищено заявлену за червень 2012 року суму бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку у розмірі 25456,00 грн. Дані камеральної перевірки АТ «НОВИЙ СТИЛЬ»свідчать про завищення заявленої суми бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку за червень 2012 року у податкових деклараціях, уточнюючих розрахунках у розмірі 25456,0 грн. та відповідальність платника передбачену пунктом 123.1. статті 123 розділу II Податкового кодексу України».

Враховуючи висновки суду про скасування податкового повідомлення-рішення №0000210046 від 11.06.2012 р. та про наявність у позивача права на формування податкового кредиту на суму 25456,0 грн. за операцією з ТОВ «РАДЕУС»в березні 2012 року, АТ «НОВИЙ СТИЛЬ»правомірно не відобразило по рядку 21.3 податкової декларації за червень 2012 р. зменшення від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 25456,00 грн. на підставі податкового повідомлення-рішення за формою «В4»№0000210046 від 11.06.2012 р.

Отже, є неправомірними дії податкового органу щодо зменшення суми бюджетного відшкодування на 25456,00 грн. та застосування до платника податків штрафної санкції у розмірі 12728,00 грн. передбачених пунктом 123.1. статті 123 розділу II Податкового кодексу України»податковим повідомленням-рішенням №0000400046 від 23.08.2012 р.

З огляду на положення ст.71 КАС України та беручи до уваги приписи п. 4.1 ст.4 Податкового кодексу України, котрими встановлена презумпція правомірності рішень платника податків, суд доходить висновку, що поданих суб'єктом владних повноважень доказів є явно недостатньо для висновку про правомірність спірних податкових повідомлень - рішень.

Статтею 86 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст.86); ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили (ч.2 ст.86); суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ч.3 ст.86).

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідачем не надано, а судом не встановлено доказів на підтвердження викладених в актах перевірки висновків про порушення позивачем вимог податкового законодавства. За таких умов, факти, вказані в актах №150/46-030/32565288 від 28.05.2012 р. та №298/46-030/32565288 від 09.08.2012 р. щодо порушення позивачем вимог чинного законодавства, слід вважати недоведеними.

Будь-яке рішення чи дії суб'єкта владних повноважень мають бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об'єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку. Також рішення суб'єкта владних повноважень на може ґрунтуватися на припущеннях.

З огляду на це, суд дійшов висновку, що податкові повідомлення - рішення №0000210046 від 11.06.2012 р. та №0000400046 від 23.08.2012 р. прийнятті Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби на підставі актів №150/46-030/32565288 від 28.05.2012 р. та №298/46-030/32565288 від 09.08.2012 р. підлягають скасуванню, як такі що прийняті з порушенням ч.3 ст.2 КАС України, а позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 160,161,162,163 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Приватного акціонерного товариства "Новий Стиль" до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення - рішення №0000210046 від 11.06.2012 р. та №0000400046 від 23.08.2012 р. прийнятті Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного акціонерного товариства "Новий Стиль" (код ЄДРПОУ 32565288) сплачений при поданні позову судовий збір в розмірі 636.40 грн. (шістсот тридцять шість гривень 40 копійок).

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлений 26 листопада 2012 року.

Суддя Д.В.Бездітко