Постанова

від 19.11.2012 по справі 2а/2370/3734/2012

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 листопада 2012 року Справа № 2а/2370/3734/2012

10 год. 30 хв. м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого -судді Холода Р.В.,

при секретарі -Шоколенко Т.М.,

за участю представника позивача -Власенко В.В. за довіреністю,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Черкаського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом державної податкової інспекції у місті Черкасах до комунального підприємства «Центр адміністрування та моніторингу Черкаської міської ради»про стягнення коштів з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника на суму податкового боргу,

ВСТАНОВИВ:

27 вересня 2012 року державна податкова інспекція у місті Черкасах звернулася до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому з урахуванням уточнених позовних вимог, просить:

- стягнути з КП «Центр адміністрування та моніторингу Черкаської міської ради», ід. номер 03569002 (адреса 18000, м. Черкаси, вул. Сумгаїтська, 15/1) на користь бюджету через ДПІ у м. Черкасах (18000, м. Черкаси, вул. Хрещатик, 235) податковий борг в сумі 3062,48грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що в порушення Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 року №2181-ІІІ (далі по тексту -Закон №2181), який був чинним на час виникнення спірних правовідносин та Податкового кодексу України відповідач невчасно та не в повному обсязі сплачує податки та збори, внаслідок чого виник податковий борг в сумі 3062,48грн., який самостійно платником податків не сплачений, що зумовило звернення до суду за стягненням податкового боргу в судовому порядку.

Ухвалою суду від 01 жовтня 2012 року відкрито скорочене провадження в адміністративній справі.

Під час розгляду справи в порядку скороченого провадження, розглянувши подані відповідачем заперечення, суд дійшов висновку про неможливість ухвалення законного і обґрунтованого рішення без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі, а тому вирішив розглядати справу за загальними правилами Кодексу адміністративного судочинства України і ухвалою від 29.10.2012р. справу було призначено до розгляду в судовому засіданні.

Представник позивача у судовому засіданні позов підтримала та просила його задовольнити.

Відповідач, належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, у судове засідання свого представника не направив. При цьому, просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог, надавши письмове заперечення на адміністративний позов, в якому зазначив, що стягнення штрафних санкцій за неподання декларацій по земельному податку не підлягають задоволенню з наступних обставин. Відповідно до ст. 269 Податкового кодексу України платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв), землекористувачі. У відповідності до ст. 270 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні, земельні частки (паї), які перебувають у власності. Відповідач наголошує, що державна реєстрація права власності чи права користування земельною ділянкою за відповідачем у державному земельному кадастрі не здійснювалася, а отже, у відповідача відсутній об'єкт оподаткування і відсутній обов'язок сплачувати земельний податок і подавати до державної податкової інспекції декларації з податку на землю.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, вивчивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців комунальне підприємство «Центр адміністрування та моніторингу Черкаської міської ради»зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Черкаської міської ради за ідентифікаційним кодом - 03569002.

Як встановлено з матеріалів справи, контролюючим органом було проведено невиїзні документальні перевірки своєчасності подання податкової звітності, про що складено акти: №6085/15-117 від 28.08.2009р., №4017/15-1/03569002 від 23.06.2010р., №6881/15-1/03569002 від 26.11.2010р., №1193/15-1/03569002 від 22.03.2011р. №3631/15-1/03569002 від 25.06.2011р., №6282/15-1/03569002 від 14.10.2011р.

Висновками вказаних актів перевірки встановлено, що відповідачем не подано декларації з податку на прибуток за перше півріччя 2009 року, за І-й квартал 2010 року, за шість місяців 2010 року, за дев'ять місяців 2010 року, за 2010 рік, за І-й квартал 2011 року, за ІІ-й квартал 2011 року, чим порушено вимоги п.п.4.1.4 п.4.1 ст. 4 Закону України «Про порядок погашень зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000р. №2181 та п.16.4 ст.16 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994р. №334/94-ВР, що були чинними на час виникнення спірних правовідносин та п. 49.18 ст. 49 Податкового кодексу України.

За неподання податкової декларації у строки, встановлені законодавством, відповідно до п.п.17.1.1 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашень зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»та п.120.1 ст.120 Податкового кодексу України до відповідача застосовано штрафні (фінансові) санкції та винесено податкові повідомлення-рішення №0023901501/0 від 02.09.2009р. на суму 170грн., №0014311501/0 від 29.06.2010р. на суму 170грн., №0024571501/0 від 01.12.2010р. на суму 340грн., №0004491501 від 25.03.2011р. на суму 170грн., №0016001501 від 30.06.2011р. на суму 1,00грн., №0030051501 від 28.10.2011р. на суму 1020грн.

Крім того, контролюючим органом було проведено камеральні перевірки податкової звітності, про що складено акти: №573/15-02/03569002 від 26.04.2012р., №580/15-02/03569002 від 27.04.2012р., №605/15-02/03569002 від 03.05.2012р.

Висновками зазначених актів перевірки встановлено, що відповідачем не подано декларації з плати за землю за 2010 рік, за 2011 рік та 2012 рік, чим порушено вимоги ч.2 ст.14 Закону України «Про плату за землю»від 03.07.1992р. та п.286.2 ст.286 ПК України.

За неподання податкової декларації у строки, встановлені законодавством, відповідно до п.120.1 ст.120 Податкового кодексу України до відповідача застосовано штрафні (фінансові) санкції та винесено податкові повідомлення-рішення №000528152 від 05.05.2012р. на суму 1,00грн., №000534152 від 05.05.2012р. на суму 170грн., №000537152 від 07.05.2012р. на суму 1020грн.

Також відповідачу нараховано пеню в розмірі 0,48грн.

Відповідно до п.6.2 ст.6 Закону №2181 відповідачу було направлено першу податкову вимогу №1/1136 від 04.07.2008р. на суму 1020грн. та другу податкову вимогу №2/1367 від 11.08.2008р. на суму 1020грн.

Згідно статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Пунктом 1.3 ст. 1 Закону №2181, який був чинний на час виникнення спірних правовідносин, податковий борг (недоїмка) - податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

Статтею 5 Закону №2181-III встановлено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку для подання податкової декларації. У разі коли відповідно до закону контролюючий орган самостійно визначає податкове зобов'язання платника податків за причинами, не пов'язаними із порушенням податкового законодавства, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму податкового зобов'язання у строки, визначені у законі з відповідного податку, а за їх відсутності - протягом тридцяти календарних днів від дня отримання податкового повідомлення про таке нарахування.

Відповідно до п. 5.2 ст. 5 вказаного вище Закону №2181, податкове зобов'язання платника податків, нараховане контролюючим органом відповідно до пунктів 4.2 та 4.3 статті 4 цього Закону, вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення, за винятком випадків, визначених підпунктом 5.2.2 цього пункту, а саме у разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган невірно визначив суму податкового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству з питань оподаткування або виходить за межі його компетенції, встановленої законом, такий платник податків має право звернутися до контролюючого органу із скаргою про перегляд цього рішення, яка подається у письмовій формі та може супроводжуватися документами, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати.

Відповідно до п.п. 17.1.7. п.17.1 ст.7 Закону №2181 зазначено, що у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

Згідно до ст. 2 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994р. №334/94, який був чинним на час виникнення спірних правовідносин, платниками податку є: з числа резидентів - суб'єкти господарської діяльності, бюджетні, громадські та інші підприємства, установи та організації, які здійснюють діяльність, спрямовану на отримання прибутку як на території України, так і за її межами; з числа нерезидентів - фізичні чи юридичні особи, створені у будь-якій організаційно-правовій формі, які отримують доходи з джерелом їх походження з України, за винятком установ та організацій, що мають дипломатичний статус або імунітет згідно з міжнародними договорами України або законом. Вибір порядку сплати податку на прибуток, визначеного цим підпунктом, здійснюється платником податку самостійно до 1 липня року, що передує звітному, про що повідомляються податкові органи за місцезнаходженням такого платника податку та його філій (відокремлених підрозділів). Зміна порядку сплати податку протягом звітного року не дозволяється. При цьому філії (відокремлені підрозділи) подають податковому органу за своїм місцезнаходженням розрахунок податкових зобов'язань щодо сплати консолідованого податку, форма якого встановлюється центральним органом державної податкової служби України, виходячи з положень цього підпункту.

Відповідно до підпункту 16.4 ст. 16 зазначеного вище Закону, податок за звітний період сплачується його платником до відповідного бюджету у строк, визначений законом для квартального податкового періоду. Платники податку у строки, визначені законом, подають до податкового органу податкову декларацію про прибуток за звітний період, розраховану наростаючим підсумком з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових періодів у разі його наявності відповідно до пункту 6.1 статті 6 цього Закону. При цьому за звітні квартал, півріччя та три квартали платники податку подають спрощену декларацію, а за результатами звітного року - повну. Форми декларацій з цього податку встановлюються центральним податковим органом за узгодженням з комітетом Верховної Ради України, що відповідає за проведення податкової політики.

01 січня 2011 року набрав чинності Податковий кодекс України (далі за текстом -ПК України), який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, повноваження і обов'язки посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до пункту 46.1 статті 46 ПК України податкова декларація, розрахунок - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Пунктом 49.1 статті 49 Податкового кодексу України передбачено, що податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків.

Платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є, відповідно до цього Кодексу незалежно від того, чи провадив такий платник податку господарську діяльність у звітному періоді (п.49.2 ст.49 ПК України).

Згідно з пунктом 49.18. статті 49 ПК України податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює: календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця; календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі в разі сплати квартальних або піврічних авансових внесків) - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя); календарному року, крім випадків, передбачених підпунктами 49.18.4 та 49.18.5 цього пункту - протягом 60 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року; календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб - до 1 травня року, що настає за звітним; календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб - підприємців - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року.

Згідно пункту 54.1 статті 54 Податкового кодексу України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом (п.57.1 ст. 57 ПК України).

У разі коли відповідно до цього Кодексу або інших законів України контролюючий орган самостійно визначає податкове зобов'язання платника податків з причин, не пов'язаних з порушенням податкового законодавства, такий платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму податкового зобов'язання у строки, визначені в цьому Кодексі, а якщо такі строки не визначено, - протягом 30 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення про таке нарахування (п.57.2 ст. 57 ПК України).

Відповідно до п. 58.1 ст.58 ПК України, встановлено що разі коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), або у разі коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення.

У разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення (п.58.3 ст.58 ПК України).

Відповідно до пункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Згідно пункту 59.3 вказаної статті податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання. Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов'язання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов'язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

Пунктом 59.4 зазначеної статті передбачено, що податкова вимога надсилається також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов'язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Пунктом 59.5 зазначеної статті передбачено, що у разі коли у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується, погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що виник після надіслання (вручення) податкової вимоги.

Відповідно до пункту 95.1 статті 95 Податкового кодексу України орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Пункт 95.2 вказаної статті передбачає, що стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги.

Неподання або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов'язаними нараховувати та сплачувати податки, збори податкових декларацій (розрахунків), - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 170 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання. Ті самі дії, вчинені платником податків, до якого протягом року було застосовано штраф за таке порушення, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 1020 гривень за кожне таке неподання або несвоєчасне подання (п.120.1 ст.120 ПК України).

Щодо тверджень відповідача, що у комунального підприємства «Центр адміністрування та моніторингу Черкаської міської ради»відсутній об'єкт оподаткування і відсутній обов'язок сплачувати земельний податок і подавати до державної податкової інспекції декларації з податку на землю, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 14.1.72. ст. 14 Податкового кодексу України, земельний податок - обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів.

Пунктом 14.1.156 ст. 14 Податкового кодексу України визначено, що податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Згідно п. 286.2 ст. 286 ПК України, платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 01 січня до 01 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію за поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій.

Відповідно до ст. 206 Земельного кодексу України використання земель в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати.

Згідно п. п. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий борг -сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Відповідно до п. п. 20.1.18. п. 20.1. ст. 20 ПК України органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

Оскільки комунальним підприємством «Центр адміністрування та моніторингу Черкаської міської ради»станом на дату розгляду адміністративного позову не сплачено у добровільному порядку податковий борг в сумі 3062,48грн. та беручи до уваги ту обставину, що відповідачем не оскаржено вищевказані податкові повідомлення-рішення, тому, суд дійшов висновку, що позовні вимоги органу державної податкової служби про стягнення податкового боргу визнаються судом обґрунтованими, доведеними і такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 4 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Керуючись ст.ст.14, 160-163, 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Стягнути з комунального підприємства «Центр адміністрування та моніторингу Черкаської міської ради»(18000, м. Черкаси, вул. Сумгаїтська, 15/1, ідентифікаційний код - 03569002) на користь бюджету через держану податкову інспекцію у м. Черкасах (18000, м. Черкаси, вул. Хрещатик, 235, ідентифікаційний код -34503595) податковий борг в сумі 3062 грн. (три тисячі шістдесят дві) грн. 48 коп.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд за правилами встановленими ст.ст.185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Р.В. Холод

постанова складена в повному обсязі 23.11.2012р.