Постанова

від 20.11.2012 по справі 6/337

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" листопада 2012 р. Справа № 6/337

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дроботової Т.Б. -головуючого, Волковицької Н.О., Данилової М.В., за участю представників: позивачаМицька Р.М. (дов. № 116/10 від 26.12.2011 р.) відповідачаКардашевської Т.В. (дов. № 91/2012/10/29-2 від 29.10.2012 р.) розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 27.09.2012 р. у справі№ 6/337 господарського суду міста Києва за позовомДочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" доПублічного акціонерного товариства "Київенерго" простягнення 47 425 545, 92 грн.

В С Т А Н О В И В :

Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго" (відповідач) про стягнення 47 425 545,92 грн. за договором на постачання природного газу № 06/08-2043 ТЕ-41 від 16.10.2008 р., а саме: 34 874 713,53 грн. основного боргу, 3 543 689,39 грн. пені, 6 766 917,18 грн. інфляційної складової боргу та 3% річних у розмірі 2 240 225,82 грн., у зв'язку з тим, що відповідач порушив взяті на себе зобов'язання щодо повноти та своєчасності внесення оплати за поставлений природний газ протягом січня -вересня 2009 року.

Рішенням господарського суду міста Києва від 12.07.2012 р. у справі № 6/337 (колегія суддів: головуючий Ковтун С.А., Бондаренко Г.П., Чеберяк П.П.) в частині вимог про стягнення 34 874 713,53 грн. боргу -провадження припинено, в іншій частині позову -відмовлено.

При винесенні рішення суд першої інстанції керувався пунктом 1-1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України в частині основного боргу за договором № 06/08-2043 ТЕ-41 від 16.10.2008 р. та приписами Закону України № 3319-VI "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію" в частині пені, 3% річних та інфляційних втрат.

За апеляційною скаргою позивача Київський апеляційний господарський суд (колегія суддів: головуючий Шапран В.В., Андрієнко В.В., Буравльов С.І.), переглянувши рішення господарського суду міста Києва від 12.07.2012 р. в апеляційному порядку, постановою від 27.09.2012 р. залишив вказане рішення без змін з тих же підстав.

ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 12.07.2012 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 27.09.2012 р. у даній справі скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Обґрунтовуючи доводи касаційної скарги, скаржник вказує на те, що суди попередніх інстанцій порушили норми матеріального та процесуального права, зокрема, приписи статей 525, 526, 549-551, 599, 625 Цивільного кодексу України, статей 231, 232, Господарського кодексу України, Закону України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію" та Постанови Кабінету міністрів України "Про затвердження Порядку списання заборгованості за природний газ та електричну енергію".

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін у даній справі, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 16.10.2008 р. між ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" (постачальник) та АЕК "Київенерго" (правонаступник -ПАТ "Київенерго") (покупець) укладено договір на поставку природного газу тепловим мережам "Київенерго" для надання населенню послуг з опалення та гарячого водопостачання за № 06/08-2043 ТЕ-41, відповідно до пункту 1.1 якого постачальник зобов'язується передати у власність покупцю природний газ, за наявності його обсягів, а покупець зобов'язується прийняти від постачальника та оплатити природний газ в обсязі, зазначеному в статті 2 цього договору.

Згідно з дослідженими судами матеріалами справи, позивач протягом січня -вересня 2009 року передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 110 091 966,53 грн., що підтверджується актами передачі-приймання природного газу.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами першої та апеляційної інстанцій позивач звернувся до суду з позовною заявою, мотивуючи її тим, що відповідач свої зобов'язання по договору № 06/08-2043 ТЕ-41 від 16.10.2008 р. в частині оплати поставленого природного газу здійснював неналежним чином, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість у розмірі 34 874 713,53 грн.

Під час розгляду справи у суді першої інстанції, а саме -03.09.2010 р. відповідач в порядку реалізації постанови Кабінету Міністрів України від 18.08.2010 р. № 721 "Про проведення вексельних розрахунків з відшкодування різниці в тарифах на теплову енергію" здійснив погашення заборгованості на суму 34 874 713,53 грн.

У зв'язку з викладеним, місцевий господарський суд дійшов висновку, з яким погодився суд апеляційної інстанції, про припинення провадження у справі в частині стягнення основної заборгованості по договору № 06/08-2043 ТЕ-41 від 16.10.2008 р. на підставі пункту 1-1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку з відсутністю предмету спору.

Крім суми основного боргу позивач просив суд стягнути на його користь 3 543 689,39 грн. пені на підставі пункту 7.2. договору, 6 766 917,18 грн. інфляційної складової боргу, 3% річних в розмірі 2 240 225,82 грн. з урахуванням вимог статті 625 Цивільного кодексу України.

Відповідно до пункту 2.2. статті 2 Закону України № 3319-VI "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію" підлягає списанню заборгованість (у тому числі встановлена судовими рішеннями) з пені, штрафних та фінансових санкцій (три відсотки річних та індекс інфляції), які нараховані підприємствам, визначеним у статті 1 цього Закону, на заборгованість за природний газ, спожитий ними у період з 1 січня 1997 року по 1 січня 2011 року, і не сплачена станом на дату набрання чинності цим Законом.

Дія Закону України № 3319-VI поширюється на підприємства незалежно від їхніх форм власності, що виробляють, транспортують і постачають теплову та електричну енергію, надають послуги з диспетчерського управління об'єднаною енергетичною системою України, суб'єктів господарювання, що здійснюють постачання природного газу та електричної енергії за регульованим тарифом, Національну акціонерну компанію "Нафтогаз України" та її дочірні підприємства ДК "Газ України", ДК "Укртрансгаз", ДК "Укргазвидобування", ДАТ "Чорноморнафтогаз" та ДП "Енергоринок".

Постановою Кабінету Міністрів України № 894 від 08.08.2011 р. затверджено Порядок списання заборгованості за природний газ та електричну енергію, який визначає механізм списання заборгованості (у тому числі реструктуризованої) за природний газ та електричну енергію, зокрема зі сплати пені, штрафних та фінансових санкцій, що нараховані на заборгованість за природний газ, а також за кам'яне і буре вугілля, газ нафтопереробки, нафтопродукти і природний газ підприємств, що виробляють електричну енергію, перед Держрезервом, яку реструктуризовано відповідно до рішень Кабінету Міністрів України, відповідно до Закону України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію".

Відповідно до пункту 4 Порядку обсяг заборгованості (у тому числі реструктуризованої) за природний газ визначається з урахуванням вимог законодавства з питань інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, коштів, документів та розрахунків і списується:

- учасниками процедури списання, що здійснюють постачання природного газу за регульованим тарифом або виробляють, транспортують і постачають теплову енергію, перед дочірньою компанією "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" - у сумах, що обліковуються в бухгалтерському обліку таких учасників;

- компанією "Газ України" у сумах, що обліковуються в її бухгалтерському обліку, включаючи заборгованість ліквідованих підприємств, що виробляють, транспортують і постачають теплову енергію.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій 18.06.2012 р. на виконання Закону України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію" та постанови Кабінету Міністрів України від 08.08.2011 р. №894 "Про затвердження Порядку списання заборгованості за природний газ та електричну енергію", комісією у складі: генерального директора, як голови комісії, та членів комісії: фінансового директора, директора з правового забезпечення, заступника директора безпеки, головного бухгалтера, заступника директора з забезпечення виробництва ПАТ "Київенерго" складено протокол № 8 про списання заборгованості, в тому числі, за договором № 06/08-2043 ТЕ-41 від 16.10.2008 р. -з пені у розмірі 3 543 689,39 грн., 3% річних у розмірі 2 240 225,82 грн. та індексу інфляції у розмірі 6 766 917,18 грн., нарахованих на заборгованість за природний газ, спожитий протягом січня -вересня 2009 року.

19.06.2012 р. цінним рекомендованих листом відповідач надіслав позивачу зазначений протокол з повідомленням про списання заборгованості.

Приписами статті 598 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Враховуючи викладене та з огляду на приписи вищезазначених норм законодавства України, господарські суди дійшли висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача пені, 3% річних та інфляційних втрат за прострочення виконання зобов'язань за договором №06/08-2043 ТЕ-41 від 16.10.2008 р.

Відповідно до статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Колегія суддів приходить до висновку, що оскаржувані судові рішення у даній справі прийняті з додержанням норм матеріального та процесуального права, повним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи та відповідністю висновків дійсним обставинам справи, тому підстав для скасування або зміни оскаржуваних судових рішень не вбачається.

Доводи скаржника, викладені у касаційній скарзі судова колегія вважає непереконливими та такими, що спростовуються наявними доказами та встановленими матеріалами справи.

Керуючись пунктом 1 статті 111 9 , статтями 111 5 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В :

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 27.09.2012 р. та рішення господарського суду міста Києва від 12.07.2012 р. у справі № 6/337 залишити без змін.

Касаційну скаргу Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" залишити без задоволення.

Головуючий суддя Т. Дроботова

Судді: Н. Волковицька

М. Данилова