Рішення

від 26.11.2012 по справі 5004/1449/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"26" листопада 2012 р. Справа № 5004/1449/12

за позовом фермерського господарства "Ярина-Агро", с. Скірче Горохівського району

до відповідачів: сільськогосподарського приватного підприємства "Дружба", с. Воютин Луцького району

виконавчого комітету Воютинської сільської ради, с. Воютин Луцького району

про визнання права власності

Суддя Войціховський В.А.

за участю представників сторін:

від позивача: Павлусь О.С. -представник (дов. №01 від 14.11.2012р.)

від відповідачів: не з'явились

Суть спору: фермерське господарство "Ярина-Агро" звернулось до господарського суду Волинської області з позовом до сільськогосподарського приватного підприємства "Дружба" та виконавчого комітету Воютинської сільської ради про визнання за фермерським господарством права власності на об'єкт нерухомого майна -приміщення кафе-бару, котрий розташований за адресою: Луцький район, с. Воютин, вул. Центральна, 1/К.

Ухвалою господарського суду від 16.11.2012р. за вказаним позовом було порушено провадження у справі та призначено її розгляд в судовому засіданні.

В судовому засіданні представник позивача, надавши суду для огляду витребувані останнім оригінали документів, пред'явлені позовні вимоги підтримав та просить суд задовольнити їх в повному об'ємі. В обґрунтування позовних вимог представник сторони посилається на придбання згідно договору купівлі-продажу №23-23 від 26.06.2008р. у сільськогосподарського приватного підприємства "Дружба" об'єкту нерухомості -приміщення їдальні, проведення реконструкції приміщення їдальні під кафе-бар на підставі рішення виконавчого комітету Воютинської сільської ради від 30.10.2008р. №28, присвоєння зазначеною сільською радою реконструйованому об'єкту нерухомого майна поштової адреси (рішення №1 від 30.08.2012р.), а також отримання фермерським господарством відмови комунального підприємства "Волинське обласне бюро технічної інвентаризації" у реєстрації права власності на об'єкт нерухомості.

Сільськогосподарське приватне підприємство "Дружба" (відповідач) у клопотанні від 21.11.2012р. №144 (а.с. 72) повідомило суд про неможливість забезпечення явки в судове засідання свого повноважного представника та просило суд здійснити судовий розгляд справи за його відсутності.

Поруч з цим письмовими поясненнями від 21.11.2012р. №144/1 (а.с. 73) відповідач засвідчив, що підприємство для покращення скрутного матеріального становища, зокрема, для виплати заборгованої заробітної плати працівникам, у 2007-2008 роках було вимушене продати частину майна, яке належало йому. В березні 2008 року, на оголошення про продаж майна -приміщення їдальні, відгукнулося фермерське товариство "Ярина-Агро". Після проведених переговорів та огляду майна 26.06.2008р. між підприємствами було укладено договір купівлі продажу №23-23. Майно було оцінене сторонами у 40 тисяч гривень, з врахуванням ПДВ. Цього ж дня сторони підписали акт яким передали дане приміщення їдальні у користування покупцю, який взяв на себе зобов'язання оплатити 40 тисяч гривень згодом. В середині серпня на рахунок СгПП "Дружба" від ФГ "Ярина-Агро" поступили грошові кошти в розмірі 40 000 грн.

СгПП "Дружба" не заперечує проти визнання права власності на приміщення їдальні (на сьогоднішній день приміщення кафе-бару) розташованого за адресою вул. Центральна, 1/К, с. Воютин, Луцького району. Волинської області за фермерським господарством "Ярина-Агро", засвідчуючи при цьому, що згідно договору купівлі-продажу №23-23 від 26.06.2008р. обов'язок продавця нотаріально посвідчити дану угоду не передбачався.

Воютинською сільською радою всупереч вимогам ухвали суду від 16.11.2012р. про порушення провадження у справі не було представлено суду письмових пояснень та інших витребуваних документів, компетентного представника в судове засідання сільська рада не направила, хоча про день, час та місце розгляду справи в суді була повідомлена належним чином (зазначена ухвала направлялась на адресу відповідача: Луцький район, с. Воютин, вул. Центральна, 1, рекомендованою кореспонденцією та була вручена останньому адресату про що свідчить відповідне поштове повідомлення (а.с. 71).

З огляду на викладене суд вважає, що у Воютинської сільської ради існувало достатньо часу для підготовки та своєчасного подання до господарського суду мотивованих письмових пояснень з приводу пред'явленого позову, направлення в судове засідання у встановлений день та час свого повноважного представника.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд,-

ВСТАНОВИВ:

26 червня 2008 року між сільськогосподарським приватним підприємством "Дружба", с. Воютин Луцького району та фермерським господарством "Ярина-Агро", с. Скірче Горохівського району було укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна за №23-23 (а.с. 14-15).

У відповідності до умов зазначеного договору сільськогосподарське приватне підприємство "Дружба" зобов'язалось продати та передати у власність фермерському господарству "Ярина-Агро" об'єкт нерухомого майна -приміщення їдальні, розміщене у с. Воютин Луцького району по вул. Центральній, 1, а фермерське господарство "Ярина-Агро", в свою чергу, прийняти зазначений об'єкт нерухомого майна та оплатити вартість останнього у встановленому договором порядку та розмірі (згідно з п. 1.3 договору від 26.06.2008р. №23-23 вартість об'єкту відчуження склала 40 000 грн.)

У відповідності до платіжних доручень №73 від 13.08.2008р. на суму 34200 грн. та №127 від 03.11.2008р. на суму 5800 грн. (а.с. 17-18) фермерським господарством "Ярина-Агро" було сплачено на рахунок СгПП "Дружба" вартість відчужуваного майна 40 000 грн.

Крім того дію стосовно виконання умов договору купівлі-продажу та проведення належних розрахунків по оплаті об'єкту нерухомості сторонами було оформлено шляхом виписки рахунку на оплату від 13.08.2008р. №183, накладної №183 від 13.08.2008р., а також податкової накладної №12 від 13.08.2008р. на суму 40 000 грн. (а.с. 19-20).

На підставі акту приймання-передачі від 26.06.2008р. №2606 (а.с. 16) сільськогосподарським приватним підприємством "Дружба" було передано, а фермерським господарством "Ярина-Агро" прийнято придбаний останнім у відповідності до угоди від 26.06.2008р. №23-23 об'єкт нерухомості -приміщення їдальні по вул. Центральна, 1, в с. Воютин Луцького району.

29 травня 2012 року фермерським господарством "Ярина-Агро" на адресу комунального підприємства "Волинське обласне бюро технічної інвентаризації" було скеровано клопотання за №02/5 щодо здійснення реєстрації за суб'єктом господарювання права власності на придбаний згідно договору купівлі-продажу від 26.06.2008р. №23-23 об'єкт нерухомого майна.

З підстав відсутності між сторонами нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу рішенням реєстратора від 19.06.2012р. №4417 (а.с. 36) було відмовлено позивачу у проведенні державної реєстрації права власності на об'єкт нерухомості.

Згідно статті 16 Цивільного кодексу України та статті 20 Господарського кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, способами захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, і визнання права.

Захищаючи право суб'єкта господарювання фермерське господарство "Ярина-Агро" відповідно до ст. 16 ЦК України та ст. 20 ГК України звернулось до суду з позовною заявою саме про визнання за останнім права власності на придбаний та реконструйований в процесі своєї господарської діяльності об'єкт нерухомого майна.

Господарський суд, оцінюючи наявні в матеріалах справи докази за своїм переконанням, що ґрунтується на повному й об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, дійшов до висновку про підставність пред'явлених позивачем позовних вимог та необхідність їх задоволення.

При цьому господарський суд виходив з наступного:

Відповідно до ст. 144 Господарського кодексу України, майнові права та майнові обов'язки суб'єктів господарювання виникають з угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать, а згідно ст. 147 Господарського кодексу, майнові права суб'єктів господарювання захищаються законом.

Згідно положень ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Цивільним законодавством (ст. 627 ЦК України) передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням цього Кодексу, інших актів законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У відповідності до ст.ст. 655, 656 Цивільного кодексу України, договір купівлі-продажу -це угода, за якою одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

Зазначена угода спрямована на безповоротне відчуження продавцем майна і перехід його у власність (повне господарське відання чи оперативне управління) покупця, виступає юридичною підставою виникнення права власності іншої сторони за угодою на придбаний згідно договору об'єкт.

Істотними умовами договору купівлі-продажу є умови про предмет та ціну угоди, недосягнення сторонами згоди щодо цих істотних умов, незважаючи на визначення останніми всіх інших можливих істотних умов (про строк, місце, спосіб виконання і т.п.) тягне за собою визнання цієї угоди неукладеною.

Судом встановлено, що сторонами за договором купівлі-продажу №23-23 від 26.06.2008р. поряд із зазначенням в угоді умов щодо строків, місця та способу її виконання, положень щодо порядку проведення розрахунків за придбаний об'єкт та порядку передачі останнього у власність покупця, було визначено і всі необхідні при цьому обов'язкові істотні умови договору купівлі-продажу -умови щодо предмету договору (його складу, особливостей, місце знаходження і т.п.) та ціни договору купівлі-продажу (в даному випадку, вартості об'єкту відчуження).

Зазначений договір між сторонами було укладено у відповідності до вимог чинного законодавства України, угода предметом судових розглядів не була, в судовому порядку недійсною та неукладеною не визнавалась, у зв'язку з чим у суду відсутні будь-які підстави вважати договір купівлі-продажу недійсним.

За змістом ст. 657 ЦК України договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

01 вересня 2008 року, 19 липня 2010 року, 07 листопада 2011 року, а також 30 січня 2012 року фермерським господарством "Ярина-Агро" на адресу сільськогосподарського приватного підприємства "Дружба" адресувались листи за №01.09, №01.07, №01.11 та №02.01 (а.с. 21-24) з проханнями нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу нерухомого майна від 26.06.2008р. №23-23.

Зазначені листи отримувались та реєструвались СгПП "Дружба" про що свідчать відмітки підприємства на них, однак, з боку продавця нерухомого майна залишились без відповідей та належного реагування.

У відповідності до ст. 220 Цивільного кодексу України, у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним. Якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

Судом встановлено, що в даному випадку між сторонами у справі (між СгПП "Дружба" та ФГ "Ярина-Агро") було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору купівлі-продажу, що вбачається із тексту самого договору, підписаного кожною із сторін та скріпленого печатками суб'єктів господарювання, на час розгляду справи господарським судом відбулось повне виконання умов договору шляхом сплати 40000 грн. вартості відчуженого об'єкту нерухомості, прийняття цих коштів продавцем, передачі нерухомого майна продавцем покупцю.

Викладені обставини дають підставу вважати укладений між сільськогосподарським приватним підприємством "Дружба", с. Воютин Луцького району та фермерським господарством "Ярина-Агро", с. Скірче Горохівського району договір купівлі-продажу нерухомого майна за №23-23 від 26.06.2008р. дійсним.

При цьому судом було враховано, що згідно з п.2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009р. №9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" зміст правочину не повинен суперечити положенням також інших, крім актів цивільного законодавства, нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції України (ст.ст. 1, 8 Конституції України).

Відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Згідно п. 13 даної постанови Пленуму при вирішенні спорів про визнання правочину, який підлягає нотаріальному посвідченню дійсним, суди повинні з'ясувати, чи підлягає правочин обов'язковому нотаріальному посвідченню, чому він не був нотаріально посвідчений, чи дійсно сторона ухилилася від його посвідчення та чи втрачена така можливість, а також чи немає інших підстав нікчемності правочину. При цьому, у зв'язку з недодержанням вимог закону про нотаріальне посвідчення правочину договір може бути визнано дійсним лише з підстав, встановлених ст.ст. 218 та 220 ЦК України.

Статтею 41 Конституції України встановлено, що кожен має право володіти, користуватись і розпоряджатись своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Згідно із ст. 3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є неприпустимість позбавлення прав власності, свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом, судовий захист цивільного права та інтересу.

Згідно ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Згідно ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Статтею 321 ЦК України встановлено, що право власності є непорушним, власник не може бути позбавлений чи обмежений у здійсненні права власності, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 328 Цивільного кодексу України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 386 ЦК України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності.

Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення нею дій для запобігання такому порушенню.

Беручи до уваги, що відповідно до ст. 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" №1878-VI від 11.02.2010р. обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, а саме право власності на нерухоме майно та те, що зазначені обставини, допущені з вини сільськогосподарського приватного підприємства "Дружба" при продажі об'єкта нерухомості (ігнорування вимог покупця щодо нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу), перешкоджають фермерському господарству "Ярина-Агро" належним чином реалізувати своє законне право користування, володіння та розпорядження належним йому майном та порушують правомірно набуте у відповідності до вимог діючого законодавства України й охоронюване законом право власності господарства на нього, суд, керуючись ст. 392 ЦК України прийшов до висновку про задоволення вимоги та визнання за фермерським господарством "Ярина-Агро" права власності на нерухоме майно -приміщення кафе-бару, розміщеного за адресою: Луцький район, с. Воютин, вул. Центральна, 1/К.

Одночасно з цим при вирішенні господарського спору судом було враховано те, що рішенням виконавчого комітету Воютинської сільської ради від 30.10.2008р. №30 (а.с. 26) за заявою фермерського господарства "Ярина-Агро" останньому було надано дозвіл на реконструкцію придбаного у СгПП "Дружба" приміщення їдальні у с. Воютин Луцького району.

В подальшому позивачем було отримано відповідні дозвільні документи щодо здійснення реконструкції їдальні та переобладнання її під кафе-бар, виготовлено відповідну технічну та будівельну документацію, погоджено останню у визначеному законодавством порядку.

16 вересня 2009 року між Воютинською сільською радою та фермерським господарством "Ярина-Агро" було укладено договір оренди землі (а.с. 30-35) у відповідності до котрого фермерському господарству з метою обслуговування приміщення їдальні в с. Воютин Луцького району було передано у строкове платне користування (оренду) земельну ділянку площею 0,2000 га терміном на 10 років до 16.09.2019р.

За письмовим зверненням фермерського господарства "Ярина-Агро" виконавчим комітетом Воютинської сільської ради 30.08.2012р. було прийнято рішення за №21 (а.с. 25) про присвоєння приміщенню кафе-бару "По-модньому", яке знаходиться на території Воютинської сільської ради в селі Воютин Луцького району по вулиці Центральній наступної поштової адреси: вул. Центральна, буд. №1/К.

Враховуючи заявлене представником позивача в судовому засіданні клопотання (а.с. 74), суд вважає, що витрати, пов'язані з поданням позову до суду та розглядом справи в суді, слід віднести на фермерське господарство "Ярина-Агро".

На підставі викладеного, керуючись ст. 20 Господарського кодексу України, ст.ст. 16, 219, 220, 316, 328, 392 Цивільного кодексу України, ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати за фермерським господарством "Ярина-Агро" (Горохівський район, с. Скірче, код ЄДРПОУ 35143893) право власності на об'єкт нерухомого майна -приміщення кафе-бару, розташованого за адресою: Волинська область, Луцький район, с. Воютин, вул. Центральна, 1/К.

Суддя В. А. Войціховський

Повне рішення

складено

26.11.12