Рішення

від 19.11.2012 по справі 5011-58/14984-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-58/14984-2012 19.11.12

За позовомЗаступника Дарницького прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі: Департаменту господарського забезпечення Служби безпеки України Проектного інституту Служби безпеки України ДоПриватного підприємства "Якість" Простягнення 19700, 00 грн. Суддя Блажівська О.Є.

Представники сторін:

Від позивача -Владимирова С.В. дов. № 32-580 від 17.08.2012р. до 31.12.2012р., Демченко Н.М. дов. № 32-627 від 02.10.2012р. до 31.12.2012р.

Від відповідача -не з'явився

Від прокуратури -Гриненко А.Є. дов. б/н від 19.11.2012р. до 19.11.2013р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Заступник Дарницького прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі: Департаменту господарського забезпечення Служби безпеки України, Проектного інституту Служби безпеки України звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного підприємства "Якість" про стягнення 19700, 00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.10.2012 року порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 19.11.2012 року.

16.11.2012 року через канцелярію Господарського суду міста Києва від позивача надійшли документи по справі.

19.11.2012 року представники сторін у судове засідання з'явились.

19.11.2012 року у судовому засіданні представник-1 позивача надав суду документи по справі.

19.11.2012 року представник відповідача надав суду відзив на позовну заяву.

Представник-2 позивача надав суду усні пояснення по суті справи.

Представник відповідача проти заявлених позовних вимог не заперечив.

Відповідно до вимог ст.81-1 ГПК України в судових засіданнях складені протоколи, які долучено до матеріалів справи.

В судовому засіданні 19.11.2012 р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення у відповідності до ст. 85 ГПК України.

В судовому засіданні суд повідомив сторони про порядок отримання повного тексту рішення відповідно до вимог ст. 87 ГПК України.

Розглянувши надані документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -

ВСТАНОВИВ

03.06.2010р. між Приватним підприємством "Якість" (надалі -замовник, відповідач) та Проектним інститутом Служби безпеки України (надалі -виконавець, позивач 2) укладено договір № 26-10 на виконання проектних робіт.

Згідно з пунктом 1.1 вказаного договору відповідач доручив, а позивач 2 прийняв на себе зобов'язання власними або залученими силами виконати роботи по виготовленню проектно-кошторисної документації по реконструкції будівлі з надбудовою четвертого поверху за адресою: м.Київ, вул. Малопідвальна, 16.

Пунктом 2.1 договору сторони погодили, що загальний термін виконання робіт за договором становить 30 календарних днів.

За виконану виконавцем та прийняту замовником продукцію відповідно до умов договору, замовник перераховує виконавцю відповідно до протоколу узгодження договірної ціни 53 880 грн. з ПДВ (п.4.1).

Пунктом 4.5 договору передбачено, що розрахунки за виконані роботи здійснюються на підставі оформлених актів приймання виконаних робіт протягом 10 банківських днів з моменту їх підписання замовником.

Відповідно до п.п.4.6, 4.7 договору, до початку виконання проектних робіт (протягом 10 банківських днів з моменту підписання цього договору), замовник перераховує на розрахунковий рахунок виконавця аванс в розмірі 90% від вартості робіт, передбачених цим договором. Остаточний розрахунок за виконані роботи з виконавцем здійснюється після повного виконання робіт, передбачених цим договором (п.4.7 договору).

01.12.2010р. сторони уклали уточнену додаткову угоду № 1 до договору № 26-10 від 03.06.2010р. на виконання робіт, за умовами якої визначили, загальну вартість робіт у сумі 123 870,20 грн. та спосіб оплати -100 % від вартості уточненої додаткової угоди №1.

Відповідно до наявних в справі актів здачі-приймання проектної продукції по договору № 26-10 від 03.06.2010р., а саме: № 61 від 21.07.2010р. та №80 від 26.08.2011р. позивач 2 виконав, а відповідач прийняв роботи на загальну суму 177 750,02 грн. (з урахуванням авансу до перерахування: 129 750,20 грн.)

Згідно банківської довідки вих.№ 607 від 19.11.2012 року від відповідача надійшли кошти за договором № 26-10 від 03.06.2010р., за період з 03.06.2010р. по 16.11.2012р.: 07.06.2010р.- 48 000,00 грн., 21.07.2010р.- 5 880,00 грн., 20.12.2010р.- 50 000,00 грн., 28.12.2010р.- 50 200,00 грн., 16.11.2011р.- 1670,20грн., 05.12.2011р.- 350,00 грн., 09.12.2011р. 350,00 грн., 09.12.2011р. -350,00 грн., 15.12.2011 р. - 300,00 грн., 22.12.2011р.- 500,00 грн.,04.01.2012р.- 500,00 грн., 19.01.2012р.- 300,00 грн.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач оплатив виконані роботи частково, перерахувавши на рахунок позивача 2 суму 104 170,20 грн.

Неоплаченими залишилися роботи на суму 19 700 грн.

Позивач 2 неодноразово звертався до відповідача із вимогами про оплатити боргу по договору № 26-10 від 03.06.2010р., проте з матеріалів справи вбачається, що претензії Проектного інституту Служби безпеки України № 19/15-681 від 07.11.2011р., № 32-341 від 21.05.2012р. залишені ПП «Якість»без відповіді та задоволення.

Відповідно відзиву на позовну заяву від 19.11.2012 року відповідач позовні вимоги визнає повністю.

За таких обставин та у зв'язку із неналежним виконанням грошових зобов'язань відповідачем позивач звернувся до суду з розглядуваним позовом про стягнення заборгованості.

Оцінюючи подані сторонами суду докази є повними та за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 08.04.99 №3-рп/99 у справі за конституційним поданням Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень ст. 2 ГПК України та Роз'яснення Вищого господарського суду України № 04-5/570 "Про деякі питання участі прокурора у розгляді справ, підвідомчих господарським судам", інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Разом з тим, держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств. З врахуванням того, що "інтереси держави"є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Під поняттям "інтереси держави"слід розуміти правовідносини в економічних, політичних, соціальних та інших сферах діяльності держави в цілому.

Згідно з п.1.1, 3.1 Статуту Проектного інституту Служби безпеки України, проектний інститут є проектною установою, засновником якої є Служба безпеки України, майно інституту є державною власністю, знаходиться в оперативному управлінні СБ України і закріплене за Інститутом на праві оперативного використання.

Суд дійшов висновку, що правочин, з якого виникли цивільні права та обов'язки сторін за своїм змістом і правовою природою є договором підряду, який підпадає під правове регулювання Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Приписи ч.7 ст.193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

Відповідно до частини 1 статті 875 Цивільного кодексу України за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

Згідно з частиною 4 статті 879 Цивільного кодексу України оплата робіт провадиться після прийняття замовником збудованого об'єкта (виконаних робіт), якщо інший порядок розрахунків не встановлений за погодженням сторін.

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з частиною 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

У відзиві на позовну заяву відповідач наявність боргу у сумі 19 700,00 грн. підтвердив, вказуючи на неможливість погашення заборгованості у повному обсязі у зв'язку з тяжким матеріальним становищем підприємства.

За змістом частини першої статті 229 Господарського кодексу України та частини першої ст.625 Цивільного кодексу України, за невиконання грошового зобов'язання боржник відповідає, хоч би його виконання стало неможливим не тільки в результаті його винних дій чи бездіяльності, а і внаслідок дії непереборної сили або простого випадку. Відповідальність боржника означає можливість стягнення за рахунок майна боржника суми невиконаного грошового зобов'язання. Тобто боржник не звільняється від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошового зобов'язання за будь-яких обставин.

Окрім того, ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України передбачає, що відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов'язання контрагентами правопорушника не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від господарсько-правової відповідальності.

Відповідно до ч. 2 ст. 617 Цивільного кодексу України, ст. 218 Господарського кодексу України, не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх зобов'язань контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язань, відсутність у боржника необхідних коштів.

За таких обставин, позовні вимоги в частині стягнення основної заборгованості у розмірі 19 700,00 грн. задоволенню у повному обсязі.

За таких обставин, позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно п. 2.5. Постанови Пленуму Вищого Господарського суду України від 26.12.11 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", будь-які подані учасниками процесу докази (в тому числі, зокрема, й стосовно інформації у мережі Інтернет) підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Якість" (02152, м. Київ, вул. Амвросія Бучми 4, кв. 45; ідентифікаційний код 30866704) на користь Проектного інституту Служби безпеки України (01034, м. Київ, вул. Золотоворітська, 5; ідентифікаційний код 13695877) основний борг у розмірі 19 700,00 грн. (дев'ятнадцять тисяч сімсот грн. 00 коп. ).

3. Стягнути з Приватного підприємства "Якість" (02152, м. Київ, вул. Амвросія Бучми 4, кв. 45; ідентифікаційний код 30866704) в доход Державного бюджету України судового збору у розмірі 1609,50 грн. (одну тисячу шістсот дев'ять грн. 50 коп.).

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо останню не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не було скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

5. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено 23.11.2012 року.

Суддя О.Є. Блажівська