Рішення

від 09.10.2012 по справі 9/33/5022-613/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"09" жовтня 2012 р.Справа № 9/33/5022-613/2012

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Гевка В.Л.

Розглянув справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКомТех", факт. адреса : вул.Олени Теліги, 4, м.Київ 112, 04112; юрид. адреса : вул. Народного ополчення,1, м.Київ, 03151

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Мрія-Центр", вул.Незалежності, 68а, с.Васильківці, Гусятинський район, Тернопільська область, 48257

про cтягнення 525 328 грн. 00 коп. основного боргу, 52 532 грн. 79 коп. пені, 11494 грн. 55 коп. 3% річних

За участю представників сторін:

позивача: Хайхан Анатолій Федорович, довіреність № 109 від 06.08.12 р.

Хайхан Світлана Вікторівна, довіреність № 108 від 06.08.12 р.

відповідача: Сьома Ігор Богданович - довіреність від 27.10.2012 р.

Представникам сторін роз'яснено їх права та обов'язки, передбачені ст. ст. 20, 22, 81 1 Господарського процесуального кодексу України.

Судом в порядку ст.81-1 ГПК України фіксація судового процесу технічними засобами не здійснювалася через відсутність відповідного клопотання.

У судовому засіданні 09.10.2012р. оголошено тільки вступну та резолютивну частини рішення.

Суть справи: Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕКомТех", факт. адреса: вул. Олени Теліги, 4, м. Київ, 04112; юрид. адреса: вул. Народного ополчення,1, м. Київ, 03151, (далі по тексту -постачальник, позивач,ТзОВ"ЕКомТех") звернулося до господарського суду з позовом до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Мрія-Центр", вул.Незалежності, 68а, с.Васильківці, Гусятинський район, Тернопільська область, 48257 (далі по тексту -покупець, відповідач,ТзОВ"Мрія-Центр") про cтягнення 525 328 грн. 00 коп. основного боргу, 52 532 грн. 79 коп. пені, 11494 грн. 55 коп. 3% річних.

Позов обґрунтовується оглянутими в судовому засіданні оригіналами та належним чином завіреними копіями: Договору №20052011НВ поставки продукції від 16.06.2011р.; Специфікації додаток №№1,2,3,4,5,6 до Договору №20052011НВ поставки продукції від 16.06.2011р.; рахунку-фактури №СФ-0001245 від 04.07.2011р.; видаткової накладної №РН-0001175 від 19.08.2011р.; довіреності №1183 від 19.08.2011р.; податкової накладної №120 від 19.08.2011р.; банківської виписки БВ-0000143 від 03.08.2011р.; банківської виписки БВ-0000149 від 11.08.2011р.; банківської виписки БВ-0000155 від 19.08.2011р.; рахунку-фактури №СФ-0001110 від 17.06.2011р.; видаткової накладної №РН-0001182 від 22.08.2011р.; Довіреності №1185 від 19.08.2011р.; податкової накладної №130 від 22.08.2011р.; рахунку-фактури №СФ-0001565 від 15.08.2011р.; видаткової накладної №РН-0001338 від 19.09.2011р.; Довіреності №2160 від 19.09.2011р.; податкової накладної №124 від 19.09.2011р.; рахунку-фактури №СФ-0001800 від 14.09.2011р.; рахунку-фактури №СФ-0001816 від 16.09.2011р.; видаткової накладної №РН-0001531 від 12.10.2011р.; видаткової накладної №РН-0001532 від 12.10.2011р.; Довіреності №111011 _КЗ від 11.10.2011р.; податкової накладної №78 від 12.10.2011р.; податкової накладної №79 від 12.10.2011р.; рахунку-фактури №СФ-0002060 від 13.10.2011р.; видаткової накладної №РН-0001752 від 14.11.2011р.; Довіреності №111008_К4 від 08.11.2011р.; податкової накладної №106 від 14.11.2011р.; Претензії №1 вих.№28 від 28.02.2012р.; та іншими матеріалами.

Ухвалою господарського суду від 25.07.2012р. порушено провадження у справі та її розгляд вперше призначено на 07.08.2012 р. о 15 год. 30 хв.

У судовому засіданні 07.08.2012р. суд перейшов до розгляду справи по суті.

У відповідності до ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладався на 24.09.2012р. о 14 год. 20 хв. та в судовому засіданні оголошувались перерви до 21.08.2012р. на 12 год. 00 хв., до 28.08.2012р. на 15 год. 40 хв. та до 09.10.2012р. о 14 год. 10 хв. у зв'язку з неподанням представниками сторін витребуваних судом документів та необхідності дослідження та оцінки поданих доказів.

Строк вирішення спору у справі №9/33/5022-613/2012 встановлено до 24.09.2012р. За клопотанням представників сторін від 24.09.2012р., у зв'язку із закінченням терміну розгляду справи, суд, у відповідності до ст. 69 ГПК України, ухвалою від 24.09.2012р. строк вирішення спору продовжив на п'ятнадцять днів до 09.10.2012р.

У процесі розгляду справи позивач в порядку ст.22 ГПК України подавав заяву про уточнення позовних вимог №118 від 17.08.2012р. (вх. №14681(с) від 21.08.2012р.) та заяву про додаткові уточнення та зменшення розміру позовних вимог №148 від 02.10.2012 року (вх.№15916 від 08.10.2012р), згідно яких підтвердив часткове погашення основного боргу відповідачем і відповідно просив зменшити заявлену до стягнення суму основного боргу.

Так, в долученій до матеріалів справи заяві про додаткові уточнення та зменшення розміру позовних вимог №148 від 02.10.2012 року, зазначає, що в зв'язку із проведеною відповідачем частковою сплатою боргу: сума основного боргу, станом на 08.10.2012р., складає 175 000,00 грн.

В свою чергу, згідно згаданих заяв позивач, здійснивши новий обрахунок пені, станом на дату подачі позовної заяви, зменшив заявлену до стягнення суми пені з 52532,79 грн. згідно поданої первинної позовної заяви до 40408,43 грн., згідно поданих доповнень.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог .

Враховуючи вищевикладене, розглянувши зазначені заяви позивача, суд розцінює їх як заяви, якими позивач фактично зменшив розмір позовних вимог, в частині заявленої до стягнення суми основного боргу та пені, а тому приймає їх до розгляду, як такі, що подані в порядку ст. 22 ГПК України.

При цьому в разі зменшення позовних вимог, якщо його прийнято господарським судом, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір. Факт зменшення ціни позову обов'язково відображається господарським судом, в описовій частині рішення зі справи. При цьому будь-які підстави для припинення провадження у справі в частині зменшення позовних вимог у господарського суду відсутні (п. 6. інф. л. ВГСУ від 13.08.2008 № 01-8/482. п. 17 інф. л. ВГСУ від 20.10.2006р. №01-8/2351).

Таким чином, суд розглядає справу, предметом розгляду якої є: стягнення 175 000 грн. 00 коп. основного боргу, 40 408 грн. 43 коп. пені та 11 494 грн. 55 коп. 3% річних.

Представники позивача в судове засідання прибули, позовні вимоги, з врахуванням поданої заяви про додаткові уточнення та зменшення розміру позовних вимог №148 від 02.10.2012р. (вх.№15916 від 08.10.2012р.), підтримали в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання прибув, позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу та стягнення 3% річних визнає як правомірно обраховані.

При цьому у наданому суду відзиві на позовну заяву №5247/1208 від 07.08.2012р. зазначає, що заборгованість виникла через певні особливості здійснення господарської діяльності в галузі сільського господарства (вирощування зернових культур, овочів, тощо.) - збір урожаю відбувається в кінці літа -на початку осені і продаж може відбутись лише після його збору по завершенню всього технологічного процесу. Таким чином кошти від продажу сільськогосподарської продукції для розрахунку з постачальниками можуть бути спрямовані на покриття заборгованості лише восени - після завершення технологічного процесу.

Щодо заявленої до стягнення пені, то згідно відзиву на позов відповідач стверджує, що обрахунок пені здійснено позивачем з певними неточностями, зокрема, в частині нарахування її з порушенням ч. 6 ст. 232 ГК України. Одночасно, відповідач просить суд, керуючись ст. 83 ГПК України, зменшити суму заявленої до стягнення пені до 50% та відстрочити її стягнення до 30 вересня 2012р. з підстав того, що розмір пені є надто великим та заявлений до стягнення позивачем у період, коли у відповідача як сільськогосподарського виробника відбувається збір врожаю, а тому стягнення пені у такому розмірі може призвести до його зриву.

У судовому засіданні представник відповідача додатково долучив до матеріалів справи в якості доказу часткового погашення заборгованості оригінали платіжних доручень №10 від 06.08.2012р. на суму 25328,00 грн. та №10 від 21.08.2012р. на суму 50000 грн. та підтвердив, що станом на 09.10.2012р. сума основного боргу відповідача перед позивачем становить 175000 грн. та визнається відповідачем повністю.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши представлені докази в сукупності, заслухавши доводи представників позивача та пояснення представника відповідача, господарський суд встановив наступне.

Відповідно до ст. 16 ЦК України та п. 2 ст. 20 ГК України кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Статтею 1 ГПК України передбачено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. Відповідно до ст. 2 ГПК України господарський суд порушує провадження у справі за позовами, зокрема підприємств і організацій, які звертаються до суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

За змістом положень вказаних норм, правом на пред'явлення позову до господарського суду наділені, зокрема юридичні особи, фізичні особи - підприємці, а суд шляхом вчинення провадження у справі здійснює захист осіб, права та охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.

За загальними положеннями цивільного законодавства зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав і обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є також дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Із змістом зазначеної норми кореспондуються і приписи частини 1 статті 174 ГК України відповідно до якої господарський договір є підставою виникнення господарських зобов'язань.

Як встановлено судом, 16.06.2011р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕКомТех», як постачальником, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Мрія-Центр», як покупцем, було укладено Договір № 20052011НВ поставки продукції (далі по тексту -Договір), відповідно до умов якого позивач взяв на себе зобов'язання поставляти продукцію: комп'ютерну та офісну техніку, програмне забезпечення, витратні матеріали та комплектуючі до комп'ютерної та офісної техніки згідно специфікацій, які є невід'ємною частиною даного договору (далі -продукція,товар), а покупець приймати та оплачувати продукцію у кількості та асортименті згідно попередніх замовлень покупця.

Продукція постачатиметься окремими партіями. Асортимент, кількість та ціни на продукцію кожної окремої партії вказуються в специфікаціях до даного договору, які є його невід'ємною частиною.(п.п.1.1., 1.2 договору).

Згідно п. 2.4. Договору моментом відпуску вважається день передачі продукції Постачальником та приймання її Покупцем з обов'язковою відміткою в накладній.

Даний Договір набирає чинності з дня його підписання та діє до 31.12.2011 року (п.7.1.Договору).

Розглянувши та оцінивши умови Договору №20052011НВ від 16.06.2011р., суд приходить до висновку, що між сторонами виникли правовідносини з купівлі-продажу шляхом поставки товару.

У відповідності до ст.655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

В свою чергу згідно ч. 1,2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

У відповідності до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

На виконання взятих на себе зобов'язань та згідно попередніх замовлень Покупця Постачальником було передано, а представником Покупця прийнято:

- 19.08.2011 року Товару на загальну суму 424 993,45 грн., у т.ч. ПДВ 70 832,24 грн., що підтверджується видатковою накладною № РН-0001175 від 19 серпня 2011 року та Довіреністю № 1 183 від 19 серпня 2011 року (копії долучено до матеріалів справи);

- 22.08.2011року Товару на загальну суму 87 175,92 грн., у т.ч. ПДВ 14 529,32 грн., що підтверджується видатковою накладною № РН-0001182 від 22 серпня 2011 року та Довіреністю №1185 від 19 серпня 2011 року (копії долучено до матеріалів справи);

- 19.09.2011 року Товару на загальну суму 306 472,08 грн., у т.ч. ПДВ 51 078,68 грн. що підтверджується видатковою накладною №РН-0001338 від 19 вересня 2011 року та Довіреністю №2160 від 19 вересня 2011 року (копії долучено до матеріалів справи);

- 12.10.2011 року Товару на загальну суму 48 288,60 грн., у т.ч. ПДВ 8 048,10 грн., що підтверджується видатковою накладною № РН-0001530 від 12 жовтня 2011 року, видатковою накладною № РН 0001531 від 12 жовтня 2011 року, видатковою накладною № РН-0001532 від 12 жовтня 2011 року та Довіреністю №111011_КЗ від 11 жовтня 2011 року (копії долучено до матеріалів справи);

- 4.11.2011 року Товару на загальну суму 10 593,96 грн. у т.ч. ПДВ 1 765,66 грн., що підтверджується видатковою накладною №РН-0001752 від 14 листопада 2011 року та Довіреністю №111008_ К4 від 08 листопада 2011 року (копії долучено до матеріалів справи).

Вищезазначені накладні завірені підписами та печатками сторін без зауважень та заперечень. Також, і довіреності уповноваженої особи ТзОВ "Мрія-Центр ", згідно яких отримувався товар представником Покупця та підписувались накладні оформлені належним чином та містять підписи відповідальних осіб та відбиток печатки товариства - відповідача.

Факт отримання товару за Договорами підтверджується і представником відповідача у судових засіданнях.

Враховуючи вищевикладене, розглянувши та оцінивши подані позивачем докази, суд вважає належним чином підтвердженим факт поставки товару, за представленими накладними.

Отже, на виконання умов Договору Постачальником було передано, а Покупцем прийнято Товар на загальну суму 877 524,01 грн., у т. ч. ПДВ 146 254,00 грн.

У відповідності до ст.509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до вимог ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання, що виникають з договору або з інших підстав, визначених ст. 11 ЦК України, повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 2 ст. 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст.ст. 691, 692, 693 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу. Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За умовами п.3.2. Договору сторонами погоджено, що розрахунки за продукцію, що відпускається, здійснюються шляхом 100% оплати згідно наданого Постачальником рахунку-фактури протягом 30 робочих днів з моменту прийняття Покупцем продукції (підписання видаткових накладних або актів виконаних робіт).

Проте, як стверджує позивач, всупереч згаданих приписів закону, положень укладеного між сторонами Договору відповідач свої зобов'язання виконував не належним чином, зокрема, не сплатив повністю вартість поставленого йому товару у визначений Договором строк, а платежі здійснював з прострочкою встановлених умовами укладеного Договору термінів і, станом на час звернення з позовом до суду, відповідач заборгував позивачу 525 328,00 грн. за поставлений товар.

Враховуючи наявну заборгованість за Договором позивач направляв на адресу відповідача претензію №28 від 28 лютого 2012 року (отримана відповідачем 05 березня 2012 року), проте, як стверджує позивач, відповідач за поставлену продукцію в повному об'ємі не розрахувався, відповіді на претензію не надіслав.

В подальшому, під час розгляду справи, сторони надали додаткові докази проведеної під час слухання справи часткової оплати основного боргу відповідачем, які не були враховані позивачем при розрахунку заборгованості у поданому позові, а саме платіжні доручення:

- від 06.08.2012 року № 10 на суму 25328,00 грн.;

- від 17.08.2012 року № 320 на суму 100000,00 грн.;

- від 21.08.2012 року № 10 на суму 50000,00 грн.;

- від 29.08.2012 року № 22 на суму 48691,63 грн.;

- від 29.08.2012 року № 23 на суму 1308,37 грн.;

- від 05.09.2012 року № 291 на суму 25000,00 грн.;

- від 07.09.2012 року № 667 на суму 25000,00 грн.;

- від 18.09.2012 року № 9 на суму 25000,00 грн.

- від 28.09.2012р. на суму 50000,00грн.

З урахуванням усіх проведених платежів сума основного боргу, станом на час розгляду справи, складає 175 000,00 грн.

При цьому позивач у наданих суду позовній заяві від 18.07.2012р. № 101 (вх. №0784 від 24.07.2012р.), заяві про уточнення позовних вимог №118 від 17.08.2012р. (вх. №14681(с) від 21.08.2012р.) та заяві про додаткові уточнення та зменшення розміру позовних вимог №148 від 02.10.2012 року (вх.№15916 від 08.10.2012р) підтвердив часткове погашення заборгованості відповідачем та здійснивши перерахунок основної заборгованості зменшив суму позову в частині стягнення основної заборгованості за Договором до 175 000 грн. 00 коп. Вказана заява була прийнята судом як така, яка подана у відповідності до статті 22 ГПК України.

Слід зазначити, що розмір суми основного боргу неодноразово погоджувався сторонами та визнавався відповідачем і шляхом підписання під час розгляду справи двосторонніх актів звіряння взаємних розрахунків, а саме станом на 09.08.2012р. в сумі 500000, грн. та станом на 21.09.2012р. на суму 225 000,00 грн. Вказані акти підписані уповноваженими особами сторін та завірені їх печатками.

Також, і у відзиві на позов від 07.08.2012р. вих. № 5247/1208 відповідач та його представник у судових засіданнях позовні вимоги в частині суми основного боргу вважає обґрунтованими та визнає повністю .

Відповідно до ч. 5,6 ст. 22 ГПК України відповідач має право визнати позов повністю або частково, а також має право до початку розгляду господарським судом справи по суті подати зустрічний позов. Господарський суд не приймає відмови від позову, зменшення розміру позовних вимог, визнання позову відповідачем, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

В свою чергу ч.5 ст. 78 ГПК України передбачено, що у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Розглянувши подану заяву відповідача про визнання позову у сукупності з іншими матеріалами справи, суд дійшов висновку, що визнання позову відповідачем в частині суми основного боргу не суперечать законодавству та не порушує прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб, а тому суд приймає його як таке, що подане у відповідності до вимог ГПК України.

Враховуючи зазначене, розглянувши та оцінивши подані позивачем докази та матеріали справи, суд вважає, що доводи позивача про порушення його майнових прав на заявлену суму основного боргу 175000,00 грн. є правомірними, документально підтвердженими, а також, визнаними відповідачем в установленому законом порядку. А тому позов в частині стягнення 175000,00 грн. основного боргу підлягає до задоволення повністю.

Щодо нарахованих позивачем 3% річних, то судом встановлено наступне.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням процентів річних, встановлених ст. 625 ЦК України, є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Можливість нарахування 3% річних законодавець пов'язує з протиправною поведінкою відповідача, з фактом порушення грошового зобов'язання. Головним для визначення правової природи даної міри відповідальності є вказівка на невиконання грошового зобов'язання. При цьому, норми чинного законодавства не вимагають обов'язкового встановлення у договорі додаткового застереження щодо можливості застосування наслідків передбачених частиною 2 статті 625 ЦК України.

Враховуючи зазначене, розглянувши та оцінивши поданий позивачем розрахунок позовних вимог в частині нарахування 3% річних, суд вважає, що 11 494 грн. 55 коп. - 3% річних підлягають до задоволення, як такі, що заявлені та обраховані із врахуванням умов Договору, зокрема, в частині строку сплати заборгованості, а також визнаються відповідачем у відзиві на позов від 07.08.2012р. вих. № 5247/1208 як правильно нараховані.

Щодо стягнення нарахованої позивачем пені, то судом встановлено наступне.

Із змісту ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися згідно з законом або договором неустойкою (штрафом, пенею), порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. При цьому, неустойкою (штрафом, пенею) визнається, визначена договором або актом цивільного законодавства, грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові в разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно п.п. 5.2. Договору №20052011НВ від 16.06.2011р. сторони погодили, що за необґрунтовану відмову або затримку оплати Покупець сплачує пеню у розмірі 0,05% від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу, але не більше 10% від суми заборгованості.

При цьому, як уже встановлено вище судом сума заборгованості відповідача перед позивачем, станом на момент звернення з позовом до суду, складала 525 328 грн., а пеня згідно умов договору, яка була заявлена позивачем первинно у позові була обрахована ним у розмірі 52 532,79 грн., що не перевищує 10% та відповідає в цій частині умовам Договору.

Проте, при обрахунку розміру та періоду нарахування пені у позові позивачем не враховано вимог ч. 6 статті 232 ГК України, згідно якої нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано та ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" щодо того, що розмір обчислюваної пені від суми простроченого платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Разом з цим, в подальшому позивачем під час розгляду справи усунено вказані недоліки обрахунку пені та згідно поданих заяви про уточнення позовних вимог №118 від 17.08.2012р. (вх. №14681(с) від 21.08.2012р.) та заяви про додаткові уточнення та зменшення розміру позовних вимог №148 від 02.10.2012 року (вх.№15916 від 08.10.2012р) здійснено новий обрахунок пені у відповідності до вимог ч. 6 статті 232 ГК України та ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" із застосуванням шестимісячного строку нарахування пені та у розмірі подвійної облікової ставки. У зв'язку з чим зменшено заявлену до стягнення суму пені з 52532,79 грн. згідно поданої первинної позовної заяви до 40408,43 грн. , згідно поданих доповнень. Також, з поданого розрахунку вбачається, що пеня обраховувалась із врахуванням зменшення розміру боргу на суму здійснюваних платежів відповідачем в погашення заборгованості.

Враховуючи зазначене, суд вважає, заявлені позовні вимоги позивача про стягнення пені у розмірі 40408,43 грн. правомірними та такими, що підлягають до задоволення.

Одночасно, розглянувши клопотання відповідача про зменшення суми нарахованої до стягнення пені на 50 %, а також про відстрочку її стягнення до 30.09.2012р., суд відмовляє у їх задоволенні виходячи з наступного.

Зокрема, суд має за необхідне зазначити, що товар за Договором передано позивачем відповідачу ще у серпні -листопаді 2011р. Заборгованість за договором у відповідача, також виникла у 2011р., тоді як, у суд з позовом позивач звернувся лише у липні 2012р. А тому, на думку суду, у відповідача було достатньо часу для виконання свого обов'язку щодо оплати товару належним чином. При цьому позивачем вживались заходи досудового врегулювання спору, а саме надсилалась відповідачу претензія з вимогою сплати боргу №28 від 28 лютого 2012 року (отримана відповідачем 05 березня 2012 року).

Окрім того, суд вважає, що усі посилання, наведені боржником у заяві, суперечать вимозі ст.5 ГК України в частині обов'язку суб'єктів господарювання діяти у межах встановленого господарського порядку, додержуючись вимог законодавства. Встановлений господарський порядок, регламентований нормами ГК України, передбачає, що суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарську відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання було неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних та невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку необхідних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів (ст.218 ГК України); учасник господарських відносин при порушенні ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання та зобов'язаний сплатити штрафні санкції згідно з вимогами, передбаченими цим Кодексом та іншими законами (ст.229 ГК України).

Слід також зазначити, що принцип презумпції комерційних ризиків під час провадження підприємницької діяльності та саме визначення підприємництва як діяльності, здійснюваної на власний ризик (ст.42 ГК України), виключає залежність обов'язку боржника сплатити штрафні санкції нараховані за невиконання зобов'язання тільки через те, що їх сплата в майбутньому може призвести до погіршення фінансового стану суб'єкта господарювання.

При цьому важкий фінансовий стан боржника суб'єкта господарювання є результатом його власної господарської діяльності, і не може бути прийнятий судом як об'єктивна обставина, що унеможливлює виконання договірних зобов'язань.

Також, щодо строку відстрочки, який заявлено у відзиві відповідачем до 30.09.2012р. то він не може бути задоволений судом в силу того, що він завершився станом на день розгляду справи та прийняття рішення 09.10.2012р.

Статтею 4 3 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами, а в силу приписів ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи зазначене, беручи до уваги те, що спір виник з вини відповідача у справі внаслідок неповної оплати за поставлений товар та враховуючи, що відповідач, станом на день розгляду справи заявлену у позові суму заборгованості не погасив (належних доказів протилежного не представив) суд вважає, що доводи позивача про порушення його майнових прав є правомірними та документально підтвердженими, а тому порушене право Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКомТех" підлягає судовому захисту шляхом примусового стягнення з відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Мрія-Центр" 175 000 грн. 00 коп. -основного боргу, 40 408 грн. 43 коп. -пені, 11 494 грн. 55 коп. -3% річних.

Згідно ч.1,2 статті 49 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

Враховуючи зазначене, керуючись ст. 49 ГПК України, беручи до уваги те, що спір у справі виник з вини відповідача у зв'язку з неналежним виконанням ним умов Договору в частині своєчасної оплати поставленого товару, судовий збір у розмірі 11544 грн. 29 коп., суд покладає на відповідача у справі та він підлягає стягненню в користь позивача. В іншій частині судовий збір у розмірі 242,82 грн. покладається на позивача, з врахуванням того, що розмір позовних вимог в частині суми пені був зменшений у поданій заяві позивачем у зв'язку з неправильним його обрахунком при поданні первинного позову, а тому спір в цій частині виник з вини позивача.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 4 3 , 32-33, 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Мрія-Центр", вул.Незалежності, 68а, с.Васильківці, Гусятинський район, Тернопільська область (код ЄДРПОУ 14040434) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКомТех", факт. адреса : вул.Олени Теліги, 4, м.Київ 112: юрид. адреса : вул. Народного ополчення,1, м.Київ (код ЄДРПОУ 31921197) - 175 000 (сто сімдесят п'ять тисяч) грн. 00 коп., 40 408 (сорок тисяч чотириста вісім) грн. 43 коп. пені, 11 494 (одинадцять тисяч чотириста дев'яносто чотири) грн. 55 коп. 3% річних, 11 544 (одинадцять тисяч п'ятсот сорок чотири) грн. 29 коп. судового збору.

3.Наказ видати після набрання рішенням суду законної сили.

На рішення суду, яке не набрало законної сили, сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу, протягом десяти днів з дня підписання рішення, через місцевий господарський суд.

Повне рішення складено та підписано 15.10.2012р.

Суддя В.Л. Гевко