Рішення

від 23.10.2012 по справі 9/52/5022-763/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"23" жовтня 2012 р.Справа № 9/52/5022-763/2012

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Гевка В.Л.

Розглянув справу

за позовом Тернопільського міського шляхового ремонтно-будівельного підприємства "Міськшляхрембуд", вул. Монастириського, 8, м. Тернопіль, 46011

до відповідача Тернопільського обласного ФСТ "Колос АПК, вул. Танцорова, 51, м. Тернопіль, 46000

про стягнення заборгованості в сумі 130 781 грн. 07 коп.

За участю представників сторін:

позивача: Максимчук Олена Володимирівна -довіреність № 2 від 02.10.12р.;

відповідача: Гунтік Георгій Микитович, доручення № 189 від 01.10.2012р.

Представникам сторін роз'яснено права та обов'язки учасників судового процесу у відповідності до приписів ст.ст. 20, 22, 81-1 ГПК України.

Судом в порядку ст.81-1 ГПК України фіксація судового процесу технічними засобами не здійснювалася через відсутність відповідного клопотання.

Сторони, в порядку ст.ст. 64,77 ГПК України, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином у встановленому законом порядку.

У судовому засіданні 23.10.2012р. оголошено тільки вступну та резолютивну частини рішення.

Суть справи: Позивач - Тернопільське міське шляхове ремонтно-будівельне підприємство "Міськшляхрембуд", вул. Монастириського, 8, м. Тернопіль, звернулося з позовом до відповідача Тернопільського обласного ФСТ "Колос АПК, вул. Танцорова, 51, м.Тернопіль, про стягнення заборгованості в сумі 130 781 грн. 07 коп.

Позов обґрунтовується належним чином завіреними копіями: договору підряду № 19/08 від 25.08.2011р.; акту приймання виконаних будівельних робіт № 11106 за листопад 2011 року, акту приймання виконаних будівельних робіт № 11106/а за листопад 2011 року, вимогою про погашення заборгованості № 108/12 від 07.05.2012р. та іншими матеріалами.

Ухвалою господарського суду від 19.09.2012р. порушено провадження у справі та її розгляд вперше призначено на 02.10.2012 р. на 15 год. 50 хв. В порядку ст. 77 ГПК України в судовому засіданні оголошувалася перерва до 23.10.2012р. у зв'язку з неподанням представником відповідача витребуваних судом документів.

Представник позивача в судове засідання прибув, позовні вимоги підтримав повною мірою, посилаючись на докази, долучені до позовної заяви.

Відповідач в судове засідання прибув, у поданій заяві № 200 від 22.10.2012р. відповідач повністю визнав наявну заборгованість. Разом з тим просить суд відтермінувати стягнення даної заборгованості до 31.03.2013р., а саме до вирішення питання щодо виділення коштів на її погашення Тернопільською обласною державною адміністрацією та Тернопільською обласною радою.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доводи представника позивача, оцінивши представлені докази в сукупності, господарський суд встановив наступне.

Статтею 1 ГПК України передбачено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. Відповідно до ст. 2 ГПК України господарський суд порушує провадження у справі за позовами, зокрема підприємств і організацій, які звертаються до суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

За змістом положень вказаних норм, правом на пред'явлення позову до господарського суду наділені, зокрема юридичні особи, фізичні особи - підприємці, а суд шляхом вчинення провадження у справі здійснює захист осіб, права та охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.

Відповідно до ст. 16 ЦК України та п. 2 ст. 20 ГК України кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

За загальними положеннями цивільного законодавства зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав і обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є також дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Із змістом зазначеної норми кореспондуються і приписи частини 1 статті 174 ГК України відповідно до якої господарський договір є підставою виникнення господарських зобов'язань.

Як встановлено судом, 25.08.2011р. між Тернопільським міським шляховим ремонтно-будівельним підприємством "Міськшляхрембуд" (Підрядник) та Тернопільським обласним ФСТ "Колос" АПК (Замовник), укладено Договір підряду № 19/08, за умовами п. 1.1. якого Замовник доручає, а Підрядник приймає на себе зобов'язання на виконання робіт по капітальному ремонту біатлонної доріжки в с. Підгороднє.

З огляду на наведене, слід вважати, що між сторонами за позовом виникли правовідносини з договору підряду, які регулюються положеннями глави 61 ЦК України.

Так, відповідно до ст. 837 ЦК України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Із змісту ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

При цьому сторонами у Договорі (п.1.3.) погоджено, що основою для початку робіт вважається дата поступлення на розрахунковий рахунок Підрядника авансового платежу в розмірі 30 % кошторисної вартості робіт в сумі 44 204 грн. 40 коп.

Обсяг, характер і вартість робіт, передбачених п. 1.1. договору визначається кошторисною документацією узгодженою сторонами (п. 1.2. Договору).

Згідно п. 3.1. Договору, вартість робіт складає 147 348,00 грн.

Як зазначено позивачем в позовній заяві та підтверджено його повноважним представником в судових засіданнях, ним на виконання договірних зобов'язань виконані роботи по капітальному ремонту біатлонної доріжки в с. Підгороднє, які прийняті відповідачем, як Замовником, без будь-яких претензій і зауважень.

Факт виконання зазначених робіт та прийняття їх відповідачем підтверджується поданим позивачем суду як доказ Актом приймання виконаних будівельних робіт № 11106 за листопад 2011 року на суму 130780,73грн. та Актом приймання виконаних будівельних робіт № 11106/а за листопад 2011 року на суму 9988,66 підписаними уповноваженими особами та завіреними печатками сторін без зауважень та застережень.

Із зазначених актів вбачається, що загальна вартість фактично виконаних позивачем за договором № 19/08 від 25.08.2011р. робіт складає 140 769 грн. 39 коп.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно умов Договору, здача-приймання виконаних робіт та їх оплата здійснюється у відповідності до фактичних об'ємів виконаних робіт (п. 4.1. договору).

Однак, як стверджує позивач, зобов'язання щодо проведення авансового платежу, так і щодо погашення заборгованості за виконані роботи, передбачених договором підряду №19/08 від 25.08.2011р., відповідач належним чином не виконав, оплативши вартість виконаних робіт частково в сумі 9988,66 грн. (що підтверджується наявною в матеріалах справи копією виписки банку та не заперечується відповідачем), та заборгувавши позивачу станом на дату звернення з позовом до суду 130781,07 грн.

Направлена рекомендованою кореспонденцією на адресу Тернопільського обласного ФСТ "Колос" АПК вимога про погашення боргу від 07.05.2012р. № 108/12 залишена відповідачем без виконання та реагування.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до вимог ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання, що виникають з договору або з інших підстав, визначених ст. 11 ЦК України, повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із ч. 2 ст. 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. В свою чергу ч. 7 даної статті закріплено правило про те, що не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Згідно вимог ст. ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Статтею 4 3 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами, а в силу приписів ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

При цьому відповідачем подано суду заяву № 200 від 22.10.2012р. згідно якої він позовні вимоги щодо стягнення заборгованості за виконані роботи в сумі 130 781 грн. 07 коп. визнав у повному обсязі.

Відповідно до ч. 5,6 ст. 22 ГПК України відповідач має право визнати позов повністю або частково, а також має право до початку розгляду господарським судом справи по суті подати зустрічний позов. Господарський суд не приймає відмови від позову, зменшення розміру позовних вимог, визнання позову відповідачем, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

В свою чергу ч.5 ст. 78 ГПК України передбачено, що у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Розглянувши подану заяву відповідача про визнання позову у сукупності з іншими матеріалами справи, суд дійшов висновку, що визнання позову відповідачем в частині суми основного боргу не суперечать законодавству та не порушує прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб, а тому суд приймає його як таке, що подане у відповідності до вимог ГПК України.

Враховуючи вищезазначене, оцінивши докази у їх сукупності, розглянувши усі обставини справи та враховуючи, що відповідач згідно поданої заяви № 200 від 22.10.2012р. позовні вимоги щодо стягнення заборгованості за виконані роботи в сумі 130 781 грн. 07 коп. визнав у повному обсязі, а тому позовні вимоги позивача про стягнення 130 781,07 грн. заборгованості підлягають задоволенню, як обґрунтовано заявлені позивачем та підтверджені поданими ним доказами і визнані відповідачем.

Одночасно, розглянувши клопотання відповідача про відтермінування стягнення заборгованості до 31.03.2013р. поданого згідно заяви № 200 від 22.10.2012р., суд відмовляє у його задоволенні з огляду на наступне.

Згідно п. 6 ч. 1 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

За змістом ст. 121 Господарського процесуального кодексу України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення суду або роблять його неможливим, суд може за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора чи його заступника або за власною ініціативою у виняткових випадках , залежно від обставин справи відстрочити, розстрочити або змінити спосіб та порядок виконання рішення.

Як зазначено у Постанові пленуму Вищого господарського суду України №9 від 17.10.2012р. (п.7.2.), вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом .

Між тим, господарський суд лише на підставі наявних доказів може зробити висновок про обґрунтованість клопотання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення чи ухвали суду, оскільки припущення про ускладнення або неможливість їх виконання має бути достатньо обґрунтованим і ця обставина повинна доводитись заявником за загальними правилами статті 33 ГПК України , як і припущення про ймовірність його виконання при наданні відстрочки.

Як вбачається із поданої відповідачем заяви № 200 від 22.10.2012р. як на підставу для відтермінування виконання рішення господарського суду у даній справі, відповідач вказує на те, що товариство є громадською організацією, фінансова підтримка якого здійснюється з обласного бюджету, а виділення коштів для погашення заборгованості в сумі 130781,07 грн. за капітальний ремонт біатлонної доріжки можливе лише при внесенні змін до обласного бюджету на 2012 рік при умові виконання його дохідної частини за перше півріччя або наступні звітні періоди більше, ніж на 105 відсотків.

Проте, належних доказів, які б вказували на тяжке фінансове становище відповідача (бухгалтерська, фінансова, документація, звітність, тощо), відповідачем суду не надано.

Щодо копії листа управління з питань фізичної культури і спорту Тернопільської обласної державної адміністрації від 15.10.2012р. № 859/01-18 то судом останній оцінюється критично так містить виключно припущення про можливий фінансовий стан відповідача і про можливе погашення ним заборгованості в майбутньому.

Крім того, вказаний лист поданий відповідачем з порушенням вимог ч. 2 ст. 36 ГПК України згідно якої письмові докази подаються в оригіналах або в належним чином засвідчених копіях. Проте, долучений до заяви відповідачем лист управління з питань фізичної культури і спорту Тернопільської обласної державної адміністрації від 15.10.2012р. № 859/01-18 є лише ксерокопією документа, який не містить належної відмітки про засвідчення його як копії та відповідність оригіналу.

Також, суд має за необхідне зазначити, що усі посилання, наведені відповідачем у заяві, суперечать вимозі ст.5 ГК України в частині обов'язку суб'єктів господарювання діяти у межах встановленого господарського порядку, додержуючись вимог законодавства. Встановлений господарський порядок, регламентований нормами ГК України, передбачає, що суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарську відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання було неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних та невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами порушення зобов'язань контрагентами правопорушника , відсутність на ринку необхідних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів (ст.218 ГК України); учасник господарських відносин при порушенні ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання та зобов'язаний сплатити штрафні санкції згідно з вимогами, передбаченими цим Кодексом та іншими законами (ст.229 ГК України).

При цьому важкий фінансовий стан суб'єкта господарювання є результатом його власної господарської діяльності, і не може бути прийнятий судом як об'єктивна обставина, що унеможливлює виконання договірних зобов'язань.

Одночасно, суд враховує той факт, що і позивачем подано суду докази (оригінал довідки від 23.10.2012р. № 230/12) того, що він перебуває у скрутному фінансовому становищі так як станом на 23.10.2012р. йому боргують (всього 1405015грн.) та він боргує (1031291грн.) значні кошти іншим суб'єктам господарювання та власним працівниками із виплати заробітної плати (218 000грн.).

Враховуючи зазначене, суд не вбачає достатніх підстав для задоволення заяви відповідача від 22.10.2012р. № 200 про надання відстрочки виконання рішення на даній стадії в порядку статті 83 ГПК України.

Разом з цим, суд звертає увагу відповідача на той факт, що стаття 121 ГПК України в частині відстрочки чи розстрочки виконання рішення не обмежує відповідне право господарського суду певним строком, воно може бути реалізоване у будь-який час від набрання рішенням законної сили до його фактичного повного виконання. Враховуючи зазначене, відповідач вправі звернутись із відповідним клопотанням про відстрочку виконання рішення до суду повторно на будь якій стадії до повного виконання рішення. При цьому вказане клопотання повинно бути підтверджене поданими суду належними доказами , які б підтверджували обставини, якими обґрунтовується клопотання.

Згідно ч.ч. 1, 2 статті 49 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

У відповідності до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір в розмірі 2 615 грн. 62 коп. покладається на відповідача у справі.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 43, 49, 82, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Тернопільського обласного ФСТ "Колос АПК, вул. Танцорова, 51, м.Тернопіль, код ЄДРПОУ 01290365 на користь Тернопільського міського шляхового ремонтно-будівельного підприємства "Місьшляхрембуд", вул. Монастириського, 8, м.Тернопіль, код ЄДРПОУ 14047614 - 130 781 (сто тридцять тисяч сімсот вісімдесят одну) грн. 07 коп. заборгованості за Договором підряду №19/08 від 25.08.2011р., 2 615 (дві тисячі шістсот п'ятнадцять) грн. 62 коп. судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням суду законної сили.

4. В задоволенні заяви від 22.10.2012р. № 200 про надання відстрочки зі сплати суми боргу, Тернопільському обласному фізкультурно-спортивному товариству "Колос", відмовити.

На рішення суду, яке не набрало законної сили, сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу, протягом десяти днів з дня підписання рішення, через місцевий господарський суд.

Повне рішення складено та підписано 29.10.2012р.

Суддя В.Л. Гевко