Рішення

від 26.11.2012 по справі 5026/1494/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 листопада 2012 року м. Черкаси Справа № 17/5026/1494/2012

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді Боровика С.С. з секретарем Петько Л.В., за участю представників сторін:

позивача - Гричаненко О.М. - ордер від 16.1.2012 року, Зелінський В.А. - по довіреності,

відповідача - Геращенко М.В. - по довіреності,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу №17/5026/1494/2012

за позовом фізичної особи-підприємця Ніколаєвої Валентини Олександрівни

до приватного акціонерного товариства «Черкаська фірма «Меблі»

про встановлення земельного сервітуту та плати за земельний сервітут,

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець Ніколаєва Валентина Олександрівна звернулась до суду з позовом до приватного акціонерного товариства «Черкаська фірма «Меблі» про встановлення земельного сервітуту на право проходу та проїзду через земельну ділянку, яка перебуває у постійному користуванні приватного акціонерного товариства «Черкаська фірма «Меблі» (м. Черкаси, вул. Чигиринська, буд.29, код ЄДПРОУ 01555065) і знаходиться за адресою: м. Черкаси, вул. Благовісна, буд.210, по наявному на цій земельній ділянці шляху загальною площею 251 кв.м. і протяжністю 47,41 м., шириною 5,31 м. згідно з розробленим ДП «МЗКЦ» ТОВ «Черкаський МЗКЦ» планом земельної ділянки від 06.08.2012 року, та встановлення плати за земельний сервітут фізичній особі-підприємцю Ніколаєвій Валентині Олександрівні у розмірі 50 відсотків витрат приватного акціонерного товариства «Черкаська фірма «Меблі» на сплату земельного податку за земельну ділянку, щодо якої встановлений земельний сервітут.

У судових засіданнях 15.11.2012 року та 26.11.2012 року представник позивача позов підтримав повністю з підстав, викладених у позовній заяві, та просить його задовольнити.

Представник відповідача в судові засідання 15.11.2012 року та 26.11.2012 року з'явився, проти позову заперечив з огляду на його необґрунтованість.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у справі письмові докази та оцінивши їх у сукупності, оглянувши оригінали документів, суд відмовляє у позові повністю з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачу належить магазин літ. А-2, загальною площею 320,8 кв.м. за адресою: м. Черкаси, вул. Енгельса, буд. 50, що підтверджується Свідоцтвом про право власності від 31.10.2003 року серії САА №473182 (а.с.8).

Згідно Державного акта на право власності на земельну ділянку від 28.03.2005 року серія ЯА №310486 (а.с.9) приватному підприємцю Ніколаєвій Валентині Олександрівні на підставі рішення сесії Черкаської міської ради від 06.07.2004 року №5-731 та договору купівлі-продажу земельної ділянки від 13.07.2004 №9975 належить земельна ділянка площею 644 кв.м. у межах згідно з планом, яка розташована по вул. Енгельса, буд. 50 (акт зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №010577500224).

З плану меж земельної ділянки (а.с.9 на звороті) вбачається, що вона є суміжною із земельною ділянкою (Б), яка належить ПАТ «Черкаська фірма «Меблі».

За даними державного земельного кадастру частина земельної ділянки, на якій знаходиться дорога, передана відповідачу - ПАТ «Черкаська фірма «Меблі» у постійне користування, 05.07.1994 року виданий Державний акт на право постійного користування землею Серія ЧР №24-63.

Позивач має єдину можливість проходу та проїзду до свого майна задля належного користування та його обслуговування по дорозі, яка розташована на земельній ділянці відповідача.

Згідно положень статті 401 Цивільного кодексу України, право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом. Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій особі, конкретно визначеній особі (особистий сервітут).

Таким чином, сервітут -це право обмеженого користування чужим майном.

Потреба встановлення сервітуту виникає у тих випадках, коли власник майна не може задовольнити свої потреби будь - яким іншим способом.

Отже, підставою встановлення сервітуту є відсутність у особи, у тому числі і у користувача земельною ділянкою, можливості задовольнити свої потреби іншим способом, як встановлення права користування чужою земельною ділянкою -земельного сервітуту.

Статтею 404 Цивільного кодексу України визначено, що право користування чужою земельною ділянкою або іншим нерухомим майном полягає у можливості проходу, проїзду через чужу земельну ділянку, прокладання та експлуатації ліній електропередачі, зв'язку і трубопроводів, забезпечення водопостачання, меліорації тощо. Особа має право вимагати від власника (володільця) сусідньої земельної ділянки, а в разі необхідності -від власника (володільця) іншої земельної ділянки надання земельного сервітуту.

Спеціальні норми стосовно такого об'єкта сервітуту, як земельна ділянка, передбачені Земельним кодексом України.

Згідно із пунктом 1 статті 98 Земельного кодексу України, право земельного сервітуту - це право власника або землекористувача земельної ділянки на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками).

Статтею 99 Земельного кодексу України передбачено види права земельного сервітуту, зокрема і право проходу, право проїзду на транспортному засобі по наявному шляху та інші земельні сервітути.

Ініціатором встановлення земельного сервітуту може бути власник або користувач земельної ділянки, що потребує використання суміжної (сусідньої) земельної ділянки, щоб усунути недоліки своєї ділянки, обумовлені місцем розташування або природним станом. Він повинен звернутися до власника (користувача) суміжної ділянки за дозволом на обмежене постійне або тимчасове користування цією ділянкою в рамках конкретного земельного сервітуту .

Відповідно до статті 402 Цивільного кодексу України сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду.

У разі недосягнення домовленості про встановлення сервітуту та про його умови спір вирішується судом за позовом особи, яка вимагає встановлення сервітуту.

Згідно зі статтею 100 Земельного кодексу України сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду. Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій конкретно визначеній особі (особистий сервітут). Земельний сервітут може бути встановлений договором між особою, яка вимагає його встановлення, та власником (володільцем) земельної ділянки. Договір про встановлення земельного сервітуту підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому для державної реєстрації прав на нерухоме майно.

Зі змісту вказаних вище норм вбачається, що встановлення сервітуту здійснюється у правових формах, як договір, закон, заповіт або рішення суду. Цей перелік є вичерпним.

Таким чином, судове рішення є окремою формою сервітуту. При цьому, підставою для такої форми сервітуту є відсутність домовленості сторін.

При вирішенні даного спору господарський суд виходить з того, що обов'язковою умовою звернення до суду з позовом про встановлення сервітуту є вжиття особою, яка вимагає такого встановлення, заходів щодо встановлення сервітуту за домовленістю з власником (володільцем) відповідної земельної ділянки (пункт 2.33 постанови пленуму ВГСУ №6 від 17.05.2011 року «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин»).

Позивачем не було дотримано процедуру звернення із пропозицією про встановлення сервітуту до врегулювання спору у судовому порядку.

Суд вважає безпідставними посилання позивача на його листи від 20.12.2007 року (а.с.16) і 08.08.2012 року (а.с.18-19), в яких він просив відповідача надати дозвіл оформити земельний сервітут на частину земельної ділянки, на якій знаходиться проїзд для транспорту, необхідний для ведення комерційної діяльності, і лист відповідача №448 від 26.12.2007 року (а.с.17), в якому він заперечив проти встановлення земельного сервітуту.

У зв'язку із тим, що позивач до звернення до суду із даним позовом не вчинив дій щодо встановлення сервітуту (а саме, не звернувся до іншої сторони з пропозицією про укладення договору про встановлення сервітуту - позивачем не надано в порядку статті 33 ГПК України доказів надсилання відповідачу Договору про встановлення земельного сервітуту), суд відмовляє у задоволенні позову в цій частині у зв'язку з відсутністю у позивача права вимагати встановлення сервітуту за рішенням суду.

Позивач також вимагає встановити плату за земельний сервітут фізичній особі-підприємцю Ніколаєвій В.О. у розмірі 50 відсотків витрат ПАТ «Черкаська фірма «Меблі» на сплату земельного податку за земельну ділянку, щодо якої просить встановити земельний сервітут.

Оскільки зазначена вимога є похідною від встановлення сервітуту, у позові про встановлення якого судом відмовлено, суд відмовляє у позові в цій частині .

Керуючись статтями 49, 82, 84 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У позові про встановлення земельного сервітуту та плати за земельний сервітут відмовити повністю.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного господарського суду через господарський суд Черкаської області протягом десяти днів з дня прийняття.

Повне рішення складено 26.11.2012 року

Суддя С.С.Боровик