Ухвала

від 27.11.2012 по справі 5017/2012/2320

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

5017/2012/2320                 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

---

                                              У Х В А Л А                             про  повернення заяви про порушення провадження                                                     у справі про банкрутство "27" листопада 2012 р.№ 5017/2012/2320 Суддя  Антощук С.І.,  розглянувши матеріали заяви (вх.№5457/2012 від 26.11.2012р.): Управління Пенсійного фонду України в Любашівському районі Одеської області; до боржника: Хлібокомбінату Любашівської райспоживспілки (66502, Одеська обл., смт Любашівка, вул. Радянська, 93; код ЄДРПОУ 01732722);    про  визнання банкрутом    ВСТАНОВИВ:    Управління Пенсійного фонду України в Любашівському районі Одеської області звернулось до  господарського суду Одеської області із заявою про порушення справи про банкрутство Хлібокомбінату Любашівської райспоживспілки у порядку ст. 52 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”. Відповідно до ч. 2 ст. 41 ГПК України, провадження у справах про банкрутство здійснюється у порядку, передбаченому цим кодексом з врахуванням вимог Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”. Заява Управління Пенсійного фонду України в Любашівському районі Одеської області про визнання банкрутом Хлібокомбінату Любашівської райспоживспілки підлягає поверненню заявнику без розгляду, оскільки у заяві про порушення справи про банкрутство не вказано обставин, на яких ґрунтуються вимоги, не додано доказів, що підтверджують викладені у заяві обставини; до заяви про порушення справи не додано належних  доказів надсилання боржнику копії заяви про порушення справи про банкрутство і доданих до неї документів. Відповідно до ч.1 ст.9 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” суддя не пізніше п'яти днів з дня надходження повертає заяву про порушення справи про банкрутство і додані до неї документи без розгляду, про що виносить ухвалу, з інших підстав, передбачених статтею 63 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням вимог цього Закону. Відповідно до п.3 ч.1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України суддя повертає заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо у заяві не вказано обставин, на яких ґрунтуються вимоги, не додано доказів, що підтверджують викладені у заяві обставини. Відповідно до вимог ч. 3 ст. 6 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, яка регулює загальні, основні підстави для порушення справи про банкрутство, справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора (кредиторів) до боржника сукупно складають не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку, якщо інше не передбачено цим Законом. Стаття 52 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, яка має назву „Особливості банкрутства відсутнього боржника”, передбачає вказані „інші випадки” та особливості  порушення справи про банкрутство, про які ідеться в ч. 3 ст. 6 Закону, зокрема, у разі, якщо громадянин-підприємець - боржник або керівні органи боржника - юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також, за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов'язань. Виходячи з викладеного, ч. 3 ст. 6 Закону містить загальні норми, а стаття 52 Закону передбачає спеціальні норми, які регулюють банкрутство за спрощеною процедурою. Так, Закон України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” не передбачає можливості порушення справи про банкрутство, як за загальною, так і за спрощеною процедурою банкрутства за відсутності грошового зобов'язання боржника перед кредитором, до якого згідно ст. 1 Закону не зараховуються недоїмка (пеня та штраф), визначена на дату подання заяви до господарського суду, а також за відсутності безспірних вимог ініціюючого кредитора. Враховуючи викладене, як доказ наявності грошового зобов'язання суд розглядає заборгованість у сумі 211,20грн., яка складається з основного боргу та підтверджується Вимогою про сплату боргу №Ю-1200 від 28.09.2012р. Іншу заявлену заборгованість суд не розглядає як доказ наявності грошового зобов'язання, як таку, що складається зі штрафних санкцій та пені. Статтею 1 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” передбачено, що вимоги кредиторів набувають характеру безспірних якщо вони підтверджені відповідними документами, зокрема виконавчими. Відповідно до ч. 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України №15 від 18.12.2009р. „Про судову практику в справах про банкрутство” за змістом частини третьої статті 6 та частин першої і восьмої статті 7 Закону справа про банкрутство порушується господарським судом лише в разі підтвердження кредитором (кредиторами) своєї (своїх) вимоги (вимог) до неплатоспроможного боржника документами, що свідчать про їх безспірність. Тому судам на підставі частини другої статті 8 Закону та пункту 3 частини першої статті 63 ГПК України слід відмовляти у прийнятті заяв кредитора (кредиторів) про порушення справи про банкрутство, якщо безспірність його (їх) вимог не підтверджено відповідними документами.  Безспірність вимог кредитора (кредиторів) за грошовими зобов'язаннями та щодо виплати заборгованості із заробітної плати підтверджується виконавчими документами, виключний перелік яких передбачено у статті 3 Закону України “Про виконавче провадження”. Згідно Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про виконавче провадження" та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення процедури примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб)" від 04.11.2010р. №2677-VІ Закон України „Про виконавче провадження” викладено у новій редакції та виключний перелік документів за рішеннями, що підлягають примусовому виконанню державною виконавчою службою, закріплено у ст.17 вказаного закону, а саме: виконавчі   листи,   що   видаються   судами,   і   накази господарських судів,  у тому числі на підставі рішень третейського суду та рішень Міжнародного  комерційного  арбітражного  суду  при Торгово-промисловій  палаті  і  Морської  арбітражної  комісії при Торгово-промисловій палаті; ухвали,  постанови  судів  у   цивільних,   господарських, адміністративних,    кримінальних    справах    та   справах   про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом; судові накази; виконавчі написи нотаріусів; посвідчення комісій по трудових спорах,  що  видаються  на підставі відповідних рішень таких комісій; постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення  у  випадках, передбачених законом; постанови  державного  виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу; рішення  інших органів державної влади,  якщо їх виконання за законом покладено на державну виконавчу службу; рішення Європейського суду з  прав  людини  з  урахуванням особливостей,  передбачених  Законом України "Про виконання рішень та застосування  практики  Європейського  суду  з   прав   людини". Так, вимога Управління Пенсійного фонду України в Любашівському районі Одеської області №Ю-1200 від 28.09.2012р., на яку посилається заявник як на підставу наявності безспірних вимог, відноситься до категорії „рішення  інших органів державної влади, виконання яких за законом покладено на державну виконавчу службу”. Тобто, повноваженнями щодо перевірки відповідності Вимоги Управління Пенсійного фонду України в Любашівському районі Одеської області ознакам виконавчого документу наділені саме органи Державної виконавчої служби при прийнятті такої Вимоги до виконання. Однак, заявником не надано суду доказів прийняття органом Державної виконавчої служби Вимоги №Ю-1200 від 28.09.2012р. до виконання, а саме постанови про відкриття відповідного виконавчого провадження. Згідно п.6 ч.1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України суддя повертає заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо не подано доказів надсилання відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів. Відповідно до ч.1 ст.56 Господарського процесуального кодексу України  позивач, прокурор чи його заступник зобов'язані при поданні позову надіслати сторонам копії позовної заяви та доданих до неї документів відповідно до кількості відповідачів та третіх осіб листом з описом вкладення. Відповідно п.2 ч.1  ст.57 Господарського процесуального кодексу України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують відправлення відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів. Так, в підтвердження надсилання боржнику копії заяви про порушення справи про банкрутитство із доданими документами, заявник  надав суду опис вкладення із відбитком штемпеля відділення зв'язку про відправлення поштової кореспонденції 19.11.2012 та фіскальний чек №8736 від 20.11.2012р. Суд не приймає вказані документи як належні докази надсилання копії заяви із додатками боржнику, оскільки сама заява датована 22.11.2012р., тобто датою більш пізнішою ніж докази про її відправлення боржнику. Крім того, з доданого до заяви про порушення справи про банкрутство опису вкладення вбачається, що боржнику направлено 17 документів, серед яких відсутня саме заява про порушення справи про банкрутство. Тому, суд вважає, що заявником порушено вимоги Господарського процесуального кодексу України щодо обов'язку подання разом із заявою про порушення справи про банкрутство належних доказів надсилання боржнику копії заяви про порушення справи про банкрутство і доданих до неї документів. Враховуючи вищевикладене, заява Управління Пенсійного фонду України в Любашівському районі Одеської області про порушення справи про банкрутство Хлібокомбінату Любашівської райспоживспілки підлягає поверненню заявнику без розгляду на підставі ч.1 ст.9 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”,  п.п.3,6 ч.1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України.     Відповідно до ч.2 ст. 9 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” повернення заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського  суду  в  загальному  порядку  після  усунення допущеного порушення. Керуючись ч.1 ст.9 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, п.п.3,6 ч.1 ст.63 Господарського процесуального кодексу України, суддя - У Х В А Л И В: 1.Заяву Управління Пенсійного фонду України в Любашівському районі Одеської області про порушення провадження у справі про визнання Хлібокомбінату Любашівської райспоживспілки (66502, Одеська обл., смт Любашівка, вул. Радянська, 93; код ЄДРПОУ 01732722) банкрутом повернути заявнику без розгляду. 2.Матеріали заяви з додатком надіслати заявнику. Додаток: заява про порушення справи про банкрутство на 5-ти арк. з додатком на 33-х арк. та конверт.                   Суддя                                                                              Антощук С.І.