Рішення

від 21.11.2012 по справі 5017/2859/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"21" листопада 2012 р.Справа № 5017/2859/2012

за позовом Комунального підприємства "Теплопостачання міста Одеси";

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "АЛЕКСАНДР-Н"

про стягнення 12835,79 грн.

Суддя Оборотова О.Ю.

За участю представників:

Від позивача: Максименко О.О. - довіреність № 01/11-489 від 06.06.12р.; Зубачова Ю.В. на підставі довіреності №01/11-2000 від 06.12.2011р.

Від відповідача:не з'явився;

Суть спору: Комунальне підприємство "Теплопостачання міста Одеси" звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "АЛЕКСАНДР-Н " про стягнення 12835,79 грн., яка складається з заборгованості за спожиту теплову енергію у сумі 10 699,12грн., 3% річних -352,33грн., пені 1783,34грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 04.10.2012 року порушено провадження у справі № 5017/2859/2012.

Відповідач у засідання суду не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про місце та дату засідання, відзив на позовну заяву та витребувані судом документи не надав.

Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців місцезнаходження Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "АЛЕКСАНДР-Н" є саме та адреса на яку судом здійснювалась відправка поштової кореспонденції, а саме: 65023, м. Одесса, вул Пушкінська, 57, кв. 2..

Відповідно до п. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

При цьому, суд зазначає, що необґрунтоване затягування розгляду справи суперечить вимогам ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.

Приймаючи до уваги, що судові відправлення від 04.10.2012р., 24.10.2012р. були повернуті поштою із відміткою у довідці поштової установи „за зазначеною адресою не проживає", суд вважає за можливе розглянути справу без участі відповідача за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

У судовому засіданні 21.11.2012р. було проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду в порядку статті 85 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив:

Комунальне підприємство "Теплопостачання міста Одеси" створене на підставі рішення Одеської міської ради від 27.06.2006 року за № 101-V шляхом злиття КП "Одестеплокомуненерго" та КП "Одесатеплоенерго".

Згідно п. 2.1.1. статуту КП "Теплопостачання міста Одеси", основною метою його діяльності є здійснення виробничо-технічної діяльності, спрямованої на надійне та безперебійне забезпечення споживачів тепловою та електричною енергією.

01 листопада 2006 року між КП "Теплопостачання міста Одеси" (теплопостачальна організація) та Товариством з обмеженою відповідальністю Фірма "АЛЕКСАНДР-Н" (споживач) укладено договір на постачання теплової енергії № 2486, відповідно до умов якого теплопостачальна організація бере на себе зобов'язання постачати споживачу теплову енергію, а споживач зобов'язується оплачувати фактично одержану теплову енергію, за встановленими тарифами в терміни, передбачені цим договором.

Відповідно до п. 2.1 договору № 2486 від 01.11.2006р., теплова енергія постачається споживачу на опалення приміщення офісу по адресу пр-т. Шевченка, 8/а кв. 20 в обсягах згідно додатку 1 до цього договору.

Відповідно до п. 3.2.2. договору № 2486 від 01.11.2006р., споживач зобов'язався виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, що передбачені цим договором.

Умовами п.п. 4.1.4 договору № 6433 від 01.10.2007р., передбачено право теплопостачальної організації обмежувати або повністю припиняти постачання теплової енергії у випадках та порядку визначених Законом України „Про теплопостачання" та іншими нормативними актами України.

Відповідно до п. 5.1 договору № 2486 від 01.11.2006р., облік споживання теплової енергії на опалення офісу визначається розрахунковим способом.

Положеннями п. 6.1 договору № 2486 від 01.11.2006р., визначено, що розрахунки за теплову енергію проводяться в грошовій формі на розрахунковий рахунок теплопостачальної організації по тарифу 179,12 грн. за 1 Гкал.

Відповідно до п. 6.2 договору № 2486 від 01.11.2006р., розрахунковим періодом є календарний місяць.

Згідно з умовами п. 6.3 договору № 2486 від 01.11.2006р., споживач за три дні до початку розрахункового періоду сплачує теплопостачальній організації вартість заявленої та зазначеної в договорі кількості теплової енергії, передбаченої на розрахунковий період.

Відповідно до п. 9.1 договору № 2486 від 01.11.2006р., сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання своїх зобов'язань, якщо воно є результатом дії непереборної сили. Строк виконання зобов'язань за цим договором у такому разі відкладається на період існування таких обставин.

Пунктом 9.2 договору № 2486 від 01.11.2006р., передбачено, що сторона, для якої виконання зобов'язань стало неможливим внаслідок дії обставин непереборної сили, повинна негайно, не пізніше п'яти календарних днів, письмово повідомити іншу сторону про початок, можливий строк дії та про припинення дії таких обставин.

Згідно до умов п. 10.1 цей договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 31.12.2007 року.

Згідно п.п. 10.3., 10.4. договору № 2486 від 01.11.2006р., припинення дії договору не звільняє споживача від обов'язку повної сплати спожитої теплової енергії. Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін.

На виконання умов укладеного між сторонами договору, позивачем було відпущено, а відповідачем фактично отримано теплову енергію за період з 01.10.2011 року 01.09.2012 року, включно, загальною вартістю 10 699,12 грн.

Згідно п. 7.2.3. договору № 2486 від 01.11.2006р., в разі несвоєчасного виконання розрахунків за теплову енергію - пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ належної до сплати суми за кожен день прострочення.

Враховуючи невиконання відповідачем взятого на себе за договором обов'язку щодо оплати за отриману теплову енергію, позивач звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою, згідно якої просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "АЛЕКСАНДР-Н" про стягнення заборгованості у розмірі 12 835,79 грн., яка складається з заборгованості за спожиту теплову енергію у сумі 10 699,12грн., 3% річних -352,33грн., пені 1783,34грн.

Суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, проаналізувавши норми чинного законодавства, дійшов наступних висновків:

Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України, однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договір, а в силу вимог ч.1 ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У відповідності до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 714 Цивільного кодексу України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Вищевказане цілком кореспондується з положеннями ст. 275 Господарського кодексу України, згідно якої за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. При цьому ч.2 ст. 275 цього кодексу встановлено, що відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.

У відповідності до ч. 1 ст. 277 Господарського кодексу України, абоненти користуються енергією з додержанням правил користування енергією відповідного виду, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Згідно з ч. 6 ст. 276 Господарського кодексу України, розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону.

Відповідно до п. 40 „Правил користування тепловою енергією" затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №1198 від 03.10.2007р., споживач теплової енергії зобов'язаний, зокрема, вчасно проводити розрахунки за спожиту теплову енергію та здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та цих Правил.

Законом України "Про теплопостачання" визначено, що тариф (ціна) на теплову енергію - грошовий вираз витрат на виробництво, транспортування, постачання одиниці теплової енергії (1 Гкал) з урахуванням рентабельності виробництва, інвестиційної та інших складових.

Таким чином, тариф на теплову енергію, який встановлюється Національною комісією регулювання ринку комунальних послуг України, є сумою трьох тарифів, а саме тарифу на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії. При цьому тариф на послугу для кінцевого споживача Комісією не встановлюється.

Відповідно до положень Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до власних (самоврядних) повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить встановлення в порядку і межах, визначених законодавством, тарифів на побутові, комунальні (крім тарифів на теплову енергію, централізоване водопостачання та водовідведення, які встановлюються Національною комісією регулювання ринку комунальних послуг України), транспортні та інші послуги.

Отже, регулювання тарифів саме на комунальні послуги для кінцевих споживачів, згідно діючого законодавства, відноситься до компетенції органів місцевого самоврядування.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно вимог ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. В силу вимог ч.1 ст.525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні вимоги щодо виконання зобов'язань містяться і у ч.ч. 1, 7 ст.193 Господарського кодексу України.

Таким чином, сума основного боргу відповідача перед позивачем за договором № 2486 від 01.11.2006р. складає 10 699,12грн.

Частиною 2 ст.625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сума пені складає 1783,34грн. та сума 3% річних складає 352,33грн.

Відповідно до вимог ст.ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. При цьому, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Наведенні позивачем докази у встановленому законом порядку Відповідачем не спростовані.

Позивачем надано до позовної заяви розрахунок суми заборгованості, згідно якого вбачається (сума основного боргу 10 699,12+ сума 3%річних 352,33грн. + сума пені 1783,34=12 835,79грн., суд не може погодитися з наданим розрахунком позивача, оскільки з розрахунку вбачається помилку, тому судом самостійно зроблено розрахунок заборгованості відповідача перед позивачем: сума основного боргу 10 699,12+ сума 3%річних 352,33грн. + сума пені 1783,34=12 834,79грн.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, як обґрунтовані, підтверджені належними доказами та наявними матеріалами справи.

Судові витрати по сплаті судового збору покласти на відповідача згідно зі ст.ст. 44,49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 44, 49, 50, 75 ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов Комунального підприємства "Теплопостачання міста Одеси" до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "АЛЕКСАНДР-Н" про стягнення 12835,79 грн. -задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "АЛЕКСАНДР-Н" (65023, м. Одеса, вул Пушкінська, 57, кв. 2, код ЄДРПОУ 20985280, р/р 26003305646001 в АБ «Південний», МФО 328704) на користь Комунального підприємства "Теплопостачання міста Одеси" (65110, м. Одеса, вул Балківська, 1-Б, р/р 26036300035763 в ПАТ «Державний ощадний банк України», філія Одеське міське відділення №7860, МФО 388078, код ЄДРПОУ 34674102) -суму заборгованості у розмірі 12 834,79грн., яка складається з заборгованості за спожиту теплову енергію у сумі 10 699,12грн., 3% річних -352,33грн., пені 1783,34грн.; витрати по сплаті судового збору в сумі 1609,5грн.

Рішення суду може бути оскаржено протягом 10-денного строку з моменту складання повного тексту.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи Одеським апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 26.11.2012р.

Судя Оборотова О.Ю.