Рішення

від 21.11.2012 по справі 5023/4300/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" листопада 2012 р. Справа № 5023/4300/12

вх. номер 4300/12

Суддя Господарського суду Харківської області Светлічний Ю.В.

при секретарі судового засідання Воронько В.В.

за участю представників сторін:

позивача - Гоч В.В. довіреність №1 від 03.01.12 р.;

відповідача - не з'явився;

розглянувши матеріали справи за позовом: Приватного підприємства "Анрі", м. Харків

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Слобожанський метал плюс", м. Харків

про стягнення 39 106,35 грн.

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Анрі" (позивач) звернувся до господарського суду Харківського області із позовною заявою щодо стягнення з відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Слобожанський метал плюс" суми заборгованості за договором оренди нерухомого майна №11-03-11 від 01 квітня 2011 року -23 757,90 грн. та витрати з судового збору у розмірі 1 609,50 грн.

Представник позивача через канцелярію господарського суду Харківської області 21 листопада 2012 року надав заяву про уточнення позовних вимог за вх.№19192, в якій користуючись ст. 22 ГПК України просить стягнути з відповідача: суму заборгованості за договором оренди нерухомого майна №11-03-11 від 01 квітня 2011 року -20 628,74 грн.; пеню за весь час прострочення - 2228,80 грн.; 3% річних -471,92 грн., штраф згідно п.5.1.4 Договору - 15776,89 грн.; витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 609,50 грн.

Враховуючи, що згідно ч.4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви, суд приймає заяву позивача як таку, що не суперечить інтересам сторін та діючому законодавству та продовжує розгляд справи з урахуванням цих змін.

Присутній представник позивача у судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 21.11.12 р. та просив позов задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, свого повноважного представника не направив, відзив на позов та витребувані судом документів не надав.

Відповідно до п.3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

У разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 811 ГПК), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Враховуючи вищенаведене та те, що відповідач був повідомлений належним чином, справа розглядається на підставі ст.75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення представника позивача господарським судом встановлено наступне.

01 квітня 2011 року між позивачем та відповідачем було укладено договір оренди нерухомого майна №11/03-11 (далі по тексту - Договір), згідно з яким Позивач передав Відповідачу у тимчасове платне користування та володіння частину будівлі "Автоцентру з адміністративними приміщеннями та виставковим залом" (далі по тексту - Приміщення), загальною площею 57,1 квадратних метрів, що підтверджується Актом прийому-передачі до договору №11/03-11 від 01 квітня 2011 року, а Відповідач зобов'язувався сплачувати Орендну плату та інші платежі визначені Договором.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно ч.1 ст.628 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до вимог п. 3.4.1. договору Орендар зобов'язаний сплачувати плату за користування Приміщенням у розмірах та у терміни, які визначаються Договором. Орендна плата починає нараховуватися з дати передачі Приміщення за актом приймання-передачі, передбаченим умовами Договору.

Згідно п. 3.4.3. договору якщо інше не передбачене Договором, Орендна плата сплачується Орендарем щомісяця, авансом, не пізніше 20-го числа місяця, який передує оплачуваному місяцю та п. 3.6.1. орендар зобов'язаний щомісяця сплатити на користь Орендодавця вартість експлуатаційних послуг, а також компенсувати вартість отриманих комунальних послуг, не пізніше 5-го (п'ятого) числа місяця, який слідує за оплачуваним.

Позивач виконуючи умови Договору передав Відповідачу у користування Приміщення, що підтверджується Актом прийому-передачі до договору №11/03-11 від 01 квітня 2011 року.

Відповідачу нараховано до сплати всього на загальну суму 109 029, 54 грн., що підтверджується Договором та рахунками-фактурами, однак останній порушуючи умови Договору оплатив всього на загальну суму 88 400,80 грн., що підтверджується банківськими виписками: №БВ 0000044 від 06.04.2011 року на суму 3768,60 грн.; №БВ 0000064 від 11.05.2011 року на суму 5236,39 грн.; №БВ 0000071 від 20.05.2011 року на суму 2000,00 грн.; №БВ 0000078 від 31.05.2011 року на суму 3000,00 грн.; №БВ 0000085 від 09.06.2011 року на суму 863,00,00 грн.; №БВ 0000089 від 20.06.2011 року на суму 2537,00 грн.; №БВ 0000094 від 30.06.2011 року на суму 3768,6 грн.; №БВ 0000126 від 18.08.2011 року на суму 4625,10 грн.; №0000145 від 16.09.2011 року на суму 4625,10 грн.; №0000162 від 18.10.2011 року на суму 4625,1 грн.; №БВ 0000179 від 11.11.2011 року на суму 5107,43 грн.; №БВ 0000205 від 20.12.2011 року на суму 1500,00 грн.; №БВ 0000210 від 26.12.11.2011 року на суму 5474,52 грн.; №БВ 0000004 від 12.01.2012 року на суму 5474,52 грн.; №БВ 0000040 від 05.03.2012 року на суму 4625,10 грн.; №БВ 0000050 від 21.03.2012 року на суму 4568,00 грн.; №БВ 0000052 від 23.03.2012 року на суму 2000,00 грн.; №БВ 0000056 від 29.03.2012 року на суму 1600,00 грн.; №БВ 0000063 від 09.04.2012 року на суму 800,00 грн.; №БВ 0000094 від 30.05.2012 року на суму 3102,34 грн.; №БВ 0000099 від 07.06.2012 року на суму 1500,00 грн.; №БВ 0000104 від 14.06.2012 року на суму 3500,00 грн.; №БВ 0000114 від 02.07.2012 року на суму 5000,00 грн.; №БВ 0000128 від 17.07.2012 року на суму 2000,00 грн.; №БВ 0000099 від 31.08.2012 року на суму 2000,00 грн.; № 972253 від 03.10.2012 року на суму 3500,00 грн.; №973254 від 22.10.2012 року на суму 1600,00 грн.

Позивач намагаючись вирішити питання про погашення Відповідачем заборгованості у досудовому порядку, звернувся до нього з листом - повідомленням №22-3/03-12 від 22 березня 2012 року з вимогою про погашення заборгованості, яка залишилась без відповіді.

Повторне звернення до Відповідача з листом-повідомленням №06/08-12 від 06 серпня 2012 року з вимогою про погашення заборгованості, повернувся на адресу позивача, що підтверджується формою державного комітету зв'язку та інформатизації України №19.

15.10.2012 року позивачем було вручено Відповідачу лист №15/10-12 від 15.10.2012 року про дострокове розірвання Договору та повернення Приміщення, відповіді на даний лист позивачем не отримано.

Однак, в порушення умов договору відповідач вносив орендну плату несвоєчасно та не в повному обсязі, в зв'язку з чим виникла заборгованість по орендній платі, та як встановлено судом заборгованість відповідача перед позивачем складає 20 628,74 грн.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України.

Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно відлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Враховуючи вказані обставини та те, що відповідач не надав суду жодного доказу, який би спростовував наявність заборгованості перед позивачем, хоча мав можливість скористуватись своїми процесуальними правами та надати документи в обґрунтування своєї позиції по справі, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога позивача в частині стягнення коштів в сумі 20 628,74 грн. (сума основного боргу) правомірна та обґрунтована, така, що не спростована відповідачем, тому підлягає задоволенню.

Окрім того, позивач просить суд стягнути на його користь пеню за весь час прострочення - 2228,80 грн.; 3% річних -471,92 грн., штраф згідно п.5.1.4 Договору - 15776,89 грн.

Ч.1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За змістом ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.

Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до п. 5.1.1. договору у разі прострочення Орендарем виконання зобов'язання, яке передбачає здійснення Платежів на користь Орендодавця, або, якщо який - небудь Платіж по Договору буде прострочено Орендарем, Орендар зобов'язаний сплатити Орендодавцю пеню у розмірі подвійної ставки НБУ, яка діяла на час порушення зобов'язання, за кожен календарний день прострочення.

П. 5.1.2. договору до Орендаря застосовується додаткова відповідальність за прострочення грошових зобов'язань:

- якщо період прострочення перевищує 10 (десять) календарних днів, то Орендар зобов'язаний сплатити Орендодавцю штраф у розмірі 10% (десять відсотків) від простроченої суми грошового зобов'язання;

- якщо період прострочення перевищує 20 (двадцять) календарних днів, то Орендар зобов'язаний сплатити Орендодавцю штраф у розмірі 20% (двадцять відсотків) від простроченої суми грошового зобов'язання.

П. 5.1.4. договору сторони погодили, що за кожне порушення своїх зобов'язань, передбачених цих Договором, Орендар сплачує на користь Орендодавця штраф в розмірі 10% від розміру орендної плати за місяць в якому було виявлено (допущено) таке порушення.

Згідно ч.1 та ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п.6 ст.232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст.3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Перевіривши нарахування пені та штрафу суд приходить до висновку, що дане нарахування не суперечить вимогам чинного законодавства, інтересам сторін та підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. Судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином судові витрати у даній справі покладаються на відповідача, з вини якого спір доведено до суду.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 526, 530, 549 Цивільного кодексу України, статтями 1, 4, 12, 22, 33, 43, 47, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Слобожанський метал плюс" (61022, м. Харків, вул. Клочківська, 99-А, код ЄДРПОУ: 35474288, п/р 26002060290918 в ПАТ КБ "Приватбанк", МФО 351005) на користь Приватного підприємства "Анрі" (61022, м. Харків, вул. Клочківська, 99-А, код ЄДРПОУ: 32444554, п/р 2600101972253 в ХФ ВАТ "Кредобанк", МФО 325365) суму заборгованості за договором оренди нерухомого майна №11-03-11 від 01 квітня 2011 року -20 628,74 грн.; пеню за весь час прострочення - 2228,80 грн.; 3% річних -471,92 грн., штраф згідно п.5.1.4 Договору - 15776,89 грн.; витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 609,50 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Светлічний Ю.В.

Справа №5023/4300/12

Повне рішення складене 26 листопада 2012 року.