Рішення

від 01.11.2012 по справі 6/62/5022-765/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"01" листопада 2012 р.Справа № 6/62/5022-765/2012

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Шумського І.П.

Розглянув справу

за позовом Приватного сільськогосподарського підприємства "Агро", (вул. Грушевського, 14, м. Ланівці, Лановецький район, Тернопільська область, 47400).

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю малого підприємства "Послуги", (вул. Незалежності, 47, м. Ланівці, Лановецький район, Тернопільська область, 47400).

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача -Комунальне підприємство "Ланівецьке районне бюро технічної інвентаризації", (вул. Незалежності 44, м. Ланівці, Лановецький район, Тернопільська область, 47400).

про визнання права власності на майно за договором купівлі - продажу.

За участю представників:

Позивача -Гонта М.С.

Відповідача - не з'явився

Третьої особи -не з'явився

Суть справи:

Приватне сільськогосподарське підприємство агрофірма "Агро" звернулось в господарський суд Тернопільської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю малого підприємства "Послуги" про визнання права власності на нерухоме майно.

Ухвалою суду від 19 вересня 2012 року до участі у справі залучено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Комунальне підприємство "Ланівецьке районне бюро технічної інвентаризації".

Розгляд справи, призначений вперше на 25 жовтня 2012 року було відкладено на 01 листопада 2012 року.

В судовому засіданні представник позивача свої вимоги підтримав повністю та надав витребувані документи.

В судове засідання уповноважені представники відповідача та третьої особи жодного разу не з'явились, хоча про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, в порядку, передбаченому ст.64,87 ГПК України, пунктом 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 N 75, пунктом 19 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.08.2008 р. N 01-8/482 та пунктом 32 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 29.09.2009р. №01-08/530.

Про обізнаність відповідача щодо місця та часу проведення судового засідання, свідчить поданий ним відзив на позов, за змістом якого ТОВ МП "Послуги" позовні вимоги визнає повністю.

Крім іншого відповідач клопотав про можливість розгляду справи за відсутності його представника.

В засідання 25 жовтня 2012 року, від третьої особи надійшли письмові пояснення щодо предмету спору.

При даних обставинах, суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи за наявними документами.

В розпочатому судовому засіданні представнику позивача роз'яснено належні йому права та обов'язки, передбачені ст.ст.20,22,81-1 ГПК України.

За відсутності відповідного клопотання аудіозапис судового засідання не здійснювався.

Визнання відповідачем позову не суперечить законодавству, не порушує прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб, а від-так, згідно ст.22,78 ГПК України є підставою для задоволення позову.

Обґрунтованість заявлених вимог підтверджується також і зібраними у справі доказами. Так, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, судом встановлено:

Згідно реєстраційного посвідчення від 16 листопада 1992 року, на підставі договору №1 від 16 липня 1991 року, за малим підприємством "Послуги" (відповідачем у справі) зареєстровано право домоволодіння на двоповерховий цегляний будинок по вул. Незалежності, 47 у м. Ланівці, Тернопільської області (копії договору, реєстраційного посвідчення наявні в матеріалах справи).

В подальшому, за договором дарування від 01 жовтня 1998 року МП "Послуги" відчужило ? вказаного приміщення Наконечному В.О.

- 04 квітня 2003 року між ТОВ МП "Послуги" та ПСП агрофірма "Агро" (позивачем) укладено договір купівлі-продажу ? частини адмінбудинку по вул. Незалежності, 47 у м. Ланівці Тернопільської області.

На підставі договору, по акту прийому-передачі від 07 квітня 2003 року, ПСП агрофірма "Агро" передано придбаний об'єкт нерухомості.

За спільної заявою Наконечного В.О. та директора ПСП агрофірми "Агро", 23 лютого 2012 року виконавчий комітет Лановецької міської ради прийняв рішення №33 про присвоєння адміністративній будівлі по вул. Незалежності у м. Ланівці погосподарського номера 47а.

Для реєстрації права власності на об'єкт нерухомості набутий по договору купівлі-продажу від 04 квітня 2003 року, директор ПСП Агрофірма "Агро" звернувся в Комунальне підприємство "Лановецьке районне бюро технічної інвентаризації" з відповідною заявою.

08 травня 2012 року державним реєстратором КП "Лановецьке РБТІ" прийнято рішення №93 про відмову ПСП Агрофірма "Агро" в державній реєстрації права власності на ? частки адмінбудинку по вул. Незалежності, 47а, у м. Ланівці.

Відмова державного реєстратора мотивована тим, що форма договору купівлі-продажу від 04 квітня 2003 року не відповідає вимогам закону.

За твердженням позивача наведені обставини перешкоджають здійсненню ним права користуватись та розпоряджатись своїм майном та стали підставою для звернення до суду із позовом про їх усунення.

Судом також з'ясовано, що станом на час розгляду справи в суді, інформація про накладення обтяження на адміністративну будівлю по вул. Незалежності, 47а у м. Ланівці в Єдиному державному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна відсутня.

Так, відповідно до ст. 129 Конституції України, ст.ст. 4-3,33,34 ГПК України, кожна сторона повинна довести належними та допустимими доказами ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце (рішення Конституційного Суду України № 1-рп/99 від 09.02.1999р.).

Тому, до спірних правовідносин слід застосовувати норми законодавства, що діяли на час їх виникнення.

Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності ч.2 п.4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.

Стаття 41 Конституції України, гарантує кожному право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Згідно з ст.ст. 4,128 ЦК УРСР, ст. 12 Закону України "Про власність" та ст. 328 чинного ЦК України, право власності (право оперативного управління) у набувача майна виникає на підставі угод (правочинів) та з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором.

Відповідно до ст. 224 ЦК УРСР, за договором купівлі-продажу продавець зобов'язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

За ч. 1 ст. 153 ЦК УРСР, договір вважається укладеним, коли між сторонами в потрібній у належних випадках формі досягнуто згоди по всіх істотних умовах.

На момент укладання договору купівлі-продажу від 04 квітня 2003 року, чинний тоді Цивільний кодекс УРСР не передбачав необхідності нотаріального посвідчення та державної реєстрації угод щодо набуття права власності на нежитлові приміщення.

Із 01 січня 2004 року набрав чинності Цивільний Кодекс України.

Статтею 15 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цих прав та інтересів, зокрема, може бути визнання права.

Статтею 316 Цивільного кодексу України передбачено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Зміст права власності полягає у праві власника володіти, користуватись та розпоряджатись майном (ст. 317 ЦК України).

У відповідності до ст.ст.11, 328 ЦК України цивільні права і обов'язки (в т.ч. право власності) набуваються на підставах, що не заборонені законом.

Частиною другою статті 328 ЦК України передбачено, що право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ч.1 ст. 182 ЦК України, п.1 ч.1 ст. 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" № 1952-IV від 01 липня 2004 року, право власності на нерухоме майно підлягає обов'язковій державній реєстрації.

Порядок проведення державної реєстрації у т.ч. права власності на об'єкти нерухомого майна, визначено Тимчасовим положенням про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 7 лютого 2002 року N 7/5 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18 лютого 2002 р. за N 157/6445 (далі -Положення №7/5).

Приписами ст. 19 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", п.10 додатку 2 до Положення N 7/5, визначено, що рішення суду про визнання права власності на об'єкти нерухомого майна, про встановлення факту права власності на об'єкти нерухомого майна є правовстановлювальним документом, на підставі якого проводиться державна реєстрація права власності на нерухоме майно.

Статтею 392 ЦК України, передбачено право власника майна пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Іншого можливого способу захисту свого права у позивача немає.

Враховуючи перелічене, заявлені вимоги відповідають визначеним законом способам захисту, а тому є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 1, 2, 4-3, 12, 22, 27, 33, 34, 43, 44, 49, 78, 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати за Приватним сільськогосподарським підприємством агрофірмою "Агро", (вул. Грушевського, 14, м. Ланівці, Лановецький район, Тернопільська область, код 31092154) право власності на ? частини адмінбудинку по вул. Незалежності, 47а у м. Ланівці Тернопільської області.

На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони, прокурор, треті особи та особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки мають право подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення, через місцевий господарський суд.

Дата підписання: 05 листопада 2012 року

Суддя І.П. Шумський