Постанова

від 23.11.2012 по справі 38/181

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

20.11.2012 р. справа №38/181

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого:Діброви Г.І. суддівБойченка К.І., Стойка О.В. при секретарі Гриньовій О.В. від позивача:Колесник Ю.В. -за дов. № 010/1132 від 26.04.12 р. від відповідача:не з»явився Розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуВідкритого акціонерного товариства "Азовзагальмаш", м. Маріуполь Донецької області на рішення господарського суду Донецької області від 02.10.2012 року у справі№ 38/181 (головуючий суддя Мальцев М.Ю., судді Гриник М.М., Соболєва С.М.) за позовомВідкритого акціонерного товариства "Херсонський завод карданних валів", м. Херсон до відповідачаВідкритого акціонерного товариства "Азовзагальмаш", м. Маріуполь Донецької області простягнення 560863 грн. 02 коп. ВСТАНОВИВ:

У 2008 році Відкрите акціонерне товариство "Херсонський завод карданних валів", м. Херсон звернулося до господарського суду Донецької області з позовною заявою до Відкритого акціонерного товариства "Азовзагальмаш", м. Маріуполь Донецької області про стягнення 417375 грн. 77 коп.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 12.12.08 р. прийнято до розгляду зустрічну позовну заяву Відкритого акціонерного товариства "Азовзагальмаш", м. Маріуполь Донецької області до Відкритого акціонерного товариства "Херсонський завод карданних валів", м. Херсон про тлумачення змісту договору № 325/ПСН-02966 від 13.07.07 р. відносно: строку набрання чинності додаткової угоди № 1 до договору № 325/ПСН-02966 від 13.07.07 р., умови щодо ціни на продукцію, яка діяла в період з 21.02.08 р. по 27.02.08 р.

Справа № 38/181 зупинялася до розгляду господарським судом Донецької області справи № 44/9пд за позовом Відкритого акціонерного товариства "Азовзагальмаш", м. Маріуполь Донецької області до Відкритого акціонерного товариства "Херсонський завод карданних валів", м. Херсон про визнання п. 5.2 договору № 325/ПСН-02966 від 13.07.07 р. недійсним та після прийняття рішення по справі № 44/9пд провадження по даній справі було поновлено.

Позивач неодноразово уточнював, зменшував, збільшував позовні вимоги та остаточно просив господарський суд стягнути з відповідача на його користь борг за поставлену продукцію у розмірі 384180 грн. 64 коп., інфляційні у розмірі 128276 грн. 62 коп., 3% річних у розмірі 27110 грн. 40 коп. та пеню у розмірі 21295 грн. 36 коп.

Рішенням господарського суду Донецької області від 01.06.10 р. у задоволенні первісного позову Відкритого акціонерного товариства „Херсонський завод карданних валів", м. Херсон до Відкритого акціонерного товариства „Азовзагальмаш", м. Маріуполь Донецької області про стягнення 560863 грн. 02 коп. було відмовлено. Надано тлумачення змісту договору № 325/ПСН-02966 від 13.07.07 р. відносно: строку вступу в дію додаткової угоди №1 до договору №325/ПСН-02966 від 13.07.07 р., умови щодо ціни на продукцію, яка діяла в період з 21.02.08 р. по 27.02.08 р. таким чином: Додаткова угода № 1 від 25.02.08 р. до договору № 325/ПСН-02966 від 13.07.07 р. вступила в дію 25.02.08 року. Умови щодо ціни на продукцію, яка діяла в період з 21.02.08 р. по 27.02.08 р. наступні: шайба тарельчата -30 грн. 30 коп. за 1шт.; лабіринт від'ємний -55 грн. 40 коп. за 1шт.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 21.07.10 року рішення господарського суду Донецької області від 01.06.10 р. було залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 27.01.11 року рішення господарського суду Донецької області від 01.06.10 р. та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 21.07.10 р. скасовано в частині вирішення спору за первісним позовом. У цій частині справу передано на новий розгляд до господарського суду Донецької області. У решті рішення та постанову залишено без змін.

При новому розгляді справи № 38/181 позивач надав суду остаточні позовні вимоги, якими просив суд стягнути з відповідача на його користь заборгованість у розмірі 392127 грн. 04 коп., інфляційні у розмірі 179161 грн. 89 коп., 3% річних у розмірі 40387 грн. 63 коп. та пеню у розмірі 19606 грн. 35 коп.

Рішенням господарського суду Донецької області від 02.10.12 р. позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства „Херсонський завод карданних валів", м. Херсон до Відкритого акціонерного товариства „Азовзагальмаш", м. Маріуполь Донецької області про стягнення 631282 грн. 91 коп. були задоволені повністю. Стягнуто з Відкритого акціонерного товариства „Азовзагальмаш", м. Маріуполь Донецької області на користь Відкритого акціонерного товариства „Херсонський завод карданних валів", м. Херсон 392127 грн. 04 коп. -основного боргу, суми інфляції - 179161 грн. 89 коп., 3% річних -40387 грн. 63 коп. та 19606 грн. 35 коп. -пені.

Відповідач, Відкрите акціонерне товариство "Азовзагальмаш", м. Маріуполь Донецької області, з прийнятим рішенням не згоден, вважає його прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права України. Тому він звернувся з апеляційною скаргою, якою просить Донецький апеляційний господарський суд рішення господарського суду Донецької області від 02.10.12 р. скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог позивача повністю.

Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, яким просив суд апеляційної інстанції рішення господарського суду залишити без змін, апеляційну скаргу -без задоволення.

Відповідач до судового засідання не з»явився, надіслав на адресу суду телеграму, якою повідомив суд про неможливість явки представника підприємства до судового засідання через службове відрядження та просив відкласти розгляд справи на іншу дату. Судова колегія розглянула надане клопотання та відмовила у його задоволенні, оскільки відповідач не надав будь-яких доказів відрядження представника підприємства. Крім того, участь у справі приймають юридичні особи, а не фізичні і підприємство відповідача мало можливість направити до судового засідання іншого представника підприємства. Явка сторін ухвалою суду від 29.10.12р. не була визнана обов'язковою, неявка без поважних причин у судове засідання представників сторін не тягне за собою перенесення розгляду справи на інші строки, тому справу розглянуто за наявними в ній матеріалами, а повний текст постанови направляється сторонам по справі в установленому порядку.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав свої заперечення щодо апеляційної скарги.

Судова колегія Донецького апеляційного господарського суду вважає за необхідне розглянути апеляційну скаргу, оскільки для з'ясування фактичних обставин справи достатньо матеріалів, що знаходяться в матеріалах справи № 38/181 та наданих представником позивача пояснень.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду у відповідності до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, на підставі встановлених фактичних обставин, переглядає справу та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді справи норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представника позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду відповідає вимогам чинного законодавства України, але підлягає частковому скасуванню з прийняттям нового рішення про часткове задоволення позовних вимог в частині нарахованих інфляційних та річних, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 13.07.07 року між позивачем та відповідачем було укладено договір поставки продукції № 325/ПСН-02966, за умовами якого Постачальник (позивач) зобов'язався поставити у власність Покупця свою продукцію, а Покупець зобов'язався своєчасно здійснювати оплату вартості продукції та приймати її на умовах цього Договору.

У відповідності до п. 2.2 договору, з урахуванням протоколу врегулювання узгодження розбіжностей від 29.10.07 р. до договору № 325/ПСН-02966 від 13.07.07 р., оплата продукції здійснюється Покупцем шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника протягом 15 днів з моменту відвантаження товару та виставлення рахунку.

Пунктом 2.5 договору передбачено, що Постачальник зобов'язаний надати разом з продукцією наступний пакет документів: накладну, податкову накладну, рахунок-фактуру та сертифікат якості.

Факт отримання відповідачем товару підтверджено накладними на відпуск готової продукції № 1414 від 05.12.07 р., № 210 від 21.02.08 р., № 243 від 27.02.08 р., № 425 від 01.04.08 р., № 429 від 02.04.08 р., № 446 від 07.04.08 р., № 559 від 24.04.08 р. з відміткою відповідача про отримання, довіреністю серії ЯОП №775706 від 28.12.07 р.

Відповідач отриману продукцію оплатив лише частково, у зв»язку з чим у Відкритого акціонерного товариства "Азовзагальмаш", м. Маріуполь Донецької області перед Відкритим акціонерним товариством "Херсонський завод карданних валів", м. Херсон виникла заборгованість у розмірі 392127 грн. 04 коп.

Позивач звернувся до Відкритого акціонерного товариства "Азовзагальмаш", м. Маріуполь Донецької області із претензією № 010/3392 від 07.08.08 року, якою вимагав відповідача оплатити суму боргу, однак останній залишив її без виконання.

Враховуючи наведене, позивач звернувся із позовом до господарського суду Донецької області про стягнення з Відкритого акціонерного товариства "Азовзагальмаш", м. Маріуполь Донецької області заборгованості у розмірі 392127 грн. 04 коп., інфляційних у розмірі 179161 грн. 89 коп., 3% річних у розмірі 40387 грн. 63 коп. та пені у розмірі 19606 грн. 35 коп. (з урахуванням остаточних позовних вимог).

Дослідивши фактичні обставини справи, оцінивши докази на їх підтвердження, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи, правових норм, які підлягають застосуванню, та матеріалів справи, судова колегія дійшла висновку, що:

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до приписів ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно норм ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач на виконання умов договору здійснив поставку продукції відповідачу, що підтверджено наявними в матеріалах справи накладними на відпуск основної продукції, що підписані представниками обох сторін та рахунками-фактурами, однак відповідач отриману продукцію оплатив лише частково у розмірі 413282 грн. 69 коп., про що свідчать банківські виписки.

Враховуючи вищевикладене та те, що на момент прийняття судом першої інстанції рішення по справі, відповідач, відповідно до вимог статей 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України, не надав ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції письмових належних та допустимих доказів оплати позивачу заборгованості за отриману продукцію в строки, передбачені договором, Донецький апеляційний господарський суд вважає, що судом першої інстанції правомірно зроблений висновок про неналежне виконання відповідачем його договірних зобов'язань всупереч вимогам статей 525, 526, 530 Цивільного кодексу України та задоволення позовних вимог в цій частині.

Таким чином, судова колегія вважає, що судом першої інстанції правомірно стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість у розмірі 392127 грн. 04 коп.

При зверненні до суду позивач також просив стягнути з відповідача на його користь пеню відповідно до п. 5.2. договору у розмірі 19606 грн. 35 коп., враховуючи остаточні позовні вимоги.

Статтею 611 Цивільного кодексу України зазначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Частиною 1 ст. 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

У відповідності до ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).

Згідно п. 5.2 договору сторони передбачили, що за порушення строку оплати продукції покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі облікової ставки НБУ від вартості поставленої, але не сплаченої продукції за кожен день прострочення оплати. Загальний об»єм штрафних санкцій за цим пунктом не може перевищувати п»ять відсотків від вартості партії поставленої продукції.

Таким чином, судова колегія вважає, що господарським судом правомірно стягнуто з відповідача на користь позивача пеню у загальній сумі 19606 грн. 35 коп., що дорівнює п»яти відсоткам від вартості партії поставленої продукції, незважаючи на те, що розрахунок пені, наданий позивачем, не відповідає вимогам ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України.

Також позивач при зверненні до господарського суду просив стягнути з відповідача на його користь інфляційні у розмірі 179161 грн. 89 коп. та 3% річних у розмірі 40387 грн. 63 коп.

Пунктом 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитору зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судова колегія вважає, що господарський суд помилково задовольнив позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних та 3% річних у повному обсязі, оскільки позивачем помилково здійснено розрахунок річних та інфляційних, зокрема, помилково застосовано у період 2008 року 365 днів, тоді як цей рік був високосний і мав 366 днів і помилково зазначені періоди нарахування з огляду на дати часткових оплат відповідачем суми боргу. Також є невірним і контрозрахунок відповідача від 06.09.12р. (т. 5 арк. спр. 82) з тих же підстав. Таким чином, судом апеляційної інстанції було здійснено перерахунок заявлених позивачем вимог в цій частині і визначено, що до стягнення з відповідача на користь позивача підлягають 3% у розмірі 40073 грн. 68 коп. за загальний період з 21.12.07 р. по 31.07.11 р., як плата за користування чужими грошовими коштами в період прострочки виконання відповідачем його грошового зобов»язання та інфляційні у розмірі 177578 грн. 20 коп., як збільшення суми основного боргу в період прострочки виконання відповідачем його грошового зобов»язання з причини девальвації грошової одиниці України за період з січня 2008 року по червень 2011 року з відмовою в інших частинах нарахованих 3% річних та інфляційних через невірний розрахунок позивача.

Доводи апеляційної скарги щодо несвоєчасного отримання відповідачем рахунків-фактур за договором судовою колегією до уваги не приймаються, оскільки згідно ст. 666 Цивільного кодексу України, якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства покупець має право встановити розумний строк для їх передання. Якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві.

Відповідач не надав до господарського суду доказів невиконання позивачем зобов'язань з надання документів, а також відмови від цієї продукції, тому судова колегія вважає, що надані позивачем первинні документи є належними та допустимими доказами здійснення передачі відповідачу продукції за договором та прийняття цієї продукції останнім. Докази незгоди відповідача з належністю виконання позивачем своїх зобов'язань за договором щодо передачі продукції (якість, комплектність, строки поставки тощо) або докази повної оплати боргу -суду не надавалися.

Статтею 688 Цивільного кодексу України передбачено, що Покупець зобов'язаний повідомити Продавця про порушення умов Договору щодо кількості, асортименту, якості, комплектності товару в розумний строк після того, як порушення могло бути виявлене відповідно до характеру і призначення товару. Відповідно до вимог статті 690 Цивільного кодексу України, поставлені без згоди Покупця товари, від яких Покупець відмовився, повинні прийматися ним на відповідальне зберігання.

Відповідачем ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції не надані належні та допустимі докази, оформлені належним чином, наявності заперечень відповідача щодо комплектності, кількості, якості або асортименту поставленої продукції, щодо відмови відповідача від поставленого обсягу продукції. Відповідачем також не надані суду належні та допустимі докази, оформлені належним чином, щодо прийняття продукції у встановленому порядку на відповідальне зберігання або її повернення без використання у виробничій діяльності підприємства.

Доводи заявника апеляційної скарги в частині неврахування судом першої інстанції частини оплати боргу в сумі 97572 грн. 00 коп. судовою колегією розглянуті та відхилені, оскільки з матеріалів справи вбачається, що ця сума дійсно була сплачена в якості попередньої оплати за продукцію, що була поставлена за умовами додаткової угоди №2 від 30.12.08р. до договору № 325/ПСН-02966 від 13.07.07 р. і не може бути врахована як часткове погашення суми боргу за іншими поставками продукції за договором -підставою позову.

З урахуванням вищевикладеного, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що відповідно до вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду Донецької області від 02.10.2012 р. у справі № 38/181 ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, але частково не відповідає нормам матеріального та процесуального права України, тому підлягає скасуванню в частині розміру стягнутих сум інфляційних та 3% річних з прийняттям нового рішення про часткове задоволення позовних вимог. Крім того, в порушення норм ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, суд першої інстанції невірно визначив розміри судових витрат, які підлягали відшкодуванню з відповідача на користь позивача з огляду на остаточний розмір позовних вимог, які були задоволені судом в повному розмірі.

Керуючись статтями 49, 99, 101, 103, 104, 105, 117 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Азовзагальмаш", м. Маріуполь Донецької області на рішення господарського суду Донецької області від 02.10.2012 р. у справі № 38/181 -задовольнити частково.

Рішення господарського суду Донецької області від 02.10.2012 р. у справі № 38/181- скасувати в частині стягнення 3% річних та інфляційних.

Позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства "Херсонський завод карданних валів", м. Херсон до Відкритого акціонерного товариства "Азовзагальмаш", м. Маріуполь Донецької області про стягнення 631282 грн. 91 коп. -задовольнити частково.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Азовзагальмаш", 87535, Донецька область, м. Маріуполь, пл. Машинобудівельників, 1, ЗКПО 13504334 на користь Відкритого акціонерного товариства "Херсонський завод карданних валів", 73000, м. Херсон, вул. Червонопрапорна, 26, ЗКПО 05743013 заборгованість у розмірі 392127 грн. 04 коп., пеню у розмірі 19606 грн. 35 коп., 3% річних у розмірі 40073 грн. 68 коп., інфляційні у розмірі 177578 грн. 20 коп., державне мито за подання позовної заяви у розмірі 6293 грн. 85 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 117 грн. 64 коп.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Херсонський завод карданних валів", 73000, м. Херсон, вул. Червонопрапорна, 26, ЗКПО 05743013 на користь Відкритого акціонерного товариства "Азовзагальмаш", 87535, Донецька область, м. Маріуполь, пл. Машинобудівельників, 1, ЗКПО 13504334 витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 18 грн. 98 коп.

Відмовити у задоволенні позовних вимог Відкритого акціонерного товариства "Херсонський завод карданних валів", м. Херсон до Відкритого акціонерного товариства "Азовзагальмаш", м. Маріуполь Донецької області про стягнення 3% річних у розмірі 313 грн. 95 коп. та інфляційних у розмірі 1583 грн. 69 коп.

Доручити господарському суду Донецької області видати накази.

В іншій частині рішення господарського суду Донецької області від 02.10.2012 р. у справі № 38/181 -залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, направляється сторонам по справі в триденний строк та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України через Донецький апеляційний господарський суд у двадцятиденний строк.

Головуючий Г.І. Діброва

Судді К.І. Бойченко

О.В. Стойка

Надр. 5 прим:

1 -у справу;

2 -позивачу;

3 -відповідачу;

4 -ДАГС;

5-ГС Дон. обл.

Ложка Н.Л.