Постанова

від 22.11.2012 по справі 27/270-2/301-2012

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" листопада 2012 р. Справа№ 27/270-2/301-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Коршун Н.М.

суддів: Скрипка І.М.

Остапенка О.М.

за участю представників:

Від позивача: представник Мазурок О.І. - за довіреністю.

Від відповідача: представник Гогітідзе В.Ф.- за довіреністю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Екостандарт»

на рішення Господарського суду м. Києва від 06.09.2012 року

у справі №27/270-2/301-2012 (суддя Домнічева І.О.)

за позовом Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація»

до Публічного акціонерного товариства «Екостандарт»

про здійснення перерахунку вартості теплової енергії

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2011 року Комунальне підприємство «Київжитлоспецексплуатація» звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства «Екостандарт» про зобов'язання здійснити перерахунок вартості теплової енергії (зменшивши її вартість на 89990,98грн.), спожитої Комунальним підприємством «Київжитлоспецексплуатація» протягом грудня 2008 року - лютого 2009 року за договором №420591 від 01.10.2008 року, на підставі тарифів згідно з розпорядженням Київської міської державної адміністрації (далі КМДА) №86 від 31.01.2007 р. «Про затвердження тарифів на теплову енергію та встановлення, погодження тарифів на комунальні послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води для відпуску бюджетним установам і організаціям, іншим споживачам» в редакції розпорядження Київської міської державної адміністрації №715 від 18.06.2007 року.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 05.12.2011 року. у справі №27/270, яке залишено без змін постановою суду Київського апеляційного господарського суду від 15.02.2012 року, позов було задоволено повністю.

Постановою Вищого господарського суду України від 03.07.2012 року скасовано рішення Господарського суду міста Києва та постанову Київського апеляційного господарського суду, справу №27/270 направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

20.08.2012 року до Господарського суду м. Києва надійшло клопотання позивача про виправлення описки в прохальній частині, а саме пункт 2 відповідно до якого просить викласти в наступній редакції: Зобов'язати Публічне акціонерне товариство «Екостандарт» відновити становище, яке існувало до порушення прав та інтересів по договору №420591 від 01.10.2008 року шляхом здійснення перерахунку вартості теплової енергії за грудень 2008 року, січень, лютий 2009 року згідно із Розпорядженням КМДА №86 від 31.01.2007 року "Про затвердження тарифів на теплову енергію та встановлення, погодження тарифів на комунальні послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води для відпуску бюджетним установам і організаціям, іншим споживачам" (зменшивши її вартість на 89 990,98 грн.).

Рішенням Господарського суду м. Києва від 06.09.2012 року позовні вимоги Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація» задоволено у повному обсязі.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду, як таким, що прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове, яким у позові відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на те, що суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги не врахував умови чинного договору (зі змінами, внесеними угодою про зміну і доповнення договору), чим порушив норми ст. 629 ЦК України.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши зібрані у справі докази, заслухавши пояснення представників сторін, судова колегія встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.10.2008 року між сторонами укладено договір № 420591 на постачання теплової енергії у вигляді гарячої води, предметом якого є вироблення, постачання, та передання у власність енергопостачальною організацією (відповідачем) покупцю (позивачу) теплової енергії (товару) та прийняття і своєчасна сплата в повному обсязі даного товару покупцем (позивачем).

Відповідно до п. 1.2 договору позивача обов'язаний прийняти товар та своєчасно здійснити оплату за нього на умовах договору.

Пунктом 3.1.1 договору передбачено обов'язок енергопостачальної організації постачати теплову енергію покупцю.

Згідно п. 5.1 договору облік спожитої теплової енергії виконується по приладам обліку, що встановлені на межі балансової належності "Покупця" та АК "Київенерго", у відповідності з "Тимчасовими правилами обліку відпускання і споживання теплової енергії". Встановлення приладів обліку теплової енергії підтверджується Актом постановки на комерційний облік приладів обліку спожитої теплової енергії "Покупцем".

Як передбачено п 5.2 договору, у випадку встановлення приладів обліку не на межі балансової належності, до спожитої теплової енергії, що врахована приладами, додаються теплові втрати на ділянці від межі балансової належності до місця встановлення приладів обліку. Прилади обліку пломбуються у встановленому порядку.

Згідно п 5.3 договору в разі відсутності - приладів обліку - кількість спожитої теплової енергії розраховується "Енергопостачальною організацією" по максимальній витраті мережної води, що вказана в договорі, та середньодобовому температурному перепаду. При цьому "Покупець" зобов'язаний в погоджені з "Енергопостачальною організацією" строки встановити прилади обліку

Згідно з п. 6.1 договору тарифи на теплову енергію розраховуються по групах споживачів "Енергопостачальною організацією", затверджуються у встановленому порядку і підлягають перегляду у випадках зміни розмірів складових калькуляції собівартості теплової енергії (в т.ч. ціни на паливо), а також в інших випадках, передбачених діючими нормативними документами.

У п. 8.2. договору сторони зобов'язалися керуватися чинними: Законом України "Про електроенергетику", "Правилами користування тепловою енергією, "Тимчасовими правилами обліку відпускання і споживання теплової енергії" та іншими обов'язковими для виконання нормативними документами.

Як передбачено ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Дана норма кореспондується з положеннями ст. 526 ЦК України.

За приписами ст. 525 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Згідно зі ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами ч. 1 ст. 275 ГК України, за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі-енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Відповідно до п. 23 Правил користування теплової енергії, які затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 03.10. 2007 року №1198, розрахунки за спожиту теплову енергію здійснюються на межі продажу, яка є межею балансової належності (відповідальності), відповідно до договору на підставі показників вузла обліку згідно із діючими тарифами (цінами), затвердженими в установленому порядку.

Відповідно до п. 6 ст. 276 ГК України розрахунки за договорами енергопостачання здійснюється на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону.

Матеріали справи свідчать про те, що за період грудень 2008 року - лютий 2009 року Комунальним підприємством «Київжитлоспецексплуатація» спожито теплової енергії на суму 54 575,16 грн., що вбачається з Розрахунків фактичної вартості теплової енергії за період грудень 2008 року - лютий 2009 року (вартість теплової енергії позивач визначав згідно із ст. 276 ГК України, п. 23 Правил користування тепловою енергією та Розпорядження КМДА №86 від 31.01.2007 року).

Проте, встановлено, що відповідач нарахував за спірний період вартість теплової енергії за тарифами, затвердженими Розпорядженнями КМДА № 1662, №1663 від 27.11.2008 року, №1780/1 від 25.12.2008 року, №127,№128 від 05.02.2009 року, які скасовано Указами Президента України №1199/2008 від 24.12.2008 року, №65/2009 від 03.02.2009 року, №76/2009 від 09.02.2009 року, як такі що не відповідають законам та Конституції України, якими завищило вартість теплової енергії за спірний період на суму 89 990,98 грн. (всього нараховано відповідачем 144 566,14 грн.), а саме: за грудень 2008 року було зайве нараховано - 30 543,24 грн., за січень 2009 року - 44 233,78 грн., за лютий 2009 року - 15 213,96 грн. Сплачені ж грошові кошти позивачем по договору відповідач зараховував в нараховану ним заборгованість по тарифам на теплову енергію, які були затверджені з порушенням встановленого порядку, у зв'язку з чим і були скасовані вказаними вище Указами Президента України.

30.09.2011 року Комунальне підприємство «Київжитлоспецексплуатація» звернулося до Публічного акціонерного товариства «Екостандарт» з вимогою №155/23-09/141 про здійснення перерахунку вартості спожитої теплової енергії (зменшення її вартості на суму 89 990,98 грн.) протягом грудня 2008 року - лютого 2009 року за договором №420591 від 01.10.2008 року, на підставі тарифів згідно із Розпорядженням КМДА №86 від 31.01.2007 р. "Про затвердження тарифів на теплову енергію та встановлення, погодження тарифів на комунальні послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води для відпуску бюджетним установам і організаціям, іншим споживачам" в редакції розпорядження Київської міської державної адміністрації №715 від 18.06.2007 р.

Проте, відповідач відмовився добровільно відновити становище позивача, яке існувало до порушення прав та інтересів по договору та виконати перерахунок.

Враховуючи те, що розпорядженнями голови КМДА №№ 1662, 1663 від 27.11.2008 року, № 1780/1 від 25.12.2008 року, №№ 127, 128від 05.02.2009 року, якими були встановлені нові тарифи на теплову енергію, що постачається АЕК "Київенерго", скасовані Указами Президента України від 03.02.2009 року № 65/2009 та № 76/2009 від 09.02.2009 року, як такі, що суперечать Конституції України та законам України, доводи відповідача з приводу непоширення дії Указів Президента України на розпорядження Київської міської державної адміністрації про затвердження тарифів на теплову енергію не заперечують обґрунтованості заявленого позову, оскільки доказів визнання зазначених Указів Президента в установленому порядку незаконними або неконституційними суду не надано, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача та про те, що вони підлягають задоволенню.

Крім того, судова колегія вважає обґрунтованим висновок місцевого господарського суду стосовно того, що доводи відповідача, що чинним законодавством не передбачено такого способу захисту права та інтересу, як зобов'язання здійснити перерахунок, а отже позивачем вибраний невірний спосіб захисту, оскільки його позовні вимоги не можуть бути самостійним предметом спору не приймаються судом до уваги з огляду на наступне.

За приписами ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

В силу ч. 2 ст. 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення ; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Як вбачається з п. 6.4 договору, покупець щомісяця з 12 по 14 число самостійно отримує у відповідача табуляграму та доручення про сплату прийнятої теплової енергії за поточний місяць, акт звірки на початок розрахункового періоду. Один примірник оформленого акту звірки споживач повертає в "Енергопостачальною організацією" не пізніше 15 числа поточного місяця..

Тобто, облік вартості спожитої теплової енергії здійснюється енергопостачальною організацією шляхом надання споживачу відповідних рахунків, правильність розрахунків по яким стосується безпосередньо прав та охоронюваних законом інтересів позивача.

Окрім того, при скасуванні рішення Господарського суду м. Києва від 05.12.2011 року та постанови Київського апеляційного господарського суду від 15.03.2012р. у справі № 27/270 та направлення її на новий розгляд, Вищий Господарський суд України звернув увагу на те, що судовими інстанціями не досліджено, чи розпорядження Київської міської державної адміністрації від 18.06.2007 року № 715 було зареєстровано в Київському міському управлінні юстиції і чи набрало воно чинності у встановленому законом порядку.

Відповідно до розпорядження КМДА № 715 від 18.06.2007 року п.2 затверджувалися зміни до тарифів на комунальні послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води виробниками та виконавцями цих послуг комунальної форми власності для відпуску бюджетним установам та організаціям, іншим споживачам, встановлених Розпорядженням КМДА від 31.01.2007 року № 86 "Про затвердження тарифів на теплову енергію та встановлення, погодження тарифів на комунальні послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води для відпуску бюджетним установам і організаціям, іншим споживачам", замінивши у графі 4 позиції 5 цифри "14,89" цифрами "13,69". Ці зміни не стосувались тарифів на теплову енергію, затверджених Розпорядженням КМДА від 31.01.2007 року № 86.

Враховуючи встановлені обставини, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що ці зміни ніяк не вплинули на розрахунки між сторонами по справі, тому відповідач зобов'язаний відновити становище, яке існувало до порушення, тобто нарахувати вартість теплової енергії за грудень 2008 року, січень, лютий 2009 року згідно із розпорядженням КМДА № 86 від 31.01.2007 року, відповідно до якого проводилися розрахунки по договору № 420591 від 01.10.2008 року до скасованих розпоряджень КМДА.

Окрім цього, розпорядженням № 230 від 02.03.2009 року КМДА (Виконавчий орган Київської міської Ради) поновила в дії з 10.02.2009 року розпорядження КМДА від 31.01.2007 року № 86 „Про затвердження тарифів на теплову енергію та встановлення, погодження тарифів на комунальні послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води для відпуску бюджетним установам і організаціям, іншим споживачам" (із змінами і доповненнями, внесеними Розпорядженням КМДА від 18.06.2007 року. № 715.

Враховуючи встановлене вище, судова колегія відхиляє посилання апелянта на те, що суд першої інстанції не врахував умови чинного договору (зі змінами, внесеними угодою про зміну і доповнення договору), чим порушив норми ст. 629 ЦУ України, як безпідставні.

За таких обставин судова колегія вважає обґрунтованим висновок Господарського суду м. Києва про те, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Екостандарт» підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частиною 2 ст.34 ГПК України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідачем належними та допустимими доказами не спростовані встановлені вище обставини.

Враховуючи зазначене вище, судова колегія вважає, що місцевим господарським судом повно і всебічно з'ясовані всі обставини справи та надано їм належну правову оцінку, рішення місцевого господарського суду, яким позовні вимоги задоволено, відповідає чинному законодавству та матеріалам справи; колегія не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

Місцевим господарським судом правильно дотримані вимоги ст. 49 ГПК щодо покладення судових витрат на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 99, 103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Екостандарт» на рішення Господарського суду м. Києва від 06.09.2012 року залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду м. Києва від 06.09.2012 року у справі № 27/270-2/301-2012 - без змін.

3. Матеріали справи № 27/270-2/301-2012 повернути до Господарського суду м. Києва.

Постанова може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Коршун Н.М.

Судді Скрипка І.М.

Остапенко О.М.