Постанова

від 19.11.2012 по справі 2а-3458/12/0970

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" листопада 2012 р. Справа № 2а-3458/12/0970

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

Суддя Остап'юк С.В.,

за участю секретаря Озара О.Я.,

представника позивача: Переняка О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Державної податкової інспекції у місті Івано-Франківську до товариства з обмеженою відповідальністю «Станіславські традиції»про стягнення податкового боргу в розмірі 24 186, 34 гривень, -

ВСТАНОВИВ:

08.11.2012 року Державної податкової інспекції у місті Івано-Франківську Державної податкової служби (далі -позивач) звернулася в суд з адміністративним позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Станіславські традиції»(далі -відповідач, підприємство) про стягнення податкового боргу в розмірі 24 186, 34 гривень.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач протиправно, в порушення податкового обов'язку встановленого пунктом 16.1 статті 16, статтею 36 Податкового кодексу України не сплатив грошові зобов'язання з сплати податку на прибуток підприємств в розмірі 2892,80 гривень, податку на додану вартість в розмірі 169,90 гривень та в порушення статті 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»та статті 9 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання та валютного контролю»не сплатив пеню, нараховану за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності в розмірі 20783,64 гривень та штрафні санкції, за порушення вимог валютного законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності в розмірі 340 гривень. Всього відповідачем утворено 24 186, 34 гривень податкового боргу, який ним не сплачено.

Представник позивача в судовому засідання позовні вимоги підтримав з підстав викладених у позовній заяві, просив їх задовольнити в повному обсязі.

Відповідач в судове засідання не з'явився, без поважних причин та без повідомлення про причини неприбуття хоча, про дату, час та місце судового розгляду справи був належним чином повідомлений. Правом подання письмового заперечення проти заявленого позову не скористався, а тому, у відповідності до положення частини 4 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, справу вирішено за відсутності відповідача на підставі наявних у ній доказів.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази, суд прийшов до висновку, що даний адміністративний позов підлягає задоволенню.

Судом встановлено, що 11.02.2010 року Виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради здійснено державну реєстрацію юридичної особи -товариства з обмеженою відповідальністю «Станіславські традиції», що підтверджується копією витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а. с. 7 -8).

Відповідач перебуває на податковому обліку в Державній податковій інспекції у місті Івано-Франківську, є платником податку на прибуток підприємств, податку на додану вартість.

Підприємством допущено утворення податкового боргу в розмірі 24186,34 гривень, що виник в результаті несплати грошових зобов'язань з податку на прибуток в розмірі 2892,80 гривень, з податку на додану вартість в розмірі 169,90 гривень та несплати пені нарахованої за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності в розмірі 20783,64 гривень та штрафних санкцій за порушення вимог валютного законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності в розмірі 340 гривень.

Судом встановлено, що в період з 25.08.2011 року до 31.08.2011 року службовими особами позивача, проведено документальну позапланову виїзну перевірку відповідача з питань дотримання вимог валютного законодавства України при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності та оподаткування у сфері зовнішньоекономічної діяльності за період з 01.03.2011 року до 31.07.2011 року.

За результатами проведеної перевірки позивачем 07.09.2011 року складено акт про результати позапланової виїзної документальної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Станіславські традиції»з питань дотримання вимог валютного законодавства при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності та оподаткування у сфері зовнішньоекономічної діяльності за період з 01.03.2011 року до 31.07.2011 року за №7163/22-1/36733850 (а. с. 17 -24).

За наслідками розгляду акта за №7163/22-1/36733850 позивач податковим повідомленням-рішенням за №0000462201 від 21.09.2011 року нарахував суму грошового зобов'язання в розмірі 20783,64 гривень та податковим повідомленням-рішенням за №0000472201 від 21.09.2011 року нарахував грошове зобов'язання в розмірі 340 гривень (а. с. 25, 26).

Підставою для визначення вказаних зобов'язань слугували висновки проведеної перевірки, згідно яких відповідачем порушено статтю 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»при здійсненні експортних операцій нерезидентами: -IMPEX LLP»згідно контрактів за №18-07-ST від 18.07.2010 року, №18-06-ST від 18.06.2010 року та №22-06-ST від 22.06.2010 року; «IEG Ahsap Mobilya Demir Insaat Makina Teksnil Maden Ithalap Sanavi Ticfret Itd. Sti» згідно контракту №05-10- ST від 05.10.2010 року та порушення пункту 1 Указу Президента України «Про невідкладні заходи щодо повернення в Україну валютних цінностей, що незаконно знаходяться за її межами», статтю 9 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», декларування валютних цінностей станом на 01.04.2011 року відповідачем проведено 13.05.2011 року на суму 4655 євро, за експорт товару по ВМД за №006936 від 07.09.2010 року нерезиденту IMPEX LLP»на суму 4655,49 гривень згідно контракту 18-07- ST від 18.09.2010 року з порушенням термінів проведення декларування.

Декларування валютних цінностей станом на 01.07.2011 року відповідачем не проведено, а саме: в сумі 6929,11 євро по розрахунках з нерезидентом NET IMPEX LLP»згідно контракту 18-07- ST від 18.09.2010 року; в сумі 843 доларів США по розрахунках з нерезидентом IEG Ahsap Mobilya Demir Insaat Makina Teksnil Maden Ithalap Sanavi Ticfret Itd. Sti»згідно контракту №05-10- ST від 05.10.2010 року.

Статтею 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»встановлено, що виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного строку потребує висновку центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики.

Згідно частини 1 статті 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»порушення резидентами строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).

Як встановлено судом, з дати митного оформлення продукції, що експортувалася, сума виручки не зараховувалася на валютні рахунки відповідача у строки зазначені в контрактах та в строк, передбачений статтею 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», а тому даний факт є порушенням резидентом строку, передбаченого статтею 1 зазначеного Закону та тягне за собою наслідки у вигляді стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості.

У відповідності до частини 2 статті 4 даного Закону у разі прийняття до розгляду судом, Міжнародним комерційним арбітражним судом чи Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України позовної заяви резидента про стягнення з нерезидента заборгованості, яка виникла внаслідок недотримання нерезидентом строків, передбачених експортно-імпортними контрактами, строки, передбачені статтями 1 і 2 цього Закону, зупиняються і пеня за їх порушення в цей період не сплачується.

У разі прийняття судом рішення про задоволення позову пеня за порушення строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, не сплачується з дати прийняття позову до розгляду судом (частина 4 статті 4 даного Закону).

Постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2007 року за №1409 затверджено Порядок продовження строків розрахунків за зовнішньоекономічними операціями, який визначає механізм віднесення операцій резидентів до таких, що здійснюються за договорами виробничої кооперації, консигнації, комплексного будівництва, тендерної поставки, гарантійного обслуговування, поставки складних технічних виробів і товарів спеціального призначення, а також умови видачі висновків щодо перевищення встановлених у статтях 1 і 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" строків проведення розрахунків за такими операціями.

Також, судом встановлено, що відповідач із позовною заявою до Міжнародного комерційного арбітражного суду про стягнення з нерезидента заборгованості, яка виникла внаслідок недотримання нерезидентом строків, передбачених експортно-імпортними контрактами, строки, передбачені статтями 1 і 2 вказаного Закону, у підприємства відсутній висновок центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики на перевищення 180-денного терміну розрахунків по контрактах.

Відповідно підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.

Декрет Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»установлює режим здійснення валютних операцій на території України, визначає загальні принципи валютного регулювання, повноваження державних органів і функції банків та інших фінансових установ України в регулюванні валютних операцій, права й обов'язки суб'єктів валютних відносин, порядок здійснення валютного контролю, відповідальність за порушення валютного законодавства.

Згідно частини 1 статті 9 даного Декрету валютні цінності та інше майно резидентів, яке перебуває за межами України, підлягає обов'язковому декларуванню у Національному банку України.

Відповідно абзацу 8 пункту 2 статті 16 вказаного Декрету до резидентів, нерезидентів, винних у порушенні правил валютного регулювання і валютного контролю, застосовуються міри відповідальності (фінансові санкції): за невиконання резидентами вимог щодо декларування валютних цінностей та іншого майна, передбачених статтею 9 цього Декрету, - штраф у сумі, що встановлюється Національним банком України.

Згідно пункту 2.7 Постанови Національного банку України «Про затвердження Положення про валютний контроль»невиконання резидентами вимог щодо порядку та строків декларування валютних цінностей та іншого майна тягне за собою таку відповідальність: - порушення строків декларування - накладення штрафу в розмірі 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожний звітний період; - порушення порядку декларування - накладення штрафу в розмірі 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Як наслідок, суд приходить до висновку, що позивач правомірно, податковим-повідомленням-рішенням за №0000462201 від 21.09.2011 року, за порушення відповідачем статті 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», на підставі акта перевірки за №7163/22-1/36733850 від 07.09.2011 року та підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України та згідно статті 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»нарахував суму грошового зобов'язання за платежем пеня за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності в розмірі 20783,64 гривень та правомірно податковим повідомленням-рішенням за №0000462201 від 21.09.2011 року за порушення відповідачем статті 9 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання та валютного контролю», на підставі підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України, згідно абзацу 8 пункту 2 статті 16 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання та валютного контролю»та пункту 2.7 Постанови Національного банку України «Про затвердження Положення про валютний контроль»нарахував суму грошового зобов'язання за штрафними санкціями в розмірі 340 гривень.

Судом встановлено, що 20.06.2011 року службовою особою позивача проведено камеральну перевірку відповідача за ІІІ квартали 2010 року та 2010 рік, якою виявлено порушення термінів сплати самостійно визначеного грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 12056,59 гривень, про що складено акт камеральної перевірки за №4779/15-1/36733850 від 20.06.2011 року, за наслідками розгляду якого позивачем 20.06.2011 року податковим повідомленням-рішенням за №0011281501/0 застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 1205,66 гривень (а. с. 12, 11).

19.08.2011 року позивачем проведено камеральну перевірку відповідача за звітний податковий період за І квартал 2011 року, якою виявлено порушення граничного терміну сплати самостійно визначеного грошового зобов'язання з податку на прибуток на 31 календарний день в сумі 5,08 гривень. За результатами перевірки складено акт камеральної перевірки за №6633/15-1/36733850 від 19.08.2011 року, за наслідками розгляду якого позивач податковим повідомленням-рішенням за №0012361501 від 19.08.2011 року застосував штрафні (фінансові) санкції в розмірі 1,02 гривень (а. с. 16, 15).

Сума невиконаних відповідачем грошових зобов'язань з податку на прибуток в розмірі 1688 гривень визначена податковою декларацією з податку на прибуток за ІІ квартал 2011 року, що подана відповідачем позивачу 08.08.2011 року (а. с. 13 -14).

На момент звертання позивача до суду сума грошового зобов'язання відповідача з сплати податку на прибуток підприємств становить 2892,80 гривень.

03.08.2011 року службовою особою органу державної податкової служби проведена камеральна перевірка податкової звітності з податку на додану вартість за червень 2011 року, якою виявлено факт неподання декларації з цього податку за період, що перевірявся. За наслідками проведеної перевірки складено акт про результати камеральної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість за №6155/15-1/36733850 від 03.08.2011 року (а. с. 28).

Позивач, на підставі акта перевірки за №6155/15-1/36733850 від 03.08.2011 року, податковим повідомленням-рішенням за №0002051502 від 03.08.2011 року застосував штрафні (фінансові) санкції в розмірі 170 гривень (а. с. 27).

На момент звертання позивача до суду сума грошового зобов'язання відповідача з сплати податку на додану вартість становить 169,90 гривень.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно пунктів 6.1 статті 6 Податкового кодексу України податком є обов'язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу.

Статтею 9 Податкового кодексу України до загальнодержавних податків та зборів віднесено податок на прибуток підприємств (підпункт 9.1.1), податок на додану вартість (підпункт 9.1.3).

Пунктом 8.2 статті 8 Податкового кодексу України встановлено, що до загальнодержавних належать податки та збори, що встановлені цим Кодексом і є обов'язковими до сплати на усій території України, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Статтею 16 Податкового кодексу України визначені обов'язки платника податків, згідно положень якої платник податків зобов'язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів (підпункт 16.1.3.), сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи (підпункт 16.1.4).

Положеннями статті 36 Податкового кодексу України визначено суть податкового обов'язку, згідно положень якої податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи (пункт 36.1). Податковий обов'язок виникає у платника за кожним податком та збором (пункт 36.2). Податковий обов'язок є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов'язків платника податків, крім випадків, передбачених законом (пункт 36.3).

У відповідності до статті 180 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платником податку на додану вартість є будь-яка особа, що провадить господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку у порядку, визначеному статтею 183 цього розділу.

Відповідно підпункту 133.1.1 пункту 133.1 статті 133 Податкового кодексу України платниками податку на прибуток з числа резидентів є суб'єкти господарювання -юридичні особи, які провадять господарську діяльність як на території України, так і за її межами.

Згідно підпункту 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України грошове зобов'язання платника податків -сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Відповідно до пункту 113.1 статті 113 Податкового кодексу України строки застосування, сплата, стягнення та оскарження сум штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) здійснюються у порядку, визначеному цим Кодексом для сплати, стягнення та оскарження сум грошових зобов'язань. Суми штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) зараховуються до бюджетів, до яких згідно із законом зараховуються відповідні податки та збори.

Відповідно до пункту 54.1 статті 54 Податкового кодексу України встановлено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Пунктом 57.3 статті 57 Податкового кодексу України встановлено, що у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1-54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

У відповідності до підпункту 56.17.5 пункту 56.17 статті 56 Податкового кодексу України день закінчення процедури адміністративного оскарження вважається днем узгодження грошового зобов'язання платника податків.

Таким чином, суми вищезазначених грошових зобов'язань відповідача, визначених вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, які відповідачем не оскаржувалися, у відповідності до підпункту 56.17.5 пункту 56.17 статті 56 Податкового кодексу України, є узгодженими з моменту отримання податкового повідомлення-рішення та у відповідності до пункту 54.1 статті 54 Податкового кодексу України, є узгодженими з моменту подання податкової декларації.

Як наслідок, відповідачем не сплачено узгоджені грошові зобов'язання з сплати податку на додану вартість, податку на прибуток підприємств, пені, нарахованої за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності та штрафної санкції, за порушення вимог валютного законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності в загальному розмірі 24 186, 34 гривень до державного бюджету, в строки визначені нормами Податкового кодексу України.

У відповідності до пункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Відповідно пункту 59.5 даної статті Податкового кодексу України у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.

У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Судом встановлено, що позивачем на виконання вимог пункту 59.1. статті 59 Податкового кодексу України надіслано податкову вимогу за №2121 від 05.08.2011 року, яку відповідач залишив без реагування, а податковий борг за нею, не сплатив.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідачем в порушення вищевказаних норм Податкового кодексу України не виконано податкові зобов'язання з сплати вказаних грошових зобов'язань в загальному розмірі 24 186, 34 гривень.

Відповідно до пункту 14.1.175 статті 14 Податкового кодексу України сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання утворює податковий борг.

Таким чином, узгоджене грошове зобов'язання з вказаних платежів в розмірі 24 186, 34 гривень утворює податковий борг відповідача, який ним не сплачено.

Пунктом 95.1 статті 95 Податкового кодексу України встановлено, що орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Згідно частини 5 статті 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»Державні податкові інспекції вправі за наслідками документальних перевірок безпосередньо стягувати з резидентів пеню, передбачену цією статтею.

Відповідно підпункту 20.1.18. пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

Згідно пункту 95.3 статті 95 Кодексу стягнення коштів з рахунків платника податків у банках обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Відповідно до пункту 95.4. статті 95 Податкового кодексу України орган державної податкової служби на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків.

Згідно статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що заявлена до стягнення сума є узгодженою та являється податковим боргом відповідача перед бюджетом, який ним не сплачено та підлягає стягненню з рахунків у банках, що обслуговують відповідача та за рахунок готівки, що йому належить.

Враховуючи викладене, суд вважає, що вимоги позивача є обґрунтованими, а позов таким, що підлягає до задоволення.

На підставі статті 124 Конституції України, керуючись статтями 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з рахунків у банках, що обслуговують товариство з обмеженою відповідальністю «Станіславські традиції» (ідентифікаційний код 36733850) та за рахунок готівки, що йому належить в дохід державного бюджету податковий борг в розмірі 24 186 (двадцять чотири тисячі сто вісімдесят шість) гривень 34 копійки.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Суддя: Остап'юк С.В.

Постанова складена в повному обсязі 23.11.2012 року.