Постанова

від 15.11.2012 по справі 2а-3413/12/1370

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 листопада 2012 р. м. Львів № 2а-3413/12/1370

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Москаля Р.М. розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом відкритого акціонерного товариства «Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат»до Миколаївської міжрайонної державної податкової інспекції про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство «Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат»(далі -ВАТ «ЖЦПК») звернулось до суду з позовом до Миколаївської міжрайонної державної податкової інспекції (далі -Миколаївська МДПІ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000202320/530 від 10.04.2012 року. Оскаржуване рішення податковий орган прийняв за наслідками документальної позапланової виїзної перевірки ВАТ «ЖЦПК»з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо здійснення фінансово-господарських операцій з ТОВ «Компанія Автодок Трейд»за період червень-липень 2011 року. На думку позивача, зазначена перевірка проведена з порушенням вимог Податкового кодексу України, оскільки ВАТ «ЖЦПК»не отримувало належного запиту податкового органу стосовно операцій із ТОВ «Компанія Аводок Трейд». Крім того зазначив, що ті ж операції з ТОВ «Компанія Автодок Трейд»за той самий період уже були предметом перевірки податкового органу та порушень податкового законодавства не було встановлено. Судячи зі змісту акта позапланової перевірки, яка проводилась у квітні 2012 року, єдиною підставою для висновку про нікчемність господарських операцій ВАТ «ЖЦПК»з ТОВ «Компанія Автодок Трейд»є сумнівна, з позиції органу ДПС, діяльність одного з контрагентів постачальника позивача - ФОП ОСОБА_1 Передусім позивач зауважив, що такі висновки зроблені на підставі листа іншого органу ДПС, без перевірки інформації, а тому, на переконання позивача, не можуть вважатися достовірними. До того ж товар, який ТОВ «Компанія Автодок Трейд»поставила ВАТ «ЖЦПК»придбаний не лише у ФОП ОСОБА_1, а переважно в інших суб'єктів господарювання, щодо діяльності яких податкові органи не висловили будь-яких зауважень чи сумнівів стосовно законності їх діяльності. Тому позивач вважає надуманим висновок органу ДПС, що всі операції позивача з ТОВ «Компанія Автодок Трейд»є нікчемними тільки через наявність у ланцюгу постачання ФОП ОСОБА_1 Окрім того, позивач наполягає на тому, що навіть наявність порушень законодавства у відносинах ТОВ «Компанія Автодок Трейд»з ФОП ОСОБА_1 не може бути підставою для висновку про порушення ним вимог податкового законодавства, оскільки при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні перевірятись відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Позицію такого ж змісту висловив Верховний Суд України у справі № 21-47а10, а також Вищий адміністративний суд України у листі №742/11/13-11 від 02.06.2011 року. На підтвердження обставин, якими підтверджується реальність поставки позивачу його контрагентом товару (макулатури) та для спростування висновків податкового органу про нікчемність господарських операцій з ТОВ «Компанія Автодок Трейд»представник позивача надав копії всіх первинних документів (накладні та податкові накладні, платіжні доручення тощо), якими оформлено господарські операції з поставки макулатури, а також копії товарно-транспортних накладних, на підставі яких товар доставлявся на підприємство від постачальника. Позивач вважає, що долучені документи доводять обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги, тому з наведених вище підстав просить позов задовольнити повністю.

Представник позивача подав клопотання від 14.11.2012 року про розгляд справи без його участі; зазначив також, що позовні вимоги підтримує повністю.

Відповідач позов заперечив повністю з підстав, викладених в письмових запереченнях на позовну заяву, зміст яких зводиться до такого. Оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесено за наслідками документальної позапланової невиїзної перевірки ВАТ «ЖЦПК»з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо здійснення фінансово-господарських відносин з ТОВ «Компанія Автодок Трейд»за період червень-липень 2011 року, у результаті якої встановлено заниження значення суми податку на додану вартість (далі -ПДВ), яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за червень-липень 2011 року, на загальну суму 2053123 грн. При проведенні перевірки було використано довідку ДПІ у Дарницькому районі м. Києва №727/7/2302/37332211 від 31.01.2012 «Про результати зустрічної звірки ТОВ «Компанія Автодок Трейд»з питань правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту декларацій з ПДВ за період з 01.06.2011 року по 31.07.2011 року». У цій довідці, серед іншого, зазначено про те, що фінансово-господарська діяльність одного із контрагентів ТОВ «Компанія Автодок Трейд»- ФОП «ОСОБА_1»- здійснюється поза межами правового поля, а укладені ним правочини є фіктивними, оскільки вчинені без наміру створення правових наслідків, які ними обумовлювались. У цього підприємця ТОВ «Компанія Автодок Трейд»у червні та липні 2011 року придбала товар (макулатуру) на загальну суму 1191222,59 грн., який надалі реалізувала ВАТ «ЖЦПК»відповідно до укладених договорів. Але оскільки у відносинах щодо купівлі-продажу макулатури між ТОВ «Компанія Автодок Трейд»та ФОП ОСОБА_1 відсутній об'єкт оподаткування ПДВ, то відповідно такий товар надалі не міг реалізовуватись підприємству покупцю, тобто ВАТ «ЖЦПК». Таким чином, правочини між ТОВ «Компанія Автодок Трейд»та ВАТ «ЖЦПК»здійснені без мети настання реальних наслідків, а отже такі правочини, відповідно до ст. ст. 215, ст.203 ЦК України є нікчемним, і в силу ст.216 ЦК України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю. Саме з цих мотивів податковий орган прийняв оскаржуване податкове повідомлення-рішення, і на думку останнього підстав для його скасування немає. Представник відповідача подав клопотання від 14.11.2012 року про розгляд справ без його участі; зазначив, що позов заперечує повністю.

За наслідками підготовчого провадження по даній справі суд ухвалою від 21.08.2012 року залучив до участі у розгляді справи ТОВ «Компанія Автодок Трейд»як третю особу на стороні позивача без самостійних вимог на предмет спору. У своїх письмових поясненнях ТОВ «Компанія Автодок Трейд»підтвердило, що у період з 01.06.2011 року по 31.07.2011 року ФОП ОСОБА_1, на виконання умов договору від 25.05.2011 року № 25/05, дійсно здійснював поставки вторинної сировини -макулатури, яку потім реалізовано ВАТ «ЖЦПК». Зміст господарських операцій щодо придбання та наступного продажу сировини зафіксовано у первинних документах, оформлених при здійсненні поставок, а результати таких операцій відображено у податковому та бухгалтерському обліках. Третя особа зазначила також, що станом на 10.09.2012 року стосовно підприємства немає жодного рішення суду, яким би було встановлено факт нікчемності правочину за його участі або безтоварність господарських операцій.

Прокурор, який на підставі ст. 60 КАС України вступив у справу з метою захисту інтересів держави, подав клопотання про розгляд справи без його участі. Клопотання мотивоване тим, що він змушений брати участь у розгляді іншої адміністративної справи у суді апеляційної інстанції. У клопотання прокурор зазначив, що підтримує свою позицію щодо заперечення позовних вимог, тому просить відмовити у задоволенні позову.

Оскільки представники сторін та прокурор заявили клопотання про розгляд справи без їх участі, суд на підставі статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) ухвалив розглянути справу у порядку письмового провадження.

Суд дослідив долучені до матеріалів справи письмові докази, оцінив їх в сукупності і встановив наступні фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини:

ВАТ «Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат»зареєстроване державним реєстратором Жидачівської районної державної адміністрації 26.12.1995 року, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців.

06 травня 2011 року ВАТ «ЖЦПК»(за договором -Покупець) та ТОВ «Компанія Автодок Трейд»(за договором -Продавець) уклали договір поставки товару № 1046 (том І, а.с.34-36), відповідно до умов якого Продавець зобов'язується продати для використання як вторинних ресурсів, а Покупець прийняти та оплатити товар, а саме макулатуру загальною кількістю 800 тонн вартістю 1488000, в т.ч. ПДВ в сумі 248000 грн.

На виконання взятих за договором зобов'язань ТОВ «Компанія Автодок Трейд»у червні-липні 2011 року здійснювало поставки макулатури ВАТ «ЖЦПК», яку останній у використовував в господарській діяльності - для виробництва картону та гофрокартону - що відповідає основному виду діяльності товариства.

Зокрема, у червні 2011 року ТОВ «Компанія Автодок Трейд»здійснило поставок макулатури на суму 5295912,72 грн. (в т.ч. ПДВ на суму 882652,11 грн.), а в липні 2011 року - на суму 7022819,15 грн. (в т.ч. ПДВ на суму 1170469,88 грн.). Обсяги поставок макулатури протягом червня-липня 2011 року та її вартість відображено у накладних, оформлених на кожну таку поставку, а також у виписаних по факту поставок податкових накладних, копії яких представник позивача долучив до матеріалів даної справи згідно з переліком, наведеним у додаткових поясненнях від 08.11.2012 року (том І, а.с. 68-297). Зауважень щодо форми та змісту цих документів відповідач не висловив. Ці первинні документи суд досліджував під час розгляду даної справи і спору з цього приводу, зокрема стосовно зазначених там сум, між сторонами не виникло.

Фактичне відвантаження макулатури на ВАТ «ЖЦПК»здійснювалось автомобільним транспортом, за рахунок Покупця згідно з товарно-транспортними накладними типової форми № 1-ТН, копії яких представник позивача також надав для долучення до матеріалів справи (том ІІ, а.с.1-202 -ТТН щодо перевезення макулатури у червні 2011 року; том ІІІ, а.с. 1-206 -ТТН стосовно перевезення макулатури у липні 2011 року).

Приймання макулатури по кількості здійснювалося працівниками складу відділу постачання макулатури ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, що підтверджується довідкою від 07.11.2012 року з їх власноручними підписами (том ІV, а.с. 63-65).

Оплату придбаного товару здійснено у безготівковій формі згідно з платіжними дорученнями: № 3986 від 06.06.2011 на суму 171,9 тис. грн., в т.ч. ПДВ 28,6 тис., № 4158 від 08.06.2011 на суму 263 тис. грн., в т.ч. ПДВ 43,8 тис. грн., № 4199 від 16.06.2011 на суму 87,2 тис. грн., в т.ч. ПДВ 14,5тис., № 4353 від 16.06.2011 на суму 265,4 тис. грн., в т.ч. ПДВ 44,2 тис., № 4464 від 24.06.2011 на суму 926,3тис. грн., в т.ч. ПДВ 154,4 тис., № 4656 від 24.06.2011 на суму 1064,7тис. грн., в т.ч. ПДВ 177,5 тис., № 4908 від 06.07.2011 на суму 2178114,99 грн., в т.ч. ПДВ 363019,17грн., № 5116 від 13.07.2011 на суму 1550072,82 грн., в т.ч. ПДВ 258345,47грн., № 5409 від 22.07.2011 на суму 1124224,50 грн., в т.ч. ПДВ 187370,75грн., № 5591 від 04.08.2011 на суму 1578491,40 грн., в т.ч. ПДВ 263081,9грн., № 5409 від 09.08.2011 на суму 3003285,16 грн., в т.ч. ПДВ 500547грн., № 6172 від 18.08.2011 на суму 2016931,94 грн., в т.ч. ПДВ 336155,32грн. (том ІV, а.с. 75-86).

На підставі описаних вище господарських операцій ВАТ «ЖЦПК»віднесло до складу податкового кредиту за червень 2011 року 882652,09 грн., за липень 2011 року 1170469,88 грн., сплачених постачальнику у вартості придбаного товару (макулатури).

З 12 по 16 березня 2012 року Миколаївська МДПІ проводила документальну позапланову виїзну перевірку ВАТ «ЖЦПК»з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо здійснення фінансово-господарських операцій з ТОВ «Компанія Автодок Трейд»(код ЄДРПОУ 37332211) за період червень-липень 2011 року, за наслідками якої складено акт № 247/23-0/00278801 від 16.03.2012 року (далі -акт перевірки від 16.03.2012 року). При перевірці, як зазначено в самому акті від 16.03.2012 року, використано у тому числі відомості довідки ДПІ у Дарницькому районі м. Києва № 727/7/2302/37332211 від 31.01.2012 «Про результати зустрічної звірки ТОВ «Компанія Автодок Трейд»з питань правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту декларацій з ПДВ за період з 01.06.2011 року по 31.07.2011 року». Остання у свою чергу, при перевірці ТОВ «Компанія Автодок Трейд»використала висновки акта Рокитнянської МДПІ в Київській області № 15/1701/НОМЕР_1 від 15.12.2011 року, складеного за результатами документальної позапланової перевірки з питань достовірності визначення показників декларації з податку на додану вартість з 18.05.2007 року по 01.12.2011 року фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 наступного змісту. Перевіркою ФОП ОСОБА_1 встановлено відсутність поставок товарів та укладення угод з метою настання реальних наслідків. У зв'язку з тим, що угоди поставки є нікчемними, то такий нікчемний правочин не створює інших юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Крім того, ДПІ у Дарницькому районі м. Києва при проведенні своєї перевірки взяла до уваги службову записку ГВПМ ДПІ у Дарницькому районі м Києва від 10.01.2012 року про надання постанови про порушення кримінальної справи по факту фіктивного підприємництва, тобто створення ФОП «ОСОБА_7»та ФОП «ОСОБА_1»У цій постанові зазначено, що невстановлені особи використовуючи реквізити громадянина ОСОБА_7 та ОСОБА_1, не маючи наміру для здійснення статутної діяльності створили ФОП «ОСОБА_7»та ФОП «ОСОБА_1»та в подальшому використовуючи реквізити без їх відома, здійснювали діяльність по незаконному формуванню податкового кредиту з ПДВ іншим реально діючим суб'єктам господарської діяльності, внаслідок чого державі заподіяно шкоду у великих розмірах. Таким чином, фінансово-господарська діяльність ФОП «ОСОБА_1»здійснюється поза межами правового поля, взаємовідносини між ФОП «ОСОБА_1» та його контрагентами є фіктивними правочинами, та такими, що вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цими правочинами. У зв'язку з не підтвердженням податкового кредиту з ПДВ у ТОВ «Компанія Автодок Трейд» по операціях з придбання товарів/послуг у ФОП «ОСОБА_1», то й відсутні об'єкти оподаткування податком на додану вартість по операціях з продажу товарів (послуг) підприємству-покупцю цих же товарів ВАТ «ЖЦПК». Правочини між ТОВ «Компанія Автодок Трейд» та покупцем здійснені без мети настання реальних наслідків. Отже, зазначені правочини відповідно до п.п. 1, 2 ст. 215, п.п. 5 ст. 203 Цивільного кодексу України є нікчемним, і в силу ст.216 Цивільного кодексу України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю. Таким чином, за результатами перевірки ТОВ «Компанія Автодок Трейд»по взаємовідносинам між постачальником ФОП «ОСОБА_1»та покупцем ВАТ «ЖЦПК»встановлено відсутність об'єктів оподаткування по операціях з придбання товарів (послуг) у підприємства-постачальника та по операціях з продажу цих товарів (послуг) підприємствам - покупцям у червні, липні 2011 року в розумінні ст. 22, ст.185, ст.188, ст.198, ст.201 Податкового Кодексу України. На основі наведеного орган ДПС зазначив, що правочини, укладені між ТОВ «Компанія Автодок Трейд»та ВАТ «ЖЦПК»за період взаєморозрахунків червень, липень 2011 року носять фіктивний характер. У підсумку податковий орган зазначив, що ВАТ «ЖЦПК»в результаті взаєморозрахунків з ТОВ «Компанія Автодок Трейд»в порушення ст. 3, ст. 207, ст. 208 Господарського кодексу України; ст. 203, п. 1 ст. 215, ст.216, ст. 228, ст. 626, ст. 629, ст. 664 Цивільного кодексу України та в порушення вимог п. 198.3 ст. 198 Податкового Кодексу України завищило податковий кредит з податку на додану вартість за червень-липень 2011 року на загальну суму 2053123 грн., в тому числі за червень 2011 року -на суму 882653 грн., за липень 2011 року -на суму 1170470 грн. Перевіркою повноти нарахування податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету за охоплений перевіркою період встановлено заниження значення суми ПДВ, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за червень-липень 2011 року на суму 2053123 грн., в тому числі за липень 2011 року на суму 2053123 грн.

На підстав акта перевірки від 16.03.2012 року Миколаївська МДПІ прийняла податкове повідомлення-рішення від 10 квітня 2012 року №0000202320/530, згідно з яким ВАТ «ЖЦПК»збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на 3079 685 грн., в т.ч. за основним платежем - 2053123 грн., за штрафними санкціями - 1026562 грн.

При вирішенні спору суд керувався наступними положеннями чинного законодавства:

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Одночасно Конституцією встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Стаття 67 Конституції України передбачає, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Згідно зі статтею 92 Конституції України виключно законами України встановлюються система оподаткування, податки і збори.

Щодо порядку формування податкового кредиту та сплати зобов'язань з податку на додану вартість, то відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 ПК України).

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (п. 198.3 ст. 198 ПК України). Якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника (п. 198.4. ст. 198 ПК України). Якщо у подальшому такі товари/послуги фактично використовуються в операціях, які не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування відповідно до цього розділу (за винятком випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу), чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів або встановлено факти недостачі (крадіжки), то з метою оподаткування такі товари/послуги, основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає таке використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження), у тому випадку, якщо платник податку скористався правом на податковий кредит за цими товарами/послугами. (п. 198.5 ст. 198 ПК України). Датою використання товарів/послуг вважається дата визнання витрат відповідно до розділу ІІІ цього Кодексу.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Податкова накладна, згідно з п. 201.6. ст. 206 ПК України, є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу. Відповідно до п. 201.7. та п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Беручи до уваги наведені вище норми закону, слід зазначити, що необхідною умовою для віднесення платником ПДВ до податкового кредиту звітного періоду сум ПДВ, включених в ціну придбаних товарів (послуг), є факт придбання таких товарів (послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника. Закон не ставить у залежність необхідність попередньої сплати ПДВ до бюджету кінцевим споживачем чи первісним постачальником як умову для формування податкового кредиту платника податку. Аналіз господарської діяльності платника податку повинен здійснюватися на підставі даних його податкового, бухгалтерського обліку та відповідності їх дійсному економічному змісту операцій.

Вищий адміністративний суд України в своєму листі №1112/11/13-10 від 20.07.2010 року «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби»роз'яснив, що не є підставою для відмові у праві на податковий кредит з податку на додану вартість порушення податкової дисципліни, вчинені контрагентом платника податку. Зважаючи на наведене, а також відповідно до статті 61 Конституції України, виконання одним платником податків своїх зобов'язань перед бюджетом не ставиться у залежність від виконання зазначених зобов'язань будь-яким іншим платником податків.

При вирішенні спору суд виходить з наступних мотивів:

ВАТ «ЖЦПК»зареєстроване як юридична особа у 1995 році і є суб'єктом господарювання у сфері виробництва паперу, картону та гофрокартону. Як на час здійснення перевірки, так і по теперішній час позивач зареєстрований як платник податку на додану вартість, про що також зазначено в акті перевірки від 16.03.2012 року. Контрагент позивача -ТОВ «Компанія Автодок Трейд», також є зареєстрованим платником податку на додану вартість, що відповідач теж не заперечує.

В межах здійснення своєї статутної діяльності ВАТ «ЖЦПК»уклало договір з ТОВ «Компанія Автодок Трейд»про купівлю-продаж макулатури з метою її наступної переробки, що цілком узгоджується з обраним видом господарської діяльності позивача. Товар, який був предметом договору, постачався партіями на складські приміщення ВАТ «ЖЦПК», що підтверджується накладними на кожну поставку протягом червня-липня 2011 року, а також товарно-транспортними накладними встановленої форми № 1-ТН, які оформлені на кожне таке перевезення вантажу. Згадані документи в цілому повною мірою відображають зміст господарських операцій поставки макулатури на ВАТ «ЖЦПК», у тому числі їх вартісні та кількісні показники. По кожному факту поставки ВАТ «ЖЦПК»отримав від продавця податкові накладні, на підставі яких сформував податковий кредит за липень-червень 2011 року на загальну суму 2053123грн.

Накладні та податкові накладні, а також товарно-транспортні накладні щодо придбання у червні-липні 2011 року макулатури у ТОВ «Компанія Автодок Трейд»були предметом дослідження відповідача при проведенні перевірок ВАТ «ЖЦПК»у серпні-вересні та листопаді 2011 року, за наслідками яких було складено довідку про результати документальної позапланової виїзної перевірки ВАТ «Жидачівський ЦПК»№ 864/23-2/00278801 від 15.09.2011 року та акт про результати документальної позапланової виїзної перевірки ВАТ «Жидачівський ЦПК»№ 1166/23-2/00278801 від 24.11.2011 року. Про ці обставини зазначено в самому акті перевірки від 16.03.2012 року, втім будь-яких зауважень щодо змісту та форми цих первинних документів як за наслідками попередніх перевірок, так і за результатами теперішньої перевірки відповідач не зазначив. Копії накладних та товарно-транспортних накладних за червень та липень 2011 року долучено також і до матеріалів даної справи і спору щодо зазначених там відомостей між сторонами не виникло.

Відповідно до частини четвертої статті 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності, відповідно до частини другої статті 71 КАС України , покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Попри наявність належної первинної документації відповідач, з покликанням на норми ЦК України, ствердив, що операції ВАТ «ЖЦПК»щодо придбання макулатури є безтоварними, а його правочин з ТОВ «Компанія Автодок Трейд»- нікчемним і не породжує жодних правових наслідків, крім тих, що пов'язані з його нікчемністю. Такі висновки відповідача по суті ґрунтуються на результатах перевірки, яку проводила ДПІ у Дарницькому районі м. Києва стосовно названого контрагента позивача, про те, що правочини, які ТОВ «Компанія Автодок Трейд»уклала з ФОП ОСОБА_1 є нікчемними, а їх операції щодо придбання макулатури, яку надалі реалізовано ВАТ «ЖЦПК», в дійсності не було. Висновки останньої знову ж таки опосередковані висновками Рокитнянської МДПІ Київської області за наслідками проведення позапланової документальної перевірки ФОП ОСОБА_1 та постановою старшого слідчого СУ ГУ МВС України у Київській області про порушення кримінальної справи за фактом фіктивного підприємництва, тобто створення «ФОП ОСОБА_7»і «ФОП ОСОБА_1».

З цього приводу слушними на думку суду є зауваження представника позивача про те, що поставлений на ВАТ «ЖЦПК»товар ТОВ «Компанія Автодок Трейд»попередньо придбала не тільки від ФОП ОСОБА_1, а переважно від інших контрагентів, щодо законності діяльності яких у податкових органів зауважень немає. В той же час податковий орган робить висновок про безтоварність усіх господарських операцій ТОВ «Компанія Автодок Трейд», що свідчить про упереджений та надуманий характер таких висновків.

Щодо викладених в акті від 16.03.2012 року доводів про фіктивне підприємництво ФОП ОСОБА_1, то суд встановив, що Шевченківський районний суд м. Києва постановою від 05 квітня 2012 року, яка вступила в законну силу, скасував згадану вище постанову старшого слідчого СУ ГУ МВС України у Київській області про порушення кримінальної справи за ознаками вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України (том IV, а.с. 38-39). Щодо перевірки ФОП ОСОБА_1, то під час розгляду даної справи представник позивача надав суду ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 28 серпня 2012 року, якою залишено без змін постанову Київського окружного адміністративного суду від 29.02.2012 року, якою визнано протиправним та скасовано наказ Рокитнянської МДПІ Київської області про проведення позапланової документальної перевірки ФОП ОСОБА_1, за результатами якої податковий органом визнав нікчемними правочини, укладені ФОП ОСОБА_1 з іншими суб'єктами господарювання (том IV, а.с.40-42). З огляду на наведене вище, аргументи, якими відповідач доводить відсутність реального здійснення господарських операцій позивача з ТОВ «Компанія Автодок Трейд»є надуманими та спростовуються долученими до матеріалів справи письмовими доказами, а отже -не доводять порушення позивачем податкового законодавства.

Стосовно самого підходу відповідача до перевірки правомірності декларування платником сум податку на додану вартість, сплаченого у ціні придбаного ним товару, слід зазначити наступне.

Відповідно до частини 2 статті 161 КАС України при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 цього Кодексу.

У даному випадку суд взяв до уваги висновки Верховного Суду України, викладені у постанові від 31.01.2011 року в справі № 21-47а10 наступного змісту. Чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема, тим, який не був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Вищий адміністративний суд України у своєму інформаційному листі №742/11/13-11 від 02.06.2011 року зазначив, що оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом».

У п. 6 розділу І Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства затверджено наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 р. № 984 передбачено, що у висновку акта документальної перевірки зазначається опис виявлених перевіркою порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, з посиланням на підпункти, пункти, статті законодавчих актів або загальний висновок щодо відсутності таких порушень. Відповідно до п. 6 розділу ІІ цього Порядку факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів. Відповідно до ст.83 Податкового кодексу України для посадових осіб органів державної податкової служби під час проведення перевірок підставами для висновків є: документи, визначені цим Кодексом; податкова інформація;. експертні висновки; судові рішення; інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби (пп. 83.1.1. 83.1.2. 83.1.383.1.4. 83.1.6. п. 81.3 ст. 83 ПК України).

Всупереч наведеній нормі, орган ДПС досліджував дійсність правочинів, тобто фактично контролював дотримання платником податків цивільного законодавства. Проте, висновки про порушення позивачем вимог ст.ст. 203 , 215 , 216 , 228 ЦК України відповідач зробив з перевищенням компетенції органів державної податкової служби, оскільки ані Податковий кодекс України , ані Закон України «Про державну податкову службу в Україні» не надають податковим органам повноважень на встановлення фактів порушення платниками податків норм цивільного або господарського законодавства. Податкові органи не наділені законодавцем компетенцією на встановлення фактів порушення платниками податків норм актів цивільного або господарського законодавства та не мають повноважень визнавати правочини нікчемними або такими, що не відповідають закону. Встановивши що правочин має ознаки фіктивного, податковий орган, діючи в межах своїх повноважень, повинен звернутися до суду з позовом про визнання цього правочину недійсним. До набрання рішенням суду законної сили правочин вважається дійсним, оскільки саме це є змістом презумпції, яка наведена у ст. 204 ЦК України. До цього часу податковий орган не може застосовувати наслідки недійсності правочину, зокрема й корегувати податкові зобов'язання, навіть якщо б у нього і були відповідні переконання.

За змістом статті 228 ЦК України у редакції, яка діє з 01 січня 2011 року, правочини, які були укладені з метою, суперечною інтересам держави та суспільства, належать до оспорюваних. Таким чином, повноваження на встановлення законності правочинів, вчинених позивачем за тими критеріями ознак, що містяться в складеному відповідачем акті, належать виключно до компетенції судових органів.

З цього приводу слід також додати, що відповідно п. 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», щоб вважати правочин нікчемним необхідні виключно законом передбачені для цього підстави, але й встановлення цього факту не входить до компетенції органу ДПС.

Висновки податкового органу прямо суперечать не лише нормам Податкового кодексу України, а й практиці Європейського Суду з прав людини, яка відповідно до вимог ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»застосовується національними судами як джерело права. Так, Європейський Суд у рішенні від 22 січня 2009 року у справі «БУЛВЕС АД проти Болгарії»(заява № 3991/03) зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати податок на додану вартість другий раз, а також сплачувати пеню. На думку суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

На основі наведено вище суд дійшов висновку, що прийняте на основі висновків акта перевірки від 16.03.2012 року податкове повідомлення-рішення від 10.04.2012 року №0000202320/530 не відповідає критеріям, визначеним ч. 3 ст. 2 КАС України, оскільки прийняте необґрунтовано, без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії) та непропорційно. В той же час позивач довів обґрунтованість позовних вимог належними та допустимими доказами. Виходячи з положень пункту 1 частини другої статті 162 КАС України суд приходить до висновку, що такі податкове повідомлення-рішення слід скасувати як протиправне.

Відповідно до вимог статті 94 КАС України понесені позивачем судові витрати (судовий збір) відшкодовуються йому за рахунок Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 17-19, 94, 122, 160-163 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Миколаївської міжрайонної державної податкової інспекції № 0000202320/530 від 10.04.2012 року.

Стягнути з державного бюджету на користь ВАТ «Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат»судові витрати у виді судового збору в сумі 2146 (дві тисячі сто сорок шість) гривень.

Апеляційну скаргу на постанову суду першої інстанції може бути подано протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Москаль Р.М.