Постанова

від 28.11.2012 по справі 2а/2570/3534/2012

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2а/2570/3534/2012

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 листопада 2012 року м. Чернігів

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Лобана Д.В.,

при секретарі Романенко Л.Л.,

за участю представників сторін

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом приватного підприємства «Рент-Сервіс» до Державної податкової інспекції у м. Чернігові Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень, -

в с т а н о в и в:

Приватне підприємство «Рент-Сервіс» (далі - ПП «Рент-Сервіс») звернулось до суду з адміністративним позовом про скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у м. Чернігові Державної податкової служби (далі - ДПІ у м. Чернігові) № 0004272320 та № 0004282320 від 05.11.2012.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем, на думку позивача, були порушені вимоги Податкового кодексу України, у зв'язку з чим податковий орган під час перевірки дійшов необґрунтованих висновків, які покладені в основу податкових повідомлень-рішень. Зокрема, висновки про порушення позивачем цивільного та податкового законодавства не обґрунтовані посиланням на конкретні обставини фінансово-господарської діяльності, на первинні документи, зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку. При цьому, висновки податкового органу, що укладені позивачем із ПП «Крузо», ТОВ «Хозстройсервіс» та ТОВ «Рокко» договори є нікчемними, на думку позивача, здійснені без належного аналізу характеру договорів, їх товарності та реальності. За основу для прийняття висновків про нікчемність договорів позивача з його контрагентами відповідач бере лише наявність листів та актів перевірок від ДПІ у м. Дніпродзержинську, ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська про результати перевірок ПП «Крузо», ТОВ «Хозстройсервіс» та ТОВ «Рокко». При цьому, актом перевірки не встановлено жодного фактичного порушення позивачем вимог норм законодавства, яке б позбавляло позивача права на формування податкового кредиту.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав, просив його задовольнити в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

Представники відповідача в судовому засіданні позов не визнали, в його задоволенні просили відмовити в повному обсязі, оскільки ДПІ у м. Чернігові була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ПП «Рент Сервіс» з питань достовірності, повноти нарахування податку на додану вартість за червень 2011 року, липень 2011 року, серпень 2011 року, вересень 2011 року при проведенні господарських операцій з ПП «Крузо», за грудень 2011 року, січень та березень 2012 року при проведенні господарських операцій з ТОВ «Хозстройсервіс», за грудень 2011 року та березень 2012 року при проведенні господарських операцій з ТОВ «Рокко» та з питань достовірності, повноти нарахування податку на прибуток при проведенні господарських операцій з вищевказаними контрагентами за відповідні періоди. За результатами вказаної документальної позапланової виїзної перевірки відповідачем складено акт від 17.10.2012 № 2113/22/36823535 та винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення. Висновки акту перевірки позивача були зроблені ДПІ у м. Чернігові на підставі:

- акту перевірки № 5859/372/23-206/31846034 від 21.12.2011 «Про результати проведення позапланової документальної виїзної перевірки ПП «Крузо» з питання дотримання вимог податкового законодавства при визначенні податкового кредиту та податкових зобов'язань по деклараціям з податку на додану вартість за період червень-жовтень 2011 року», що надійшов від ДПІ у м. Дніпродзержинську листом № 46998/7/23-215 від 22.12.2011;

- довідки № 73/224/31154791 від 20.07.2012 про результати проведення зустрічної звірки ТОВ «Хозстройсервіс» щодо документального підтвердження господарських відносин із ТОВ «Антарес конференс груп» їх реальності та повноти відображення в обліку за період за грудень 2011 року, березень 2012 року, що надійшла від ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська листом № 15282/7/22-421 від 20.07.2012;

- довідки № 20/224/31154791 від 28.05.2012 про результати проведення зустрічної звірки ТОВ «Хозстройсервіс» щодо документального підтвердження господарських відносин із ТОВ ТД «Домінант» їх реальності та повноти відображення в обліку за січень 2012 року, що надійшла від ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська листом № 10448/7/22-421 від 11.06.2012;

- довідки № 102/224/32218976 від 01.08.2012 про результати проведення зустрічної звірки ТОВ «Рокко» щодо документального підтвердження господарських відносин із ТОВ «Антарес конференс груп» їх реальності та повноти відображення в обліку за грудень 2011 року, березень 2012 року, що надійшла від ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська листом № 225/7/22-421 від 02.08.2012.

Вказаними актом ДПІ у м. Дніпродзержинську та довідками ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська встановлена відсутність основних засобів, виробничого обладнання, транспортного та торгівельного обладнання, матеріалів (сировини), товарних запасів, трудових ресурсів у підприємств-контрагентів ПП «Крузо», ТОВ «Хозстройсервіс» та ТОВ «Рокко», у зв'язку з чим фінансово-господарська діяльність цих контрагентів здійснюється поза межами правового поля, що, у свою чергу, свідчить про не набуття ними належним чином цивільної право- та дієздатності, фінансово-господарські взаємовідносини між ними та їх контрагентами є фіктивними правочинами, та такими, що вчинені без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цими правочинами. Крім того, представник відповідача посилається на те, що з довідки № 102/224/32218976 від 01.08.2012 ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська вбачається, що на відпрацюванні у прокуратурі Індустріального району м. Дніпропетровська знаходиться кримінальна справа, відносно ОСОБА_1 - директора ТОВ «Антарес конферанс груп», яке є контрагентом ТОВ «Рокко». Також, в довідці зазначено, що, в свою чергу, ТОВ «Антарес конферанс груп» здійснювало господарську діяльність із товариством з обмеженою відповідальністю ТОВ «Компанія «Борей», відносно директора якого також розслідується кримінальна справа за ч. 2 ст. 366, ч. 3 ст. 212 Кримінального кодексу України.

Виходячи з наведеного, відповідач вважає, що ПП «Рент Сервіс» безпідставно сформовано витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування у вказаних періодах по взаємовідносинам з ПП «Крузо», ТОВ «Хозстройсервіс» та з ТОВ «Рокко», так як такі накладні не можуть розглядатись в якості належного підтвердження витрат, та, в свою чергу, вважає, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення від 05.11.2012 № 0004272320 та № 0004282320 прийняті на підставі та у відповідності до норм податкового законодавства, а тому просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, доводи позовної заяви та заперечень на неї, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

ПП «Рент Сервіс» (ідентифікаційний код 36823535) зареєстровано виконавчим комітетом Чернігівської міської ради 17.11.2009 та 18.11.2009 взято на податковий облік до ДПІ у м. Чернігові за № 10157, що підтверджується копією свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи (а.с. 8) та копією довідки про взяття на облік платника податків від 19.11.2009 № 1113/10/29-017 (а.с. 12). ПП «Рент Сервіс» є платником податку на додану вартість відповідно до свідоцтва № 100257517 НБ № 227647 про реєстрацію платника податку на додану вартість, виданого 11.11.2009, копія якого наявна в матеріалах справи (а.с. 9).

Судом встановлено, що на підставі направлення № 2642 від 04.10.2012 співробітниками ДПІ у м. Чернігові Державної податкової служби проведена позапланова виїзна перевірка ПП «Рент Сервіс» з питань достовірності, повноти нарахування податку на додану вартість за червень 2011 року, липень 2011 року, серпень 2011 року, вересень 2011 року при проведенні господарських операцій з ПП «Крузо» та за грудень 2011 року, січень та березень 2012 року при проведенні господарських операцій з ТОВ «Хозстройсервіс», а також за грудень 2011 року та березень 2012 року при проведенні господарських операцій з ТОВ «Рокко», та з питань достовірності, повноти нарахування податку на прибуток при проведенні господарських операцій з вищевказаними контрагентами за відповідні періоди.

За результатами вказаної документальної позапланової виїзної перевірки відповідачем складено акт від 17.10.2012 № 2113/22/36823535, в якому зафіксовано порушення позивачем:

- ст. 185, ст. 188, п. 198.2, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податку на додану вартість, яка підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 13989 грн та завищено податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет на суму 11058 грн;

- пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 137.1 ст. 137, п. 138.1 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 3096 грн за 1 півріччя 2012 року та занижено податок на прибуток в сумі 20 грн за 2-4 квартали 2011 року.

На підставі зазначеного акту та викладених у ньому порушень, ДПІ у м. Чернігові прийнято податкові повідомлення-рішення № 0004272320 від 05.11.2012, яким відповідачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 3881 грн, з яких за основним платежем - 3076 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями - 805 грн, а також № 0004282320 від 05.11.2012, яким відповідачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 6198 грн, з яких за основним платежем - 2931 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями - 3 262 грн.

Згідно із ст. 3 Господарського кодексу України господарська діяльність - діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Основними видами діяльності ПП «Рент Сервіс» є інша діяльність у сфері інформаційних технологій і комп'ютерних систем, ремонт і технічне обслуговування машин і устаткування промислового призначення, неспеціалізована оптова торгівля, установлення та монтаж машин і устаткування, діяльність у сфері бухгалтерського обліку й аудиту, консультування з питань оподаткування, ремонт і технічне обслуговування електронного й оптичного устаткування, що підтверджується довідкою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, наявної в матеріалах справи (а.а. 181-182) та не заперечується сторонами.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Частиною 1 ст. 9 вказаного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

З матеріалів справи вбачається, що у перевіряємий період ПП «Рент Сервіс» дійсно здійснювало господарську діяльність із контрагентами ПП «Крузо», ТОВ «Хозстройсервіс» та з ТОВ «Рокко».

Так, 01.08.2011 між ПП «Рент Сервіс» (Покупець) та ПП «Крузо» (Продавець) укладено договір купівлі-продажу № 75, відповідно до умов якого Продавець зобов'язується передати у власність Покупця товар, а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його.

На виконання умов вказаного договору купівлі-продажу ПП «Крузо» було поставлено товар позивачу, про що свідчать:

- видаткові накладні (а.с. 18-22) № 45 від 27.06.2011, № 8 від 04.07.2011, № 26 від 02.08.2011, № 35 від 01.09.2011, № 55 від 16.09.2011;

- податкові накладені (а.с. 23-28): № 45 від 27.06.2011, № 8 від 04.07.2011, № 26 від 02.08.2011, № 35 від 01.09.2011, № 55 від 16.09.2011.

Оплата товару за вищевказаними податковими та видатковими накладними підтверджується платіжними дорученнями, копії яких наявні в матеріалах справи (а.с. 29-31).

Крім того, 21.10.2011 між ПП «Рент Сервіс» (Покупець) та ТОВ «Хозстройсервіс» (Продавець) укладено договір купівлі-продажу № 95, за умовами якого Продавець зобов'язується передати у власність Покупця товар, а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його.

На виконання умов вказаного договору ТОВ «Хозстройсервіс» було поставлено позивачу товар, про що свідчать:

- видаткові накладені (а.с. 45-60) № 59 від 01.12.2011, № 61 від 12.01.2012, № 82 від 15.12.2011, № 93 від 23.12.2011, № 102 від 26.12.2011, № 2 від 01.03.2012, № 14 від 12.03.2012, № 16 від 12.03.2012, №18 від 13.03.2012, № 35 від 15.03.2012, №36 від 15.03.2012, № 41 від 19.03.2012, № 53 від 20.03.2012, № 43 від 26.03.2012, № 54 від 29.03.2012, № 47 від 30.03.20012;

- податкові накладні (а.с. 61- 78) № 59 від 01.12.2011, № 61 від 12.01.2012, № 82 від 15.12.2011, № 93 від 23.12.2011, № 102 від 26.12.2011, № 2 від 01.03.2012, № 14 від 12.03.2012, № 16 від 12.03.2012, №18 від 13.03.2012, № 35 від 15.03.2012, №36 від 15.03.2012, № 41 від 19.03.2012, № 53 від 20.03.2012, № 43 від 26.03.2012, № 54 від 29.03.2012, № 47 від 30.03.20012.

Оплата товару за вищевказаними податковими та видатковими накладними підтверджується платіжними дорученнями, копії яких наявні в матеріалах справи (а.с. 38-44).

Також, між ПП «Рент Сервіс» (Замовник) та ТОВ «Рокко» (Виконавець) 20.10.2011 укладено договір про надання послуг № 16, за умовами якого Виконавець зобов'язується надавати послуги з ремонту та обслуговування комп'ютерної техніки та торгівельного обладнання, засобів зв'язку, монтаж та налаштування локальної обчислювальної мережі, а Замовник зобов'язується прийняти та оплатити їх.

На виконання умов вказаного договору ТОВ «Рокко» виконало роботи для ПП «Рент Сервіс» та надало останньому послуги, про що свідчать:

- акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), складені та підписані сторонами договору (а.с. 85-97) № 161 від 15.12.2011, № 162 від 15.12.2011, № 168 від 19.12.2011, № 169 від 19.12.2011, № 176 від 26.12.2011, № 177 від 26.12.2011, № 92 від 16.03.2012, № 93 від 16.03.2012, № 94 від 16.03.2012, № 97 від 19.03.2012, № 102 від 26.03.2012, № 105 від 28.03.2012, 106 від 28.03.2012;

- податкові накладені (а.с. 98-110) № 161 від 15.12.2011, № 162 від 15.12.2011, № 168 від 19.12.2011, № 169 від 19.12.2011, № 176 від 26.12.2011, № 177 від 26.12.2011, № 92 від 16.03.2012, № 93 від 16.03.2012, № 94 від 16.03.2012, № 97 від 19.03.2012, № 102 від 26.03.2012, № 105 від 28.03.2012, 106 від 28.03.2012.

Оплата товару за вищевказаними податковими накладними та актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) підтверджується платіжними дорученнями, копії яких наявні в матеріалах справи (а.с.111-113).

Отже, правовідносини за спірними правочинами в повній мірі відображені в бухгалтерському та податковому обліку позивача.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачем було вчинено дії та досягнуто конкретних результатів, які визначають саме поняття господарської операції - факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань та фінансових ресурсів.

Тобто, позивачем дотримано принцип превалювання сутності над формою, який закріплений в ст. 4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми).

Суд вважає, що будь-які документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З наданих позивачем доказів вбачається, що договори мали на меті настання реальних правових наслідків, що обумовлені ними, оскільки товар (роботи/послуги) був переданий, оплата проведена, договори виконано сторонами в повному обсязі.

Відповідно до статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Суд звертає увагу на те, що на момент вчинення правочинів підприємства-контрагенти позивача були зареєстровані в якості юридичних осіб та платників податків, що підтверджується витягами з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с. 183-185), копіями свідоцтв про державну реєстрацію юридичних осіб (а.с. 14, 34, 81), копіями свідоцтв про реєстрацію платників податків на додану вартість (а.с. 17, 35, 84) та не заперечується сторонами, а тому у відповідності до ч. 3 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України дані обставини не потребують доказуванню.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що на момент укладення договору з контрагентом позивач проявив належну обачність, перевіривши необхідні документи контрагента та чи здійснює він господарську діяльність.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно із п. 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України.

Відповідно до п. 187.1 статті 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно із п. 188.1 статті 188 Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів, крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів, і збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку).

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг.

Згідно із п. 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно із п. 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно із п. 201.7 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

У разі якщо частка товарів/послуг, послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби, та враховується при визначенні загальних податкових зобов'язань.

Відповідно до п. 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Суд звертає увагу на те, що податкові накладні, видані ПП «Крузо», ТОВ «Хозстройсервіс» та ТОВ «Рокко», містять всі реквізити передбачені п. 201.1 ст. 201 ПК України, а тому згідно п. 201.10 ст. 201 ПК України вони є підставою для нарахування податкового кредиту.

При цьому, з урахуванням норм статей 44 та 61 Податкового кодексу України саме на контролюючі органи покладається обов'язок контролювати правильність формування даних податкового обліку платників податків, у тому числі щодо правильності складення та достовірності первинних документів.

При дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюватися повинні, перш за все, відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Відносини між учасниками попередніх поставок товарів, робіт, послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між позивачем та його контрагентами.

Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Як на підставу нікчемності правочину позивача з контрагентами ПП «Крузо», ТОВ «Хозстройсервіс» та ТОВ «Рокко» відповідач посилається на:

- акт перевірки № 5859/372/23-206/31846034 від 21.12.2011 «Про результати проведення позапланової документальної виїзної перевірки ПП «Крузо» з питання дотримання вимог податкового законодавства при визначенні податкового кредиту та податкових зобов'язань по деклараціям з податку на додану вартість за період червень-жовтень 2011 року» (щодо правовідносин з ТОВ «Чайна Таун Трейдінг Хауз»), що надійшов від ДПІ у м. Дніпродзержинську листом № 46998/7/23-215 від 22.12.2011;

- довідку № 73/224/31154791 від 20.07.2012 про результати проведення зустрічної звірки ТОВ «Хозстройсервіс» щодо документального підтвердження господарських відносин із ТОВ «Антарес конференс груп» їх реальності та повноти відображення в обліку за період за грудень 2011 року, березень 2012 року, що надійшла від ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська листом № 15282/7/22-421 від 20.07.2012;

- довідку № 20/224/31154791 від 28.05.2012 про результати проведення зустрічної звірки ТОВ «Хозстройсервіс» щодо документального підтвердження господарських відносин із ТОВ ТД «Домінант» їх реальності та повноти відображення в обліку за січень 2012 року, що надійшла від ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська листом № 10448/7/22-421 від 11.06.2012;

- довідку № 102/224/32218976 від 01.08.2012 про результати проведення зустрічної звірки ТОВ «Рокко» щодо документального підтвердження господарських відносин із ТОВ «Антарес конференс груп» їх реальності та повноти відображення в обліку за грудень 2011 року, березень 2012 року, що надійшла від ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська листом № 225/7/22-421 від 02.08.2012.

Однак, такі посилання судом не приймаються до уваги, зважаючи на наступне.

Відповідно до статті 215 Цивільного Кодексу України від 16.01.2003 № 435 (далі - ЦК України) підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин) - у цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Пунктом 1 статті 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити, зокрема, моральним засадам суспільства, пунктом 5 статті 203 ЦК України передбачено, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно із статтею 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 203 ЦК України передбачено загальні вимоги, додержання яких є необхідними для чинності правочину. Зокрема зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановлений законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

За змістом ч. 1 ст. 228 ЦК України, правочин спрямований на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок, а отже, згідно з ч. 2 згаданої статті, є нікчемним.

Частино 1 статті 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно із частиною 1 статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Умовою для визнання недійсним правочину, який суперечить інтересам держави та суспільства, є встановлення умислу в діях осіб, що уклали такий правочин. При цьому, носіями протиправного умислу юридичних осіб-сторін такого правочину є посадові особи цих юридичних осіб.

Суд вважає за необхідне зазначити, що сам по собі факт допущення, на думку податкового органу, суб'єктом господарювання порушень певних встановлених законом правил господарської діяльності, здійснюваної на підставі певного договору, не є безумовною підставою для висновку про укладення такого договору з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства. Юридична відповідальність має здійснюватися на принципі законності, який полягає у тому, що така відповідальність настає за діяння, передбачені законом, та застосовується у спосіб, визначений законом.

Доводи відповідача щодо неможливості здійснення контрагентами позивача фінансово-господарської діяльності у зв'язку з відсутністю у його контрагентів (та тим паче у контрагентів ПП «Крузо», ТОВ «Хозстройсервіс» та ТОВ «Рокко») основних засобів та трудових ресурсів для здійснення такої діяльності суд вважає необґрунтованими, оскільки чинним цивільним та господарським законодавством дійсність і реальність договорів та правомірність виданих за ними, зокрема, податкових накладних не обумовлені наявністю у постачальника (продавця) матеріальних та трудових ресурсів для здійснення такої діяльності.

Стосовно відповідальності позивача за можливі протиправні дії його контрагента суд зазначає, що для висновків про наявність порушень податкового законодавства у діях платника податків в обов'язковому порядку необхідно з'ясувати можливу обізнаність такого платника щодо дефектів у правовому статусі його контрагентів (відсутність реєстрації їх як платників ПДВ, відсутність у відповідних посадових осіб чи інших представників контрагента повноважень на складання первинних, розрахункових документів, податкових накладних тощо).

Поряд з цим, будь-яких доказів щодо обізнаності позивача про фіктивне підприємництво юридичних осіб, що є контрагентами ПП «Крузо», ТОВ «Хозстройсервіс», ТОВ «Рокко» та здійснення ними незаконної фінансово-господарської діяльності представниками відповідача суду не надано.

Таким чином, за переконанням суду, відповідач неправомірно поклав на позивача відповідальність за можливі протиправні дії його контрагентів.

Крім того, в акті перевірки відсутні посилання на ухиляння контрагентами позивача від уплати податків та зборів, визначення їм податкових зобов'язань, винесення вироків посадовим особам підприємств, або будь-які інші відомості, які можуть бути визначені як підстави та докази укладення угод з метою, що порушує публічний порядок.

Судом не приймаються посилання відповідача на наявність кримінальної справи, як на доказ вчинення правочину, спрямованого на порушення публічного порядку, оскільки, згідно з частиною другою статті 15 Кримінально-процесуального кодексу України, ніхто не може бути визнаний винним у вчиненні злочину, а також підданий кримінальному покаранню інакше, як за вироком суду й відповідно до закону.

Оскільки вироку суду, яким би було надано правову оцінку діям контрагентів ПП «Крузо», ТОВ «Хозстройсервіс» та ТОВ «Рокко» відповідачем не надано, суд не приймає посилання відповідача на укладення угоди з метою, спрямованою на порушення публічного порядку, контрагентами позивача.

Крім того, судом встановлено, що вищезазначені договори купівлі-продажу та надання послуг були виконані сторонами в повному обсязі, товар (роботи/послуги) отриманий, сторони претензій один до одного не мають.

Таким чином, надання податковому органу належним чином оформлених всіх первинних документів, передбачених законодавством, є підставою для формування валових витрат та податкового кредиту.

Відповідно до ч. 2 ст. 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Згідно ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 22.01.2009 у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) зазначено, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не надано будь-яких інших доводів та не подано жодних доказів, які б ставили під сумнів реальність виконання вказаного правочину з отримання позивачем товарів (робіт/послуг), невідповідність цих операцій дійсному економічному змісту, або засвідчили б наявність інших обставин, що підтверджують недобросовісність позивача як платника податків та виключають право на формування валових витрат та податкового кредиту.

Всі суми податку на додану вартість, сплаченого і віднесеного позивачем до податкового кредиту, підтверджуються податковими накладними, які відповідають вимогам Податкового кодексу України та відображають зміст господарських операцій, в результаті яких вони складені.

Також, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Частиною 2 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 цього Кодексу.

Верховний суд України у справах з аналогічним предметом спору дотримується позиції, що судом обов'язково має бути досліджено факт вчинення господарських операцій, за наслідками яких виникло право позивача на формування податкового кредиту та факт сплати позивачем сум податку своїм контрагентам.

Вказаний факт не був спростований в судовому засіданні представниками відповідача.

Враховуючи вищевикладене, висновок податкового органу про заниження позивачем податку на додану вартість та податку на прибуток є безпідставним, а тому і нарахування штрафних (фінансових) санкцій, з огляду на ст. 123 Податкового кодексу України, також є протиправним.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірність своїх дій та рішення.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст.ст. 122, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов приватного підприємства "Рент-Сервіс", - задовольнити.

Податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Чернігові Державної податкової служби № 0004272320 та № 0004282320 від 05.11.2012, - скасувати.

Стягнути з державного бюджету України на користь приватного підприємства "Рент-Сервіс" судові витрати в сумі 107 (сто сім) грн 30 коп .

Постанова набирає законної сили та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, передбачені статтями 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя: Д.В. Лобан